Повідомлення в номер

13/12/2018 0

Наступної середи, 19 грудня, в Україні вшановуватимуть Святого Миколая Чудотворця. Напередодні свята в Заріччанському відділенні поштового зв'язку відбувся День газети "Вісті Ковельщини". В ролі Святого Миколая виступила наша редакція, яка привітала маленького Владислава, онучка начальника відділення Ганни Василівни ПОПІКИ, і вручили йому подаруночок.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.  
Наступної середи, 19 грудня, в Україні вшановуватимуть Святого Миколая Чудотворця. Напередодні свята в Заріччанському відділенні поштового зв'язку відбувся День газети "Вісті Ковельщини". В ролі Святого Миколая виступила наша редакція, яка привітала маленького Владислава, онучка начальника відділення Ганни Василівни ПОПІКИ, і вручили йому подаруночок.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.  


Повідомлення в номер

Погода у Ковелі 13-19 грудня

Погода у Ковелі 13-19 грудня

13/12/2018 0

Погода у Ковелі 
13-19 грудня

Погода у Ковелі  13-19 грудня

Четвер. Хмарно сніг.  Температура: 0оС. Вітер північний помірно сильний.
В ніч на п'ятницю. Хмарно. Невеликий сніг. Температура: -1оС. Вітер північний помірний.
П'ятниця. Хмарно, невеликий сніг. Температура: 0оС. Вітер  північно-східний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно.  Температура: -2оС. Вітер  східний слабкий.
Субота. Хмарно. Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.  
В ніч на неділю.  Хмарно, можливий невеликий сніг. Температура: -4оС. Вітер східний помірно сильний.


Повідомлення в номер

Схилімо голови в пошані

Схилімо голови в пошані

13/12/2018 0

Схилімо голови в пошані

Кожна людина, яка жила або живе на білому світі, заслуговує поваги, шани й любові.  Але   є серед них особлива категорія громадян. Це ті, хто у важку для держави, народу, власної  сім'ї хвилину, жодної миті не вагаючись, стають на їх захист, ризикуючи власним життям та виявляючи зразки  мужності і героїзму.
Саме до такої когорти наших земляків належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або,  як їх часто скорочено називають,  "чорнобильці". Це вони у пекельному квітні  1986 року стали на герць із грізним ядерним монстром, який загрожував смертельною небезпекою усьому населенню земної кулі. Без усякого перебільшення, вони  здійснили справжній подвиг, який можна порівняти з подвигом наших батьків, дідів і прадідів у роки Другої світової війни або подвигом воїнів Української Армії, котрі захищають східні рубежі країни від російського агресора.
На жаль, багатьох з приборкувачів смертельного термоядерного вогню нині  немає в живих. Одні пішли у Вічність невдовзі після участі в чорнобильській "операції", інші попрощалися з рідними і друзями через багато років після Чорнобиля. Вони померли від хвороб, травм,  нервових стресів. Ті, що залишилися в живих, свято бережуть пам'ять про них, щороку віддають данину шани і поваги їм 26 квітня і 14 грудня – у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На цьому знімку ви бачите ковельчан – членів громадської організації "Союз Чорнобиль України". Серед них є "ліквідатори", переселенці із зони відчуження, вдови "ліквідаторів", котрі не дожили до сьогоднішнього дня. Їм доводиться і нелегко, і непросто. Даються  взнаки проблеми із здоров'ям, матеріальні і моральні негаразди. А найбільше – неувага  з боку державних інституцій до тих, хто не шкодував ані сил,  ані здоров'я заради спасіння майбутніх поколінь. 
– У нас в країні стало поганим правилом однією "рукою" давати, а другою забирати, – кажуть ці люди з неприхованим смутком у голосі. – Якщо на рівні місцевої влади  у Ковелі вдається вирішувати багато важливих питань, то київські чиновники дивляться на нас зневажливо, без найменших мук сумління позбавляють "чорнобильців" пільг, які передбачені законодавством.
– Треба, щоб у школах, навчальних закладах більше уваги приділяли вихованню молоді на прикладі подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, – зауважує вдова ліквідатора Наталія Сітарова. – Наші чоловіки, брати, батьки не шкодували життя заради своїх дітей та онуків, їх ровесників, а про мужність їх  неможливо навіть прочитати в книгах, пресі, де розписують іноді всілякі неподобства, а про людей високої моралі, їх вірність своєму патріотичному обов'язку, честь і гідність згадують від випадку до  випадку.
Мить помовчавши, Наталія Іванівна додає:
– Декілька років тому на Волині вийшла книга  "Грані подвигу",   присвячена "чорнобильцям". Але тираж її обмежений, переглянути книгу  можна лише у Луцьку. Та й не всіх там згадано. Зокрема,  немає прізвища першого очільника  ковельського осередку Олександра  Мезенцева. А роль його у ставленні і зміцненні нашої організації важно переоцінити. Думаю, цей недогляд можна виправити, додрукувавши до книги окрему сторінку з виправленнями і уточненнями. 
Важко не погодитися із цими гіркими словами. Можливо, хтось із відповідальних осіб, прочитавши їх, зробить правильні висновки, бо всі ми, нині сущі на цій грішній Землі, – у великому боргу перед "чорнобильцями"  та їх сім'ями, дружинами-вдовами.  Пам'ятаймо про це. І не тільки раз чи два на рік…
Михайло КУЗЬМУК.
НА ЗНІМКУ: члени громадської організації "Союз Чорнобиль України" з Ковеля Петро ЯКИМЧУК, Анатолій ЯРОВИЙ, Григорій ГОЦ, Степан ТЮБАЙ, Наталія СІТАРОВА,  Віктор КУДАЦЬКИЙ, Олена ЛЕЩЕНКО, Петро ЛЕВОНЮК, Василь ШЕВЧУК.
Фото 
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Кожна людина, яка жила або живе на білому світі, заслуговує поваги, шани й любові.  Але   є серед них особлива категорія громадян. Це ті, хто у важку для держави, народу, власної  сім'ї хвилину, жодної миті не вагаючись, стають на їх захист, ризикуючи власним життям та виявляючи зразки  мужності і героїзму.
Саме до такої когорти наших земляків належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або,  як їх часто скорочено називають,  "чорнобильці". Це вони у пекельному квітні  1986 року стали на герць із грізним ядерним монстром, який загрожував смертельною небезпекою усьому населенню земної кулі. Без усякого перебільшення, вони  здійснили справжній подвиг, який можна порівняти з подвигом наших батьків, дідів і прадідів у роки Другої світової війни або подвигом воїнів Української Армії, котрі захищають східні рубежі країни від російського агресора.


Повідомлення в номер

Мир – головна цінність на Землі

Мир – головна цінність на Землі

13/12/2018 0

Мир – головна цінність на Землі

100 років минуло з часу завершення Першої світової війни 1914-1918 років, яка тривала 1 568 днів і забрала життя понад 18 мільйонів людей. Цей збройний конфлікт став одним iз наймасштабніших у всесвітній історії. 
У країнах Європи відбулись поминальні заходи. На Днях народної скорботи у Берліні побував заступник міського голови Ігор Прокопів. Сьогодні – розмова з ним.
l
– Ігоре Ярославовичу, наскільки мені відомо, Ви єдиний з України, хто взяв участь у цьому міжнародному форумі. Хто запросив Вас на ці події?
– Для мене,  дійсно,  стало несподіванкою і великою честю побувати на цих заходах. Цьогоріч вони були приурочені Дню народної скорботи у Німеччині, який запровадили майже 100 років тому, у 1919 році, на знак вшанування пам'яті жертв Першої світової війни, і зібрали широке представництво політиків світового рівня. 
У минулі роки їздила делегація з України, яку запрошувала і приймала Народна Спілка Німеччини догляду за військовими похованнями. Ця організація уже впродовж кількох років працює на території Ковеля. Вони проводять розкопки німецьких поховань часів Другої світової війни.  Волинська обласна  державна адміністрація отримала схвальні відгуки про нашу спільну роботу. І, як вдячність за розуміння, підтримку і сприяння у їх діяльності,  вони і запросили представника нашого міста на ці заходи. Міський голова Олег Кіндер доручив мені поїхати в Берлін, де,  крім урочистостей, було і чимало ділових зустрічей з представниками Народної Спілки та  Посольства України в Німеччині.
– Як проходять заходи такого високого рівня, де присутні керівники держав, урядів?
– Дійсно, це було досить хвилююче, адже ми побували на заходах за участі канцлерки ФРН Анґели Меркель,  президентів Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, Франції – Емануеля Макрона.  Вони у своїх промовах наголошували на тому, що потрібно знати і цінувати свою історію, робити висновки з помилок, аби не повторювати їх знову.
Зокрема, Штайнмаєр під час зустрічі з молоддю нагадав про "диво європейського об'єднання" та зазначив, що саме молодь має оновити це диво та зберегти його.  
Досить зворушливою була промова французького Президента.  Макрон наголошував на нинішніх викликах і необхідності  їм спільно протистояти.
Берлін – місто, де для нас, українців, і світу завершилась Друга світова війна. Там є великий меморіал, де захоронено 30 тисяч воїнів радянської армії, які полягли на території Німеччини. Також є пам'ятне місце, де знайшли свій спочинок німецькі солдати.
Там відбувалось покладання квітів представниками Посольств різних країн, військових аташе, були також керівники окремих держав.
До речі, на меморіалі, де поховані наші земляки, слово мали керівник Народної Спілки та представник лише українського Посольства в Німеччині. 
Всі урочистості проходили на високому рівні. Неодмінно потрібно було прибути завчасно, пройти усі заходи безпеки. Але разом з тим панувала  родинна атмосфера. 
Представники Народної Спілки постійно  супроводжували, допомагали, тепло зустріли працівники нашого посольства.  Ще до поїздки мене  консультувала і дуже допомогла в організації подорожі керівник Народної Спілки Німеччини догляду за військовими похованнями в Україні Світлана Іскра. Я отримав від неї чимало цінних порад. Дуже їй вдячний за це. 
– А що найбільше Вас вразило? 
– Без сумніву, особливо торкнувся душі  і запам'ятався фінал  проекту "Футбольна пам'ять". У його  рамках  гравці молодіжок,  учні шкіл досліджували біографії  футболістів, життя яких забрала Перша світова війна. Юні хлопці і дівчата  їздили на кладовища, де  захоронені колишні футболісти, зустрічались з рідними, якщо такі залишились, працювали в архівах.
І у Рейхстазі, де були присутні лідери держав,  молоді люди зачитували свої звернення до футболістів минулого. 
Всі ці листи були надзвичайно душевні і щирі. Діти, які живуть у час технологій, яким доступні усі блага цивілізації, часто не задумувались над тим, як може легко життя кожного перевернути і знецінити війна. І ви знаєте, відчувалось, що вони ніби по-новому подивились на життя, його цінності. 
Чомусь особливо запам'яталось звернення юного гравця до футболіста англійського клубу. Там була така фраза: "Ти відмовився від кар'єри, щоб захистити свою країну і воювати за нашу свободу та незалежність. Словами я не можу передати свою вдячність тобі".
Це ніби було сказано про українських Героїв, наших хлопців, які сьогодні  відмовляються від комфорту, успішного життя і йдуть на фронт. Багато з них не повернулись. 
На жаль, не завжди ми робимо висновки з історії.
Потому ми ще й побували на матчі молодіжних команд  англійського "Ліверпуля" та німецької "Гєрти". На стадіоні помітно багато було молоді. Це була гра в пам'ять про звичайних хлопців, 100 років тому  яких спортивну кар'єру обірвала війна. 
– У розмові Ви згадали, що були у Вас ділові зустрічі. Про що йдеться?
– На території нашого міста, за даними  архівів, захоронено понад 3300 німецьких вояків. Є у нас поодинокі поховання, є масові. І сьогодні у ФРН чимало  роблять для того, аби всі ці солдати були перепоховані. Адже у багатьох з них є родини, які розшукують їх могили. 
У нас була розмова з Президентом  Народної Спілки Німеччини за військовими похованнями, генералом у відставці Вольфгангом Шнайдерханом та її Генеральним секретарем фрау Шиллє. Мене здивувало те, що вони досить обізнані з тим, що зроблено у Ковелі. Керівники організації  подякували нам  за сприяння у своїй роботі  і сказали, що  й надалі планують продовжити ці роботи. У наступному році – це територія госпіталю, знову ж таки біля школи мистецтв, художньої школи. Ми з ними узгодили низку робочих питань.
– Крім офіційних заходів, де ще вдалось Вам побувати?
– Програма перебування в Німеччині була досить насиченою. Найпам'ятніше – це спілкування з людьми, представниками різних країн.  Було цікаво почути їх думку про Україну. Заходи проходили в різних історичних місцях, була у нас оглядова екскурсія містом.
Пізнавальною і цікавою була поїздка  у військовий архів Бунднсверу, де зберігається (навіть важко уявити!) 18 мільйонів справ військовослужбовців. 
Багато цікавих нюансів було в розповідях фахівців, працівників установи. До прикладу, рожева стрічка  на справі, означає, що всі цінні речі військовослужбовця були повернуті родині. Почули  й про технічне обслуговування архіву, адже чимало справ мають понад столітній вік, потрібно витримувати і температурний режим, певну вологість.
Познайомились  з роботою німецького Парламенту –Бундестагу. Ми вільно пересувались у приміщенні. Тож і біля  кабінету Ангели Меркель побували, інших керівників держави.  Залишилась там і стіна, де наші воїни-переможці поставили свої підписи у травні 1945 р. 
До речі, для усіх вхід у будинок парламенту вільний. При бажанні можна піднятися на дах і до купола, або спостерігати пленарні засідання Бундестагу з балкона. 
Ви знаєте, німці, з якими я розмовляв, висловлювали нам свою підтримку, адже вони усвідомили і зрозуміли, скільки лиха накоїла війна і як вона по-звірячому втрутилась  в людські долі.
До речі, під час Першої світової у 1914 р. супротивники оголосили "Різдвяне перемир’я". І в цей час звичайні солдати всупереч  наказу разом співали різдвяних пісень, грали у футбол. На цей короткий час забули, що вони вороги.  І в Берліні звучало, що цей досвід  потрібно перенести у наше сьогодення.  Зуміти знайти в собі мужність і перебороти ненависть, яка розділяє людей, загрожує новими війнами і конфліктами.
Світлана ЛИТВИНЮК.
НА ЗНІМКАХ: заступник міського голови Ігор ПРОКОПІВ під час перебування в Берліні.
Фото з архіву автора.
100 років минуло з часу завершення Першої світової війни 1914-1918 років, яка тривала 1 568 днів і забрала життя понад 18 мільйонів людей. Цей збройний конфлікт став одним iз наймасштабніших у всесвітній історії. 
У країнах Європи відбулись поминальні заходи. На Днях народної скорботи у Берліні побував заступник міського голови Ігор Прокопів. Сьогодні – розмова з ним.
ххх
– Ігоре Ярославовичу, наскільки мені відомо, Ви єдиний з України, хто взяв участь у цьому міжнародному форумі. Хто запросив Вас на ці події?
– Для мене,  дійсно,  стало несподіванкою і великою честю побувати на цих заходах. Цьогоріч вони були приурочені Дню народної скорботи у Німеччині, який запровадили майже 100 років тому, у 1919 році, на знак вшанування пам'яті жертв Першої світової війни, і зібрали широке представництво політиків світового рівня. 
У минулі роки їздила делегація з України, яку запрошувала і приймала Народна Спілка Німеччини догляду за військовими похованнями. Ця організація уже впродовж кількох років працює на території Ковеля. Вони проводять розкопки німецьких поховань часів Другої світової війни.  Волинська обласна  державна адміністрація отримала схвальні відгуки про нашу спільну роботу. І, як вдячність за розуміння, підтримку і сприяння у їх діяльності,  вони і запросили представника нашого міста на ці заходи. Міський голова Олег Кіндер доручив мені поїхати в Берлін, де,  крім урочистостей, було і чимало ділових зустрічей з представниками Народної Спілки та  Посольства України в Німеччині.
– Як проходять заходи такого високого рівня, де присутні керівники держав, урядів?
– Дійсно, це було досить хвилююче, адже ми побували на заходах за участі канцлерки ФРН Анґели Меркель,  президентів Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, Франції – Емануеля Макрона.  Вони у своїх промовах наголошували на тому, що потрібно знати і цінувати свою історію, робити висновки з помилок, аби не повторювати їх знову.


Повідомлення в номер

“Відпочинемо на тому світі

“Відпочинемо на тому світі

“Відпочинемо 
на тому світі?..”

“Відпочинемо  на тому світі?..”

Десь років п'ять або шість тому чула вислів чи то когось з політиків, чи то політичних експертів про те, що, мовляв, Україна схожа на потяг без гальм: нам дали поштовх, ми кудись їдемо, але куди – не знаємо. А тепер з чим порівняти? З літаком, що падає? Не хочеться якось, але такі, на жаль, наші реалії: Україна стоїть на порозі крайнього зубожіння. Занепад, бідність, еміграція, низька народжуваність, висока захворюваність і смертність… 
А жалюгідний стан наших нинішніх пенсіонерів, матеріальне становище яких сьогодні визначається не стажем роботи, не заробітком протягом усього життя, а можливістю працювати після виходу на пенсію і наявністю дітей, які можуть хоч якось фінансово підтримати. 
У розвинутих країнах час виходу на пенсію називають "вільним часом", "золотою порою", коли людина, нарешті, може дозволити собі пожити для себе, подорожувати світом, відвідати екзотичні курорти… Життя ж на пенсії для більшості літніх українців із "заслуженого відпочинку" перетворилося на безкінечну боротьбу за виживання. Сьогодні мізерних коштів, які їм виділяє держава, вистачає лише на оплату комунальних платежів та найбільш необхідні продукти.


З неопублікованого

«Все життя - один політ»

22/12/2016 / / 0

«Все життя  - один політ»

З нагоди 55-ти річчя від дня народження волинського поета зібралися шанувальники творчості Василя Слапчука на годину поезії в актовій залі гуртожитку Ковельського професійного  ліцею. Слапчук Василь Дмитрович – сучасний вітчизняний поет, драматург, літературний критик.

Надія Дятел.

Семінар для педагогів у Люблинці

16/12/2016 / / 0

Семінар для педагогів у Люблинці

Нещодавно на базі ДНЗ смт Люблинець відбувся семінар для педагогів дошкільних навчальних закладів «Національно-патріотичне виховання в дошкільному закладі на традиціях українського народу». Його метою було ознайомлення та практичний показ слухачам форм та методів  організації патріотичного виховання у дошкільному закладі.

 

 

Знайшов зброю – повідом поліцію

16/12/2016 / / 0

Знайшов зброю – повідом поліцію

Звичайно, більшість зброї є зареєстрованою та перебуває у законному користуванні, але багато є й таких, хто якимось чином заволодів вогнепальною зброєю і забув або просто не забажав повідомити про неї відповідні органи.

 

Скажи моїй мамі, що я хочу жити

04/11/2016 / / 0

«Скажи моїй мамі, що я хочу жити!» 

1 листопада ц.р. в кімнаті відпочинку в гуртожитку Ковельського професійного ліцею відбулася бесіда «Скажи моїй мамі, що я хочу жити!». В цей день учні, що проживають в гуртожитку під керівництвом вихователів В. П. Рощук та В. П. Остапука намагались розкрити перед молоддю суть духовного життя людини, розширити їх знання про цінність життя і особливо про життя ще ненародженої дитини...

 Катерина  Яцина.

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

04/11/2016 / / 0

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

Нещодавно  на базі Ковельського професійного ліцею у майстерні перукарів відбувся майстер-клас з основних форм базових жіночих стрижок.

Ірина Кузьмик.