Редакційна пошта / Наша сила – Боже слово

22.04.2022

Наша сила – Боже слово

В одній з православних молитов сказано: "Дорогий Ісусе, коли я пригнічений, утіш мене. Коли я сумніваюсь, покажи мені Свою Любов. Коли я критикую, допоможи мені заховати мовчання. Коли я публічно засуджую інших, закрий мої уста. Коли я висловлюю богохульство в Твоє Ім'я, відкупи мене і прийми назад, під Свій Захист".

Цю молитву оприлюднила у соціальних мережах Ніна Коровіна. Думки, які цитує пані Ніна, дуже близькі мені по духу. Я теж вважаю, що у важкі часи, які нині переживає Україна, ми повинні постійно звертатися до Бога, просити у Нього підтримки й допомоги, жити за Його заповідями, в основі яких – любов і милосердя.

Звичайно, це не означає, що наше милосердя має поширюватися ще й на ворогів наших, котрі нині плюндрують рідну землю, вбивають мирних людей, в тому числі жінок і дітей, вдень і вночі піддають ударам авіації та гармат житлові квартали, наші родючі землі. Убивцям воздасться по чорних ділах їх нашим Господом, а кара настигне кожного, де б він не ховався.

Однак, на мою думку, більшого тепла, милосердя і любові має бути у нашому ставленні до тих, хто поруч – рідних, друзів, сусідів, колег по роботі. Особливої уваги заслуговують українські воїни, бійці загонів територіальної оборони, волонтери. Чому я на цьому наголошую? Бо, за моїми спостереженнями, з початком війни у декого з'явилося більше нетерпимості у ставленні один до одного, якоїсь незрозумілої злоби, потягу до лихослів'я.

Матюки, які, до речі, на наші землі принесли московити, стали дуже поширеними і багатьма сприймаються як норма. Пропагують їх і деякі засоби масової інформації. Лайка поширена в молодіжному середовищі, загонах територіальної оборони і навіть серед жінок.

Вважаю, що так не повинно бути! Наша зброя – не матюки і лайка, а Боже слово, рідна українська мова, якими ми повинні утверджувати справедливість, честь і гідність українця.

Слова Україні!

Катерина ПІДДУБНА.

Катерина ПІДДУБНА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 410

Редакційна пошта / Сподіваюсь на підтримку громади

22.04.2022

Сподіваюсь на підтримку громади

Між вулицями Володимирською і 40-річчя Перемоги є провулок, який їх з'єднує. В минулому році він капітально відремонтований: оновлено асфальтне покриття, дороги, пішохідні території покриті бруківкою, виділено велосипедні доріжки.

На місце між тротуаром і дорогою завезено родючий грунт на площі приблизно 420 кв. метрів і довжиною десь 210 м й шириною до 2 м, але, на жаль, все заростає зіллям. Пішохідні доріжки ведуть до навчально-виховного комплексу № 13, дошкільного закладу та торговельних кіосків, приватної стоматологічної клініки, фармацевтичного відділення Ковельського медичного коледжу.

Вношу пропозицію: на цій території, куди завезено грунт, посадити й посіяти квіти, які б квітували до пізньої осені і звеселяли людей, яких там щоденно багато проходить. "Шефство" над тим зеленим куточком могли б взяти учні навчально-виховного комплексу № 13 та Ковельського медичного коледжу, де в одному з приміщень розміщено його відділення.

Розсадою і насінням могли б забезпечити торговельні заклади, що реалізують цю продукцію, а міське комунальне підприємство регулярно б поливало територію.

Якщо задум вдасться реалізувати, то люди самі дадуть назву провулку "Квітковий". Сподіваюсь на підтримку громади.

Гервасій СОБЧАК,

ветеран праці і охорони здоров'я міста.

Прошу мені допомогти

Дорогі мої земляки! Пише Вам жителька м. Ковеля. Звертаюся до Вас із великим проханням про допомогу. Мені терміново потрібне помешкання для проживання, хоча жити я маю де. Проте проживати у власному помешканні не можу, бо терплю насилля і психологічний тиск від колишнього чоловіка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 332

Редакційна пошта / Учениця із Скулина – фіналіст Олімпіади геніїв

13.04.2022

Учениця із Скулина – фіналіст Олімпіади геніїв

Вікторія Цюра – учениця 9 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Скулина та є вихованкою Скулинського учнівського лісництва. Його керівник – вчитель біології Світлана Савченко вже багато років прищеплює дітям любов до природи.

Куратором від ДП "Ковельське лісове господарство" є лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк, який має великий досвід роботи у лісовій галузі. Разом із вихованцями учнівського лісництва посадили не один гектар лісових культур, прибрали від сміття не один кілометр доріг та водойм. Діти із задоволенням розвішують шпаківні, доглядають за лісовими розсадниками, досліджують природу та пишуть наукові роботи, беруть активну участь у конкурсах, олімпіадах та обласних зльотах учнівських лісництв.

Так, в цьому році Вікторія Цюра представила екологічний проєкт "Сучасний стан ценопопуляції конвалії травневої на території Скулинського лісництва" і стала фіналістом національного відбору Genius Olympiad в Україні. Genius Olympiad (Олімпіада геніїв) – найбільший конкурс проєктів екологічного спрямування у світі для школярів 8-11 класів, який щорічно проводиться у Сполучених Штатах Америки з 2011 року. В цьому році – вперше в Україні.

Вікторія неодноразово брала участь у конкурсах, олімпіадах та обласних зльотах учнівських лісництв. Минулого року в Шацьку на обласному зльоті учнівських лісництв її науково-дослідницька робота зайняла одне з призових місць у Волинській області.

Учениця учнівського лісництва зацікавилася рослинами, які ростуть на території Скулинського лісництва ДП "Ковельське лісове господарство". “Конвалія – улюблена квітка дівчинки, тому Вікторія і обрала її для дослідження та написання наукової роботи", – розповідає Світлана Савченко.

Пишаємось нашими учнями – майбутніми лісівниками!

Адміністрація ДП "Ковельське лісове господарство"

Адміністрація ДП "Ковельське лісове господарство".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 178

Редакційна пошта / Хоч ворог лютує…

22.03.2022

Хоч ворог лютує…

"Але не так просто і легко звести зі світу цілий народ. Не так просто його викорчувати і знищити. Топталися по нас, кому тільки не лінь. А дядько як орав земельку свою, так її й оре. Як сіяв, так і сіє…

І довіку буде свою землю орати. Бо тут коріння його, яке не вирубає жодна сила у світі, як ти не вимахуватимеш сокирою. Стовбур зрубаєш – лишиться пеньок. Пеньок розхитаєш – коріння лишиться, яке вигребеш хіба що разом із землею. Тільки не пошита ще така торба, щоб усю землю разом із собою забрати", – це слова письменника Анатолія Дімарова із книги "Біль і гнів", в якій ідеться про перемогу над фашизмом у Другій Світовій війні.

У цьому році йому було б 100 років, але він пішов у Вічність 2014 року. Та книги його і оповідання, повісті, романи – це історія, яка йде паралельно з власною біографією, – пройняті духом незалежності нашого народу, бо той, хто бореться за правду, за добро проти зла, за мир, – перемагає. Так було, так є і так буде.

І віримо, адже весь світ за нас. Приймають біженців, передають зброю, кошти, гуманітарку, створюють Інтернаціональні легіони та підмогу ЗСУ. Масово виходять на мітинги за Україну з нашими національними прапорами, співають Гімн наш. Останнє речення – це повідомлення не тільки із ЗМІ, а й свідчення мої онучки, що живе в Лос-Анджелесі. Вся діаспора там згуртована, збирають гуманітарку для України. Їм допомагають представники різних національностей. А на грудях у кожного – футболки з українським Гербом.

Мужньо тримаються українці в кожній гарячій точці ті, хто залишився у вогняному пеклі, яке створили вороги. А про військових, які цілодобово ведуть оборону, про їх героїзм і незламність, мужність, гідну відсіч озвірілим окупантам будуть складати пісні і легенди, захоплюючі історії, писатимуть книги.

З болем про втрати і з гордістю за наш народ читаєш і слухаєш повідомлення в новинах ЗМІ.

Ніхто осторонь не стоїть в цей важкий час. Як у мурашнику, закипіла робота серед волонтерів у Голобах. Масово збирають необхідні речі для армії. Плетуть маскувальні сітки у поліклініці і в спортзалі. Для цього знесли гори тканин і ріжуть з них стрічки. Дехто вдома це робить і передає. Машину за машиною відправляють у військкомат готові вироби. А в їдальні шкільній варять вареники, печуть пиріжки для фронту, для доблесної армії.

На варті пильнують голобські чоловіки і тут, і на війні, куди були направлені в перші дні по тривозі.

Молимо Бога за них, щоб перемогли ворога і залишились живими. Хай згине страшний сон! Я перераховую "ковідну" тисячу на потреби армії.

Валентина Остапчук.

Валентина Остапчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 238

Редакційна пошта / Чому українці пересідають на електрокари

27.09.2018

Чому українці пересідають на електрокари?

Українці все частіше обирають "зелені" автівки замість традиційного автотранспорту. Торік продажі електрокарів зросли вдвічі, і цього року продовжують рухатись вгору. Чим викликаний такий ажіотаж довкола електромобілів? Чи є в Україні відповідна інфраструктура та перспективи розвитку електротранспорту, розбирались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

20 електромобілів щодня

Електромобіль – екологічний та економічний вид транспорту. Він зручний у використанні, не забруднює повітря шкідливими викидами і не створює шуму. За даними МВС, на 1 червня в Україні було зареєстровано 7871 електромобіль. Найбільше електроавтівок у великих містах – Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі та Київській області. Загалом, за даними Міністерства інфраструктури, щодня 20 українців купують електромобіль. Лише за 6 місяців 2018-го в Україні було придбано у 1,4 рази більше екоавтівок, ніж за весь 2017 рік. Ринок електромобілів в Україні активно зростає, і цьому є очевидні причини.

У 2015 році Президент України Петро Порошенко схвалив законодавчі зміни, які скасували ввізне мито на електромобілі. А минулого року Верховна Рада дозволила купувати електрокари взагалі без жодних податків впродовж 2018 року. Не потрібно сплачувати ПДВ (20% вартості) та акцизний збір (109 євро). Усе це, зазначають експерти, створило умови для зменшення ціни на електромобілі на 17% у 2017 році.

Статистика свідчить, що українці віддають перевагу вживаним автівкам. За останні півроку частка нових електрокарів під час купівлі склала лише 15%. Беззаперечним лідером продажів є Nissan Leaf, також популярні моделі BMW i3 і Tesla Model S. Nissan Leaf із пробігом можна придбати за $13 000, новий – за $26 000. Дорожчими є вживані BMW i3 – від $31 000 – і Tesla Model S – від $65 000.

Де заряджати?

Електромобілям не потрібне пальне, лише – електрика, що набагато дешевше. Як розповів голова клубу Electro-Cars-Club Володимир Романцов, у середньому автівку можна зарядити за 2 години, при цьому витративши лише 12 кВт. Власнику зарядної станції це коштує 30 грн. А от водії електромобілів мають вибір – заряджатись довше, але безкоштовно, чи швидко і за гроші (напр. 4 грн./хв.).

У Європі зарядити електрокар можна безкоштовно у супермаркетах чи кав'ярнях. В Україні бізнесмени не поспішають надавати такий сервіс, а комунальники часто виступають проти розміщення зарядних станцій у житлових будинках. Наразі в Україні працює 1179 зарядних станцій. Тому, наголошують експерти, разом зі стимулюванням продажів потрібно розвивати інфраструктуру для електромобілів.

На початку липня заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Лев Парцхаладзе заявив, що відомство розглядає можливість нових будівельних норм для паркінгів: планується обладнати 5% місць спеціально для електромобілів.

"Сподіваємося, що до 2030 року буде вже 100% паркомісць оснащено для електромобілів. Але може бути й таке, що до 2025 року електромобілі витіснять інший транспорт. Може, в якомусь році взагалі заборонять бензинові або дизельні авто. Відповідно, паркінги повинні бути готові до цього раніше", – зазначив Парцхаладзе і додав, що старі паркінги також можливо переоблаштувати під електромобілі.

Водночас низка великих зарубіжних виробників автомобілів, серед яких BMW, Hyundai і Renault, заявили, що готові за власний кошт побудувати спільну мережу швидкісних електрозарядок в Україні. На думку голови "Української асоціації учасників ринку електромобілів" Арсенія Абдураїмова, це забезпечить диверсифікацію витрат на будівництво та обслуговування такої мережі і сприятиме збільшенню електротранспорту в Україні.

Втім, важливим є не лише питання інфраструктури, а й заміни деталей, додають експерти. Вирішити його зможе локальне виробництво акумуляторів та електрокарів.

Майданчик для виробництва

Минулого року у Міністерстві інфраструктури анонсували 15-річну стратегію розвитку електротранспорту в Україні, яка серед іншого передбачає і власне виробництво електроавтівок.

"Перший (етап, – ред.) буде присвячений активізації ринку, скасуванню мит та ПДВ щодо імпорту електричних транспортних засобів і зарядних станцій. Ця стадія розрахована на п'ять років. У другому етапі, який розрахований на десять років, ми сподіваємося налагодити виробництво електромобілів в Україні, – розповів міністр інфраструктури Володимир Омелян. – І третій, п'ятнадцятирічний етап, передбачає стимулювання локалізації виробництва електричних транспортних засобів, компонентів та обладнання".

Наразі у парламенті зареєстровані два законопроекти, які мають зменшити податковий тиск на імпортерів та виробників електромобілів і деталей до них. Зокрема, серед пропозицій – на 15 років звільнити від податків підприємства, які видобувають і продають літій, виробляють і продають літій-іонні акумулятори, виробляють і продають зарядні станції, продають електрокари, електробуси чи електровантажівки.

За словами першого віце-прем'єр міністра – міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва, виробляти електромобіль в Україні у чотири рази вигідніше, ніж, наприклад, у Німеччині. Наша держава цікава інвесторам своїми ресурсами, близькістю до Європи та умовами збуту. Адже в рамках Угоди про асоціацію з ЄС Україна може експортувати електромобілі до Європи без мита. Власне, у червні цього року найбільший виробник електротранспорту та літієвих батарей компанія BYD уже заявила, що розглядає Україну як майданчик для виробництва.

Зі свого боку представники українського автопрому готові працювати з іноземними інвесторами, тож з нетерпінням чекають на ухвалення законопроектів.

"На сьогодні відомі автомобільні концерни шукають майданчики для розміщення заводів з виробництва електромобілів та літій-іонних акумуляторів до них. Ми маємо гігантські запаси літію на території України, одні з найбільших в світі. І ми маємо сьогодні вільний доступ на ринки Європи. Тому Україна є привабливою для інвестицій у цій сфері. Іноземні концерни можуть прийти партнерами до нас – діючих заводів, а можуть будувати заводи з нуля", – переконаний директор зі стратегічного маркетингу та розвитку бізнесу Корпорації "Богдан" Михайло Сокол.

Експерти наголошують, що електромобілі – це не лише альтернативний вид транспорту, а й елемент енергоефективності та енергонезалежності держави. За оцінками фахівців, до 2040 року автівки з низьким рівним викидів складатимуть половину продажів у світі. Зважаючи на те, що наявні заводи вже зараз не встигають із замовленнями, Україна має хороші шанси стати однією з країн, де створюють електротранспорт.

Оксана КОВАЛЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 609

Редакційна пошта / Комунальні «сюрпризи»: пеня, відключення і абонплата

21.06.2018

Комунальні «сюрпризи»:

пеня, відключення і абонплата

скачанные файлы

Комунальні «сюрпризи»: пеня, відключення і абонплата

В Україні анонсовано ряд знакових для суспільства нововведень. Серед них – початок роботи Антикорупційного суду і фінансування медустанов за принципом «гроші ходять за пацієнтом». Також очікується здорожчання залізничних квитків на 12% і проїзду в громадському транспорті на 20%... Проте чи не найрезонанснішими є законодавчо запроваджені нові комунальні правила. Про що йдеться і як ці зміни позначаться на житті простих громадян? Про це розповідають “Сільські вісті”.

ПОЧНЕМО з найболючішого, що стосується кожного, — здорожчання газу, гарячої води і тепла для населення. Як відомо, уряд України, очолюваний Володимиром Гройсманом, у 2016 році прийняв постанову, котра, зокрема, передбачає механізм автоматичного перегляду раз на півроку ціни на газ, аби зрівняти її з ринковою.

Олена КОЩЕНКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 442

Редакційна пошта / "Залізна" олігархія

21.06.2018

"Залізна" олігархія

Україна – на краю прірви. Глибокої, звідки вороття немає. Як вистояти і не впасти у ту прірву? Як не зникнути з карти світу?

Сьогодні за політичною, партійною та соціальною метушнею відповіді на це головне питання ніхто не шукає. Система вміло маніпулює на свідомості знедолених мас.

А таки треба оглянутися назад, щоб зрозуміти, де ми, хто ми, оцінити далеке і близьке.

Сто років тому більшовики гуртом нищили "гнилий" капіталізм. Непокірних під "корінь" – стріляли, вбивали, палили.

На зміну одному братовбивству прийшло інше. В ім'я примарного щастя, з волі комуністів (не одного Сталіна) ворогами системи ставали цілі народи.

Дикі репресії, голодомори і війна записали мільйонну масу українців у літопис пекла. Кращих синів народу накрила сира земля. І "Вічную пам'ять" не відспівували – комунізм не передбачав Бога. Основа нової комуно-атеїстичної імперії будувалась мільйонною армією "зеків", пролетарів – робітників, селянства та трудармій.

Інтелігенція, на жаль, швидко стала привідним паском партії, як і її функціонери. Ні історики, ні філософи, ні психологи не дали відповіді, в чому суть внутрішньої боротьби знедоленого класу. Тисячі стали наглядачами біля казана з пеклом. Тисячі своїх доносили на своїх. Тисячі своїх судили, карали, розстрілювали теж своїх і навіть рідних.

В природі існує закономірність - у боротьбі двох хижаків переможений схиляє голову, очікуючи на суд переможця. Як правило, переможець-звір не загризає свого суперника. Людська природа не жаліє і не милує, а вбиває тіло й без жалю готова знищити душу.

Жорстока партійна каста жерців почала прозрівати тільки в кінці 80-их – на початку 90-их років ХХ століття. А до того в усіх засобах масової інформації звучали дифірамби так званому розвинутому соціалізму та його успіхам.

З'явилось гасло дня: "Наздогнати і перегнати Америку!". Це було визнанням відставання, та хто про це думав? Створювались міфи про непереможність червоної армії. Мілітаризована імперія на таких підмостках пропаганди вбачалася непорушною скелею на тисячоліття.

Та є закономірності розвитку. "Квітучий" соціалізм став в'янути і загнивати. Неефективна система господарювання вела до краху.

У 1991 році "союз нерушимий" розсипався, як розбите скло, на національні скалки, не залежних від Росії республік. Україна вільна!

На жаль, на цьому перехідному містку злегковажили українці і свій шанс на щастя втратили.

Замість глибокого суспільно-політичного аналізу моменту та розробки реального проекту розбудови країни вони сіли на віртуального коня ейфорії і насолоджувалися революційною свободою. На очах у мільйонів руйнувалися та зупинялися потужні заводи і підприємства, наукові установи, сільськогосподарські виробництва. Не біда! Прийде новий "добрий" господар і підійме країну до висот та ощасливить народ небаченим благополуччям.

Та добрі наміри без розуміння історичних процесів завжди ведуть до "пекла". Народ потрапив у смертельну круговерть випробувань. На зміну партійним жерцям системи прийшов не добрий господар, а клан "залізних" олігархів.

Історичне передбачення Лєніна-Ульянова про те, що на зміну соціалізму прийде комунізм, потерпіло безповоротну поразку.

Мов хижий джин, випущений із пляшки, олігархи безцеремонно захоплювали владу і привласнювали народну власність. Бюджетні кошти переправлялися в офшорні кишені новоспечених "господарів". Правоохоронна система і судді перепідпорядковувались олігархічній владі, яка зливалася із злочинним світом і розчинялася в ньому.

Статки олігархів збільшувалися в рази! Розгублений і безправний народ біднішав і втрачав омріяну свободу.

Вихована на страхові, народна маса має тенденцію шуміти по закутках. Це енергія незадоволення накопичується і рано чи пізно має пробудитися і, як недіючий вулкан, проснувшись, виплеснути пекельну магму назовні.

Перший Майдан показав, що в партрадянському просторі українці чи не єдині зберегли в генах потяг до боротьби за своє благо і право. На жаль, полум'я спалахнуло і згасло. Так буває, коли камінь, кинутий у тиху воду, збурить плесо, круги розійдуться і за хвилину все заспокоїться. Принишкла олігархія, відчувши що загроза минула, нахабно пішла в наступ. Щоб відвернути всезагальний супротив, наче гриби, виросли проплачені кишенькові партії.

Народний Рух як потужна сила був розділений штучно – спочатку на два крила, а згодом втратив свою енергію і силу. Головного лідера Руху В'ячеслава Чорновола було (так говорять очевидці) "ліквідовано".

Революційний рух маси був вміло замінений на передвиборні перегони. Демократія перетворилася в купівлю-продаж голосів. Народ отримав можливість обирати своїх гнобителів "за гречку" і корумповані мізерні подачки.

Процес розкрадання, зубожіння і безправ'я тільки посилився. Накопичувалася нова енергія мас.

Струна тужливої соціальної скрипки натягнулася і зойкнула смертельним акордом нового Майдану, омивши кров'ю бруківку центральних вулиць столиці. Сьогодні багато розмов і гадань: хто розстрілював безневинних, не захищених людей і чому не знайдено вбивць та організаторів? Прийнято звинувачувати правоохоронців у бездіяльності. Всіма можливими способами "власть імущі" відволікають людей від істини.

В природі буває, коли на лузі пташка відводить від гнізда небезпеку. Такий “безневинний” прийом ми бачимо і тут.

Впевнений, що правоохоронці давно знають і вбивць, і "гніздо" замовників. На мою суб'єктивну думку, організовувала масове вбивство руками підлеглих олігархія. Маємо розуміти, що вона не ділиться на білу і чорну, на патріотичну і антинаціональну. Ні! По цей і той бік барикад вона єдина – антинародна.

Цей клан керується правилом: "У вас страх – у нас гроші і влада". І ті злочинні, поки що безкарні розстріли – це ніщо інше, як прагнення посилити вплив страху на маси.

"Залізна" олігархія робить все, щоб вбити і розсіяти зародки супротиву організованого народу.

Наприклад, кому найбільше потрібен знаменитий "безвіз"? Звичайно, пануючому класу. Адже мільйони найбільш активних і свідомих українців розчиняються в європейській масі, знесилюючи дух та революційну силу в рідній країні.

На руку олігархії і Закон про децентралізацію.

І ще один хитрий продуманий крок – знищення місцевої преси. Олігархи, маючи у своєму користуванні центральні телеканали, інтернет-сайти та інші електронні засоби комунікації не зацікавлені в місцевих ЗМІ. Їм просто невигідно їх підтримувати. Безправна маса щохвилини цілодобово зомбується в сторону “тупізму”, починаючи із осіб п'ятирічного віку.

Ось зразок зомбування: "В п'яному застіллі батько смертельно поранив сина і наніс 12 ножових ран малому шестирічному хлопчику" – і далі: "Завтра передбачається сонячна погода. Відпочивайте, веселіться і бережіть себе".

І людина не обурюється першому і не радіє останньому. Туман, сірість і байдужість. Існує думка, що "залізна" олігархія бачить Україну, як свою землю обітовану, на якій раби-українці будуть працювати на обраних.

Чи все втрачено? Звичайно, що ні!

Олігархія не всесильна. Вона у своїх діях нахабна на стільки, на скільки дозволяє суспільство. Помилково плекати надію на мудрого і народного царя – президента. Його не існує в природі.

Тільки суспільство, з усвідомленням своєї правоти і сили, може зупинити і корупцію, і бандитські тарифи, і офшорні перетоки, і державну зраду, і занепад економіки. І злочинність.

На часі гасло: "Війна проти олігархії – благополуччя народу".

Немає сенсу називати олігархів поіменно, так само немає підстав звинувачувати лише діючого президента у наших бідах та війні і занепаді країни.

Повторимось: олігархія діє в рамках дозволеного. І якщо ми не усвідомимо цього, то чекати на рай марно. Так діє Європа.

Є ще одне застереження: винищивши працездатних "рабів", олігархія опиниться в тій глибокій прірві, де немає ані прибутків, ані яхт, ані сонячних Мальдівів. А поки що – "SOS" (Рятуйте наші душі!).

Анатолій СЕМЕНЮК.

P.S. Коли стаття була готова до друку, в "Експресі" (31. 05 - 7. 06. ц. р.) я прочитав політико-економічний нарис "Майбутнє без Ахметова, без Фірташа, без Порошенка", де відомий мільярдер Ігор Коломойський прогнозує: "Олігархія в пострадянських країнах – проміжний етап перед захопленням, скажемо так, всієї економічної влади великими корпораціями. Це проміжна стадія на шляху до цивілізованого ринку. Після олігархів прийдуть публічні компанії".

Провідні економісти Володимир Дубровський та Євген Пенцак на шпальтах сторінки газети в стилі полеміки аналізують ці процеси. Я не футуролог і не науковець-економіст, але в прогноз справедливих процесів деолігархізації, в результаті яких виникне “справедлива” конкуренція, що призведе до інтенсивного розвитку економіки, а з тим і збільшення зарплат і пенсій (через приватні пенсійні фонди), просто не вірю. Це примітивна демагогія, яка не враховує реалій життя, де народ зубожіє, повниться злом і ненавистю.

Суб'єктивно – це чергове відволікання уваги від проблем приниженого, деморалізованого населення. Пан Коломойський бачить через свої олігархічні "окуляри" запеклу боротьбу хижаків та її наслідки.

Але (повторимось) ці прогнози без врахування пробудженої свідомості мас ні в Україні, ні в Африці нічого не варті. Так підказує досвід розвинених країн світу. Пробуджений дух народу, спрямований на творення і на благо, й тільки він, має всі можливості "проміжний стан" олігархії трансформувати і направити в русло економічних справедливих процесів, де за олігархами-масонами і транснаціональними структурами підіймається Людина.

Утопія? Але надія вмирає останньою…

А. С.

А таки треба оглянутися назад, щоб зрозуміти, де ми, хто ми, оцінити далеке і близьке.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1486

Редакційна пошта / Мамо моя, рідна і єдина…

14.06.2018

Мамо моя, рідна

і єдина…

Мамо моя, рідна і єдина…

У Голобській публічній бібліотеці відбувся тематичний вечір на тему: "Мамо моя, рідна і єдина, ластівко добра і теплоти".

Тут зібралися люди різних поколінь: діти, молоді мами, бабусі і прабабусі, бо усіх об'єднує одне почуття – любов до мами. Присутніх зацікавила виставка книг на тему: "Моя сім'я, моя родина в житті і долі України".

Лідія ГАРЛІНСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 655

Редакційна пошта / На злодієві шапка горить

14.06.2018

На злодієві шапка горить

24 травня ц. р. на телеканалі "Мега" з'явилось таке повідомлення: "Угорщина пробує домовитись із США, щоби натиснути на Україну через НАТО". А ще раніше, 21 травня, на цьому ж каналі сповістили: "Угорський уряд розпочав роботу із затвердження Меморандуму по захисту закарпатських угорців".

З цього можна зробити висновок, що в Закарпатті сила-силенна угорців. Про це говорить і той факт, що, за заявою ЗМІ, Угорщина розповсюдила у Закарпатській області понад сто тисяч угорських паспортів, – є кому їх вручати.

Звідкіля ж їх, отих угорців, стільки набралося у Закарпатті? Звернемося до історії не такої вже й далекої. Коли у 1938 році з мовчазної згоди англійського прем'єра Чемберлена і французького прем'єра Деладьє Гітлер наклав фашистську лапу на Чехословацьку республіку, то у Закарпатті, яке було під протекторатом Чехословаччини, виник політичний та адміністративний вакуум.

Цим скористалися патріоти України на чолі з видатним українським політиком Августином Волошиним, які проголосили створення Закарпатської України. Я ще пам'ятаю таку пісеньку: "В Закарпатті радість стала - Україна там настала. Та мадяри наступали, Україну воювали. А Польща їм помагала, диверсантів засилала".

Так добре вишколена та озброєна гітлерівцями угорська армія розв'язала у Закарпатті криваву різню. Нашвидкоруч створені та абияк озброєні загони закарпатських вояків, не змогли протистояти такій потужній силі. В результаті патріоти Закарпатської України мусили пробиватися через польський кордон в Галичину або були перебиті. Отже, багато осель залишилось без їхніх законних господарів. Але їх зразу ж позаселяли угорці.

У своїй безпардонній нахабності не так давно угорці вимагали ввести в Закарпатську область спостерігачів ОБСЄ і навіть миротворців ООН, блокували роботу комісії "Україна – НАТО". Складається враження, що вони намірились наводити свій "лад" у Європі. А досвід у якого з них в цьому є, бо вони були чи не найзаповзятливішими помічниками гітлерівців у роки Другої світової війни.

Пригадується, що райхкомісар України Еріх Кох видав циркуляр, за яким усі українці мають здати жорна (так називався примітивний млинок для розмелювання зерна на хліб). Повірте: я молов – то справді каторжна робота. Але українці не поспішали здавати жорна. Ховали їх, хто і як міг. Мололи тільки в нічну пору.

Виконуючи наказ, німці інколи нишпорили в пошуках отих жорн. Ще у німця сяк-так можна було випросити пощади. Давали кусень доброго сала, пляшку міцного самогону або обсмалену курку. Але якщо у вас виявив жорна мадяр (а їх в західних областях було до стобіса), то вже насувалася біда. Знаєте, як ото у Шевченка: " І не благай, не вимолять ні діти, ні жінка"? Зрозуміло, що жорна поб'є, та ще й спалить стодолу чи хліва, де були заховані жорна.

Відчуваючи, що пахне "смаленим" , угорці оголошують під кінець Другої світової гітлерівцям війну. І тут з'являється у них активний будівник комунізму Матіас Ракоші, "сталініший" за самого Сталіна. Та ось Сталін помирає. Ракоші на похороні – один з найзапекліших прихильників СРСР. Але, повернувшися з похорону, Ракоші невдовзі підозріло швидко помирає. Очевидно, пильне око КГБ запримітило червоточину і зробило відповідний висновок. І не даремно, бо у 1956 році угорці спробували вивернутися з-під російсько-комуністичного пресу. Та тут їм Микита Хрушов показав "Кузькіну мать", та так показав, що вони до Горбачовської перебудови сиділи тихо, як миші у норі.

А зараз угорськім націоналістам захотілося наводити лад у Європі – такий лад, який вигідний для них. А чи це добре для Євросоюзу? Сумніваюсь. Зате у Кремлі схвально оцінюють позицію Угорщини.

Отже, як бачимо, угорські шовіністичні сили переходять усі дозволені межі у міжнародних стосунках. Особливо це стосується їхніх безпардонних наскоків на Україну і злодійських поглядів на Закарпатську область.

На превеликий жаль, наші вищі політичні кола не дають цим силам належної відсічі. А ті тільки й чекають слушного моменту, щоб загарбати благодатне Закарпаття. Сподіваюсь, пояснювати нема сенсу, якого саме моменту чекають і яку покладають надію на нього.

Микола ВОЛЯНЮК,

пенсіонер, мешканець м. Ковеля.

Р. S. 25 травня ц. р. Угорщина поставила перед НАТО вимогу переглянути всі зобов'язання щодо України. 26 травня повідомили, що НАТО не змінюватиме політику щодо нашої держави через перешкоди з боку Угорщини. У той же день Литва та Канада висловили обурення тим, як Угорщина шантажує Україну вступом до НАТО.

Із цих повідомлень ЗМІ напрошується висновок, що радикали-угорці намагаються встановити у Європі "свої порядки". Бо ще дещо раніше було повідомлення ЗМІ, що угорці мали намір заблокувати бюджет Європейсього Союзу, якщо цей бюджет не буде їх влаштовувати.

Отакої! Складається враження, що мадяри навмисне розхитують європейський човен, у якому ж і самі сидять на радість кремлівським "дебілам". Бо хай мені вибачить Володимир Путін, що й він підпадає, у моєму розумінні, під категорію "дебілів". Хоче переконатись у своїй дебільності, то нехай перегляне телевізійний показ, де він з дурнуватою посмішкою сідає за кермо великоваговика, щоби першому в'їхати на чужу територію. Тим більше, "дебіл" добре знає, що раніше чи пізніше доведеться Крим повернути законним господарям – українцям і кримським татарам.

М. В.

Микола ВОЛЯНЮК,

пенсіонер, мешканець м. Ковеля.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 634

Редакційна пошта / Її Величність — скрипка

11.06.2018

Її Величність — скрипка!

Подаруй мені, доле, смичок,

Я на скрипці-любові зіграю.

Простелю з оксамиту річок

Мелодійну стежину до раю.

В актовій залі міської гімназії у рамках тижня предметів художньо-естетичного циклу відбувся сольний концерт гімназистки 5-А класу, учениці школи мистецтв Каріни Сиротюк (на знімках).

Скрипка... Який це прекрасний і непокірний інструмент! Вона підкорюється тільки вмілим рукам, для того, щоб навчитись водити смичком по струнах скрипки, потрібен час і терпіння. А ще — довгі роки сумлінної праці.

Результатом такої праці дівчини, яка віддала себе у полон цариці музики, стали численні перемоги у різноманітних конкурсах, фестивалях, участь у творчих вечорах, концертах. Ось і нині скрипка в руках Каріни то сміялась, то плакала, озиваючись мелодіями шедеврів світового музичного мистецтва.

Шанувальники скрипкової музики мали унікальну нагоду послухати музичні твори, короновані вічністю. Серед них — «Легенда» Г. Венявського, «Скерцо» Р. Глієра, «Роздуми» із опери «Таїс» Ж. Массне, «Чабарашка» С. Людкевича. По-особливому трепетно прозвучала музика Дж. Вільємса «Список Шиндлера» до однойменного кінофільму режисера Стівена Спілберга, сюжет якого пов'язаний із історією тисяч врятованих євреїв у роки Другої світової війни.

Оригінальний твір «Веселі смички» гімназистка присвятила своїй мамі, яка теж була присутня у залі. На завершення сольного концерту юна аматорка сцени у творчому тандемі із Максимом Цюп'яшуком (5-Б клас) подарували присутнім «Вальс квітів» із балету П. Чайковського «Лускунчик».

Впродовж концерту кожен твір супроводжувався ілюстраціями на екрані, які зображували композиторів та відтворювали зміст мелодій. Щирі слова вдячності лунали на адресу викладача по класу скрипки Ковельської школи мистецтв А. В. Завірюхи та концертмейстера О. Б. Ярмольської.

Сольний концерт Каріни Сиротюк став початком гімназійного проекту «Гімназист: грані обдарованості», який дозволить доторкнутись до яскравого світу неповторних, оригінальних, мудрих, талановитих —тих, котрі плекають діадему високого іміджу Ковельської міської гімназії імені Олени Пчілки.

Олена СМЕТЮХ,

викладач-методист

музичного мистецтва

міської гімназії.

Подаруй мені, доле, смичок,

Я на скрипці-любові зіграю.

Простелю з оксамиту річок

Мелодійну стежину до раю.

Олена СМЕТЮХ,

викладач-методист музичного мистецтва міської гімназії.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 582