Четвер. Мінлива хмарність.Температура: 10оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 6оС. Вітер південно-західний помірно-сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер  південно-західний  помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 7оС. Вітер північний помірний. 

Субота. Хмарно, дощ. Температура: 5оС. Вітер північний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: -1оС. Вітер південний слабкий.

Неділя. Хмарно, по обіді – дощ.  Температура: 40С. Вітер південний  помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно,  можливий сніг. Температура: 3оС. Вітер західний слабкий.

Понеділок. Хмарно, часом  дощ.  Температура: 6оС. Вітер західний помірний.  

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 2оС. Вітер  західний помірно сильний.

Вівторок. Хмарно, можливий дощ із снігом. Температура: 5оС. Вітер західний сильний. 

В ніч на середу.  Мінлива хмарність. Температура: 3оС. Вітер південно-східний помірний.

Середа. Хмарно, можливий дощ. Температура: 7оС. Вітер південно-східний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність.Температура: 10^оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 6^оС. Вітер південно-західний помірно-сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12^оС. Вітер  південно-західний  помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 7^оС. Вітер північний помірний. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47

Дехто з нас (а, може, й більшість) сповідує принцип: «Прожив день – і слава Богу!». Як правило, ми цінуємо сучасне, шануємо нині сущих, окремим з них співаємо дифірамби. Коли ж події і люди відходять у минуле, згадуємо їх дуже рідко або взагалі забуваємо.

В цьому дивного немає нічого – такі реалії людського буття. Особисто мені це не зовсім подобається,  але вдіяти нічого не можу. Єдине, що можу – на шпальтах газети чи книги згадати тих, хто творив історію нашого краю, залишивши слід на рідній  землі.

З нагоди Дня працівників радіо, телебачення і зв’язку, який відзначатимемо у неділю 16 листопада, виникло бажання бодай коротко розповісти про тих, хто стояв біля витоків радіожурналістики Ковельщини,  сіяв зерна розумного, доброго, вічного у душах і серцях ковельчан. Про багатьох із них представники молодшого (та й середнього) поколінь майже нічого не знають.

Так от, місцеве радіомовлення в Ковелі започаткували з  ініціативи органів тодішньої влади у 60-70-их роках минулого століття. Радіостудія розміщувалася в приміщенні районного вузла зв’язку, фахівці якого на чолі з адміністрацією несли персональну відповідальність за якість передач, охоплення ними якомога більшої аудиторії. Гучномовці, або як їх називали, «брехунці», були практично   в кожному домі, деякі  розміщували на стовпах міських та сільських вулиць.

Дехто з нас (а, може, й більшість) сповідує принцип: «Прожив день – і слава Богу!». Як правило, ми цінуємо сучасне, шануємо нині сущих, окремим з них співаємо дифірамби. Коли ж події і люди відходять у минуле, згадуємо їх дуже рідко або взагалі забуваємо.

В цьому дивного немає нічого – такі реалії людського буття. Особисто мені це не зовсім подобається,  але вдіяти нічого не можу. Єдине, що можу – на шпальтах газети чи книги згадати тих, хто творив історію нашого краю, залишивши слід на рідній  землі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41

15 листопада ц. р. ексмер Ковеля, Почесний громадянин міста, поет, письменник, журналіст, краєзнавець Анатолій Семенюк відзначатиме свій день народження. 

З цієї приємної нагоди пропонуємо увазі читачів газети авторську сторінку людини, відомої  на Ковельщині, Волині, в Україні.

Щиро вітаємо з Новоліттям, бажаємо многих і благих літ життя, Господньої ласки на кожен день, родинного благополуччя й активного довголіття!

15 листопада ц. р. ексмер Ковеля, Почесний громадянин міста, поет, письменник, журналіст, краєзнавець Анатолій Семенюк відзначатиме свій день народження. 

З цієї приємної нагоди пропонуємо увазі читачів газети авторську сторінку людини, відомої  на Ковельщині, Волині, в Україні.

Щиро вітаємо з Новоліттям, бажаємо многих і благих літ життя, Господньої ласки на кожен день, родинного благополуччя й активного довголіття!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 33

Сьогодні в Україні надзвичайно важкий час – війна. Її чорна хмара  накрила багато родин. І чи не найголовніше для кожного – не втратити себе у жахливій круговерті, вистояти. Не досить просто жити, виживати. Важливо  запалити своїм вогнем любові навколишній світ.

Є люди, від спілкування з якими неодмінно отримуєш задоволення. Їх не часто можна зустріти, але коли з такою людиною поспілкуєшся, то гарний настрій гарантований. Виникає бажання  неодмінно розповісти про їх іншим.

Одна з них – Галина Артемівна Грицюк, друга —  Марія Володимирівна Козачок з Голоб. Перша – вчителька, все життя в школі, інша санітарка, яка життя присвятила роботі в лікарні. Обоє нині – голобчанки. Обоє поєднали в собі найкращі риси жінки- трудівниці, жінки-матері. Для них сім’я, діти  – це найбільше щастя. Попри все, ніколи не схиляли голів перед труднощами. Долати їх завжди допомагали працелюбність, турбота про рідних, щирість. 

Жінки навчились цінувати окраєць хліба, зароблену копійчину, поважати працю. У кожної з них багато доброго, справедливого, мудрого.

Але у кожної своя доля, своя дорога життя. Десь там, за сивими туманами, перетнулись їх життєві шляхи в селищі.  Тут летять, відлітають у Вічність  роки. Але вони ніколи не зітруть з пам’яті спогадів про війну, дитинство, юність.  На їх віку було всього: і доброго, і поганого, і світлого, і темного.

l

Марія Володимирівна Козачок  народилась у с. Бруховичі в далекому 1927 році. Нелегкий то був час. Коли виповнилось 9 років, не стало матері. Її замінила мачуха. І все було б, можливо, добре, якби не війна. Батько назавжди лишився на полі бою, а діти пізнали нелегку ціну  сирітського хліба. І нині Марія Володимирівна іноді задумується, як тоді вижили. Складним було повоєнне життя. Працювала за обід, якусь одежину. Так і минали роки в праці й турботах. 

І хто  зна, як би склалася доля, якби в Голобах не відкрилася лікарня. Її, худеньку, маленьку на зріст, взяли на роботу в пологове  відділення. 

«Не можна було передати мою радість, — згадує ветеранка. – 5 кілометрів було до Голоб, і робота не з легких, але я труднощів не відчувала».  У трудовій книжці – один запис: «В 1946 р. прийнята на роботу в Голобську лікарню». З тих пір – пів століття на одному місці. Її завжди хвалили, ставили в приклад, поважали за працелюбність, старання, відповідальне ставлення до своїх обов’язків. Як пам’ять  про ті часи – багато подяк, грамот і … спогади. 

Згодом вийшла заміж за хорошого хлопця. Доля подарувала молодій парі двох дітей: донечку  Валентину, сина Анатолія. Життя пройшло у праці, домашніх клопотах, турботі про дітей. Сім’я мудро виходила з різних життєвих ситуацій, зберігши впродовж 66 років повагу, любов один до одного. Вже пішов у засвіти господар дому, а діти покінчали навчальні заклади, працюють на відповідальних посадах. І завжди поспішають до батьківської хати.

Не дивлячись на свій вік (незабаром 99), Марія Володимирівна ще дає собі раду. Сама вдома,  правда, рідко буває: навідують добрі сусіди, друзі, соціальний працівник. Порядку, чистоті в обійсті можуть позаздрити навіть деякі молоді господарки.

Марія  Володимирівна дуже любить читати. Книжки вже їй заважко, а от газета – для душі.

«Скільки себе пам’ятаю, — стверджує, — наша районна газета завжди була  в домі. Це – обов’язково. Чоловік дуже її любив, ми часто обговорювали ту чи іншу статтю, подію. Читаю газету, потім перечитую, бо цікаво. Все своє, рідне.  

Дивно, що дехто каже: «Телевізор подивлюсь, і вистачить».   Мій «телевізор»  ось тут на столі – всі газети за рік. Зберігаю ті, де йдеться про селище, людей, яких знаю».

l

«Життя є життя: воно ставить свої перепони, труднощі, але на те дав Бог людині розум, щоб вміти їх долати, не нарікаючи на свою долю», — говорить Галина Артемівна Грицюк, ветеранка педагогічної праці. Про неї кажуть: «Вчитель від Бога». Відмінник народної освіти України, нагороджена багатьма почесними грамотами, подяками, медаллю “За трудову доблесть”, орденом Трудового Червоного Прапора. 

А до визнання і заслужених нагород привела довга дорога вчительської праці, котра розпочалась в її рідному селі Вівчицьк, де народилась, де пройшли дитячі роки.  Пізніше стала працювати в Голобській середній школі. Спочатку – вчителем, а згодом – заступником директора з початкової освіти. 

І де б не працювала, кожен урок педагогині запам’ятовувався дітям надовго, бо це було цікаво, корисно. Її методичні  розробки – важливий внесок у запровадження нових методів навчання й виховання учнів молодших класів. Цими розробками користувались у методичних  кабінетах Києва, Луцька, Ковеля. Свою роботу вчителька за покликанням любила над  усе. Любили Галину Артемівну й діти, поважали батьки. 

В ті далекі часи робота вчителя виходила  за межі школи. Незважаючи на зайнятість, брала активну участь у громадському житті селища. Жінку неодноразово обирали депутатом селищної ради, членом виконкому.

І нині, перебуваючи на  заслуженому відпочинку, не сидить без роботи. Зустрічається з молодими колегами, дітьми. Біля її домівки з ранньої весни до пізньої осені – розмай квітів, що  радують односельчан. 

А ще вона, маючи вільний час, творить цікаву поезію.  В її доробку – три книги. Зокрема, «Вівчицьк. Книга життя мого села” – це своєрідна біографія родоводів її односельчан, історія  села. А ще є «Голос рідної природи», «Стежками дитинства». 

Вдома завжди був надійний тил, який забезпечував чоловік Адам Андрійович. З ним творили сімейний вінок більше 50 років, вплітаючи в нього кольори добра, любові, радості. На жаль, пішов уже з життя. Доля подарувала двох синів. Розлетілись діти, давно  створили свої сім’ї, тішать матусю своїми успіхами, теплом сердець, усмішками онучат. 

Кожному з них невгасимим вогником світить мамине до болю близьке вікно. Завжди поспішають на мамин поклик, котра гарячим серцем розбиває кригу зла і біди  або просто заспокоїть.

Свій 92-й рік народження Галина Артемівна зустріла в доброму настрої, бо цього додали друзі, колеги. Вчителька і нині веде активний спосіб життя. Вона – життєлюб. Як і колись, так і нині її зігріває любов і повага до нашої міськрайонної газети.

«Газета – чудовий дар для нас, ветеранів, бо книги читати не завжди під силу, а газета завжди цікава, і на всі питання дасть відповідь».

Дійсно, газета корисна і потрібна. У Галини Артемівни – оформлено ряд папок з вирізками із «Вістей Ковельщини» різних років видання.  Тут корисні поради,  інформація про лікування травами, смачні й поживні рецепти. Папок  більше 10. Це ніби енциклопедія знань і досвіду,  написана самим життям.

l

Ось так  живуть у селищі дві жінки, які завжди на виду і в повазі односельчан. Різні професії, а такі близькі дороги їх життя, пов’язані з селищем.

Нехай же ще довго не спішать літа на Ваш поріг, дорогі землячки, а  подальші роки будуть здоровими, оточені увагою і турботою про Вас!

Валентина СІЧКАР,

громадський кореспондент газети «Вісті Ковельщини».

Сьогодні в Україні надзвичайно важкий час – війна. Її чорна хмара  накрила багато родин. І чи не найголовніше для кожного – не втратити себе у жахливій круговерті, вистояти. Не досить просто жити, виживати. Важливо  запалити своїм вогнем любові навколишній світ.

Є люди, від спілкування з якими неодмінно отримуєш задоволення. Їх не часто можна зустріти, але коли з такою людиною поспілкуєшся, то гарний настрій гарантований. Виникає бажання  неодмінно розповісти про їх іншим.

Одна з них – Галина Артемівна Грицюк, друга —  Марія Володимирівна Козачок з Голоб. Перша – вчителька, все життя в школі, інша санітарка, яка життя присвятила роботі в лікарні. Обоє нині – голобчанки. Обоє поєднали в собі найкращі риси жінки- трудівниці, жінки-матері. Для них сім’я, діти  – це найбільше щастя. Попри все, ніколи не схиляли голів перед труднощами. Долати їх завжди допомагали працелюбність, турбота про рідних, щирість. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37

Як відомо, в колишньому срср сексу не було. Про це якось на так званому центральному телебаченні під час проведення одного з перших американсько-радянських «телемостів», яке вели Філ Донаг’ю та Володимир Познер, гордо заявила московська патріотка.

Фраза стала популярною, бо, звичайно, таємний секс у країні «розвинутого соціалізму»  був, але, як  кажуть, не для всіх і про нього відкрито не говорили, не писали, в кіно не показували. Але в період горбачовської перебудови, коли власне і відбувся той телеміст, слова комуністичної фанатки прозвучали двояко. Всі знали (або здогадувались), що вище партійно-політичне керівництво вело далеко не чернечий спосіб життя, вміє і випити, і закусити, і погуляти.

“Приклад” подавали перші особи партії, як згодом стало відомо широкій громадськості. Їх наслідували молодші за віком і рангом товариші й товаришки, котрі дозволяли собі час від часу «розслабитися». Але робили це тихо, без реклами, як кажуть, шито-крито. Всі знали: вскочиш у гречку, не дотримуючись суворої конспірації, наслідки будуть плачевними. Можеш і партійність втратити, і престижну посаду.

Пам’ятаю, як в одному з волинських райцентрів трапилася трагікомічна історія:   двоє солідних керівників закохалися в одну дуже симпатичну жінку. В українській історії таке траплялося не раз – згадаймо хоча б гоголівські «Вечори поблизу Диканьки». Хитрі й спритні жіночки, які користувалися популярністю у шанувальників їх сексуального таланту, ніколи не відмовляли залицяльникам. Як казала одна досвідчена дама: «Всім хватить, ще й закопають» (перепрошую за натуралізм).

І тут би «вистачило», якби не рідний чоловік тієї красотулі: він написав скаргу на обох начальників першому секретарю райкому партії. Той теж був не святим, але вдіяти нічого не міг: раз один член партії пише одразу на двох членів – реакція має бути. Тому перший скликав бюро райкому кпу. Доки воно збиралося, виникла ще одна надзвичайна ситуація: довідавшись про скаргу, невдахи-коханці вирішили, що її написав… один із них.

Отож, зустрівшись на вулиці, затіяли бійку між собою. Довелося викликати міліцейський наряд. Хлопці  у формі прибули оперативно, склали протокол, але з поваги до солідних персон до кпз не забрали,  а розвезли по домівках. Правда, документи передали до райкому партії.

Особову справу двох членів партії спочатку розглянула партійна комісія, яку очолював колишній  кадебіст (теж не без гріха), а вже потім документи спрямували на бюро. Перший секретар переживав не менше за винуватців конфлікту. Адже обох  добре знав, не раз бували в одній компанії, разом випивали, їздили «на дівчат», а тут така придибенція…

Але дружба  дружбою, а служба службою. Довелося персональну справу войовничих донжуанів розглядати. Щоправда, без участі ревнивого чоловіка та його зрадниці-дружини, котра довго переконувала благовірного у своїй невинуватості.

– Це все наклеп, – доступно пояснила чоловікові. – От побачиш: на бюро розберуться і встановлять справедливість.

І «справедливість» встановили. У «закритому» режимі начальникам пояснили роль і значення морального кодексу будівника комунізму, необхідність жити за його принципами. Члени бюро, не послухавши голову парткомісії, який вимагав вигнати розпусників з кпрс, обмежилися суворою доганою без занесення до особової облікової   картки.

Після засідання бюро перший у своєму кабінеті провів довірливу бесіду із «суворо» покараними  і сказав: «Не вмієте грішити – не беріться. Не ваша то справа. Рекомендую помиритися з автором скарги, поінформувати про рішення бюро, яке у всьому розібралося і визнало вас жертвам наклепу. Йдіть і робіть так, як рекомендую! На посадах залишаєтесь. Бойові члени нам ще будуть потрібні – перебудова тільки починається».

Втілюючи в життя прийняте бюро рішення, начальники помирилися з чоловіком тільки відомими їм методами, реабілітували від несправедливих звинувачень кохану дружину і особистим прикладом довели: в срср сексу нема і не може бути.

Михайло Кузьмук.

Як відомо, в колишньому срср сексу не було. Про це якось на так званому центральному телебаченні під час проведення одного з перших американсько-радянських «телемостів», яке вели Філ Донаг’ю та Володимир Познер, гордо заявила московська патріотка.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37

14 листопада, п’ятниця

Схід Сонця – 07.37; захід – 16.34. 

Місяць – у Діві.

Всесвітній день боротьби пpоти діабету. 

Міжнародний день логопеда.

Ап. Филипа. Свт. Григорія Палами. Заговини на Різдвяний піст (Пилипівку).

15 листопада, субота

Схід Сонця – 07.39; захід – 16.32.

Місяць – у Діві, Терезах.

Початок Різдвяного посту. Мч. Димитрія.

16 листопада, неділя

Схід Сонця – 07.40; захід – 16.31.

Місяць – у Терезах.

День працівників сільського господарства в Україні.

День працівників радіо, телебачення і зв’язку в Україні. 

Всесвітній день пам’яти жертв ДТП.

Міжнародний день толерантності.

Неділя 23 після П’ятд. Ап. і єван. Матфея.

17 листопада, понеділок

Схід Сонця – 07.42; захід – 16.30.

Місяць – у Терезах, Скорпіоні.

Міжнародний день студентів.

Всесвітній день боротьби проти хронічної обструктивної хвороби легенів.

Свт. Григорія Неокесарійського.

18 листопада, вівторок

Схід Сонця – 07.44; захід – 16.29. 

Місяць – у Скорпіоні.

День сержанта ЗСУ. 

Мч. Платона. Сщмч. Романа, дияк.

19 листопада, середа

Схід Сонця – 07.45; захід – 16.27.

Місяць – у Скорпіоні, Стрільці. 

День працівників гідрометеорологічної служби України. 

День скловиробника України. 

Прп. Варлаама Києво-Печер.

20 листопада, четвер

Схід Сонця – 07.47; захід – 16.26.

Місяць – у Стрільці. 

Всесвітній день дитини. 

День захисту дітей в Україні. 

Передсвято Введення. Мчч. Анатолія, Йоана, Анни.

Місячні фази у листопаді

Спадаючий  Місяць – до 19 листопада.

Новий  Місяць – 20 листопада. 

Зростаючий Місяць – 21-30  листопада.

Підготувала Марія Сукач.

Схід Сонця – 07.37; захід – 16.34. 

Місяць – у Діві.

Всесвітній день боротьби пpоти діабету. 

Міжнародний день логопеда.

Ап. Филипа. Свт. Григорія Палами. Заговини на Різдвяний піст (Пилипівку).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37

 Овен.  Цього тижня з’явиться нагода проявити свої лідерські здібності. Час відповідальності не лякає вас, навпаки — дає поштовх йти вперед. Четвер видається ключовим для нових стартів, особливо у справах, де потрібна підтримка колег. 

Телець. Ваша мудрість покаже справжню силу: цього тижня прагнення встановити межі важливіші за будь-який компроміс. Вчіться говорити «ні» — це рішення, гідне поваги. Ваша сила цього тижня – у мовчанні, у погляді, в жестах.

Близнюки. Цей тиждень подарує динаміку у навчанні, кар’єрі та стосунках. На початку тижня може прийти визнання або підтримка керівництва. Ваші проєктні зусилля окупляться ближче до середи. Фінансові справи також на позитиві, якщо не піддаватися імпульсивним витратам. У відносинах відкритість і щирий діалог сприятимуть зміцненню зв’язків.

Рак. Цього тижня ваша терпимість і довіра стануть надзвичайно важливими чинниками.  Для гарного самопочуття оберіть спокійний темп.  Пильнуйте водний баланс. Можливі перспективи у сфері нерухомості. 

Лев.  Нові обов’язки і командна робота — ваш простір для росту. У понеділок можливий додатковий дохід, але будьте обережні з витратами у вівторок. Уникайте надлишкових розтрат — ваш фінансовий баланс цього тижня дуже важливий. 

Діва. Натхнення і визнання вас не оминуть цього тижня.  Нові навички відкривають кар’єрні двері. Друзі чи колеги потребуватимуть ваших порад і підтримки. У професійній сфері потрібна буде не стільки логіка, як інтуїція.

Терези. Конфлікти можуть спалахнути на початку тижня, але вже до четверга гармонія повернеться. Творчість і партнерство принесуть професійний успіх. З середи до суботи можливі добрі інвестиційні ідеї. 

Скорпіон. Щирість у стосунках та родинні поради допомагають розв’язати старі проблеми. Уникайте непотрібних витрат, особливо пов’язаних із подорожами чи технікою. Здоров’я вимагатиме балансу: стежте за тиском та нормальним відпочинком. 

Стрілець. Нові стосунки можуть з’явитися через поїздки або навчання — це активізується вже у середині тижня. Уникніть конфліктів у середу, щоб вони не зіпсували загальний настрій. 

Козеріг. На початку тижня можуть нагадати про себе старі напруження у стосунках, але їх можна буде залагодити через щирі розмови. У понеділок-вівторок можливі перевантаження на роботі, але до суботи — заслужене визнання та фінансовий прогрес. 

Водолій. Цей тиждень готує вам творчі можливості, особливо у сфері освіти, письменництва чи інновацій.  Командна робота приносить прогрес, але будьте готові до несподіваних витрат. 

Риби. Можливі приємні зміни у фінансових чи майнових питаннях. Утримайтеся від позик на початку тижня. Наприкінці тижня на вас чекають неочікувані знахідки – те, що ви вважали втраченим, раптом знайдеться.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

Овен.  Цього тижня з’явиться нагода проявити свої лідерські здібності. Час відповідальності не лякає вас, навпаки — дає поштовх йти вперед. Четвер видається ключовим для нових стартів, особливо у справах, де потрібна підтримка колег. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 79

Четвер. Ясно.Температура: 11оС. Вітер південний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 5оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер  південний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура:  4оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Ясно. Температура: 7оС. Вітер   південний слабкий.

В ніч на неділю. Ясно, під ранок – туман. Температура: 4оС. Вітер західний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 80С. Вітер західний  помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно,  туман. Температура: 4оС. Вітер південний слабкий.

Понеділок. Хмарно, можливий  дощ.  Температура: 9оС. Вітер південний помірний.  

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 5оС. Вітер  північно-східний слабкий.

Вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 9оС. Вітер північно-східний помірний. 

В ніч на середу.  Хмарно. Температура: 5оС. Вітер східний слабкий.

Середа. Хмарно. Температура: 8оС. Вітер східний  помірний.Четвер. Ясно.Температура: 11оС. Вітер південний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 5оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер  південний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура:  4оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Ясно. Температура: 7оС. Вітер   південний слабкий.

В ніч на неділю. Ясно, під ранок – туман. Температура: 4оС. Вітер західний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 80С. Вітер західний  помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно,  туман. Температура: 4оС. Вітер південний слабкий.

Понеділок. Хмарно, можливий  дощ.  Температура: 9оС. Вітер південний помірний.  

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 5оС. Вітер  північно-східний слабкий.

Вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 9оС. Вітер північно-східний помірний. 

В ніч на середу.  Хмарно. Температура: 5оС. Вітер східний слабкий.

Середа. Хмарно. Температура: 8оС. Вітер східний  помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36

Наш співрозмовник – депутат Ковельської райо­нної ради Володимир Андросюк.

– Вітаю! Володимире Тимофійовичу, як би Ви могли визначити ті проб­леми, які потребують обго­ворення і розв’язання сьогодні?

– Це нагальні та проб­лематичні питання, які хви­люють наше суспільство. Вони завжди потре­бують оновленої та достовірної інформації. Тому я справді буду радий допомогти з’я­сува­ти деякі моменти з моєї точки зору, спираючись на свій досвід участі у гро­мадсько-політичному житті.

–  Якби ви розуміли поняття “сус­піль­не благо” у контексті сучасних україн­ських реа­лій?

– Кожна людина в своєму житті користується суспіль­ним благом. Суспільні блага надаються державою без­коштовно – це товари та послуги, які створюються за рахунок коштів з бюджету, податків. Сьогодні ми ко­ристуємося багатьма вида­ми благ: національною без­пекою, правопорядком, зна­ннями, громадським здо­ров’ям. В сучасному сус­пільстві ними є все, що задовільняє людські потреби – їжа, одяг, тепло.

– Яким, на Вашу думку, є ідеал державного уст­рою, якого потрібно досяг­нути в нашій країні?

– Це повинна бути пра­вова держава, яка забезпечує захист прав та свобод лю­дини на ос­н­ові Конс­ти­туції. У нас, згідно з цим по­ложе­нням, існує пар­ламентсько прези­дентська форма дер­жави. Влада повинна нале­жати народу, який реа­лізує її через вибори та рефе­рен­думи. Також влада не повинна концентруватися в одних руках, бо це може призвести до негативних наслідків. Вона розпо­діляється між зако­нодавчою – парла­мен­том, виконавчою – урядом та судовими владами. 

Наша держава є неподіль­ною, суверенною та неза­лежною, і всі повинні дот­ри­муватись саме цих критеріїв. Адміністративно-тери­торіа­льні одиниці не мають суве­ренних прав. Ук­раї­на, в свою чергу, має зали­шатись демократичною державою, де джерелом влади є тільки народ.

– Яку політичну спад­щину може залишити піс­ля себе кожен політик?

– Основною спадщиною кожного політика стала б перемога України у ро­сійсько-українській війні. Політична спадщина полі­тика може включати зако­нодавчі досягнення, полі­тичні рішення та інші

справи на користь країни і народу. Законодавча діяль­ність повинна впрова­джу­ватись через ухвалення зако­нів, проведення  ре­форм в різних сферах вирішення ключових суспільних потреб. Політичні рішення впро­ваджуються у життя через зовнішньо та внутрішньо-політичні сили.

– Які три ключові кроки, на Вашу думку, потрібні для забезпечення довго­строкової еконо­мічної стійкості та зрос­тання в умовах після­воєнного віднов­лення?

– Перший крок – фінан­сування безпеки та оборони, що передбачає пріоритетне виділення коштів на сектор безпеки та оборони. Це є важливим кроком на шляху захисту країни, що, в свою чергу, створює основу для подаль­шого економічного віднов­лення і зростання. 

Другий крок  – віднов­лення критичної інфраст­руктури. Це дороги, мости, енергетичні об’єкти, ло­­­гістика та зв’язок. Третій крок – соціальна підтримка населення, особливо тих, хто постраждав від війни. Це передбачає прямі випла­ти, допомогу в праце­влаштуванні та забезпечення інших потреб.

– Дуже багато українців за кордоном. Як думаєте, який буде головний аргумент задля  їхнього повернення після війни в Україну?

– Головними аргументами для повернення українців додому після війни є сильна

емоційна прив’язаність, почуття туги за рідним домом, родиною, друзями,

звичним оточенням та втома від постійної адаптації, адже багато українців втомилися від необхідності пристосо­вуватися до нового життя, мови, культури. Як говорять: «В гостях доб­ре, але вдома краще». Аби тільки влада більше дбала про своїх громадян.

– Що має бути головною гарантією від держави для ветерана: житло чи робота?

– Обидві гарантії – житло і робота є важливі для ветерана, проте держава надає їм різні ступені пріоритетності. Пріоритетом є забезпечення житлом тих, хто його потребує, оскільки ця потреба впливає на стабільність та добробут життя. Але поряд з цим гарантії праце­влаш­тування забезпечують фінан­сову стабільність і соціальну

ін­теграцію. В кінцевому під­сумку, для ветеранів, які опинилися в складних жит­тєвих обставинах, пер­шо­­­черговим є вирішення житлового питання.

– Як має держава бо­ротися з фейками: бло­кувати чи підтриму­вати незалежні ЗМІ?

– Фейк – це частково або повністю вигадана інфор­мація про суспільні події, людей, що подає­ться в ЗМІ під виглядом об’єктивних журналістських матеріалів. Держава може боротися з фейками шляхом підтримки медіаграмотності, а також регулювання інформацій­ного простору. 

Ефективна стратегія включає як активну протидію дезінформації, так і підт­римку незалежних ЗМІ та освітніх програм. Борються з фейками і соціальні мережі (Facebook та Youtube), які блокують і зменшують поши­рення неправдивої інфор­мації. Важливо знайти ба­ланс між боротьбою з фей­ками та захистом сво­боди слова, щоб уникнути над­мірної цензури.

– Малий та середній бізнес – це основа нашої економіки, але він пере­живає важкі часи.  Яка, на Вашу думку, найкраща допомога для підприємців від влади?

– Сьогодні малий та се­редній бізнес пере­живають важкі часи: війна, постійні перевірки, обкла­дення нови­ми податками. Внаслідок цього відбу­вається масове закриття бізнесових струк­тур. На­разі дві третини мало­го та се­реднього бізнесу припи­нили або суттєво скоротити свою роботу. 

Але тільки тоді, коли дер­жава по справжньому повер­неться до його роз­витку, тоді і країна буде розвиватися. Держава повинна зап­роваджувати дієві програми підт­римки бізнесу. Це, в першу чергу, пільгове кре­дитування та надання грантів на власну спра­ву. Лише з допомогою держави бізнес буде віді­гравати основну роль в еко­номіці країни, що забезпечує робочі місця та є важливим джерелом надхо­джень до бюджету. Лише з впро­вадженням програм підприємці можуть отримати фінансову допомогу та умови для створення власного бізнесу (садівництво, го­родництво, ягідництво). Варто активніше надавати гранти учасникам бойових дій, особам з інвалідністю в наслідок війни та членам їхніх сімей.

– Дякую Вам за відповіді на запитання.

Софія Юхимук, 

студентка Національного університету «Острозька академія» 1 курс “Журналістика”.

– Це нагальні та проб­лематичні питання, які хви­люють наше суспільство. Вони завжди потре­бують оновленої та достовірної інформації. Тому я справді буду радий допомогти з’я­сува­ти деякі моменти з моєї точки зору, спираючись на свій досвід участі у гро­мадсько-політичному житті.

– Кожна людина в своєму житті користується суспіль­ним благом. Суспільні блага надаються державою без­коштовно – це товари та послуги, які створюються за рахунок коштів з бюджету, податків. Сьогодні ми ко­ристуємося багатьма вида­ми благ: національною без­пекою, правопорядком, зна­ннями, громадським здо­ров’ям. В сучасному сус­пільстві ними є все, що задовільняє людські потреби – їжа, одяг, тепло.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

“23 жовтня 2025 року вийшов 13-тисячний номер газети «Вісті Ковельщини», з приводу чого я опублікував такий пост у мережі Фейсбук:

Шановні мої земляки! Сьогодні світ побачив 13-тисячний номер газети “Вісті Ковельщини”. Уявляєте?! 13 000! Цифра, яка вражає. І хоч це не рекорд, вартий Книги рекордів Гіннеса, однак цілком пристойний результат багаторічної праці моїх колег – як тих, хто пішов у засвіти, як тих, хто перебуває на заслуженому відпочинку, як тих, хто нині тримає інформаційний фронт! Дякую всім! Вічна пам’ять спочилим у Бозі! 

Низький уклін читачам, які не зраджують нашому виданню, друзям і соратникам, які підтримують журналістів у цей важкий час! Знаю: попереду буде ще важче. Декому в Україні дуже хочеться, щоб місцева преса зникла взагалі, щоб люди були позбавлені права вибору джерела інформації, щоб свободу слова замінила свобода лизоблюдства, брехні, лицемірства. Не допустімо цього. Разом ми – сила!”.

Допис викликав жваву реакцію в членів «фейсбучної спільноти», котрі активно відгукнулися на цю непересічну подію в житті ковельських журналістів та читачів газети, якій 4 жовтня виповнилося 86 років від дня заснування. 

Пропонуємо до уваги  деякі відгуки шанувальників «Вістей Ковельщини» та громадських дописувачів. 

“23 жовтня 2025 року вийшов 13-тисячний номер газети «Вісті Ковельщини», з приводу чого я опублікував такий пост у мережі Фейсбук:

Шановні мої земляки! Сьогодні світ побачив 13-тисячний номер газети “Вісті Ковельщини”. Уявляєте?! 13 000! Цифра, яка вражає. І хоч це не рекорд, вартий Книги рекордів Гіннеса, однак цілком пристойний результат багаторічної праці моїх колег – як тих, хто пішов у засвіти, як тих, хто перебуває на заслуженому відпочинку, як тих, хто нині тримає інформаційний фронт! Дякую всім! Вічна пам’ять спочилим у Бозі! 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36