Всяка всячина

підтекстівка

підтекстівка

07/12/2017 0

На цьому знімку ви бачите переможницю загальноміського конкурсу "Юна українка" ученицю навчально-виховного комплексу "ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13-колегіум" Вікторію ТІТЧУК, яку щиро вітаємо із здобутим першим місцем на святі краси й інтелекту!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
На цьому знімку ви бачите переможницю загальноміського конкурсу "Юна українка" ученицю навчально-виховного комплексу "ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13-колегіум" Вікторію ТІТЧУК, яку щиро вітаємо із здобутим першим місцем на святі краси й інтелекту!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.


Погода

Погода в Ковелі 7 – 14 грудня

Погода в Ковелі 7 – 14 грудня

07/12/2017 0

Погода в Ковелі  
7 – 14 грудня

Погода в Ковелі   7 – 14 грудня

Четвер. Хмарно,  дощ. Температура: 40С. Вітер західний сильний.
В ніч на п'ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 0оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
П'ятниця. Мінлива хмарність.   Температура: 6оС. Вітер   південно-західний помірно сильний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура:  3оС. Вітер південно-західний помірний 
Субота. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 3оС. Вітер північно-західний помірний.


Повідомлення в номер

Квартирне питання. Як учаснику АТО отримати житло

Квартирне питання. Як учаснику АТО отримати житло

07/12/2017 0

Квартирне питання. Як учаснику АТО отримати житло?

За останні три роки українська армія зазнала кардинальних змін у всіх сферах: від  підготовки військових – до матеріально-технічного забезпечення. Однак створення професійної армії передбачає не тільки озброєння, а й соціальну підтримку військових, зокрема, забезпечення якісним житлом. Адже побутові умови безпосередньо впливають на фізичний стан та бойовий дух захисників, а забезпечена родина – додатковий стимул для зразкового несення військової служби. Центр громадського моніторингу та контролю з'ясував, як держава вирішує питання житла для військових.
Хто має право на отримання житла?
Ще три роки тому система надання житла військовослужбовцям регулювалася за старими радянськими законами, зокрема, Житловим кодексом, який не змінювався з 1983 року. Право отримати житло мали переважно військові із вислугою понад 20 років. Однак в умовах російської агресії кількість професійних військових в Україні значно зросла. За інформацією Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, статус учасника бойових дій вже мають понад 316 тисяч осіб. Тож у березні минулого року уряд прийняв постанову, якою розширив коло військовослужбовців, які мають право на житло, включивши до нього учасників бойових дій на Сході України.
Згідно з інформацією Міноборони, учасник АТО може отримати житло у випадку, якщо його житлові умови не відповідають санітарним або технічним вимогам, якщо він забезпечений житлом, площа якого не перевищує 13,65 кв. м на одну особу або ж має хронічні захворювання, у зв'язку з чим не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
Які документи потрібні?
Для того, щоб отримати житло, насамперед, військовослужбовцю необхідно стати на квартирний облік. Є три основні варіанти, куди можна звернутись: за місцем проживання (до виконавчого комітету районної, міської, селищної ради), за місцем роботи (до підприємств, установ, організацій, у яких працює учасник АТО), до житлової комісії військової частини, де військовослужбовці проходять службу.
Учасники бойових дій, які завершили службу у ЗСУ, повинні подати певний перелік документів: акт обстеження житлових умов, копію посвідчення учасника бойових дій та довідку про склад сім'ї. Для учасників бойових дій, які служать за контрактом, перелік документів трохи відрізняється. Окрім рапорту про зарахування на квартирний облік, потрібні витяг із наказу про призначення до військової частини, витяг із послужного списку, довідка про проходження військової служби з військової частини, довідка з останнього місця служби про перебування на квартирному обліку, довідки з попередніх місць служби про отримання (неотримання чи здачу) житла, документи, що підтверджують право на першочергове чи позачергове одержання житла.
Зазвичай рішення щодо взяття на квартирний облік виноситься протягом місяця. Пільгові категорії, зокрема, родини загиблих військових, забезпечуються житлом протягом двох років із дня взяття на квартирний облік, решта може чекати своєї черги значно довше.
Що пропонує держава
Першим шляхом вирішення житлового питання військовослужбовців є будівництво нового житла, яке розподіляється серед учасників квартирної черги. У 2017 році на житло для військовослужбовців з Державного бюджету було виділено 751 млн. грн., що забезпечило рекордні темпи будівництва. Згідно з інформацією уряду, з початку року серед військовослужбовців розподілено 678 нових квартир, 299 з яких отримали учасники АТО.
Експерти зазначають, що навіть попри інтенсивні темпи будівництва, кількість житла поки залишається в рази меншою за охочих його отримати. Тож в умовах очікування на власний дах непоганим варіантом для військових є грошова компенсація, яку пропонує держава. Її розмір розраховується в залежності від кількості членів сім'ї та вартості квадратного метра житла у регіоні. Наприклад, у Львові родина військовослужбовця з трьох осіб може отримати близько 544 тис. грн, а у Мелітополі – 429 тис. грн.
Для тих, хто не бажає чекати у черзі на квартиру і брати компенсацію, держава пропонує альтернативні варіанти, зокрема, лізинг та часткову компенсацію вартості житла. У першому випадку військовослужбовці, проживаючи в орендованій квартирі, можуть поступово виплачувати її вартість. У другому – потрапляють до програми державної допомоги, в рамках якої держава сплачує половину вартості житла. Учасниками програми можуть стати родини, які перебувають на квартирному обліку і середньомісячний грошовий дохід яких не перевищує п'ятикратний розмір середньої заробітної плати у регіоні. Наприклад, для Києва ця сума складає – 11 тис. 94 грн.
Важливо пам'ятати, що житло для військовослужбовців є лише складовою соціального захисту. Тому пріоритетами нашої держави повинно бути не лише збільшення темпів будівництва, але й комплексна підтримка учасників бойових дій як в матеріальному, так і психологічному аспектах.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю.
За останні три роки українська армія зазнала кардинальних змін у всіх сферах: від  підготовки військових – до матеріально-технічного забезпечення. Однак створення професійної армії передбачає не тільки озброєння, а й соціальну підтримку військових, зокрема, забезпечення якісним житлом. Адже побутові умови безпосередньо впливають на фізичний стан та бойовий дух захисників, а забезпечена родина – додатковий стимул для зразкового несення військової служби. Центр громадського моніторингу та контролю з'ясував, як держава вирішує питання житла для військових.
Хто має право на отримання житла?
Ще три роки тому система надання житла військовослужбовцям регулювалася за старими радянськими законами, зокрема, Житловим кодексом, який не змінювався з 1983 року. Право отримати житло мали переважно військові із вислугою понад 20 років. 


Повідомлення в номер

Найважливіше – виправдати довіру людей

Найважливіше – виправдати довіру людей

Найважливіше – виправдати довіру людей

На виборах у 2015 році жителька Ковельського району Галина Йовик вперше отримала посвідчення депутата Волинської обласної ради. Галину Володимирівну обрали до найвищого представницького органу краю по виборчому округу № 17 (Ковельський район) від Волинської обласної партійної організації «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». 
Галина Володимирівна – член фракції “Батьківщина” в обласній раді. Член постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму. Сьогодні Галина Йовик – гість нашої газети.
– Читачам газети буде цікаво дізнатися більше про Вас. 
– Народилася і проживаю в селі Воля Ковельського району. Закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Гідрогеологія та інженерна геологія». Згодом закінчила Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Географія». Двадцять один рік працюю в школі І-ІІ ступенів с. Гішина, з яких 18 років – на посаді директора. Маю сина, доньку, онука.
— Минув другий рік роботи Волинської обласної ради сьомого скликання. Як оцінюєте свою депутатську діяльність? 
– Посвідчення депутата я отримала вперше, тож протягом першого року каденції  активно вчилася. У депутатській роботі маю принцип: ніколи не давати людям обіцянок, яких не зможу виконати. Довіру людей треба не лише заслужити, а й виправдовувати щоденною працею.
  — В обласній раді Ви перебуваєте у складі фракції «Батьківщина». Чому обрали  саме цю політичну силу? 
 — Членом ВО «Батьківщина» я є вже понад десять років, ніколи «не перебігала» з однієї партії в іншу, бо впевнена у цій політичній силі. Нашу команду об’єднує одна мета: завдяки обгрунтованій програмі дій, послідовним крокам забезпечити розвиток і процвітання нашій країні, а життя її людей зробити кращим. 
Якщо говорити про роботу фракції в облраді, то наші головні пріоритети – питання наповнення бюджету області, прозорості в розподілі цих коштів і кадрових призначеннях.
Варто зазначити, що ключовим принципом діяльності нашої фракції є вільний діалог між її членами щодо прийняття найбільш актуальних для Волинського краю рішень. Неодноразово на засіданнях фракції точаться дискусії щодо питань, внесених на пленарні засідання облради, адже кожен депутат  відчуває велику відповідальність перед виборцями за свої рішення.
Зокрема, я і мої колеги переконані, що головним економічним пріоритетом для Волині є розвиток сільського господарства, підтримка селян-одноосібників та фермерів.
Земля – найбільше багатство країни. Ми з колегами категорично проти зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, оскільки, на нашу думку, крупні аграрії можуть скупити їх у селян  за безцінь. У результаті це унеможливить розвиток дрібного та середнього фермерства й аграрного бізнесу.
— Чи підтримуєте зв’язок з виборцями? З яких питань люди найчастіше звертаються до Вас? 
– Я завжди готова до діалогу з людьми і не лише у визначені прийомні дні. Найчастіше звертаються за матеріальною допомогою на лікування. Як і кожен депутат облради, маю особистий депутатський фонд, кошти з якого виділяю на допомогу людям. 
Але звернення надходять не лише з приводу матеріальної допомоги. Стосуються вони і врегулювання земельних відносин, підведення електроенергії  тощо. За зверненнями готую відповідні депутатські запити та звернення, озвучую актуальні питання у сесійній залі. 
Багато питань вдається оперативно вирішити і за допомогою моїх помічників – депутата Ковельської районної ради Анатолія Корнійчука, директора школи с. Старих Кошар Людмили Ковальчук, голови громадської організації «Ліквідатори-інваліди Чорнобиля» Валерія Дубинчука.
– Чи вдається депутатам від нашого району залучити кошти з обласного бюджету для розвитку об’єктів інфраструктури Ковельщини?
– Так, з обласного бюджету за моїм клопотанням виділено гроші на перекриття даху шкільної їдальні в селі Мощеній.  Спільним напрацюванням усіх депутатів обласної ради від нашого району  (а це – Віктор Козак, Юрій Поліщук, Микола Буліга, Галина Йовик – авт.) є виділення коштів на облаштування внутрішніх санвузлів в школах Ковельського району. 
Зокрема, у нашій Гішинській школі, інших сільських школах така робота вже завершена, добудовують санвузол у школі с. Мощеної.
— У роботі депутата обласної ради важливо мати чітку взаємодію з органами виконавчої та представницької місцевої влади. Як відзначите співпрацю з Ковельською райдержадміністрацією, районною радою?
–  На Ковельщині така взаємодія є. Мені імпонує те, що голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак завжди відкритий до діалогу та готовий до конструктивної співпраці, а головне – ніколи не лукавить і дотримує даного слова. Маємо гарну співпрацю з головою районної ради Андрієм Броїлом, депутатським корпусом районної ради.
Стараюся систематично відвідувати сесії районної ради, сільських, селищних рад, брати участь у культурних заходах, які проходять в районі.
– Хто для Вас є підтримкою у житті, у професійній та громадській діяльності?
– Найбільша підтримка – це моя сім’я. Саме рідні люди дарують мені сили і натхнення, енергію та бажання працювати.
Син і донька вирішили продовжити професійну стежину батька–військового (на жаль, уже покійного). Син навчається у Львівській академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Донька теж має військову спеціальність, зараз перебуває у декретній відпустці. Зять – кадровий військовий, нині служить в зоні АТО.  
Як директор школи охоче переймаю досвід та знання старших колег-керівників навчальних закладів. Хочу відзначити дієву співпрацю з відділом освіти райдержадміністрації, методичним кабінетом. 
В моєму становленні як депутата велика роль належить голові районної організації ВО «Батьківщина», депутату районної ради Володимиру Андросюку. Дякую також депутату райради Анатолію Корнійчуку, своїм помічникам. Вдячна за співпрацю головному лікарю Ковельського МТМО Олегу Самчуку, підрозділам райдержадміністрації, спільно з якими працюємо над розв’язанням актуальних проблем Ковельщини.
– А як проводите час без депутатського та директорського «портфелів»?
– Дуже люблю ліс. Для мене найкращий відпочинок – збирати гриби, ягоди, спілкуватися з природою. Тішуся досягненнями своїх дітей, черговими спортивними перемогами сина, який серйозно займається легкою атлетикою. 
А ще не уявляю свого життя без української пісні, любов до якої прищепила мені мама. Найтонших струн душі торкаються виступи фольклорного гурту «Горлиця» Доротищенського будинку культури (керівник – директор будинку культури Олена Місюра). В міру можливості стараюся підтримати цих творчих людей, як і працівників будинку культури с. Тойкута, які несуть до людей найкраще – українську творчість, народні традиції, духовність і культуру.
Розмову вела 
Світлана ЛЯШУК.
НА ЗНІМКУ: депутат Волинської обласної ради Галина ЙОВИК.
Фото автора. 
На виборах у 2015 році жителька Ковельського району Галина Йовик вперше отримала посвідчення депутата Волинської обласної ради. Галину Володимирівну обрали до найвищого представницького органу краю по виборчому округу № 17 (Ковельський район) від Волинської обласної партійної організації «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». 
Галина Володимирівна – член фракції “Батьківщина” в обласній раді. Член постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму. Сьогодні Галина Йовик – гість нашої газети.
ххх
– Читачам газети буде цікаво дізнатися більше про Вас. 
– Народилася і проживаю в селі Воля Ковельського району. Закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Гідрогеологія та інженерна геологія». Згодом закінчила Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Географія». Двадцять один рік працюю в школі І-ІІ ступенів с. Гішина, з яких 18 років – на посаді директора. Маю сина, доньку, онука.
— Минув другий рік роботи Волинської обласної ради сьомого скликання. Як оцінюєте свою депутатську діяльність? 


Повідомлення в номер

Багата талантами Волинь і її частинка – село Уховецьк

Багата талантами Волинь і її частинка – село Уховецьк

07/12/2017 0

Ще з шкільних років діти тут вміють дарувати свій талант, свою щирість людям. В дитинстві чарували слухачів своїми дзвінкими голосочками дівчатка-сестрички Руслана і Оксана. Їх здібності розвинув учитель музики Володимир Антонович Самсонік, який кохався в народних піснях і записував їх  від жителів села.
Після закінчення культосвітнього училища та інституту культури Руслана повернулась в рідну школу. Закохана в народну творчість, Руслана Павлівна Семотюк в 2001 році створила фольклорний гурт «Веретенце».
Під керівництвом учительки діти записують місцеві народні пісні від старожилів села: «Ой, на ставку, на ставочку», «Коло річки, коло млина», «Ой, на морі тихая погода», вивчають обряди: обжинковий («Водіння кози), весільний («Вінки»), хороводи («Кривий танець»), ігри, колядки, щедрівки, водять вертеп, а цим самим дають їм друге життя.
Як талановитий керівник гурту, Руслана Павлівна вміє всіх заохотити та організувати, як слід розспівати, поділити на голоси, навчити якихось нових цікавих пісень, записаних чи то від односельчан, чи то жителів інших сіл.
Учасники гурту згадують: коли вже «проженуть» те усе декілька разів через себе, що то і як колись було, навчаться отих співанок, то співали,  ніби відстані у часі нема.
Кожної пори року це було щось особливе. Чи то весною веснянки – «Весняночко-паняночко, де ти зимувала?», чи то «Ой ти, зайчику сивесенький», чи то хоровод «Кривий танець».
Потім майоріло літечко, і особливою для учасників гурту була пора обжинок. В обжинковий обряд сплітались одна за одною пісні.
Із зимовими холодами приходили Андріївські вечорниці. Всі збиралися у стінах школи, жартували, проводили веселі ігри, співали жартівливих пісень, дівчата гадали на майбутню долю.
Особливими були для учасників гурту Різдвяні свята: приходили  колядки, з якими «веретенківці» йшли до людей, колядували, ставили вертеп.
В дитячих душах запалився вогник бажання нести  пісню до людей. Почались перші кроки, перші злети.
Починаючи з січня 2002 року, з року в рік брали участь в оглядах-конкурсах, фестивалях, концертах. Кожного разу займали в них І–ІІ місця.
Влітку 2009 року гурт став учасником ІV Міжнародного фестивалю українського мистецтва «Берегиня» і був нагороджений дипломом за збереження, відродження і популяризацію традиційного мистецтва українців.
Із сценічно відтвореним обжинковим обрядом учасники гурту зайняли перше місце в обласному огляді-конкурсі фольклорних колективів. З фрагментами цього обряду неодноразово виступали на концертах в обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка, присвячених Дню Незалежності України.
У квітні 2009 року брали участь у творчому звіті художніх колективів Волинської області в м. Києві.
У 2013 році у м. Києві відбувся ХІІІ Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики  «Червона рута», де колектив виборов почесне звання лауреата ІІ премії, тож наступний етап – виступ у фінальному гала-концерті переможців.
Дітьми був вивчений обряд «Вінки» – складова частина весілля. З програмою, яка включала цей обряд, неодноразово виступали на музейних гостинах у музеї-садибі Лесі Українки в с. Колодяжному. По-особливому виконувався цей обряд на справжніх дівич-вечорах учасниць фольклорного гуртка Оксани Ковалець і Оксани Кобись. 
У 2016 р. «Веретенце» з історичною піснею «Посіяли, поорали», записаною Лесею Українкою від М. Драгоманова, брало участь у районному звітному концерті, а потім з нею їздили у володіння Мавки і Лукаша   на святкування 105-ї річниці написання Лесею Українкою «Лісової пісні» в урочищі «Нечимне».
Свою весняну програму 2017 року «Веретенце» дарувало для дітей і вчителів зі Сходу України. Виступ відбувся у музеї-садибі Лесі Українки. Діти Донеччини були у захваті, бо саме через веселе весняне дійство вони дізнались, що на цій землі живуть миролюбиві люди, які так, як і вони, бажають для України миру і процвітання.
…Ідуть у самостійне життя учасники гурту з любов’ю до народної пісні, рідного краю, виявляючи повагу до людей, прагнення приносити в оточуючий світ добро, честь і гідність.
Ось як вони усвідомлюють роль «Веретенця» у їхньому житті:
Василь ВОВЧИК, курсант-четвертокурсник Національної академії державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького:
– За п’ять років участі у «Веретенці» я дізнався багато нового. Український фольклор став для мене цікавим, пізнавальним і захоплюючим. В гурті я зрозумів, що таке справжній  колектив. Саме він допоміг мені розкрити свої здібності. Під час прийняття присяги в академії при проходженні строєм з піснею я був заспівувачем. Народна творчість і Україна з її талановитим народом стали ще ріднішими.
Оксана СЕМОТЮК, студентка Рівненського гуманітарного університету:
– Здається, що «Веретенце» увійшло в моє життя з приходом у цей світ, з моєю мамою. «Веретенце» – це особливий життєвий дух і єдине сильне ціле. Народні пісні на устах співаючих можуть враз подолати віху часу та показати, яким барвистим, життємайористим та  водночас свідомим і змістовним стає з піснями нашого народу світ.
Андрій РИБАЧОК, чемпіон України, учасник міжнародних змагань з веслування на байдарках та каное:
– Горджуся тим, що був учасником «Веретенця». Ніколи не забуду, як ми із Різдвяною зіркою ходили вітати з гарною вісткою, несли людям святковий настрій.
Іванна БАБИЧ, студентка Львівського університету «Львівська політехніка»:
– «Веретенце» дало можливість кожному випробувати свої сили, розвинути свій талант. Особисто мені додало впевненості в собі. У виступах перед численною аудиторією я розгублювалась. Завдяки виступам я поборола свою невпевненість.
Катя СИЛЮК, студентка Східно-Європейського університету:
– «Веретенце»… Одне лише слово, а приємних спогадів сила-силенна! Це була наша маленька шкільна сім’я, де нас вчили любити один одного, поважати та цінувати надбання минулого. Лише зараз, будучи студенткою, я розумію, яку життєву мудрість, глибокі знання обрядів, пісень подарувала нам Руслана Павлівна.
…Виявляючи невтомність, одержимість, Руслана Павлівна знову працює над згуртуванням колективу, бо на місце учасників, що закінчують школу, приходять молодші.
В 11-томному «Академічному словнику української мови» так розкривається одне із значень слова «одержимий»: «Той, хто до самозабуття чимось захоплений, закоханий в яку-небудь справу».
Учасники «Веретенця» зараз готуються до обласного огляду-конкурсу, який відбудеться 10 грудня у Володимирі-Волинському.
Дай, Боже,  «Веретенцю» ще сили і наснаги, аби ще не раз передати нажите багатство майбутньому!
Катерина ІГНАТЮК. 
с. Уховецьк.
НА ЗНІМКАХ: в центрі – Руслана СЕМОТЮК; хвилюючі моменти мистецького життя фольклорного гурту «Веретенце».
Фото з архіву гурту.

Багата талантами Волинь і її частинка -- село Уховецьк

Ще з шкільних років діти тут вміють дарувати свій талант, свою щирість людям. В дитинстві чарували слухачів своїми дзвінкими голосочками дівчатка-сестрички Руслана і Оксана. Їх здібності розвинув учитель музики Володимир Антонович Самсонік, який кохався в народних піснях і записував їх  від жителів села.
Після закінчення культосвітнього училища та інституту культури Руслана повернулась в рідну школу. Закохана в народну творчість, Руслана Павлівна Семотюк в 2001 році створила фольклорний гурт «Веретенце».
Під керівництвом учительки діти записують місцеві народні пісні від старожилів села: «Ой, на ставку, на ставочку», «Коло річки, коло млина», «Ой, на морі тихая погода», вивчають обряди: обжинковий («Водіння кози), весільний («Вінки»), хороводи («Кривий танець»), ігри, колядки, щедрівки, водять вертеп, а цим самим дають їм друге життя.
Як талановитий керівник гурту, Руслана Павлівна вміє всіх заохотити та організувати, як слід розспівати, поділити на голоси, навчити якихось нових цікавих пісень, записаних чи то від односельчан, чи то жителів інших сіл.
Учасники гурту згадують: коли вже «проженуть» те усе декілька разів через себе, що то і як колись було, навчаться отих співанок, то співали,  ніби відстані у часі нема.
Кожної пори року це було щось особливе. Чи то весною веснянки – «Весняночко-паняночко, де ти зимувала?», чи то «Ой ти, зайчику сивесенький», чи то хоровод «Кривий танець».
Потім майоріло літечко, і особливою для учасників гурту була пора обжинок. В обжинковий обряд сплітались одна за одною пісні.


З неопублікованого

«Все життя - один політ»

22/12/2016 / / 0

«Все життя  - один політ»

З нагоди 55-ти річчя від дня народження волинського поета зібралися шанувальники творчості Василя Слапчука на годину поезії в актовій залі гуртожитку Ковельського професійного  ліцею. Слапчук Василь Дмитрович – сучасний вітчизняний поет, драматург, літературний критик.

Надія Дятел.

Семінар для педагогів у Люблинці

16/12/2016 / / 0

Семінар для педагогів у Люблинці

Нещодавно на базі ДНЗ смт Люблинець відбувся семінар для педагогів дошкільних навчальних закладів «Національно-патріотичне виховання в дошкільному закладі на традиціях українського народу». Його метою було ознайомлення та практичний показ слухачам форм та методів  організації патріотичного виховання у дошкільному закладі.

 

 

Знайшов зброю – повідом поліцію

16/12/2016 / / 0

Знайшов зброю – повідом поліцію

Звичайно, більшість зброї є зареєстрованою та перебуває у законному користуванні, але багато є й таких, хто якимось чином заволодів вогнепальною зброєю і забув або просто не забажав повідомити про неї відповідні органи.

 

Скажи моїй мамі, що я хочу жити

04/11/2016 / / 0

«Скажи моїй мамі, що я хочу жити!» 

1 листопада ц.р. в кімнаті відпочинку в гуртожитку Ковельського професійного ліцею відбулася бесіда «Скажи моїй мамі, що я хочу жити!». В цей день учні, що проживають в гуртожитку під керівництвом вихователів В. П. Рощук та В. П. Остапука намагались розкрити перед молоддю суть духовного життя людини, розширити їх знання про цінність життя і особливо про життя ще ненародженої дитини...

 Катерина  Яцина.

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

04/11/2016 / / 0

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

Нещодавно  на базі Ковельського професійного ліцею у майстерні перукарів відбувся майстер-клас з основних форм базових жіночих стрижок.

Ірина Кузьмик.