Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 14–20 березня

Погода в Ковелі 14–20 березня

14/03/2024 0

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура:  2оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 12оС. Вітер південний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 3оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Хмарно, дощ. Температура: 8оС. Вітер західний  помірний.
Неділя. Хмарно, дощ.  Температура: 12оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Хмарно, часом дощ. Температура: 5оС. Вітер північний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер північно-західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 6оС. Вітер північно-східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер північно-східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 4оС. Вітер західний  помірний.
Середа. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 9оС. Вітер північний помірно сильний.
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура:  2оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 12оС. Вітер південний помірний.
 


Повідомлення в номер

Слово читача

Слово читача

14/03/2024 0

Наш біль

Вже третій рік у нас тяжка війна,
Сплюндровані міста й квітучі села…
На захист краю сина мати провела,
В чеканні звісточки дружина невесела.
О, Господи, Ти бачиш все, як є,
Тож врозуми, спини ворожу руку!
Чому ж – без жалю кат пораненого б'є
І полоненому без зброї чинить муку?
І падають розстріляні сини,
Як скошені у полі колосочки…
О, Боже, Боже, вражу руку зупини,
Нехай живими повертаються синочки!
Прости нас, Боже, в чому є вина,
Спини цей жах, несила вже терпіти…
Нехай кривава вже закінчиться війна!
Нехай не гинуть вже найкращі наші діти!
Весні радіють і дорослі, і малі,
Ласкаве Сонце землю зігріває…
Нехай на крилах принесуть нам журавлі,
Чого найбільше вже душа наша бажає.
Подай нам миру, Господи Святий,
Лише до Тебе я несу молитву!
Дай силу, вміння всім синам, 
що йдуть у бій!
Хай виграють вони уже останню битву!
Нехай весняний вітер принесе
Таку жадану людям Перемогу!
І усі будемо ми дякувать за все
Тобі, наш Отче, і молитись будем Богу.
 Мати
Постаріла мати за війну –
Двох синів з "гарячих"  місць чекає,
Бог не залишив її одну –
Пташечкою доня прилітає,
Є підтримка – добрий чоловік,
Все в житті удвох долати легше,
Бо трудитись зАвжди кожен звик,
Хоч і сил на це стає все менше.
Є у них онуки "золоті",
Це велика радість, в добре віра,
Всі такі хороші, молоді,
Двох уже недавно одружила…
І нічого, що у нас війна,
Бо любов й добро перемагає,
В правнуках продовжиться життя,
Першенька правнУчка підростає…
Ворогам усім наперекір
Підростають нові українці!
І життєвий їх підхопить вир  –
Все продовжується в добрій жінці!
І закінчиться колись війна,
І повернуться сини додому,
І не буде мати вже сумна,
Радість вернеться до всіх із дому!
А вона щоденно в церкву йде,
На колінах щиро просить Бога:
"Хай моя молитва всіх веде,
І настане славна Перемога!”.
Добре серце ділиться на всіх…
Доброта усе здолать зуміє!
Вимолить у Бога мир для всіх
І тоді сама помолодіє!
Людмила Клімчук.
Вже третій рік у нас тяжка війна,
Сплюндровані міста й квітучі села…
На захист краю сина мати провела,
В чеканні звісточки дружина невесела.
 


Повідомлення в номер

З нагоди ювілею

З нагоди ювілею

14/03/2024 0

З нагоди ювілейного року блаженного Миколая Чарнецького в Історичному Музеї міста Ковеля діє  виставка. 
Блаженний Миколай Чарнецький – монах-місіонер (Редемпторист),  а згодом єпископ і Апостольський візитатор для українців Волині, Холмщини і Підляшшя з постійним осідком у Ковелі в міжвоєнний період минулого століття. 
Він вів ревну душпастирську працю в Ковелі і на Волині як для переселенців з Галичини, так і для українців Волині. Цього року ми відзначаємо 140 років з дня народження і 65 років з дня смерті блаженного Миколая Чарнецького.
В Історичному Музеї міста Ковеля виставка діятиме  до 14 березня, а до 1 квітня вона розміщуватиметься в храмі блаженного Миколая Чарнецького Української Греко-Католицької Церкви м. Ковеля. Деталі можна дізнатися за телефоном 0976306404, отець Роман.
З нагоди ювілейного року блаженного Миколая Чарнецького в Історичному Музеї міста Ковеля діє  виставка. 
Блаженний Миколай Чарнецький – монах-місіонер (Редемпторист),  а згодом єпископ і Апостольський візитатор для українців Волині, Холмщини і Підляшшя з постійним осідком у Ковелі в міжвоєнний період минулого століття. 
 


Повідомлення в номер

Криваві сторінки історії повторюються «Кассандра»: спроба прочитання 2024 року

Криваві сторінки історії повторюються «Кассандра»: спроба прочитання 2024 року

14/03/2024 0

Події, описані Лесею Українкою в драматичній поемі «Кассандра»,  стосуються ХІІ сторіччя до нашої ери, коли грецькі міста-держави (особливо Мікени) прагнули контролювати Егейське море. Але на шляху стояла Троя. Військовий конфлікт назрівав. 
Аж тут, як свідчить міфологія, молодий царевич Трої Паріс закохався в Олену Прекрасну (у Лесі Українки – Гелену) – дружину царя Спарти Менелая Атріда і викрав її. Це стало    поштовхом до війни. Десять років тривало кроволиття, дев’ять років Троя була в облозі та оборонялася (на світлині – кадр з фільму “Троя”).
На жаль, страшна історія з захопленням територій, прагненням контролювати вихід до моря, масовими людськими жертвами повторилася в сучасній Україні   2022 року.
«Кассандра» була закінчена Лесею Українкою 1907 року, згодом надрукована у журналі «Літературно-науковий вістник», і вже тоді критика та вдумливі читачі бачили у ній не тільки твір про давно минуле, а й сучасне.
Перша згадка про драму зустрічається в листі письменниці до Ольги Кобилянської від 14.03.1903 р. із Сан-Ремо. В ньому Леся Українка пояснювала, що обрала Кассандру героїнею нового твору тому, що:
«ся трагічна пророчиця, з своєю ніким не признаною правдою, з своїм даремним пророчим талантом, власне такий неспокійний і пристрасний тип: вона тямить лихо і пророкує його, і ніхто їй не вірить, бо хоч вона каже правду, але не так, як треба людям; вона знає, що так їй ніхто не повірить, але інакше казати не вміє; вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо; вона сама боїться свого пророцтва і, що найтрагічніше, сама в ньому часто сумнівається, бо не знає, чи завжди слова її залежать від подій, чи навпаки, події залежать від її слів, і тому часто мовчить там, де треба говорити...”.
Кассандра, дочка Троянського царя Пріама, – героїня драматичної поеми про війну. Війну з її трагізмом, людськими долями.  Читаючи драму, насамперед усвідомлюємо, що це художній твір зі своїми правилами  його побудови. Спробуємо зі сцен пророцтв, діалогів між дійовими особами, психологічних відступів, доленосних військових рішень тощо чомусь повчитися, щось не сприйняти, щось зрозуміти.
Кассандра рішуче засуджує вчинок брата Паріса з викрадення дружини спартанського царя Менелая. Причина – він повністю підкорився дружині:
… і весь він твій, і вже нема для
  нього
ні матері, ні батька, ні родини,
ні краю рідного…
Державні справи його не цікавлять:
Мовчить Паріс на раді,
і зброю надягає, мов кайдани,
боги з ним на розмові не
  бувають.
   Мова йде про кохання. Але ж воно веде до загибелі Батьківщини! Ми, теперішні, солідарні з Кассандрою: зрада Батьківщини за будь-які блага неприпустима.
l
У драматичній поемі знаходимо співзвучні з нашим часом питання фемінізму.  Брат Кассандри Деїфоб, побачивши її за кужілкою, схвалює  таку її жіночу працю, а не втручання у державні справи своїм пророцтвом. Але життєве кредо Кассандри – боротьба. Недаремно вона розповідає історію про Прометея і Епіметея, де її симпатії явно на стороні першого:
Був Прометей і був Епіметей,
одного батька-матері синове.
Життя й вогонь дав людям
  Прометей
і знав, що муки ждуть його за
  теє,
провидець мук не відвернув від
               себе, –
з усіх синів праматері Землі
його найгірше покарала Мойра.
Епіметей не знав нічого. Завжди
у нього думка доганяла вчинок.
Він взяв собі за жінку ту
  Пандору,
що смерть і горе людям
  дарувала,
і був щасливий з нею, і довіку
ніхто його нещасним не назвав.
Ми бачимо, як у наш час жінки стоять поруч своїх чоловіків у праці і боротьбі з рашистською напастю, відправляють своїх Прометеїв на фронт, мужньо чекають, підтримують і допомагають. 
Кассандра, маючи дар пророцтва, знає, що її коханий Долон загине, та не відмовляє його іти в розвідку в табір ворога. Долон, справжній патріот, розуміючи, що може не повернутися, говорить Кассандрі:
Ні, скажу по правді,
не міг би я послухати тебе,
хоча би смерть видиму віщувала,
бо нечестю було б зректися потай
того, що сам же я вхвалив
  прилюдно,
на що пристав незмушений, по
  волі.
то й не боюся…
Війна – це страшно в усі часи! Дуже пронизливо звучить це з уст  Андромахи, дружини Кассандриного брата Гектора:
Не можу я, Клімено, я боюся
іржання коней, брязкоту мечів,
і куряви, і крику, а найгірше
того смертельного співання стріл!
Як я те чую й бачу, то здається
мені, що то повстав з безодні
  Хаос,
що ні людей нема вже, ні богів,
а тільки смерть панує
  самовладно.
А як шкода загиблих на війні! Усіх, а особливо молодих, незреалізованих, недолюблених. Скільки прекрасного від життя чекало їх попереду! Кассандра так висловлює свій жаль:
Пізно… хутко зійде Місяць,
освітить поле… Мій Долон на полі
такий самотній, наче кипарис
на роздоріжжі… він такий
  хисткий,
він молоденький, ніжний – не до
  зброї,
до ліри, до кітари він удався,
до весняних пісень… Ох, що ж ті
  руки 
порадять проти сих мечів
  важких,
 що здійнялись над ним…
Кассандра у творі відмовляє у шлюбі цареві Ономаю, який готовий за руку царської дочки повести у бій лідійське військо проти грецького. Кассандра розуміє, що будуть великі втрати.
l
На жаль, тепер війна не мечів, а в рази смертоноснішої зброї.  Чому ж нелюди, які розв’язують війни, не думають про людей, своїх і чужих, яких вкладають у могили, їх осиротілих рідних? Як можуть гітлери, сталіни, путіни так масово переконувати людей іти на смерть і спричиняти смерть?
Мабуть, так, як це робив брат Кассандри Гелен, віщун і жрець:
Бо меч і спис мала для мене
  зброя,
бо людські душі – от моє
  знаряддя,
крилате слово – от моя стріла,
люд проти люду – от мій
  поєдинок!
Усім тим правлю я, фрігійський
  розум.
Ся діадема, сяя патериця –
то знаки влади над всіма
  царями.
Я рівного собі не маю тут
з-поміж усіх владарів і героїв.
Слово, ідеологія мають велику владу над людьми. За допомогою добре розвиненої мови, якихось підставних діадем, патериць, голубів Гелен зомбує свідомість людей. Троянці повірили йому, що елліни зняли облогу і на знак примирення залишили дерев’яного коня, незважаючи на пересторогу Кассандри, що ворог дурно не дає дарунків. А ворог дуже підступний. 
Він воює не тільки зброєю. Про це свідчить навіть мова еллінського шпигуна Сінона, який зумів зобразити невинність, зіграти на почуттях Кассандри:
Давно, пророчице, тоді ще
Пелід наш був живий. Та
  пам’ятливий
у гніві Діомед, – його вразило,
що я насмів обороняти бранця,
його рукою взятого на смерть.
Але ж мені так жаль було
  троянця.
Такий був молоденький і
  вродливий,
так жалісно благав про
  милосердя…
Ой горе! Так і я тепер благаю,
та нікому за мене заступитись
хоч би єдиним словом… Всі
  мовчать…
Смерть неминуча… Нащо ж
  протягати
остатні сі хвилини під мечем?!
Той бранець – Долон, колишній загиблий – коханий Кассандри. Далекоглядно  російський ворог у ХХ сторіччі населив сінонами Україну в освіті, культурі, політиці, економіці тощо. Вишколені, по- своєму вмотивовані росіяни і приховано, і відкрито гарцюють по Україні, сіючи смерть, розруху.
Ще одна біда, яку несе війна, – полон. Кассандра описує полон становищем жінок з царської родини:
Так, проклін на мене,
бо я тепер побачила найгірше.
Троянки у неволі і – живі!
Обходять кросна, розділяють
  ложе,
дітей годують еллінам на втіху…
Прокляті очі, що такеє бачать!
l
Дослідниця життя та творчості Лесі Українки М. О. Зубрицька у статті «Новочасна версія міфу про Кассандру: трагедія, що народжує надію» вважала, що «…драму розполовиненості думок на рівні царської родини в момент облоги Трої можна легко проєктувати на різні межові ситуації української історії, коли не було єдиної консолідованої позиції щодо майбутнього України, оскільки завжди з’являлася більшість тих, що обирали конформізм і лояльність до колонізаторів».
Не пророки, але високоосвічені люди у всіх галузях знань, які здатні прагматично оцінити ситуацію в теперішній Україні, таки є. Варто до них прислухатися. Відділити зерно від полови – і прислухатися. У свій час не дослухалися до Кассандри. Вона бачила привід до війни, бачила шляхи уникнення смерті рідних – не послухали її одинокого голосу, вважали хворою. 
Якби хоч підтримав брат Гелен, який усе ж таки мав дар провидіння, то удвох вони були б силою! Був би початок консолідації. А так «просто вмів звиватися вужем», казати «те, що корисно або почесно», використовувати слово для неправди. У нас це називається демагогією. Часто дуже шкідливою.
Криваві сторінки історії повторюються.  Світ має прийти до того, щоб «Кассандри» писалися лише про давно минуле, яке не   повинно  бути повторюваним.
 Катерина ВОЛОХ, 
молодший науковий співробітник  Колодяжненського 
літературно-меморіального 
музею Лесі Українки.
Події, описані Лесею Українкою в драматичній поемі «Кассандра»,  стосуються ХІІ сторіччя до нашої ери, коли грецькі міста-держави (особливо Мікени) прагнули контролювати Егейське море. Але на шляху стояла Троя. Військовий конфлікт назрівав. 
 


Повідомлення в номер

США підтримують Україну

США підтримують Україну

Попри затяжні роки боротьби за українську свободу та незалежність, нашу державу й надалі підтримують провідні країни світу. Зокрема, й Сполучені Штати Америки. Так, нещодавно у Вашингтоні відбувся третій щорічний «Ukrainian Week 2024». 
«Український тиждень» – це важлива платформа для налагодження нових контактів з іноземними партнерами. Основна мета членів української делегації, яка там побувала, – заручитися підтримкою у боротьбі проти російського агресора, розширити можливості допомоги Україні в гуманітарній, економічній і у військовій сферах.
Приємно, що у складі української делегації представляти нашу країну та рідну Ковельщину мали можливість голова Ковельської районної ради В’ячеслав Шворак та депутат Ковельської районної ради Андрій Дерев’яненко. Важливо сказати, що фінансові витрати на поїздку відбулися  за особистий рахунок делегатів. 
l
Своїми враженнями з нами поділився В’ячеслав ШВОРАК:
Америку я побачив вперше, тож ця поїздка для мене є «подарунком» долі. Відверто кажучи, я не планував і навіть не думав, що в такий час вдасться там побувати. Від України нас було понад 100 осіб: службовців, посадовців, військових, підприємців, лідерів релігійних організацій. Серед волинських представників –  ректор Луцького національного технічного університету Ірина Вахович, депутат Луцької міської ради Ігор Курілін, лікар-хірург Олександр Христюк.
Я вдячний за можливість презентувати  світу  Ковельщину. Свою доповідь я, звісно, робив на основі демонстрації можливостей і перспектив розвитку рідного Ковельського району. Розповів про особливості нашої прикордонної  території, про те, чим займається районна рада, що ми робили, робимо та як живемо від початку війни, як допомагаємо ЗСУ, внутрішньо переміщеним особам.
Говорили й про гуманітарний коридор, і про те, який шлях потрібно подолати людям з тимчасово окупованих територій, аби повернутися на вільну від окупантів  Україну, через росію та білорусь.
Розкажіть  як проходив тиждень, які заходи Вам вдалось відвідати?
Нас об’єднували різні заходи (як офіційні так і неофіційні). Одночасно наше представництво мало декілька зустрічей з політичними лідерами США – конгресменами, сенаторами від Республіканської та Демократичної партій. 
Цікавою, емоційною та зворушливою стала зустріч з сенатором Кевіном Крамером (республіканець, член Палати представників США від штату Північна Дакота). Він чітко розставив точки над «і» не тільки над питаннями допомоги Україні, а й Ізраїлю.
Розмова тривала більше години,   була дуже плідною і пізнавальною. Вона не лише допомогла зрозуміти, у чому проблеми надання допомоги, а й дала бачення розвитку подій у світі.
Відомий політик також запевнив, що, незважаючи на певні політичні нюанси, американський народ буде підтримувати Україну до настання Перемоги. В найближчому часі планується виділення коштів (йшлося про законопроєкт, який передбачає понад 60 млрд. доларів допомоги). Також сенатор повідомив, що вони вже працюють над посиленням протиповітряної оборони нашої країни, адже розуміють, що від подій в Україні, залежить доля всієї Європи. 
Продуктивною стала й зустріч з представниками оборонного альянсу, які пропонують Україні дуже прогресивні та потужні механізми. Це купольні, антидронові й розпізнавальні системи, які допоможуть зберегти сотні життів. У цьому напрямку організації оборони відбулись перемовини, і вірю, що найближчим часом заплановане вдасться реалізувати.
В’ячеслав Шворак розповів й про інші заходи, які вражали своїми масштабами. Це – «Гуманітарний форум українсько-американського партнерства», «Форум капеланства», «Українсько-американський інвестиційний форум». 
До речі, економічний захід цьогоріч об’єднав  близько 300 учасників – членів української діаспори майже з усіх штатів Америки, представників органів місцевого самоврядування з України,  американських та міжнародних інвестиційних компаній, підприємців, урядовців та власників бізнесу з України та США. Тут були представлені перспективні українські проєкти для реалізації міжнародними інвесторами. Ключовими темами були українська воєнна економіка, приватні та публічні інвестиції в Україну.
Однією з ключових подій тижня, яку відвідали представники Ковельської районної ради, став 18-й «Молитовний сніданок» в Музеї Біблії, який зібрав впливових осіб з різних сфер життя, щоб разом помолитися за мир і процвітання України. В рамках цього заходу представники української делегації мали можливість провести багато індивідуальних зустрічей з конгресменами, представниками різних релігійних спільнот.
Приємно, що до заходу в онлайн-режимі долучився президент США Джо Байден. Він наголосив на важливості міжнародної підтримки України в протистоянні російській агресії.
В’ячеславе Петровичу, відомо, що серед учасників «Українського тижня» були присутні наші військові, діти, які були незаконно вивезені до рф. Яка їх місія?
Взагалі наша місія полягала у тому, щоб донести до світової спільноти правду про Україну, наші потреби та виклики, з якими ми зустрічаємось. А про це краще ніхто не розкаже, ніж той, хто на пекельному полі бою  пережив окупацію чи примусово був вивезений з рідного дому. Їх історії розчулили присутніх та показали страшну реальність, не залишивши сумніву в жорстокості дій ворога. 
А це і є стимулом не зупиняти підтримку, а лише продовжувати її з новими силами, новими ідеями.
Що Вас найбільше вразило?
Я багато чого пізнав за цю поїздку. Звісно, вражають масштаби події, приємні така увага та повага до нашої країни. Це – можливість не лише отримання підтримки, а й слушних зауважень у сфері державної політики та бачення світових лідерів подальших перспектив співпраці з Україною.
Вражає підтримка української діаспори. Вони і посилено моляться за нас, і фінансово допомагають, надсилаючи великі кошти для того, щоб нас підтримати у визвольній боротьбі.
Цікаво, що у Вашингтоні ми випадково зустрілись із представниками різних фондів, з якими неодноразово бачились в Україні. Це – підтвердження того, що  з перших днів війни й до сьогодні вони разом з нами невтомно працюють на благо українського народу, розробляючи нові проєкти. 
До прикладу, американці відкрили реабілітаційний центр у Німеччині, де в співпраці з американськими та львівськими лікарями займаються протезуванням. І що важливо, завдяки таким фондам співфінансують процес. Зараз вони зосереджені на психологічній роботі з військовими та їх рідними.
За можливість проведення таких заходів у США треба віддати належне Павлу Унгуряну. Це – координатор «Українського тижня» у Вашингтоні.  Павло Якимович, екс-депутат Верховної Ради України, член однієї з протестантських течій. Організація, в якій він знаходиться, виступила ініціатором заходу, що є важливим для встановлення стратегічного партнерства наших країн.
Попри нестабільну ситуацію, чи можна говорити про оптимістичні прогнози для України? 
Ви знаєте,  я – оптиміст! Тому вірю, що все можливо, головне не здаватися. Кожен з нас, не зважаючи на біль, страх і втому, має надалі працювати, підтримувати один одного. І коли ми дійсно об’єднаємось, відкинувши політичні амбіції, ворог зазнає поразки. Адже наші згуртованість і єдність, як ми переконалися не раз, – теж чудова зброя у боротьбі з ворогом!
Аліна РОМАНЮК.
НА СВІТЛИНАХ: під час візиту у США.
Попри затяжні роки боротьби за українську свободу та незалежність, нашу державу й надалі підтримують провідні країни світу. Зокрема, й Сполучені Штати Америки. Так, нещодавно у Вашингтоні відбувся третій щорічний «Ukrainian Week 2024». 
 


З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").