Весь архів випусків

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 10–16 липня

10.07.2025

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 19оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 250С. Вітер західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південно-західний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 25оС. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 18оС. Вітер західний помірний.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер західний сильний.

В ніч на середу. Ясно. Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірний.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 19оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 196

Повідомлення в номер / Війна і хліб

10.07.2025

За бурхливими подіями сьогодення, викликаних кривавою війною з путінськими вбивцями, ми не завжди згадуємо про село. А проте там – теж важлива ділянка нашої обороноздатності, від якої залежить і ефективність української економіки, і рівень життя народу, і міць Збройних Сил України. Бо солдату, крім зброї, потрібен щодня хліб насущний.

Чи буде він цьогоріч? Хочеться на це сподіватися, хоча реалії життя насторожують і викликають багато запитань. За даними офіційних джерел, в 2025 році валовий збір озимих зернових культур в країні очікується на рівні 22 мільйонів тонн, що на 9 відсотків менше, аніж у 2024-му. Озимої пшениці мають зібрати близько 19 мільйонів тонн, ячменю – 2, жита – понад 220 тисяч тонн. Урожай озимого ріпаку прогнозується на рівні 3,3 мільйона тонн.

Щоправда, у лютому прогнози науковців були оптимістичнішими. Не останню роль у погіршенні цих прогнозів зіграла погода: засуха восени, недостатнє зволоження і морози навесні. Особливо постраждали посіви зернових на півдні України. Зокрема, ситуація на полях деокупованих регіонів Херсонщини критична, втрати урожаю можуть сягнути більш як на мільярд гривень в грошовому еквіваленті.

І все ж, попри всі труднощі і негаразди, експерти вважають, що прогнозовані обсяги виробництва зернових культур достатні, щоб забезпечити власні потреби й утримувати експортний потенціал на достатньому рівні. Велике значення тут матиме успішне проведення в Україні цьогорічних жнив, їх розпочали в південних областях України ще у червні. Першими зібрані площі під озимою пшеницею, ячменем, горохом та ріпаком. Лідирують аграрії Дніпропетровщини, Одещини, Миколаївщини.

На Волині жнива традиційно в минулі роки розпочиналися у липні. Однак цьогоріч примхи погоди внесли деякі корективи. Як зазначив Владислав Черчель, директор інституту зернових культур, поєднання посухи на півдні та сході з холодною весною на заході й півночі істотно вплинуло на ситуацію в аграрному секторі. Про це в розмові з кореспондентом нашої газети сказала і директор СТзОВ "Вежа", діловий партнер "Вістей Ковельщини" Тетяна Зінчук. Вона повідомила, що найбільше постраждали від заморозків посіви озимої пшениці.

І все ж будемо сподіватися, що жнивна пора, врешті-решт, прийде й на Ковельщину. Бажаємо хліборобам стабілізації погоди і щедрого ужинку!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

Повідомлення в номер / По життю – з рідною газетою

10.07.2025

Жінка, яку Ви бачите на світлині, – корінна ковельчанка, яка в ранньому дитинстві разом із мамою і двома сестричками пережила жахіття концтабору в місті Бреслау (тепер Вроцлав). Це – Раїса Лук'янівна Хом'як (дівоче прізвище Малашевська). Про ветеранку праці, багаторічну читачку "Вістей Ковельщини" – розповідь на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Незважаючи на свій поважний вік, пані Раїса почувається бадьоро, налаштована позитивно й оптимістично, вірить у Перемогу України. "Сил і впевненості мені додає "міськрайонка", яку передплачую стільки, скільки живу на світі", – каже вона.

Подібної думки і наш дописувач Аркадій Чабанчук із Нового Мосира. Він нещодавно надіслав до редакції вірша, якого назвав: "Газета для всіх і для кожного". Пропонуємо його Вашій увазі.

Газета для всіх

і для кожного

Газета у Ковелі є!

І Сонце раніше встає –

Читачі з нетерпінням чекають.

І радо, уважно читають.

Читачу! Просто мені повір,

Що скоро настане мир.

Хай буде всім добро і спокій

І буде хай сон глибокий!

І буде хай мир на планеті –

Про це все читайте в газеті.

Редакторка добре знає,

Що в світ випускає.

Газета миленька,

Наче мати рідненька.

І редакторка мила –

Ростуть в читачів крила.

І директор є в газети –

В цьому всі її секрети.

А газета довговічна, непересічна,

Скажу без прикрас:

Пишаюсь, що є “Вісті Ковельщини” у нас!

Користуючись нагодою, повідомляємо, що передплата газети "Вісті Ковельщини" НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІКОЛИ. Передплатна ціна не змінилась і разом з послугами зв'язку становить:

1 місяць – 77 грн.;

5 місяців (до кінця року) – 305 грн.

Передплату можна оформити і безпосередньо в редакції.

Вартість її – 55 гривень на місяць.

Читайте і передплачуйте "Вісті Ковельщини" – газету для нас і про Вас!

Фото Аліни Романюк.

Жінка, яку Ви бачите на світлині, – корінна ковельчанка, яка в ранньому дитинстві разом із мамою і двома сестричками пережила жахіття концтабору в місті Бреслау (тепер Вроцлав). Це – Раїса Лук'янівна Хом'як (дівоче прізвище Малашевська). Про ветеранку праці, багаторічну читачку "Вістей Ковельщини" – розповідь на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36

Повідомлення в номер / Люблю Голоби!

10.07.2025

"Я люблю Голоби". Красується такий стенд при в'їзді в селище. Ці слова говорять багато про що. Приваблюють, запрошують. Але ті, що люблять Голоби, – "маловартісні". До їх думки і потреб мало дослухаються у владних кабінетах, вигадуючи все нові й нові "вдосконалення". Війна, горе, сльози. Але, "що сльози там, де навіть крові мало!", – писала невмируща Леся Українка.

Щомиті, ризикуючи життям, Герої боронять нас. І життя продовжується. Та без болю і сліз не можна читати у "Вістях Ковельщини" лист із фронту: "Сьогодні той день, коли знову просять допомогти. Це наша потреба фізичного виживання в умовах пекельної оборони… Коли дощ не з води, а зі свинцю та пороху, техніка не витримує… Жодної автівки не залишилося. Немає на чому виконувати бойові задачі".

І майже одночасно – стаття в газеті "Бідні, багаті чи які?". Допомогти ближньому у скруті – одна з найголовніших заповідей Христа. Але ось читаю: "В Україні за 2024 рік кількість офіційних мільйонерів зросла на 63%. Понад 17 тисяч осіб задекларували свої доходи більше мільйона гривень. Як вдалося їм за три з лишком років фантастично розбагатіти в той час, коли решта населення волонтерить, донатить, допомагає з останніх сил мужнім воїнам ЗСУ?", – пише Охрім Свитка.

Раніше в Польщі стояли у магазинах корзини збору допомоги Україні. Тепер їх нема, бо поляки побачили, як одні – мільйонери-українці їздять на елітних машинах, купують дорогі речі, квартири, покинули свою скривджену Батьківщину. Для інших життя за кордоном – вимушена евакуація. Сумне життя на чужині. Настрої болю і втрати не покидають їх. Новий уряд Польщі прийняв жорстокий закон, що навіть українські діти з інвалідністю, які не відвідують польську школу, позбавлені матеріальної допомоги.

Життя триває, і люди хочуть, щоб про них дбали, полегшували побут. А як "полюбили" Голоби ті, що хотіли невідомо чому то поміняти листонош, то закривати аптеку, то "вдосконалюють" роботу лікарні, то підкинули нову проблему – ліквідували двохвилинну зупинку поїзда "Київ-Ковель"? Люди обурені. Довелося звертатися до, як завжди, небайдужого до людських проблем, який дійсно любить Голоби не на словах, а на ділі, – директора ТзОВ "Ідея", депутата Волинської обласної ради, активіста у всьому Віктора Козака.

Він не відмовив допомогти. Написали звернення до дирекції "Укрзалізниці", адже зупинка поїзда необхідна не тільки для голобчан, а й для жителів навколишніх сіл. Альтернативи цьому потягу немає. Виходить, що все не для людей, а від людей. Оці "новації" перетворюють Голоби у забитий хутір чи колонію. В умовах війни складно і непросто вирішувати назрілі проблеми. Залізниця стала збитковою, бо ж скільки безкоштовно здійснено перевезень евакуйованих людей. Але 2 хвилини зупинки поїзда збитку не додадуть, а засвідчать турботу про людей. У Ківерцях цей поїзд стояв і тепер буде стояти 30 хвилин. Чому так?

Радісною подією не тільки для Голоб стало повернення з полону Володимира Голубова. Він ще не в обіймах згорьованої матері, бо проходить реабілітацію в Києві. Лікують, виявили осколки в голові. Одного вийняли, а другого не можна, бо близько сонна артерія.

Коли мати запитала, чи дуже мучили в полоні, – опустив очі. Очі, які сказали більше, ніж слова. Потім мовив, що знущання не припинялися навіть у дорозі. У москві поставили під стіну і не дозволяли обпертися на щось.

Побратими безсило звалилися на холодний цемент. Він же силою волі змусив себе стояти, щоб не додати ще до виснаженого організму якогось запалення. Полон забрав 25 кг ваги тіла. Сил вистояти додавала любов до рідної землі, до України-матері, яка радо зустріла полонених. Видали одяг, взуття, мобільні телефони, обстежили.

Щиро бажаємо окріпнути фізично і морально всім поверненим із російського пекла, а нам дочекатися звільнення з полону тих, хто не зрадив, а мужньо вистояв! Василь Симоненко писав:

"…Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його волячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!".

Лідія Гарлінська,

ветеранка педагогічної праці.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

Повідомлення в номер / По життю – з рідною газетою

10.07.2025

Деякий час тому до редакції завітала жіночка з приємною усмішкою на вустах і газетою "Вісті Ковельщини" в руках. Привітавшись, сказала:

– Прочитала замітку "Ветеранам – шана й повага влади". Все добре, але є одне уточнення.

– Яке саме?

– Тут написано, що у Ковелі мешкає двоє людей, які у дитячому віці пережили жахіття нацистських таборів. Хочу зауважити, що таких осіб не двоє, а троє.

– І хто ж третій?

– Я.

З цікавістю подивився на відвідувачку. І раптом зрозумів: я її добре знаю!

– Ви сестра Валентини Лук'янівни Малашевської?

– Так. Раїса Лук'янівна Хом'як, народжена 10 вересня 1944 року у німецькому місті Бреслау, де розташовувався концтабір.

Пані Раїса показала мені документи, які підтверджують сказане нею. Розговорилися. Я знову згадав сестру Валентину Лук'янівну, з сім'єю якої жили колись по сусідству. На жаль, вона вже померла декілька років тому. Її сини Костянтин та Юрій дружили з моїми хлопцями. А працювала жінка в будівельній організації, яка називалася скорочено "Міжколгоспбуд" і яка займалася спорудженням об'єктів господарського призначення та соціально-культурного призначення, в тому числі й житла, на Волині та Ковельщині. Виконували щороку величезний обсяг будівельно-монтажних робіт.

У свій час її очолювали Василь Фесюк, Микола Потапчук, Олександр Кравченко. Про них не раз писав у газеті, був знайомий особисто, цінував за відповідальне ставлення до праці, турботу про людей, розуміння важливості завдань, які доводилося виконувати. На жаль, все це – у далекому минулому…

Але повернемося до зустрічі з Раїсою Лук'янівною. Цікавлюся:

– А як ви опинилися в концтаборі?

– Наша сім'я мешкала у Ковелі. Коли почалася радянсько-німецька війна, ми переїхали до Любитова, а звідти нас вивезли до Польщі. Тут сім'ю, як-то кажуть, "розформували". Батька Лук'яна Тимофійовича забрали у табір в Австрії, а маму Зінаїду Михайлівну і нас трьох сестер – мене, Валю, Ніну завезли в Бреслау (нині Вроцлав).

Нагадаю читачам газети, що Бреслау (Вроцлав) – місто з великою, багатою і складною історією. Певний період (з 1871 по 1945 рік) він був частиною Німеччини, а після Другої світової війни став польським. Місто відоме як "бомбосховище гітлерівського рейху". Довелося побувати у Вроцлаві і мені, коли з ковельською делегацією їхали у Бжег Дольни для підписання угоди про співпрацю.

В місті нацисти створили концтабір в 1940 році, який діяв до закінчення Другої світової війни. Площа табору, де перебувала сім'я Малашевських, становила 15 гектарів. У ньому утримували в'язнів різних національностей, в тому числі українців. Всього їх налічувалося до 12 тисяч. Умови перебування, звичайно ж, були жахливі, як і в усіх нацистських концтаборах.

Але слухаємо пані Раїсу далі:

– Нас звільнили в 1945 році, а батька у 1946-му, – каже зі смутком і сльозами на очах. – Зупинилися в Ковелі. Оскільки наша хата згоріла, то прихистили знайомі сусіди. Згодом почали будуватися на вулиці Волі, 19. Неподалік – обійстя Микуличів.

Поступово обживалися: вчилися, працювали, займалися господарством. Нині батьків і сестри Валентини вже немає в живих. Я мешкаю із сином у квартирі по вулиці Вербицького. Доглядаю за ним, бо хворіє. Чоловік у 2021 році помер. Доводиться і нелегко, і непросто.

Знаючи, що Раїса Лук'янівна багато років життя віддала роботі в організації, яка називалася "Ресторан станції Ковель", запитую:

– Який же Ваш трудовий стаж?

– На посаді старшого товарознавця відпрацювала 55 років і 6 місяців. Трудилася сумлінно й відповідально, мала подяки і нагороди від керівництва, міської влади.

І тут я знову трохи відволічуся і нагадаю читачам про те, що ж то за такий "Ресторан станції Ковель". Це був не просто заклад громадського харчування, як дехто може подумати, хоча мав, безперечно, і свій "фірмовий" зал і вважався одним з кращих у місті залізничників разом із ресторанами "Турія", "Зустріч", "Вогник". Але головне завдання трудового колективу, який багато років очолював Павло Іванович Дудік, – це надання послуг пасажирам потягів далекого слідування. В кожному з них функціонували так звані вагон-ресторани, де можна було в дорозі поснідати, пообідати, повечеряти, посидіти з друзями, випити чарчину-другу. Надавалися й інші послуги – зокрема, торгівля у привокзальних кіосках, кафе продуктами харчування, напоями тощо. Тепер про подібне можна лишень згадувати.

В колективі, який славився висококваліфікованими кухарями, кондитерами, фахівцями торговельного сервісу, працювало досить багато людей. Вони не тільки відзначалися працелюбністю, сумлінням, але й брали активну участь у житті міської громади. Так, надзвичайно талановитою, Богом обдарованою співачкою, чарівною жінкою була Аліна Луцкевич, яку любив і шанував, здається, весь Ковель. Велику громадську роботу вела енергійна і невтомна Раїса Негей. Не була байдужою до справ колективу Раїса Хом'як (Малашевська).

Цікавлюсь у неї:

– Ви тримаєте в руках нашу газету. Давно читаєте її?

– Скільки живу в Ковелі, стільки й передплачую, – ясніє усмішкою пані Раїса. – Не уявляю свого життя без газети. Вона і порадниця, і помічниця, і співбесідниця. Додає мені сил і натхнення жити, знати про все, що відбувається в країні, на рідній Ковельщині.

На закінчення прошу Раїсу Лук'янівну переглянути домашній фотоархів і принести декілька фотосвітлин, які зацікавлять читачів газети. Ну й, звичайно сфотографуватися на пам’ять.

Микола ВЕЛЬМА.

НА СВІТЛИНАХ: мама Зінаїда Михайлівна з доньками Раїсою і Валентиною. Шкільні роки (в саду школи № 6, де навчалася Раїса Лук'янівна і директором якої був Ігнатій Федорович Ротченков). Раїса Хом'як в молоді роки. З колегами по роботі (крайня ліворуч – Раїса Негей). Подруги (в центрі – Аліна Луцкевич). З автором статті Миколою Вельмою.

Фото

з домашнього архіву.

– Прочитала замітку "Ветеранам – шана й повага влади". Все добре, але є одне уточнення.

– Яке саме?

– І хто ж третій?

– Я.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43

Повідомлення в номер / «Помолюся до тебе піснею»

10.07.2025

Старовижівчанин Петро Сачук – яскравий приклад плідного творчого довголіття. У доробку автора – вірші, пісні, гуморески, картини. Про емоційну наснагу його творів, любов до поетичного слова та мелодійного акорду йшлося на творчому вечорі "Помолюся до тебе піснею", що відбувся у Центрі культури і дозвілля Старовижівської селищної ради.

"Щоб не вмерти

з голоду, їли хліб

з березою"

Він належить до покоління дітей Другої світової війни. Народився 1942-го року в селі Нова Руда на Маневиччині. У березні 1944-го батька забрали воювати з нацистами. Він так і не повернувся з війни: Петро залишився сиротою разом із двома братами та сестрою.

– Жили дуже бідно, – пригадує Петро Іванович своє дитинство. – Щоб матері, солдатській вдові, було легше прогодувати нас, мене забрав у свою сім'ю дядько. Добре знаю, що таке голод. У 1947-му ми з двоюрідним братом пиляли березові гілки, збирали дрібну тирсу, яку тітка потім підмішувала у тісто. Ось такий був хліб із березою. А білу булку я вперше скуштував, коли мав 12 років.

Його творча вдача проявилася ще у шкільні роки. По закінченні Троянівської середньої школи спробував вступити до Одеського художнього училища, але не вдалося. Рік учителював – викладав малювання, співи, працю, самотужки навчився грати на гармошці, що й підштовхнуло йти навчатися у Луцьке музично-педагогічне училище. Після першого курсу забрали в армію. Там теж не розлучався з творчістю: мама вислала йому баян, який і скрашував солдатські будні.

Одна любов

на все життя

У 1968-му році після армійської служби продовжив навчання в училищі й одружився. Його судженою стала та, яку знав з раннього дитинства. Як каже Петро Іванович, разом корів пасли, сиділи за однією партою і на грудки бігали. У часі розлуки хлопець і дівчина листувалися, а в селі до красуні Софії ніхто не смів підбивати клинці, бо знали, що вона – Петрова.

– Софія Іванівна уже була директоркою школи, – розповідає Петро Іванович. – Вона весь час повторювала мені: "Учись, учись". Підтримала і тоді, коли я зібрався на стаціонарне навчання до Львівського університету на факультет журналістики. У нас уже був син, тож дружині було нелегко справлятися і на роботі, і вдома.

Журналістська професія привела Петра Сачука на Рівненщину: тут він працював у районній газеті Володимирця, упродовж 25 років пройшов посади від кореспондента до редактора. А справжній творчий вибух стався на Старовижівщині, де мешкає з 1990 року. Як зізнається сам, на пісенну і поетичну хвилю його налаштувала тутешня природа, а першим слухачем і критиком його творів стала дружина Софія Іванівна.

Подолав мікроінфаркт

і став на ноги

– Я пережив мікроінфаркт, а потім у мене відняло ноги, – ділиться пережитим Петро Іванович. – Але піднявся, почав писати гуморески, вірші, пісні. Найкращий час для творчості – ранок. Можуть довго крутитися в голові думки, а вранці відразу лягають на папір.

Особливо плідними стали роки, відколи вийшов на заслужений відпочинок. За цей час видав збірки "Торкну струну душі", "Є квас і для вас", "Спалахи серця", "Мистецький акорд", "Дзвени, моя пісне", написав понад 60 картин, більш як 160 пісень, серед яких особливо популярна про Старовижівщину на слова місцевого краєзнавця Миколи Шаясюка, що стала своєрідним гімном краю.

Його активному творчому довголіттю можна лише по-доброму позаздрити. Петро Сачук провів п'ять творчих вечорів із місцевими поетами, упродовж багатьох років є активним учасником хору "Надвечір'я", для якого пише пісні, двічі ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу "Українська мова – мова єднання". Понад те, сам склав посібник, як каже "для чайників", як опанувати ноутбук і користуватися інтернетом. Упродовж життя збирав словники – їх має більш як 30. А ще, незважаючи на те, що ходити йому доводиться з ціпком, заготовляє лікарські трави, з яких потім разом із дружиною готують цілющі чаї.

Про різнобічні здібності 83-річного старовижівчанина (а саме таким тепер вважає себе Петро Іванович) говорили на публічному заході учасники хору "Надвечір'я" Валентина Боть, Зоя Маркусь, Олександр Забедюк, Валентина Мороз, Микола Шаясюк та керівник хору В'ячеслав Нідзельський, член літературно-мистецького об'єднання Ковельщини "Творчий світ" Микола Курилюк. Також привітали його членкиня Національної Спілки письменників Світлана Сащук, вірші якої він поклав на музику, та сімейна лікарка Віра Васильєва. Від селищної влади вшанувала автора Антоніна Кулик – директорка-завідувачка відділення соцдопомоги вдома Центру надання соціальних послуг.

А зворушливу емоційну палітру заходу створили пісні, які виконав хор "Надвечір'я", вірші Петра Сачука, які читали учасники заходу, гуморески у виконанні автора та Любові Барановської. Присутні змогли на екрані переглянути його картини, на яких зобразив чудові пейзажі Полісся.

Насамкінець щире захоплення батьковими здібностями висловив син Олександр. Промовці бажали Петру Івановичу натхнення для нових творів – сповнених любові до України, рідного краю, волинської природи. І немає сумніву, що вони народяться з-під його пера і пензля, адже він щедро передає свої почуття через пісні, вірші, картини.

Мар'яна ВЕРБІВСЬКА.

На Світлинах: Петро Сачук; учасники хору "Надвечір'я"; подружжя Сачуків із сином Олександром та невісткою Наталією; разом із керівником хору В'ячеславом Нідзельським.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 82

Повідомлення в номер / Талант, благословенний Всевишнім

10.07.2025

Ім'я Федора Савлука добре знайоме читачам "Вістей Ковельщини". З "міськрайонкою" його єднають роки творчої співпраці, і газета не один раз друкувала його поетичні твори.

Однак далеко не всі знають, що пан Федір не тільки поет, а й талановитий художник, автор багатьох картин, церковного розпису, мозаїчних композицій у православних храмах.

Народився він 22 липня 1957 року у селі Соколище на Волині. З раннього дитинства й донині мешкає у селі Вербка Дубівської територіальної громади. Свою поетичну творчість, у якій майстерно відтворено людське життя у всіх його вимірах, розпочав ще в юнацькі літа.

Значна частина поезій Федора Савлука покладена на музику, а пісні виконують відомі українські співаки. З 2013 року він – член літературно-мистецького товариства "Творчий світ" у Ковелі.

Отож, приємною несподіванкою для шанувальників творчості пана Федора, його друзів і колег став недавній вихід у світ першої збірки нашого земляка під промовистим заголовком "Обіймаючи небо" (поезія та проза). Книга видана у Харкові за сприяння Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожодуба.

У "Слові до читача" Андрій Дубнюк, Заслужений працівник освіти України, кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожодуба написав: "Волинь, де народився, виріс, трудиться Федір Савлук, – особливе місце. Це край лісів, річок, озер, які називають синіми очима краю. Недарма в одному із розділів автор поетично називає себе пагоном дерева "Волині…".

І ще:

"Федір Савлук – багатогранна людина. Він відомий на Волині як художник-іконописець, що часто звертається до релігії, "бо істина належить Богу, а він все звершить до пуття" ("Не хочу знати, що й до чого")…

Успіх автора у тому, що він співіснує зі Всевишнім”.

Що ж, важко не погодитися з паном Андрієм. Напевно, сам Господь благословив нашого земляка на багатогранну і різножанрову творчість, яка дарує людям велику естетичну насолоду, віру, надію і любов. На мою думку, не завадило б провести у Ковелі публічну презентацію книги Федора Савлука "Обіймаючи небо", бо, на жаль, нині в час війни такі приємні події як вихід книги з друку та ще й нашого земляка дуже рідкісні.

Оскільки з поетичними творами пана Федора газета час від часу знайомить своїх читачів, то сьогодні пропонуємо їх увазі декілька прозових творів, які увійшли до збірки.

ЖОРНА ЧАСУ

У жорнах часу перемелюється плоть Усесвіту, тріщать кості матерії творимої, вихор вічної спіралеверті розносить куряву Космосу по дорогах старого, як світ, світу, запорошуючи очі короткозорих політиків, що впевнено крокують до прірви прогресу, звершуючи величні справи епохи в палатах особистих маєтків під охороною самостворених законів, при підтримці й супротиві зомбованого демократією народу.

Історія не повторюється. Життя не вчить нічому. Наукою нічого не доведено. Потенціал накопиченої зброї значно перевищив потенціал Любові.

Самообман щасливого майбутнього, разом із секретом довголіття, ховається у реальних реформаціях по збільшенню пенсійного віку безсмертних жінок. Лінія життя на долоні Землі закінчується в океані братовбивства.

Пасивно-активні спостерігачі спостерігають, остерігаючись, аби самим не потрапити під колеса конфлікту.

А тим часом у заплавах Турії на тонкій стеблині вітер перемін гойдає колиску з дітьми очеретянки під пильним наглядом Всевишнього, без волі Якого і найменша пір'їнка не випаде з їхнього гніздечка.

КУДИ Ж ВИ, МАМО?

Бентежна постать літньої жінки, котра йде дорогою вечоровою, що тягнеться до обрію. Йде поволі, неквапливо переставляючи ноги по висохлій землі, рукою правою тримаючись за палицю, аби полегшити ходу ногам натрудженим.

Куди іде вона? Хто жінка ця? Невідомо. Чому ж надвечір іде від дому? У степ безлюдний, туди, де сонечко заходить? Яким було її життя? Хто знає... Одна вона лиш відає про все.

Нелегкою була її дорога, на яку ногами стала через рік після народження свого.

Найяскравіші дні дитинства промайнули на хуторі, посеред трав, барвистих квітів, у гудінні бджіл і співів птахів. І сонечка ласкавого цілунки голівку пестили біляву, і теплий дощик сміявся дзвінко разом з вітерцем ласкавим, стежиною йдучи із нею поряд.

А потім почалось життя тружденне – з промінчиками радощів крізь сірі хмари буденності й нужди.

І немічна уже допрацювалась до вечора ось цього, коли взяла свій посох подорожній, замкнула двері за собою й пішла урочисто, крок за кроком долаючи дорогу, туди, де сонця західного коло червонясте вже землі торкалось краєм нижнім і руки сутінків обіймами ховали тужливий спокій старенької людини, ходу якої вже не зупинити.

Куди ж ви, мамо?

Федір САВЛУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 23

Повідомлення в номер / Найкращі рецепти сезонної консервації

10.07.2025

Що ж, більшість українських господинь сезон консервації вже, напевно, відкрили, адже позаду – духмяні полуниці й соковиті черешні, далі – цілюща малина й червонощокі вишні… Але саме в розпалі пора огірків та кабачків, чорниць. А попереду – томати, перець, баклажани, сливи, алича, яблука, груші, ожина, кизил, гриби, капуста…

Гострий

вишневий соус

Яскравий, привабливий колір, чудовий аромат, натуральна кислинка – все це зробить соус ідеальним доповненням до люля-кебабу, шашлику, буженини, смакуватиме він із запеченою качкою або гускою.

Інгредієнти: 1,5 кг вишень, 6-10 ст. л. цукру, 0,5 ч. л. солі, 0,5 ч. л. чорного меленого перцю, 0,5 ч. л. меленого перцю чилі, 2-3 ст. л. бальзамічного оцту, 5 зернят коріандру, 5 горошин духмяного перцю, 1 маленький стручок перцю чилі, 1 лавровий листок, 1 ч. л. меленої кориці, дрібка мускатного горіха, невеличка гілочка розмарину.

Приготування. Вишні промити в проточній воді, видалити кісточки. Міксером перебити ягоди на однорідну масу. Влити пюре в каструлю, поставити на сильний вогонь і довести до кипіння, потому зменшити вогонь до мінімуму, додати лавровий листок, коріандр, духмяний перець та порізаний чилі. Постійно помішуючи, довести майбутній соус до бажаної густоти.

Коли вишнева маса матиме потрібну консистенцію, додати до неї сіль, цукор, чорний і червоний мелений перець, розмарин, мелену корицю, подрібнений мускатний горіх, все ретельно вимішати і варити ще кілька хвилин. Звісно, краще спробувати соус на смак, додаючи певні інгредієнти за власним уподобанням (іноді вишні бувають кисліші чи солодші, тому варто підкорегувати кількість цукру).

Далі влити бальзамічний оцет, перемішати, ще хвилинку прокип'ятити, розлити в стерильні баночки і закрити стерильними кришками. Перевернути слоїчки догори дном, а коли вистигнуть, винести в комору чи підвал. Для цього соусу зручно використовувати 250-грамові банки.

Помідори, консервовані

зі сливами

Урізноманітнити домашні закрутки, щоб вийшло смачно й незвично, зовсім не складно. Знадобляться томати-"сливочки", можна чері, а сливи – тверді, не зовсім стиглі, кислуваті.

Інгредієнти: 250 г помідорів, 250 г слив, 1 лавровий лист, по 3 горошини запашного і чорного перцю, 3 гвоздики, 900 мл води, 0,5 ст. л. солі, 2 ст. л. цукру, 50 мл оцту.

Приготування. На дно банки покласти лавровий лист, заповнити її сливами і томатами. Залити окропом, залишити на 10 хвилин. Злити рідину в каструлю, долити 100 мл води. Всипати сіль, цукор, прокип'ятити 5 хвилин. У слоїк вкинути спеції, влити оцет, залити гарячим маринадом, закатати стерильними кришками.

Баклажани "Пікантні"

Любите гостреньке – тоді цей рецепт саме для вас.

Інгредієнти: 2 кг баклажанів, 100 г часнику, пучок петрушки, 100 мл води, 100 мл оцту, 100 г цукру, 100 мл олії, 1 ст. л. солі.

Приготування. Баклажани помити, порізати великими кубиками, зсипати в каструлю чи миску. З води, оцту, цукру, олії та солі приготувати маринад і залити ним баклажани, проварити 10 хвилин, тоді вимкнути, додати розтертий або пропущений через прес часник та дрібно посічену петрушку, перемішати (рідини не буде, баклажани все вберуть), розкласти в півлітрові банки, накрити кришками і стерилізувати 30 хвилин, після чого закатати, охолодити і винести в комору.

На замітку

Щоб закрутки не бродили і не зривало кришок, використовуйте тільки кам'яну сіль – йодована може зумовити псування консервації.

Коли чистите гіркий перець, працюйте в щільних гумових рукавичках, щоб запобігти опікам рук.

Банки та кришки мають бути чисті й сухі, добре простерилізовані. Обробіть їх парою чи окропом, прожарте в духовці або мікрохвильовці.

Томати у власному соку

Цей рецепт дає змогу отримати відразу дві страви в одній: самі помідорчики, що чудово підійдуть до різних гарнірів і м'ясних наїдків, а також смачний томатний сік, який можна випити або ж використати для приготування борщів чи соусів.

Інгредієнти: 2 кг дрібних помідорів, 2 кг великих соковитих помідорів, по 2 горошинки чорного перцю на банку, 2 ст. ложки цукру, 3 ст. ложки солі.

Приготування. Дрібні помідори наколоти у кількох місцях зубочисткою, щоб при консервації вони не потріскалися, і щільно укласти в підготовлені стерилізовані банки.

Великі томати, призначені для соку, порізати, скласти в емальовану каструлю, довести до кипіння, але не кип'ятити. Коли трохи схолонуть, протерти через сито, щоб відокремити шкірку і насіння. Додати у томатний сік цукор і сіль, поставити на вогонь, довести до кипіння, трохи проварити і залити ним дрібні помідори в банках.

Покласти в кожну банку по 2 горошинки чорного перцю. Стерилізувати 20 хвилин, закатати, накрити ковдрою і залишити до охолодження. Зберігати у прохолодному місці.

Помідорчики "Пікантні"

Гостренькі й ароматні томати за оригінальним рецептом нікого не залишать байдужим.

Інгредієнти: помідори, зубочки часнику (за кількістю томатів), селера і петрушка – за смаком, перець болгарський – за бажанням, 1 стручок перцю гіркого. Для маринаду – на 1 л води: 1 ст. л. солі (з гіркою), 4 ст. л. цукру (з гіркою), 1 ч. л. оцтової есенції (або 8 ч. л. оцту 9%).

Приготування. У помідорів акуратно вирізаємо плодоніжки і вставляємо по зубчику часнику. Укладаємо томати в банку, прошаровуючи листочками селери, петрушки, скибочками болгарського перцю. Зверху кладемо невеличкий стручок гіркого перцю, заливаємо окропом на 20 хвилин.

Потому воду зливаємо, додаємо сіль, цукор, оцет, доводимо до кипіння, заливаємо гарячим маринадом помідори в банках і закручуємо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 596

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 14 по 20 липня

10.07.2025

ОВЕН. Найкраща тактика – вичiкувальна. Зберiгайте спокiй i душевну рiвновагу. Може зрушитися з місця вирішення багатьох питань. Необхiдно зважено побудувати план дiй, який сприятиме просуванню кар’єрними сходами i полiпшенню матерiального стану.

ТЕЛЕЦЬ. Перш нiж прийняти нову прибливу пропозицiю, стримайте свої емоцiї, дайте зелену вулицю логiцi. Потрiбно проаналiзувати ситуацiю. Ваша працездатнiсть може творити дива, буднi будуть наповненi бурхливою дiяльнiстю.

БЛИЗНЮКИ. Честолюбнi плани починають реалiзовуватися, варто тiльки повiрити в свої сили. Виникнуть новi, неординарнi шляхи в особистому життi. Вiдпустка дозволить вiдпочити вiд проблем.

РАК. Заради досягнення мети доведеться пожертвувати вiльним часом i планами. Має тішити те, що все, що робите, може обернутися благополуччям. Продемонструйте свої таланти, це дозволить просунутися кар’єрними сходами.

ЛЕВ. Вдалий перiод. Виникнуть новi можливостi, розширятся горизонти, вiдбудеться зростання в професiйнiй сферi. Але ухвалення важливого рiшення вiдкладіть на наступний тиждень. Стримуйте свої емоцiї.

ДIВА. Вам не завадить набути нових професiйних знань i сповна проявити здiбності до творчостi, щоб не ніяковіти через власну некомпетентнiсть в певних питаннях. Не поспiшайте з висновками, ситуацiя i люди можуть розвернутися в протилежну сторону i здивувати вас.

ТЕРЕЗИ. Виникне можливiсть реалiзувати свої плани, навiть найсміливіші. Тому дiйте, не бiйтеся ризикувати, якщо це необхiдно. Успiхи в роботi порадують, але ще бiльше окрилять змiни в особистому життi. Оригiнальнiсть, жвавiсть дозволять справитися з багатьма проблемами.

СКОРПIОН. Тиждень пiдходящий для вiдпочинку, отож за можливостi вирушайте у вiдпустку. Початок тижня оптимiстичний, хоча деякi з планiв можуть руйнуватися, але це не привід для засмучення. Бiльше часу придiляйте близьким.

СТРIЛЕЦЬ. Практичнiсть i стриманість – ось риси, якi приведуть до успiху. Можете познайомитися з людиною, яка зiграє важливу роль у кар’єрi. Не переймайтеся з приводу дрiбних неприємностей на роботi, вони скоро минуть. Схильнiсть все робити швидко похвальна, проте на цьому тижнi не варто поспiшати.

КОЗЕРIГ. Втома, що накопичилася, може позначатися на сприйняттi свiту. Трішки потерпiть, вiдпустка майже почалася. Час зайнятися органiзацiйними справами. Плiдна iндивiдуальна творча робота за вiльним графiком.

ВОДОЛIЙ. Не вiдмовляйтеся вiд допомоги друзiв, але постарайтеся розв’язати проблеми самi. Не варто форсувати подiї. Бажано не пiддавати себе невиправданому ризику, вирiшивши подолати висоту.

РИБИ. Інформацiя на початку тижня може бути спотвореною, тому будьте уважнiші. Не варто вдаватися до поспiшних або ризикованих дiй. В середу вiд активностi i творчостi залежатиме успiх в справах, вдалі поїздки i вiдрядження.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Найкраща тактика – вичiкувальна. Зберiгайте спокiй i душевну рiвновагу. Може зрушитися з місця вирішення багатьох питань. Необхiдно зважено побудувати план дiй, який сприятиме просуванню кар’єрними сходами i полiпшенню матерiального стану.