Духовність / Перше храмове свято українською мовою

06.09.2023

Свято-Успенська парафія ПЦУ с. Доротища вшанувала своє перше престольне свято у храмі після переходу з Московського Патріархату до Української Церкви. Божественну Літургію очолив старший декан Ковельського деканату Волинської єпархії ПЦУ протоієрей Іоан Бонис. Йому співслужили священники міста Ковеля та району. Богослужіння вперше відправили українською мовою (на світлині).

Перше храмове свято українською мовою

Свято-Успенська парафія ПЦУ с. Доротища вшанувала своє перше престольне свято у храмі після переходу з Московського Патріархату до Української Церкви.

День, коли сходить на людей Божа благодать

Колись цей день (28 серпня) для жителів села Доротища був надзвичайно радісним. Храмове свято, або, як у нас в більшості називають, – Престольний празник.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 16

Духовність / У нас в гостях – Марія Богданович

03.06.2022

У нас в гостях – Марія Богданович

Ім'я цієї невгамовної жінки добре відоме читачам. Вона часто друкується на шпальтах "міськрайонки", видає цікаві й пізнавальні книжки, в тому числі для дітей. У пані Марії багато віршів присвячено Богу, нашим духовним святиням, людям, які живуть у нашому краї. А ще вона – автор загадок для дорослих і дітей.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі декілька нових поетичних творів нашої землячки.

Мир – наша надія!

"Р" сміливо змінила "Н"

У слові НАЦІЯ

Ось і вийшло РАЦІЯ.

Господи Милосердний,

Ти маєш рацію:

Мир – наша надія!

Буква "Г" приєдналась

До новоутвореного слова,

Попереду стала:

З’явилось – ГРАЦІЯ.

Мова наша – граціозна,

Любляча і ніжна.

Ти для ворога лихого –

Серйозна і грізна.

Рідна мово українська,

Ніжна та багата.

Я тобою розмовляю

І в будень, і у свято.

Слово родиться із слова:

Змінимо лиш букву.

Прочитаємо, що вийшло,

Поміняємо думку.

Із слізьми та вірою

До неба руки підношу.

З надією у серці,

Миру в Бога прошу.

Вірю: швидко згине

провокація,

Щасливою буде наша

НАЦІЯ.

Літеру "Ц", що посередині

Слова розмістилася,

Замінимо на "Д" –

Народилася НАДІЯ.

Так! Збудеться всього

Людства мрія.

Загадки для дорослих

та дітей

Я маю запах щастя, меду

та любові.

Мене здобули у

нерівному двобої

Я йшла посеред муки

та страждання.

Досягла успіху через

мир, віру,

Надію та кохання.

Я така жадана і любима.

У вашому серці

Ви здобули мене.

У непростому герці.

"П _ _ _ _ _ _ А"

З'явилася несподівано,

Наче сніг посеред літа,

Люта й смертоносна,

Гірша за змію.

Набридлива

й дошкульна,

Мов наполохана оса.

Хочеться назавжди

Розпрощатися із нею,

Щоб не чути і не бачити

повік.

Слово з п'яти літер

складається.

На "В" починається, на

"А" кінчається.

"В _ _ _ А"

Ми молимось за нього

Всім серцем і душею.

Чекаємо його,

Як перелітні птахи ждуть

весну.

Як матінку чекає немовля,

Як дощику – суха земля.

Ждемо з нетерпінням

і любов'ю

Ждемо всі: і ближні,

і звіддаля.

"М _ Р"

Ми живемо на небі

осяйному,

Посилаємо додолу

Дощик та сніжинки.

М'які, ніжні та пухнасті,

Нас зовуть:

"Х _ _ _ _ _ _ И".

Небо всіяли зорі,

Заснула річка,

До віконця припадає

Королева

"Н _ _ _А"

Симпатична я і гарна,

Маю срібну спинку.

Запечіть у мені курку.

Чи смачнючу шинку.

З шести літер я складаюся,

З "Ф" починаюся на "А" кінчаюся.

"Ф_ _ _ _А"

На дереві вишня

Почервоніла вишенька

На яблунці зросло яблучко,

У нірці заснула мишка.

На ялинці красується:

"Ш _ _ _А"

Літера "О" починає це слово.

"А" завершує його.

П'ять літер гарно розмістіть,

Ім'я княгині мудрої назвіть:

"О _ _ _ А"

До цього слова літеру "Ф" додайте наперед –

Вийде непередбачений ефект.

Нове слово утворилось,

Корисна річ у домі появилась:

"Ф _ _ _ _ А"

Хто із птахів наймудріший та вночі літає?

Хто із Вас, мої хороші,

Першим відгадає?

"С _ _ А"

Прилетіла пташечка

Зовуть її

"С _ _ _ _ А"

Літеру "Ч" вставимо

Всередину слова –

Ось нашій пташині й одежина готова:

"С _ _ _ Ч _ А"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 323

Духовність / Настав час прозріння!

24.05.2022

Настав час прозріння!

З початком широкомасштабної агресії московії проти України, яка розпочалася кривавим ранком 24 лютого ц. р., активізувалося релігійне життя в нашій країні.

Православна Церква України, її предстоятель Епіфаній рішуче засудили бандитський напад путінців на Українську державу, благословив наші Збройні Сили, загони територіальної оборони, волонтерів на священну визвольну боротьбу проти рашистської орди, наголосивши, що в умовах війни знищення ворога – обов'язок і честь кожної порядної людини.

Це тим більш важливо, що очільник РПЦ кіріл, в минулому – агент КДБ, фактично схвалив дії кремлівського карлика і закликав збройні сили московії до активної участі у так званій "спеціальній операції", знищення "нацистів" і "бандерівців", а фактично – всього українського народу.

А що ж у цей час відбувалося в лоні УПЦ, підпорядкованої московському патріархату? Митрополит Онуфрій, який є членом синоду цієї церкви, спромігся на "млявий" заклик росії про мир. При цьому Онуфрій чомусь "забув" звернутися до свого шефа кіріла, а безпосередньо адресував звернення президенту рф путіну. Ось що він написав: "Відстоюючи суверенітет та цілісність України, ми… просимо негайно припинити братовбивчу війну. Український і російський народи вийшли з Дніпровської купелі хрещення і війна між цими народами – це повторення Каїнового гріха, який по заздрості убив свого рідного брата".

Як зазначив нещодавно у своїй статті "Війна і церква: УПЦ (МП) й далі перебуває в полоні "руського мира"?" голова Великої ради Національного університету "Острозька академія", професор, Заслужений діяч науки і техніки України Петро Кралюк, "маємо тут (у зверненні – автор) і повторення байки про "братні" російський та український народи, і про спільну "Дніпровську купіль", яку так любить повторювати путінська пропаганда. І, звісно, нинішня війна "братовбивча"… В одній із своїх передвеликодніх проповідей предстоятель УПЦ (МП) озвучив таке: "…У цьому році Пасха у нас особлива, тому що Господь відвідав нас особливими випробуваннями і скорботами".

Звісно, що це за випробування й скорботи – він не уточнив. Можливо, для когось це війна. А для когось із вірних УПЦ (МП) – "гоніння" на їхню церкву, про які постійно говорять медіа цієї конфесії".

Бачимо, що сьогодні УПЦ (МП), точніше її керівництво, "просять" миру для України. Але чому тільки просять, а не вимагають, чому не засуджують дії путіна та його духовного наставника кіріла? Про мир потрібно було говорити ще з 90-их років минулого століття коли українці, здобувши омріяну століттями Незалежність, почали боротися і за свою незалежну Церкву.

Деякі прихильники московської церкви робили все для того, щоб ніякого миру не було в країні, щоб у сім'ях запанували розбрат і ворожнеча, щоб "розкольників", тобто вірних української Церкви, вважали ворогами Православ'я, негідними милості Божої тощо. Для них були зачинені двері у храми для проведення похоронних обрядів, вінчань, хрещень. На мою думку, за такі дії треба вийти на Софійську площу в Києві, зняти свої церковні регалії, ордени, якими щедро нагороджував путін, привселюдно покаятися перед українським народом за скоєні гріхи.

Останнім часом поширення набрали звернення віруючих УПЦ (МП) до свого керівництва, щоб воно наважилося порвати із РПЦ і піти шляхом автокефалії. Але з боку цього керівництва немає ніякої дієвої реакції, хоча з боку митрополита Онуфрія та його найближчого оточення чекати чогось іншого не варто. Як пише той же Петро Кралюк, "очільник УПЦ (МП), а також абсолютна більшість духовенства цієї церкви зайняла вичікувальну позицію. Вони сподіваються, що їм вдасться втриматися під час війни. А там життя покаже".

Окремі священнослужителі московського патріархату припинили згадувати ім'я Кіріла під час богослужінь, але продовжують чекати скликання помісного собору, на якому вирішити питання розриву з РПЦ і зміни канонічного статусу УПЦ (МП). Але є й такі сміливці, котрі, не чекаючи собору, порвали з російською церквою. Всього на Волині після надання Томосу такий крок зробили 98 парафій, після початку війни – 17 парафій. Зокрема, громада храму Святої Трійці зі Старого Мосира Ковельського деканату, вийшли зі складу УПЦ (МП). Є інші приклади.

І це дуже правильно, адже в Україні існує помісна канонічна ПЦУ. Ясно, що є багато непорозумінь між архієреями, між священниками, деякі з яких нагнітають пристрасті і ненависть до Православної Церкви України. Проте зараз є можливість відставити розбіжності в "сторону", виробити просту й прийнятну процедуру приєднання до ПЦУ. "Пропетляти", як це було в 2014-2015 р.р., УПЦ (МП) вже не вдасться. Як заявив релігієзнавець Віктор Єленський в інтерв'ю "Радіо Свобода", "московському патріархату місця в Україні після війни вже немає".

У цій статті я не заглиблювався в історію українського Православ'я, з приводу чого є багато цікавих і змістовних досліджень (наприклад, Галини Могильницької, Дмитра Корнелюка та інших). Я просто хочу сказати, звертаючись до священнослужителів УПЦ (МП): "Саморозпустіться! Це буде по-совісті і по-Божому! У нас є Православна церква України, визнана більшістю православних церков світу, у нас є Томос, наданий Константинопольсоким патріархом Варфоломієм. Настав час прозріти і перестати служити путіну і кірілу, а приєднатися до ПЦУ".

Цими словами я не розпалюю вогнища міжконфесійного розбрату в Україні у час війни. Я просто стверджую незаперечне: в незалежній державі має бути незалежна Церква!

Фелікс ПРАВОСЛАВНИЙ.

З початком широкомасштабної агресії московії проти України, яка розпочалася кривавим ранком 24 лютого ц. р., активізувалося релігійне життя в нашій країні. Православна Церква України, її предстоятель Епіфаній рішуче засудили бандитський напад путінців на Українську державу, благословив наші Збройні Сили, загони територіальної оборони, волонтерів на священну визвольну боротьбу проти рашистської орди, наголосивши, що в умовах війни знищення ворога – обов'язок і честь кожної порядної людини.

Фелікс ПРАВОСЛАВНИЙ.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1176

Духовність / Хай цвітуть, як квіти, наші любі діти

13.05.2022

Хай цвітуть, як квіти, наші любі діти!

Нинішню весну ці українські дітки зустрічають в польських друзів, до яких вони приїхали у зв’язку з війною на рідній землі. Хай все у них буде добре!

Фото Світлани ТРОЦЮК.

Фото Світлани ТРОЦЮК.

Думки вголос поетичним словом

У час війни, тривоги за країну,

Звертаємось до Бога, пращурів своїх:

Допоможіть обороняти Україну

Синам і дочкам у двобої їх.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 160

Духовність / Пасхальне послання митрополита Луцького і Волинського Михаїла

26.04.2022

Пасхальне послання митрополита Луцького

і Волинського Михаїла

Пасхальне послання митрополита Луцького і Волинського Михаїла

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Воскресіння Христове – найвеличніше торжество Церкви Христової, найбільше свідчення Божества Ісуса Христа. Пасха Христова є утвердженням нашої віри, опорою надії і торжеством любові. Віра у воскресіння Господа Ісуса Христа з мертвих – це тверде переконання в тому, що ми спасенні, вільні від влади гріха і смерті. Воскресіння Христове –це свято радості. Першим словом воскреслого Христа було: "Радуйтеся!". У ці святкові дні Церква закликає всіх віруючих радіти і викликувати: "Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім" (Пс. 117, 24).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 376

Духовність / Ми – з України!

26.04.2022

Ми – з України!

Добірка віршів про війну вихованців літстудії “Пурпурові вітрила” ОНЗ “Люблинецький ліцей”

Ми – з України!

Добірка віршів про війну вихованців літстудії “Пурпурові вітрила” ОНЗ “Люблинецький ліцей”

Шановна редакціє!

Надсилаю вам для друку добірку віршів "Ми – з України!" про нинішні трагічні й доленосні для нашої рідної України події. Тут – твори і моїх вихованців шкільної літературної студії "Пурпурові вітрила", і мої власні.

З повагою – Олена Прадійчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 278

Духовність / Не я б'ю – верба б'є, за тиждень Великдень

13.04.2022

Не я б'ю – верба б'є, за тиждень Великдень

17 квітня – Вербна неділя. Це свято відзначають за тиждень до Великодня. У цей день православні віруючі йдуть до церкви, освячують вербу і проводять різні ритуали, щоб зміцнити здоров'я.

Історія свята

Верба вибрана не випадково – гілочки символізують пальмові, якими іудеї вітали Ісуса, коли він входив до Єрусалиму. Враховуючи те, що на території України пальми природним чином не ростуть, їх замінили на вербу, як символ нового життя і пробудження після довгого сну.

Віруючі в цей день ходять на службу в храм, де освячують гілки верби. Можна також поставити свічку за здоров'я і помолитися святим про благополуччя у своїй родині.

Після цього потрібно прийти додому, поплескати гілочками хворих. І сказати: "Не я б'ю – верба б'є, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко!".

Такий ритуал принесе їм щастя і здоров'я. Самі гілочки залишають до наступного року – їх присутність в будинку виганяє злих духів.

З давніх-давен на Русі жінки пекли печиво з додаванням вербних бруньок – вірили, що той, хто з'їсть частування, буде здоровим. Згодовували випічку і худобі, щоб захистити поголів'я від хвороб. Також було заведено робити відвар з вербних бруньок і купати в ньому маленьких дітей, даруючи зростаючому організму сили.

Прикмети та повір'я

За старих часів вважалося, що якщо на Вербів день хороша і ясна погода, то влітку буде багатий урожай фруктів. Якщо ви хочете, щоб в будинку панував достаток і благополуччя – посадіть або пересадіть будь-яку кімнатну рослину.

Дівчина, яка хоче скоро вийти заміж, повинна освятити гілочки верби, поставити їх біля ліжка і весь день думати про кохану людину. Також існує повір'я, що для залучення удачі потрібно з'їсти 3 вербових бруньки перед важливою подією.

Традиції дня

Народні традиції цього свята пов'язані з вербою, яка розпускається в цей період. У Вербну неділю люди приходили до храмів із букетами верби; освячену вербу зберігали весь рік біля ікон як оберіг від хвороб, пристріту та інших напастей; вважалося, що верба має чудодійну цілющу силу; якщо з'їсти бруньки верби, здоров'я зміцниться, а хвороби підуть; вербовими гілочками кропили житло і худобу; головна традиція – у Вербну неділю треба легенько плескати одне одного вербою, щоб позбутися хвороб.

Що не можна робити у Вербну неділю: прати, прибирати, прасувати, робити ремонт; рукодільничати, вишивати та в'язати; готувати гарячі страви; сваритися, ображатися, пліткувати; влаштовувати застілля, вінчатися, одружуватися, хрестити дітей.

Вербна неділя припадає на період посту, тому в цей день заборонено вживати їжу тваринного походження. Але церква дає послаблення і дозволяє з'їсти трохи риби й випити вина. В цілому, на святковому столі повинні бути присутніми страви тільки з рослинних складників.

Підготувала

Юлія ЛИТВИНЮК.

Підготувала Юлія ЛИТВИНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 224

Духовність / Українська мова – дарунок Бога

08.04.2022

Українська мова – дарунок Бога

Невідомо, чи була ця історія правдивою чи це лише чудова фантазія, але це – геніально про українську мову.

...Було це давно, ще за старої Австрії, приблизно в 1913 році. В купе першого класу швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць.

Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

– Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

– Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

– Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав і нарешті промовив:

– Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

– Ні, ні, ні! Це ж неможливо, – відповіли англієць, німець та італієць.

– На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру, – звернувся він до німця.

– Нехай буде П – сказав той.

– Добре. Оповідання буде називатися “Перший поцілунок”.

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:

“Приїздіть, пане Павле,– писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь”.

Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони – приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії.

Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку.

Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки.

Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

– Ну, а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Ну, наприклад, літеру С!

– Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на С .

Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД

Сонно сипляться

сніжинки,

Струмінь стомлено

сичить.

Стихли струни, стихли

співи,

Срібні співи серенад.

Сріблом стеляться

сніжинки

Спить самітній сонний

сад...

Сипле, стелить сад

самітній

Сірий смуток – срібний

сніг,

Сумно стогне сонний

струмінь

Серце слуха скорбний

сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій

снить.

– Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць.

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби».

Панас Столярчук,

професор.

Публікацію підготувала

Ольга ВАЦЬ.

Невідомо, чи була ця історія правдивою чи це лише чудова фантазія, але це – геніально про українську мову.

Публікацію підготувала Ольга ВАЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 303

Духовність / Думки вголос поетичним словом

01.04.2022

Усміх долі

Посміхнулась осонням матуся,

Усміх долю збагачує вмить.

Мить оздоровлена –

ранок всміхнувся,

Усміх долі – жити, аби не тужить.

В колисковій всміхайсь,

Боже милий,

Дітвори сміх мир світла несе.

Усміх посестри й брата стокрилий

Надихає в красі, понад все.

Квітня радість в джерелах

спливає,

Сонця день сповиває новий.

Божа милість надії вселяє,

Сяє благовіст хай весняний!

Бути здоровим старайся,

Усміх весни звеселить.

Першого квітня на щастя

Благословляє весь світ.

Вказує лікарське слово:

Сміху хвилина – як дар.

Будьмо взаємно здорові,

Втішить цілющий нектар.

За День щасливий, народе Бога!

За усміх обличчя Перемоги!

Іван ЯРОШИК.

"Тридцяту добу не спиться

всім нам"

Тридцяту добу не спиться всім нам,

Нас вражі снаряди зі сну клято

будять.

Коли ж ти підеш, москалику,

в храм?

Боїшся, що ангели з неба засудять?

Коли ж покаєшся в своїх гріхах?

У вбивствах щоденних, що душу

гвалтують?

Коли ж по степах розвіється прах,

Побачиш ті сльози, що

очі готують...

Рідна наша ненько!

Уже йдуть соколи Землю захищати,

Вражую навалу вогнем спопелять

Хай же лине слава! Будемо вітати!

Хай же ляжуть в землю ті, хто йдуть

вбивать!

Рідна наша ненько! Україно-мати!

Марія Дятел,

громадська організація

"Реабілітаційний центр".

Приїдь, краще, у гостину!

Родились ми в одній країні,

В однім роду, в одній сім’ї.

І тато, й мама в нас єдині –

Для нас обох: твої й мої.

А доля так розпорядилась,

Що ти попав у Білорусь.

Тобою завше я гордилась,

Давать оцінку – не берусь.

Як я любила тебе, брате!!!

Люблю й любитиму завжди.

Буду завжди переживати,

Щоб не було в тебе біди.

Стоїть в садочку біля хати,

Як у Едемі, у раю.

Невже приїдеш убивати

Мене і матінку свою???

Відчинемо тобі ми двері.

Відкинь в багнюку автомат.

Тобі не браття людожери.

Ти мій, по крові, старший брат.

І матінка свою дитину

Не хоче бачити в бою.

Ми тебе ждемо у гостину,

Провідай матінку свою.

Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.

(Цей віршований твір написаний за мотивом розповіді Галини ОЛІФЕРЧУК, “з натури”).

Усміх долі

Посміхнулась осонням матуся,

Усміх долю збагачує вмить.

Мить оздоровлена –

ранок всміхнувся,

Усміх долі – жити, аби не тужить.

В колисковій всміхайсь,

Боже милий,

Дітвори сміх мир світла несе.

Усміх посестри й брата стокрилий

Надихає в красі, понад все.

Квітня радість в джерелах

спливає,

Сонця день сповиває новий.

Божа милість надії вселяє,

Сяє благовіст хай весняний!

Бути здоровим старайся,

Усміх весни звеселить.

Першого квітня на щастя

Благословляє весь світ.

Вказує лікарське слово:

Сміху хвилина – як дар.

Будьмо взаємно здорові,

Втішить цілющий нектар.

За День щасливий, народе Бога!

За усміх обличчя Перемоги!

Іван ЯРОШИК.

"Тридцяту добу не спиться

всім нам"

Тридцяту добу не спиться всім нам,

Нас вражі снаряди зі сну клято

будять.

Коли ж ти підеш, москалику,

в храм?

Боїшся, що ангели з неба засудять?

Коли ж покаєшся в своїх гріхах?

У вбивствах щоденних, що душу

гвалтують?

Коли ж по степах розвіється прах,

Побачиш ті сльози, що

очі готують...

Рідна наша ненько!

Уже йдуть соколи Землю захищати,

Вражую навалу вогнем спопелять

Хай же лине слава! Будемо вітати!

Хай же ляжуть в землю ті, хто йдуть

вбивать!

Рідна наша ненько! Україно-мати!

Марія Дятел,

громадська організація

"Реабілітаційний центр".

Приїдь, краще, у гостину!

Родились ми в одній країні,

В однім роду, в одній сім’ї.

І тато, й мама в нас єдині –

Для нас обох: твої й мої.

А доля так розпорядилась,

Що ти попав у Білорусь.

Тобою завше я гордилась,

Давать оцінку – не берусь.

Як я любила тебе, брате!!!

Люблю й любитиму завжди.

Буду завжди переживати,

Щоб не було в тебе біди.

Стоїть в садочку біля хати,

Як у Едемі, у раю.

Невже приїдеш убивати

Мене і матінку свою???

Відчинемо тобі ми двері.

Відкинь в багнюку автомат.

Тобі не браття людожери.

Ти мій, по крові, старший брат.

І матінка свою дитину

Не хоче бачити в бою.

Ми тебе ждемо у гостину,

Провідай матінку свою.

Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.

(Цей віршований твір написаний за мотивом розповіді Галини ОЛІФЕРЧУК, “з натури”).

Думки вголос поетичним словом

Усміх долі

"Тридцяту добу не спиться всім нам"

Рідна наша ненько!

Приїдь, краще, у гостину!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 218

Духовність / Слава витязям України!

25.03.2022

Слава витязям України!

Вставай, народе вільної Вкраїни,

Прийшла пора іти в смертний бій,

Бо суне, суне по усій країні

Смертельно лютий і кривавий змій.

Хай гнів народний в серці закипає,

Коловоротом в душах забурлить.

Хай супостат навік запам'ятає,

Як наші витязі уміють його бить.

Він думав: переможе нас наскоком

На суші, в небі, в морі кораблі.

Та це нахабство вийде йому боком,

А його воїнство лежатиме в землі.

Настане час – прийде його година,

Поглине того змія назавжди.

І не діждеться мати свого сина,

А прийде чорна вісточка: "Не жди".

Хіба не чуло серце материнське,

Що може син загинуть на війні?

Ви ж бачили, як риє рило свинське.

Чому мовчали, не сказали "Ні!"?

Я хочу знати, я волію,

Чом не звучало "НІ – війні!"

На всю "велікую росію",

Щоби дітей не бачити в труні?

Та свищуть кулі смертоносним

роєм.

Ідуть у бій чоловіки, жінки.

Довічна слава нашим

витязям-Героям.

І в нашім серці – пам'ять на віки.

Віталій Лихобицький,

ветеран праці і Збройних Сил.

Вставай, народе вільної Вкраїни,

Прийшла пора іти в смертний бій,

Бо суне, суне по усій країні

Смертельно лютий і кривавий змій.

Віталій Лихобицький,

ветеран праці і Збройних Сил.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 160