«Весняна війна» Тетяни Калівошко
Квіти, що прориваються з дула пістолета... Військові літаки з ромашками... Бойова граната, більше схожа на квіткову вазу… Ці малюнки могли б стати ілюстрацією до якогось з альбомів рок-гурту «Guns N’ Roses». В одному зі своїх найвідоміших треків «Civil War» американські бунтівники співали рядки: «Мої руки зв’язані. Все, що я бачив, змінило мою думку, але війни все йдуть, і роки проходять».
Це перегукується з тим, що передала у своїй новій колекції молода волинська художниця Тетяна Калівошко. Щоправда, з тією відмінністю, що її картини не про громадянську війну. АТО, російсько-українська війна, збройний конфлікт – як би це не називали, а усім українцям болить за Схід. Коли здійснилась Революція Гідності, ми уявляли майбутнє як голлівудський хепі-енд, в якому після перемоги починається наше світле майбутнє.
Саме в цей час Тетяна починає шукати себе в інших країнах, і на відстані в півземної кулі спостерігає за тим, що змінюється на її Батьківщині.
«Вже четвертий рік я живу по закордонах, і незалежно від того, наскільки мені подобається Китай чи Америка, в моєму серці завжди Україна – моя близька і рідна Вітчизна. І серце стискається, коли приїжджаю додому, й чую звідусіль лише розмови про політику, АТО і те, які ж жахливі ціни та зарплати.
Моя остання виставка під назвою «Весняна війна» присвячена саме тій «безкінечній війні». Більшість земляків через всі ці складнощі, кризу, загальнодержавну депресію і безнадійність не цікавляться чимось прекрасним, зокрема мистецтвом», – робить висновки художниця. Нинішній час заслуговує критики, але війна стала дефібрилятором суспільства, і тепер країна проводить ревізію самої себе. Це звучить оптимістично, погодьтесь? А що може асоціюватись з оптимізмом більше, ніж весна?
«Ідея моїх картин – це донести людям істину: що б не відбувалося в Україні, ми завжди повинні вірити і надіятись на краще, як ті квіти, що розцвітають з весною, а найголовніше – підтримувати один одного, вилікувати країну позитивним настроєм і гарними вчинками та словами. Виставляючи свої роботи в Америці, часто чую запитання про концепцію картин і, що цікаво, українців та росіян тут теж багато, і всі ми друзі».
Колекція нараховує 10 робіт, виконаних в техніці «міксед медіа, колаж». Молода художниця уже чотири рази презентувала їх публіці на різних виставках, серед яких – один з найпрестижніших ярмарків у світі «Art Palm Beach». Тепер Таня думає над тим, як би і українцям показати свої роботи, а ще не приховує, що було б добре, коли б картини знайшли своїх власників, а частину від виручених коштів спрямувати на підтримку воїнів. Мистецтво і війна, зброя і квіти переплетені.
Ірина МИХАЛЕВИЧ.
Квіти, що прориваються з дула пістолета... Військові літаки з ромашками... Бойова граната, більше схожа на квіткову вазу… Ці малюнки могли б стати ілюстрацією до якогось з альбомів рок-гурту «Guns N’ Roses». В одному зі своїх найвідоміших треків «Civil War» американські бунтівники співали рядки: «Мої руки зв’язані. Все, що я бачив, змінило мою думку, але війни все йдуть, і роки проходять».
Це перегукується з тим, що передала у своїй новій колекції молода волинська художниця Тетяна Калівошко. Щоправда, з тією відмінністю, що її картини не про громадянську війну. АТО, російсько-українська війна, збройний конфлікт – як би це не називали, а усім українцям болить за Схід. Коли здійснилась Революція Гідності, ми уявляли майбутнє як голлівудський хепі-енд, в якому після перемоги починається наше світле майбутнє.
Саме в цей час Тетяна починає шукати себе в інших країнах, і на відстані в півземної кулі спостерігає за тим, що змінюється на її Батьківщині.
«Вже четвертий рік я живу по закордонах, і незалежно від того, наскільки мені подобається Китай чи Америка, в моєму серці завжди Україна – моя близька і рідна Вітчизна. І серце стискається, коли приїжджаю додому, й чую звідусіль лише розмови про політику, АТО і те, які ж жахливі ціни та зарплати.
Моя остання виставка під назвою «Весняна війна» присвячена саме тій «безкінечній війні». Більшість земляків через всі ці складнощі, кризу, загальнодержавну депресію і безнадійність не цікавляться чимось прекрасним, зокрема мистецтвом», – робить висновки художниця. Нинішній час заслуговує критики, але війна стала дефібрилятором суспільства, і тепер країна проводить ревізію самої себе. Це звучить оптимістично, погодьтесь? А що може асоціюватись з оптимізмом більше, ніж весна?
«Ідея моїх картин – це донести людям істину: що б не відбувалося в Україні, ми завжди повинні вірити і надіятись на краще, як ті квіти, що розцвітають з весною, а найголовніше – підтримувати один одного, вилікувати країну позитивним настроєм і гарними вчинками та словами. Виставляючи свої роботи в Америці, часто чую запитання про концепцію картин і, що цікаво, українців та росіян тут теж багато, і всі ми друзі».
Колекція нараховує 10 робіт, виконаних в техніці «міксед медіа, колаж». Молода художниця уже чотири рази презентувала їх публіці на різних виставках, серед яких – один з найпрестижніших ярмарків у світі «Art Palm Beach». Тепер Таня думає над тим, як би і українцям показати свої роботи, а ще не приховує, що було б добре, коли б картини знайшли своїх власників, а частину від виручених коштів спрямувати на підтримку воїнів. Мистецтво і війна, зброя і квіти переплетені.
Ірина МИХАЛЕВИЧ.
«Весняна війна» Тетяни Калівошко
Залишити коментар