Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 18 червня 2026 №25 (13034)

Повідомлення в номер / Час квапить: передплатіть, щоб виграти!

18.06.2026
Блискавкою летить час. Не встигли ми зоглядітися, як до кінця добіг травень. На дворі  – літо! І хоч воно у зв’язку з війною не зовсім передбачуване і прогнозоване, але кожному з нас ніби нагадує: поспішаймо робити те, що запланували, бо хоч дні стали довшими, справ до вирішення багато.
Серед цих справ далеко не другорядна – не забути продовжити передплату газети «Вісті Ковельщини» на ІІ півріччя 2026 року.
Передплатна ціна разом із доставкою така:
– 1 місяць – 91 грн.;
– 3 місяці – 233 грн.;
– 6 місяців – 446 грн.
На перший погляд, не зовсім дешево. Але, по-перше, дешевою буває лише неякісна річ, чого аж ніяк не можна сказати про «міськрайонку». Наше видання – справді європейського рівня, де є високоякісна інформація, глибока аналітика, чудове поліграфічне оформлення, справжня свобода слова, чітка проукраїнська  позиція.
По-друге, передплатна ціна набагато менша за більшість інших періодичних видань. І це – незважаючи на інфляційні процеси в Україні і зростання вартості поштових, поліграфічних, комунальних та інших видів послуг,  які впливають на собівартість періодики. 
Нагадаємо, що серед тих, хто передплатить “Вісті Ковельщини” на 6 місяців (тобто з 1 липня по 31 грудня), будуть розіграні призи. Для участі в конкурсі «Передплатіть і виграйте!» необхідно надіслати або принести до редакції копії передплатних квитанцій за адресою: м. Ковель, вул. Міцкевича, 3, контактний телефон 5-01-27.
«Вісті Ковельщини» слід  передплатити у найближчому відділенні поштового зв’язку або у пересувному ВЗ та в листоноші, який Вас обслуговує, до 25 червня ц. р. Можна це зробити  і безпосередньо в редакції – так вийде навіть дешевше. 
Передплачуйте і читайте «Вісті  Ковельщини» — газету для Вас і про Вас! 
газетиБлискавкою летить час. Не встигли ми зоглядітися, як до кінця добіг травень. На дворі  – літо! І хоч воно у зв’язку з війною не зовсім передбачуване і прогнозоване, але кожному з нас ніби нагадує: поспішаймо робити те, що запланували, бо хоч дні стали довшими, справ до вирішення багато.
Серед цих справ далеко не другорядна – не забути продовжити передплату газети «Вісті Ковельщини» на ІІ півріччя 2026 року.
Передплатна ціна разом із доставкою така:
– 1 місяць – 91 грн.;
– 3 місяці – 233 грн.;
– 6 місяців – 446 грн.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 14
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 18–24 червня

18.06.2026
Четвер. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер західний  помірний. 
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність.  Температура: 27оС. Вітер північно-західний  помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 17оС. Вітер північний слабкий.
Субота. Ясно. Температура: 28оС. Вітер північний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 19оС. Вітер південний  слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 29оС. Вітер північно-західний помірний. 
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 19оС. Вітер північний слабкий.
Понеділок. Переважно сонячно. Температура: 28оС. Вітер південний  помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий  дощ. Температура: 22оС. Вітер південно-західний  сильний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 14оС. Вітер північно-західний  помірний.
Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 22оС. Вітер  північно-західний  помірно сильний.
полуницяЧетвер. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер західний  помірний. 
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність.  Температура: 27оС. Вітер північно-західний  помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 17оС. Вітер північний слабкий.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 16
Читати далі

Повідомлення в номер / Слово стало зброєю...

18.06.2026

книгаУкраїнський Пегас перед лицем війни

...У Польщі зустрічаються з читачами українські поетеси: Ганна Осадко та Юлія Броварна. Окрім Ольштиня, де були гостями культурно-громадського товариства «Боруссія», обидві побували на зустрічах з прихильниками української поезії у Варшаві,  Любліні та Гданську.
Тернополянка Ганна Осадко має ступінь доктора філософії та є автором п’яти збірок поезій, десяти дитячих книжок, ілюстрацій до 60 видань, переклади з англійської. Російська агресія в Україні забрала її коханого чоловіка Сергія... На фронт пішов син.
Вінничанка Юлія Броварна – поетеса, журналістка, ілюстраторка, графічна дизайнерка. Вона організаторка таких заходів, як фестиваль Редьярда Кіплінга, поетичний фестиваль «Підкова Пегаса» й конкурс одного вірша «Малахітовий носоріг». Її книги, як і Ганни Осадко,  з’явилися в серії «Перед лицем війни. Бібліотека української поезії». 
На сьогодні в Польщі представлено п’ять випусків двомовних (написаних українською та польською мовами) поетичних збірок, які видає Міжнародний діалоговий центр імені Чеслава Мілоша у рамках програми «Прикордоння України». Це – спільна ініціатива  видавництв «Джезва» (Dzhezva)  зі Львова та «Пограниччя» (Pogranicze) з Сейнів/Красногруди.
Ініціатива народилася після нападу російських загарбників на чолі із світовим авантюристом путіним на незалежну Україну. Основна мета проекту – видання української поезії, написаної від часу нападу Росії у 2014 році. Кошти від продажу двомовних  книг йдуть на підтримку українських митців.
У цій серії вийшли й твори Вікторії Амеліної, написані після вторгнення російської орди в Україну, та зібрані нею факти додвомовної книги «Свідчення». Ще одним автором, представленим у проєкті «Пограниччя», став Максим Кривцов зі збіркою «Ток-шоу «Війна». Обох письменників присутні на заходах часто згадують і говорять про них з великим сумом. Вікторію Амеліну, львів’янку і Максима Кривцова, рівнянина, поета-воїна,  забрала жорстока війна. Збірки видані після  їхньої загибелі.
Твори Максима Кривцова опубліковані в кількох антологіях воєнної поезії. Першу книгу «Вірші з бійниці», видану 2023 року, визнано однією з книжок року за версією Українського ПЕН. Загинув поет-солдат разом зі своїм рудим котом Дарвіном. На честь письменника названо новий сорт фіалки. Було йому 34 роки.
Варто згадати і про внесок польського журналіста, військового репортера Павла Пєньонжка. Він уже видав три книги про  війну в Україні. Дві побачило світ у 2015 і 2017 роках,  а третя – в цьому році. Її назва – «Спротив українців  проти російської навали». 
Молодий журналіст був учасником революції Гідності (2013–2014 рр.) у Києві. Під час  розгону демонстрантів силовиками – псами Януковича, отримав поранення. Після одужання взявся за перо. Книга «Спротив...» висунута на здобуття престижної премії Ришарда Капусцінського. У ній Павел показує, що за збройним опором російським варварам стоїть не лише військова сила, а  й низові, часом скромні дії мільйонів громадян України.
Цікавими є також номінанти ВВС- Україна на звання «Книга року 2025». Це різні за жанром твори, але всі вони – про війну, складну історію та пам’ять. Це, зокрема, праця військового медика Богдана Журавля – «Букурія». Його розповідь щира, подекуди іронічна. Вона  про фронтові будні, де страх і відчай часто поєднуються з чорним гумором. Книга Мирослави Кирильчук «Микольцьове щастя» показує, коли особисті мрії стикаються з жорстокою історією. А книга Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі» – чутлива проза про крихкість життя і людяність  у часи війни. 
Книга Ольги Соляр «Дике поле» (Dzike Pole) написана польською мовою. Це документально-художня проза, присвячена першому рокові війни росії в Україні, побаченому очима військових і цивільних. Авторка багато років активно працює для розвитку української культури в Польщі.
«Слово, чому ти не твердая криця?» – писала Леся Українка в похмуру добу царизму. У наші  дні воно стало зброю, його боїться ворог.
За правдиве слово загарбники переслідують і навіть вбивають. Так, зокрема, вчинили з поетом на Харківщині Володимиром Вакуленком. На захоплених тимчасових теренах, путінці носяться із списками, в яких значаться імена колишніх учасників АТО, правоохоронців,  вчителів та журналістів і письменників. Їх  хапають в першу чергу та й люто катують. Багатьох із затриманих уже немає в живих...
...Захлинаються кров’ю і
      димом світанки.
Вигинає імперія хижий
  хребет.
По дорогах повзуть
      розчепірені танки.
Причаїлася свастика в
      літері Zet.
Так писала про початок російської війни у лютому 2022 року славетна українська  поетеса Ліна Костенко. 
Олександр Хоменчук.
м. Варшава. 
...У Польщі зустрічаються з читачами українські поетеси: Ганна Осадко та Юлія Броварна. Окрім Ольштиня, де були гостями культурно-громадського товариства «Боруссія», обидві побували на зустрічах з прихильниками української поезії у Варшаві,  Любліні та Гданську.
Тернополянка Ганна Осадко має ступінь доктора філософії та є автором п’яти збірок поезій, десяти дитячих книжок, ілюстрацій до 60 видань, переклади з англійської. Російська агресія в Україні забрала її коханого чоловіка Сергія... На фронт пішов син.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 13
Читати далі

Повідомлення в номер / Творчість, як сенс життя

18.06.2026 Романюк Аліна Петрівна
Не буду приховувати: видатну особистість Костя Шишка  відкрила для мене Олена Євсюк, з якою ми познайомились, готуючи матеріал про волонтерську роботу в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці. 
Олена Ананіївна – одна з тих, хто з перших днів вторгнення ворожих військ почала активно допомагати плести маскувальні сітки в Ліцей №3 ім. Лесі Українки, та й зараз активно долучається до щоденної праці на благо наших захисників разом з іншими учасницями «Жіночого батальйону швидкого реагування». 
Зайомство з пані Оленою супроводжувалось жвавою розмовою про хвилювання та сподівання щодо долі українського народу, спогадами про цікаві епізоди з життя.  Зараз Олені Ананіївні – 72, і вона на заслуженому відпочинку. А до цього 45 років віддала педагогічній праці. 
Зокрема, працювала учителем зарубіжної літератури у Ліцеї №3 імені Лесі Українки м. Ковеля. Оскільки навчальних годин мала небагато, активно працювала з учнями над науковими дослідженнями, була керівником секції філософії  Ковельської філії Волинської обласної МАН. Написала 19 історико-краєзнавчих робіт, які наукова спільнота високо оцінювала призовими місцями. Особливістю цих робіт стали несподівані теми, які вражали глибиною, важливістю, цікавими фактами, а головне виходили «за межі» шкільної програми. 
Серед цікавих постатей є і наш земляк з Турійщини Кость Шишко, особистість і творчість якого досліджували разом зі своєю вихованкою Марією Метельською. А з вихованкою Тетяною Панасюк провели компаративний аналіз національної ідентичності у творчості Гійома Аполлінера і Костя Шишка.  Саме Олена Ананіївна й запропонувала розповісти нашим читачам про неординарного і багатогранного поета, перекладача, художника.
Важливість цих наукових праць підтверджує і той факт, що у свій час їх запропонував видати окремим примірником відомий громадський та культурний діяч Геннадій Сарапін,  голова Волинського обласного відділення Українського фонду культури, який, на жаль, відійшов у Вічність 2025 року.
l
В науковій роботі дослідниці зосередили увагу на важливості творчості в житті людини. Учениця Марія Метельська у презентації розповіла, що тема дослідження виникла під впливом знайомства з поезіями сучасного українського поета. Збірка «Писанки» Костя Шишка, яка потрапила їй у руки, видалась незвичною. Поезії в ній теж були у вигляді якихось химерних форм. Відкривши для себе новий вид поезії, вона побачила справді визначну  особистість. 
«Але найбільше мене вразили випробування, які випали на долю  Костя Шишка  і які він гідно зміг винести, залишившись вірним собі, своїм принципам, вірним Україні. Зберегти своє «Я» поету, художнику допомогла творчість. Познайомившись з біографією поета і дізнавшись, що вірші-писанки були написані в 70-ті роки, я знайшла підтвердження словам Вілла Ґомперца: «Творчість нагадує гру в шахи, де найкращі гравці – ті, хто мислять на кілька ходів наперед, утримуючи в полі зору цілісну ситуацію». Кость Шишко і справді був найкращим “гравцем”, він зумів виграти свою гру в житті завдяки творчості. Я думаю, все почалося зі сприйняття себе  як творчої особистості, котра має на все свій погляд, яка здатна бачити все інакше, ніж інші, в якої є своя власна версія Всесвіту, адже митець – це той, хто здатен творити власну реальність, відмінну від інших”, – зазначила у дописі Марія.
У дослідженні проведено великий і глибокий аналіз поезій «Писанки», в якій поєднано поетичне вміння концентрувати думки у слові і  малярстві, тобто синтез двох мистецтв. Вперше «Писанки» були опубліковані 1991 року в газеті   «Молодь України» у розділі «Поезія», хоч писались вони, як зізнався автор редактору газети, у 1970–1971 роках. 
l
Як же створювалися ці «писанки»? Спочатку Кость Шишко олівцем креслив контур писанки, а потім фломастерами вписував  слова – орнаментував. Щоб не порушити цілісності малюнка, тексти вписувались різними шрифтами. Вони нагадували великодні писанки, бо текст наносився різними кольорами букв. В друкованому вигляді втратився спектр кольорів. Форму писанки потрібно було створити і підбором слів,  і їх розміром: перші й останні слова складаються з кількох літер, а серединна основа твору – із двох-трьох слів, що робить вірш схожим на писанку.  
Чому саме форма писанки? Можливо, це була відповідь на духовні запити поета, який взяв на себе місію філософського осмислення буття і відтворення реалій сьогодення як безперервного плину часу. Адже кажуть, доки люди продовжують писати писанки, існує і світ.  
А, можливо, поет підкреслював, що писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису – символ весни, Сонця, повернення природи до життя, і йому хотілось, щоб і Україна почала відроджуватись. Адже з  давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя.
Найімовірніше, що свою творчість  поет пов’язував і з  поняттям «писанка», яке походить від слова «записана», тобто «поінформована». І його писанки інформують нас про минуле, розмальовують сьогодення, не дозволяють відступати перед майбутнім. Привабили його, мабуть, і тисячолітні символи писанок – Сонця, небесного світила  і вічного життя. 
Дослідниці звернули увагу й на те, що зміст багатьох поезій засвідчує глибоку любов поета до України, її героїчного минулого. Тільки поет-патріот   міг так образно описати трагічні сторінки історії: «І гриз людей опухлих голод кощавий вовкулак лягла Вкраїна скам’янілим прісним полем плугів залишених чорнів іржавий крик Затисши у кулак мільйони доль як житній колос конав зловісно тридцять третій рік». 
У «писанках» часто порушувалися проблеми нелегкого життя народу за кривавих часів режиму сталіна. Зі щемом у серці поет малює майбутнє Батьківщини, прагне розбудити національну свідомість кожного, донести істину: «літа ідуть міняються сатрапи раби звикають до ярма і зрозуміть ніхто не втрапить на рабській ницості тримається тюрма».
Поет знайшов собі сховок і розраду в слові. Саме тут він почувався вільним і самодостатнім. Форма писанки, яку він переосмислив у форму вірша, набуває значення якогось нового і незвичного простору. Про це свідчить перший вірш збірки: «моя неприйнята любове тобі знайшов нарешті сховок… тебе заковую У слово». 
Тема кохання посідає вагоме місце у збірці «Писанки». Автор не боїться щиро говорити про свої почуття, демонструючи глибоке осмислення стосунків між чоловіком та жінкою. Болючою вимальовується поетом самотність: «…я залишався завше за стоптаним порогом пестощами обкрадений  обділений радістю…».
У багатьох віршах-писанках постають такі категорії, як життя і смерть «стежка роками протерта нарешті приводить до смерти». Кость Шишко розмірковує над  логічним завершенням  існування в цьому світі: «підходимо і до осені життя і глибше в душу проникає краса позначена урочо минуттям і щедрість батьківського краю…».
Вірші-писанки – це насичена палітра філософської, громадянської, пейзажної, інтимної лірики, в якій виражені почуття та думки митця. Поезія позначена різноманітністю тем і проблем, вражає їх глибокий зміст, філософські узагальнення. 
Яйце –  це символ таємниці життя та безсмертя. Такою безсмертною була віра поета в перемогу всього українського.  
l
Кость Шишко до безтями любив Україну, рідну мову, цінував людей які плекали такі ж цінності. Його постать заслуговує нашої особливої уваги і поваги, адже, попри осуд і заборону, зумів витримати всі випробування долі й залишився вірним своїм переконанням і поглядам, залишивши по собі справжні скарби – свій творчий доробок, зокрема й книгу віршів-писанок “Писанки”.
Аліна РОМАНЮК.
2026-05-14_133945(Закінчення.  Поч. у номері за  11 червня ц. р.)
Не буду приховувати: видатну особистість Костя Шишка  відкрила для мене Олена Євсюк, з якою ми познайомились, готуючи матеріал про волонтерську роботу в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці. 
Олена Ананіївна – одна з тих, хто з перших днів вторгнення ворожих військ почала активно допомагати плести маскувальні сітки в Ліцей №3 ім. Лесі Українки, та й зараз активно долучається до щоденної праці на благо наших захисників разом з іншими учасницями «Жіночого батальйону швидкого реагування». 
Зайомство з пані Оленою супроводжувалось жвавою розмовою про хвилювання та сподівання щодо долі українського народу, спогадами про цікаві епізоди з життя.  Зараз Олені Ананіївні – 72, і вона на заслуженому відпочинку. А до цього 45 років віддала педагогічній праці. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 12
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

18.06.2026
19 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40. 
Місяць – у Леві, Діві. 
День фермера в Україні. 
Всесвітній день дитячого футболу. 
Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту.
Ап. Юди, брата Господнього. Прп. Йоана.
20 червня, субота
Схід Сонця – 05.05; захід – 21. 40.
Місяць – у Діві. 
Всесвітній день біженців.
Мч. Інни, Пінни та Римми.
21 червня, неділя
Схід Сонця – 05.05 захід – 21.40. 
Місяць – у Діві. 
День батька в Україні.
День літнього сонцестояння. 
3-тя неділя після П’ятдесятниці. Мч. Юліана Тарсійського.
22 червня, понеділок
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.
Місяць – у Терезах. 
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Мчч. Зинона, Юліанїї.
23 червня, вівторок
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41. 
Місяць – у Терезах. 
День державної служби в Україні. 
Міжнародний Олімпійський день.
Мц. Агрипини Римлянки.
24 червня, середа 
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.
Місяць – у Терезах, Скорпіоні.
Різдво Йоана Хрестителя.
25 червня, четвер
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.
Місяць – у Скорпіоні. 
День митника та День митної служби в Україні. 
Прмц. Февронії, діви. Манявської ікони «Визволителька».
Місячні фази у червні
Зростаючий Місяць – до 29 червня. 
Повний Місяць – 30 червня. 
Підготувала Марія Сукач.
чере19 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40. 
Місяць – у Леві, Діві. 
День фермера в Україні. 
Всесвітній день дитячого футболу. 
Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту.
Ап. Юди, брата Господнього. Прп. Йоана.
20 червня, субота
Схід Сонця – 05.05; захід – 21. 40.
Місяць – у Діві. 
Всесвітній день біженців.
Мч. Інни, Пінни та Римми.
21 червня, неділя
Схід Сонця – 05.05 захід – 21.40. 
Місяць – у Діві. 
День батька в Україні.
День літнього сонцестояння. 
3-тя неділя після П’ятдесятниці. Мч. Юліана Тарсійського.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 14
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 22 по 28 червня

18.06.2026
Овен – літо в розпалі, отож настрій у вас гарний, робота спориться, рідні шанують. Чого ще треба для щастя? Зорі віщують вам нові приємні події.
Телець – ви впевнено йдете до мети, яку визначили для себе. Не збавляйте темп, сміливо долайте труднощі, як ви це вмієте. Близька вам людина шанує і любить вас.
Близнюки – червень для вас багатий на турботи,  бо доводиться вирішувати чимало  важливих питань, але ви з усім справляєтеся успішно і заслуговуєте на гарний відпочинок.
Рак – найближчим часом гарними новинами потішать рідні. Не виключені успіхи у виробничій діяльності, а, отже, матеріальне заохочення. Зорі радять ощадливо витрачати кошти.
Лев – вам пора подумати про відпочинок. Це не обов’язково має бути закордонна подорож або тепле море. Вистачить і волинських озер та річок, лісу. Скористайтеся можливістю відволіктися від буденних справ. 
Діва – наступний тиждень принесе вам поліпшене самопочуття і настрій. Можна запланувати   зробити щось важливе для сім’ї – успіх чекатиме на вас.
Терези – приділіть більше уваги своєму духовному розвитку. Книги, журнали, газети, кіно – це те, що вам сьогодні найбільше потрібно. Але обирайте до читання і перегляду твори, котрі дадуть вам душевний спокій.
Скорпіон – бажано потурбуватися про рідних, яких давно не бачили і які хочуть з вами зустрітися. Не обов’язково їх тішити подарунками – декому вистачить доброго слова.
Стрілець – час розпочати підготовку до холодів. Продумайте, які проблеми вимагають першочергової уваги. Починайте, якщо маєте таку можливість, готувати консервацію: вибір овочів і фруктів для цього є достатній.
Козеріг – не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні. Досить сприятливий період для наведення ладу в домашньому обійсті, в саду і на городі.
Водолій – не виключені ваші успіхи в приватному бізнесі або у ділових переговорах. Будьте рішучі, принципові, але дотримуйтесь правил етикету й дипломатії в спілкуванні.
Риби – за справами не забувайте про відпочинок, зміцнення здоров’я. Літо має подарувати вам якнайбільше радості й задоволення.
Підготував 
Степан Зорепад.
гороОвен – літо в розпалі, отож настрій у вас гарний, робота спориться, рідні шанують. Чого ще треба для щастя? Зорі віщують вам нові приємні події.
Телець – ви впевнено йдете до мети, яку визначили для себе. Не збавляйте темп, сміливо долайте труднощі, як ви це вмієте. Близька вам людина шанує і любить вас.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 20
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 11–17 червня

11.06.2026
Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний  помірно сильний. 
В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер північний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 13оС. Вітер північний помірний.
Субота. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 12оС. Вітер північний сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер північний  сильний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер північний помірний.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 19оС. Вітер північний помірно  сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 13оС. Вітер західний  помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний  помірно  сильний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 13оС. Вітер південний помірний.
Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 22оС. Вітер  західний  помірний.
черешніЧетвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний  помірно сильний. 
В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер північний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 13оС. Вітер північний помірний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47
Читати далі

Повідомлення в номер / “Вісті Ковельщини” – газета для Вас і про Вас!

11.06.2026
Сьогодні навіть важко собі уявити, що років 10—15 тому штат  газети «Вісті Ковельщини» налічував майже двадцять чоловік. Тираж сягав 20 тисяч примірників, а щотижня виходило чотири номера «міськрайонки».
Той час не повернути, та й,  мабуть, не потрібно. Життя триває, і хід подій – поганих чи хороших – не змінити, як не змінити течію води у річці. Головне,  що газета на Ковельщині є, вона продовжує літопис подій рідного краю, інформує про все важливе, що відбувається в місті і районі, на Волині та в Україні.
А творять її, не знаючи ані втоми, ані  розкішного відпочинку, оці чарівні красуні, яких ви бачите на світлині. У кожного з них є свої професійні обов’язки, які намагаються виконати добре і вчасно.  
Перша праворуч  – головна редакторка газети  Світлана Ляшук, котра свою журналістську кар’єру розпочала операторкою комп’ютерного набору. Нині вона – вміла організаторка виробничого процесу в редакції, талановита журналістка, вимоглива і водночас  турботлива очільниця колективу «Вістей Ковельщини».
Поруч –  головна  бухгалтерка Товариства Ірина ШостацькА, від якої великою мірою залежить фінансово-економічний   стан підприємства, своєчасна сплата податків і, звичайно, виплата заробленого колегами. Хотілося б, звичайно,  більшого,  але вище себе, як кажуть, не стрибнеш.
Аліна Романюк – порівняно молода журналістка, хоча репортерського хисту, оперативності в роботі й знанню  проблем, про які пише, можуть позаздрити і  маститі «акули пера». 
Перша ліворуч – дизайнер  видання Наталія Романовська, від якої великою мірою залежить  художньо-поліграфічне оформлення  «міськрайонки», образно кажучи, її обличчя.
З нагоди Дня журналіста  наших милих і чарівних дівчат привітали рідні, друзі, читачі газети.  Побажаємо їм бути й надалі молодими й креативними, енергійними й завзятими, а головне – дочекатися того дня, коли «Вісті Ковельщини» першими сповістять про омріяну всіма нами Перемогу над ворогом.
Фото Олега СЛЮСАРЯ.
 
SOA_4104Сьогодні навіть важко собі уявити, що років 10—15 тому штат  газети «Вісті Ковельщини» налічував майже двадцять чоловік. Тираж сягав 20 тисяч примірників, а щотижня виходило чотири номера «міськрайонки».
Той час не повернути, та й,  мабуть, не потрібно. Життя триває, і хід подій – поганих чи хороших – не змінити, як не змінити течію води у річці. Головне,  що газета на Ковельщині є, вона продовжує літопис подій рідного краю, інформує про все важливе, що відбувається в місті і районі, на Волині та в Україні.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40
Читати далі

Повідомлення в номер / Думки вголос поетичним словом

11.06.2026

ручкаУ дітях ми себе лишаєм

В душі – то пісня солов’їна,
То заспано  сичі кричать.
Щоб не руйнувалася родина,
Потрібно вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Освятять всі шляхи круті.
У дітях ми себе лишаєм,
Й себе продовжуєм в житті.
 
Я думкою побігла у село...
Я думкою побігла у село,
Де у дитинстві я колись гуляла.
Спориш, полин в дворі росли,
І соковита вишня, і черешня
  розцвітали.
Зозуля й соловей пісні свої
  співали,
Моє і серце, й душу звеселяли.
Побіля хати, де колись жила,
На тому місці вже росте бурян-
 трава,
Лишилась ще акація стара…
Так сумно стало на душі – 
Пройшли давно дитинство і роки
  мої, 
Хоч і підтримують в житті.
Не повернути те назад – 
Живи, працюй, поки є час.
Мамин голос
Виростеш, дитино,
Підеш поміж люди,
Мами рідний голос
Хай з тобою буде.
Батькові турботи
Сад і ліс, і поле – 
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
Не забудь стежину
В рідний край до хати.
В будь-яку годину
Мама буде ждати.
Несе 
теща воду…
Несе теща воду,   коромисло
         гнется —
А зять на порозі стоїть та
  сміється.
– Неси, тещо, воду, бо нема чим
  вмиться,
Не плутай ногами, бо гидко
  дивиться.
Та візьми пів літру, бо вижену з
  хати,
Будеш, як зозуля, в садочку
  кувати.
Тещо моя, тещо, йди шукати
  щастя,
Поший собі торбу, вона тобі
  здасться.
Поший собі торбу, виламай
         ломаку:  
Як будеш просити – не порвуть
  собаки.
– Як пошию торбу і піду повз хату,
То що ж будуть люди про вас всі
  казати?
– Як будеш втікати, не іди повз
  хату, 
Щоб люди не знали, що ти наша
  мати.
– Зятю ти мій, зятю, затю мій
  хороший,
Чом ти не вигОнив, як давала
  гроші?
Тепер не потрібна ані на хвилину,
Бо за мої гроші купив ти машину.
Діти мої, діти, хочу вас просити:
Дайте мені спокій, щоб віку
  дожити.
Дайте хоч куточок, хоч лягти,
  присісти
Я ж у вас не прошу ні пити, ні
  їсти.
Я ж у вас не прошу ні їсти, ні
  пити,
Бо я вже старенька, не можу
 робити,
l
Зяті дорогії і дочки рідненькі!
Вас мати не гнала, як були
  маленькі.
Як були маленькі, не могли
  робити,
Торб я не давала, щоб ішли
  просити.
Якщо у вас, мами, гроші ще
 зостались,
Не давайте дітям, бережіть на
  старість,
Не будьте щедренькі, дорогії
  неньки:
Як у вас є гроші – не будьте
  дурненькі.
Не хочу я, діти, вашої зарплати,
Тільки, щоб ви знали, що я – ваша
  мати.
Ольга Ліщук.
с. Мощена.
В душі – то пісня солов’їна,
То заспано  сичі кричать.
Щоб не руйнувалася родина,
Потрібно вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Освятять всі шляхи круті.
У дітях ми себе лишаєм,
Й себе продовжуєм в житті.
 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 28
Читати далі

Повідомлення в номер / Сила кохання: 40 років разом

11.06.2026
Не можна відірвати погляду від закоханої пари, коли танцюють отець Іван Теремко та його дружина. Він з великою любов’ю дивиться на свою Галину, а вона з ніжністю відповідає своїми усміхненими очима. Коли вони одружилися, ніхто й подумати не міг, які страшні випробування чекають молодят. Але своє велике кохання, яке народилося ще у школі, вони пронесли через усе життя.
Іван Теремко родом із села Кунисівці, що на Івано-Франківщині. На свято Нового року хлопець прийшов у школу в сусідні Черневиці, де жила Галя. Гарну дівчину запримітив одразу й запросив до танцю. Це була любов з першої зустрічі, з першого погляду – і на все життя. Галя вчилася у восьмому класі, Іван – у десятому. З того часу не розлучалися. І коли Галя після восьмирічки навчалася у Чернівецькому училищі трикотажних виробів, а згодом цілий рік була на практиці у Харкові, Іван писав дівчині листи щодня, чекав, аби швидше приїхала додому. Їй було всього 17, а йому 19.
– Я боявся втратити дівчину, а тому пішов на хитрість, – згадує отець Іван. – Збрехав Галі, що мене не візьмуть в армію, і запропонував одружитися. У п’ятницю, коли прийшов додому з вечорниць, сказав мамі: «Завтра несу заяву...».  А мама спросоння почула, що я хочу «Яву» (колись мотоцикл був з такою назвою), та й крикнула «Я тобі дам “Яву”!» – сміється отець Іван, згадуючи той час.
Пояснив мамі, що з Галею несе заяву на одруження. Батьки відмовляли сина щоб не спішив, бо ж сам ще молодий. Казали: «Відслужиш в армії – тоді й оженишся! Нікуди твоя Галя не дінеться». Та Іван і слухати не хотів, стояв на своєму: «Поки я прийду додому, то її заберуть». Мусили батьки дати згоду. І в суботу вранці Іван з Галиною подали заяву в сільраду на шлюб. А вже в неділю з батьками йшов свататися до дівчини і всю дорогу просив їх, шоб не проговорилися, що його заберуть в армію.
Так і сталося. В неділю відгуляли весілля, а в понеділок вручили повістку. Ця новина на  Галю «звалилася»,  як сніг на голову. Зате Іван був спокійний, що Галя вже «його». Начальство військкомату пішло назустріч молодятам і відтермінувало повістку. Іван зі спокійною душею пішов в армію. Писав листи щодня, бо дуже любив Галину. Кожен рядочок, кожне словечко було просочене любов’ю. Листи пахли ніжними цілунками і чеканням. Вірна дружина їздила до чоловіка, і разом обоє рахували дні до «дембеля».
Відслуживши в армії, Іван повернувся у рідне село, працював у церкві дяком, а потім вчився у духовній семінарії у Києві. Майже сім років сім’я Теремків жила і працювала на Київщині А в 1999-му подружжя переїхало на Івано-Франківщину – поближче додому, в село Глушків Городенківської громади.
l
Здавалося б, усе добре у Теремків, та доля приготувала страшні випробування. 2 січня 2002 року разом із сімдесятилітнім паламарем Іван Теремко потрапив у сильну хуртовину. Поки отець Іван порався біля саней, то набрав повні черевики води. Тож паламар сам пішов у село по допомогу. На світанку священник відчув, що ноги «не служать».
– Я почав лізти на колінах і на руках до газових труб, – згадує священник. – Думав, що вже все. Помолився: «Господи Боже, прийми мою душу». Заплющив очі  й раптом чую, як трактор гуде. Я припіднявся та почав сильно махати руками. То їхала швидка, яка везла хворого.
Уже в лікарні священник зустрівся зі своїм паламарем, коли обох готували на ампутацію ніг. Стояло питання і про ампутацію рук в отця Івана, які на 85 відсотків були обморожені. Та у день, на який призначили операцію, руки почали оживати! Самі медики казали, що це чудо, і, можливо, пов’язано з тим, що під час богослужіння отець тримає чашу.
– Коли я побачив, що відрізали не одну ногу, а обидві, сльози горохом котилися, –   зізнається отець Іван. – Своїй дружині  у відчаї повторював: “Лишай мене, ти молода, годуй малих дітей, влаштовуй своє життя. А я буду доживати в інтернаті”. Мені було 35 років.
Але дружина була поряд усі вісім місяців лікування! Заспокоювала, що все буде добре. Хоча мало хто вірив, що отець Іван взагалі житиме. Дуже допомагали рідні, знайомі, єпархія, односельчани. Як тільки став на протези,  приступив до служби в церкві. У перші роки було важко, особливо,  коли в один день — відправа, похорон, вінчання, хрестини. Але на біль не зважав: тріснула шкіра – з протеза вилив кров, зціпив зуби і знову пішов. 
Тепер отець Іван керує церковним хором, їздить за кермом автомобіля, хазяйнує у саду, на городі, навіть хату сам штукатурить! Видав заміж двох доньок, дочекався онуків. І безмежно дякує своїй турботливій дружині, яка у хвилини відчаю і біди стала його надією.
l
Іван Теремко добре відчуває стан душі воїнів, які повернулися додому з важкими пораненнями. Тому своїм прикладом надихає на життя поранених бійців, які теж втратили ноги. Отець особливо увагу вділяє тим ветеранам, хто живе самотньо.  
– Психологи розумні, вони шукають підхід до військових, які мають психологічну травму. Але наука  є наука, а іноді  потрібний наочний приклад, –  розмірковує отець Іван. – Знаю  одного хлопця, молодий зовсім, втратив ноги на фронті. Жінка з дитиною покинула. Бачу: геть у депресії. Я поговорив жорсткіше. Кажу: «Ще місяць-два, кому будеш потрібний? Мені 60 років, їжджу на Схід, тут постійно бігаю і щось роблю, в хаті не сиджу – хоч  теж не маю ніг». 
У хлопця очі засвітилися. Бувають такі, що й самі дають собі раду. Наприклад, є воїн, який втратив око, але робить ремонти, жвавий життєрадісний. Треба частіше до хлопців навідуватися, підбадьорювати  – і  вони відчуватимуть, що варто жити далі!
Втішного слова й особливо молитви потребують також військові на передовій. Тож отець Іван разом з городенківськими волонтерами “Безстрашні” їздить на фронт, часто сам за кермом авто. Вже збився з ліку, яка була поїздка – десята чи тринадцята. Везуть продукти, медикаменти, все необхідне – на сотні тисяч гривень. Уже перегнали на фронт понад 70 машин. До речі, чимало автомобілів отець Іван особисто везе з Польщі.
– У нас в бусі на панелі спереду стоїть Євангеліє. Вирушаємо в дорогу завжди з молитвою, благословенням, – розповідає Іван Теремко. – В одній з поїздок у Донецькій області до мене підійшли американські журналісти. Помітили, що я накульгую. «Що дивитеся?», – питаю. І показав їм свої протези. Вони були у захваті, що я їжджу на війну. Наші військові виснажені. Радіють, коли ми приїжджаємо, – ділиться отець Іван. –  Приходять на сповідь. В одному місці почав їм грати на баяні. Чую: недалеко бабахкає, а я так співаю! Хлопці дивляться, знімають. Розумієте: я побачив на їхніх устах усмішки. Побачив у їхніх очах іскру якоїсь радості, впевненості у собі. І це, знаєте, досить важливо.
Іван Теремко 25 років служить Богу й людям. І завжди поруч біля нього любляча та кохана дружина Галина, яка в радості й у горі йде по життю 40 років – стільки, як подружжя Теремків разом. Їхня любов і повага є прикладом для двох доньок і трьох онуків, бо це кохання на все життя.
Галина ОЛІФЕРЧУК,
Олена ПАВЛЮК.
1000032793Не можна відірвати погляду від закоханої пари, коли танцюють отець Іван Теремко та його дружина. Він з великою любов’ю дивиться на свою Галину, а вона з ніжністю відповідає своїми усміхненими очима. Коли вони одружилися, ніхто й подумати не міг, які страшні випробування чекають молодят. Але своє велике кохання, яке народилося ще у школі, вони пронесли через усе життя.
Іван Теремко родом із села Кунисівці, що на Івано-Франківщині. На свято Нового року хлопець прийшов у школу в сусідні Черневиці, де жила Галя. Гарну дівчину запримітив одразу й запросив до танцю. Це була любов з першої зустрічі, з першого погляду – і на все життя. Галя вчилася у восьмому класі, Іван – у десятому. З того часу не розлучалися. І коли Галя після восьмирічки навчалася у Чернівецькому училищі трикотажних виробів, а згодом цілий рік була на практиці у Харкові, Іван писав дівчині листи щодня, чекав, аби швидше приїхала додому. Їй було всього 17, а йому 19.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 33
Читати далі
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2026