Повідомлення в номер / Свято матері

Велике і прекрасне слово – Мати!

Від неї все на світі, навіть світ!

Завжди своїх дітей оберігати –

Священний материнський заповіт!

В цей день ми вшановуємо прародительку всього сущого на землі. Сім’я... Родина... Мати... Вітчизна. У цих словах, наче таких простих і знайомих, ледь не буденних, і, рівночасно, таких теплих і рідних, відсвічених  щасливими дитячими споминами, – пов’язалися найсвітліші наші поняття, найдорожчі людські цінності.

Мама… У цьому слові і глибоке, і  неосяжне море почуттів, які мають триєдиний зміст – Матері-України, Рідної матусі, Пресвятої матері Божої, в якої молитвою ми просимо заступництва в найтяжчі хвилини життя.

Свято матері входить в наше життя, як один з найвеличніших ритуалів родинного виховання, щоб змалечку плекати християнську любов до рідної землі, Батьківщини, рідної Матусі.

Щоб любов і шана до Матері, як євшан-зілля, привернула наших дітей до батьківських порогів, рідного краю, вчила родинних і людських відносин. 

У цього свята давня своя історія. Пов’язана з долею американки-сироти   Анни Джервіс, яка в дитинстві втратила найдорожчу в житті людину – Маму. Серед сирітських будинків вона вимріяла думку: люди повинні мати єдиний день на  рік, коли всі разом вшановуватимуть і   Матір-Неньку, і Матір – землю, і Матір Божу. На її   клопотання конгрес США прийняв у 1914 році постанову, що День Матері є державним святом, і призначив його на другу неділю травня. 

Президент США Вільсон розумів, що міцна держава починається з міцної  родини. За прикладом Америки пішла Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, і Австрія. У 1928 році був вперше відзначений День Матері Союзом Українок Канади. 1929 року з ініціативи “Союзу Українок” цей урочистий день започаткований в Галичині. За часів більшовицької окупації, з 1939 року Свято Матері в Галичині було знищене. До  центральної України воно не дійшло — очманіло від жаху голодоморів, спіткнулось об колючі дроти концтаборів. Сьогодні це свято святкують майже на всіх континентах землі. У важкий і радісний час побудови самостійної, незалежної держави “Союз Українок” 1989  року відновив свято матері. Уперше після півстолітнього забуття його святкували у Галичині і Києві. Свято матері має родинний і громадський характер. Тому не тільки в  родині вшановують маму, а у святі беруть участь усі державні установи. Відбуваються урочисті академії, концерти, фестивалі. Багатотисячні походи дітей йдуть вулицями міст, ліс прапорів повівають з усіх будівель, в усіх церквах відбуваються богослужіння за душі померлих і на інтеграцію живих матерів.

Таким чином, суспільство виражає прилюдно честь і пошану матері. Це є доказом розуміння ваги материнства для нації і людства. Політична доля і культурне піднесення українського народу  великою мірою залежить від того  впливу і значення, яке в нашому житті займе мати. Тому потрібно зміцнити авторитет жінки-матері в родині і суспільстві. Недарма Мілена Рудницька писала: “Мати повинна бути громадянкою у хаті і жінкою в суспільстві”.

День Української Матері повинен стояти зворотом до кращого у відношенні до жінок-матерів. Не лише за їх безмежну любов і посвяту для своїх дітей, але й тому, що вони є матерями народу і що від них залежить його майбутнє. Глибока бездуховна каламуть засіла в наших руках. Тож постараймося, дорогі матері, влити в душі молодого покоління добро, почуття  волі і незалежності, добропорядності і національної свідомості. Пам’ятаймо слова Романа Купчинського: 

Устами матері у пісню колискову 

Вливаєш ти любов до племени, до

 краю,...

 Для поступу вперед і вперед, відродження державності України мусимо гартувати силу духу нації, щоб в час історичних випробувань наші сини і дочки не схибили з дороги. Щоб кожна українська родина, частка українського народу була формацією, а мати-українка її берегинею, яка споконвіку тримала три кути в хаті. До Дня матері ми приходимо, як до Причастя, і засвідчуємо невгасимий  вогонь Віри, Надії, Любові. 

Така  важка моя любов 

У болях і тривозі.

Прикута до усіх хрестів 

Зчорнілих при дорозі,

Й вина не виправна повік

За Мамине терпіння...

І розбивається потік 

Об леза на каміннях.

То нехай світлий день Свята Матері буде теплим і літнім подихом глибокої духовної наснаги, допоможе очистити наші душі і воскресить найдорожчі людські цінності. А святкові церковні дзвони кличуть до єдності, щирої молитви за здоров’я і щастя рідної нені і будуть пересторогою від усього.

Ростислава Федак,

“Союз Українок”

Львів, 1999 рік.

В цей день ми вшановуємо прародительку всього сущого на землі. Сім’я... Родина... Мати... Вітчизна. У цих словах, наче таких простих і знайомих, ледь не буденних, і, рівночасно, таких теплих і рідних, відсвічених  щасливими дитячими споминами, – пов’язалися найсвітліші наші поняття, найдорожчі людські цінності.

Мама… У цьому слові і глибоке, і  неосяжне море почуттів, які мають триєдиний зміст – Матері-України, Рідної матусі, Пресвятої матері Божої, в якої молитвою ми просимо заступництва в найтяжчі хвилини життя.

Свято матері входить в наше життя, як один з найвеличніших ритуалів родинного виховання, щоб змалечку плекати християнську любов до рідної землі, Батьківщини, рідної Матусі.

Щоб любов і шана до Матері, як євшан-зілля, привернула наших дітей до батьківських порогів, рідного краю, вчила родинних і людських відносин. 

У цього свята давня своя історія. Пов’язана з долею американки-сироти   Анни Джервіс, яка в дитинстві втратила найдорожчу в житті людину – Маму. Серед сирітських будинків вона вимріяла думку: люди повинні мати єдиний день на  рік, коли всі разом вшановуватимуть і   Матір-Неньку, і Матір – землю, і Матір Божу. На її   клопотання конгрес США прийняв у 1914 році постанову, що День Матері є державним святом, і призначив його на другу неділю травня. 

Президент США Вільсон розумів, що міцна держава починається з міцної  родини. За прикладом Америки пішла Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, і Австрія. У 1928 році був вперше відзначений День Матері Союзом Українок Канади. 1929 року з ініціативи “Союзу Українок” цей урочистий день започаткований в Галичині. За часів більшовицької окупації, з 1939 року Свято Матері в Галичині було знищене. До  центральної України воно не дійшло — очманіло від жаху голодоморів, спіткнулось об колючі дроти концтаборів. Сьогодні це свято святкують майже на всіх континентах землі. У важкий і радісний час побудови самостійної, незалежної держави “Союз Українок” 1989  року відновив свято матері. Уперше після півстолітнього забуття його святкували у Галичині і Києві. Свято матері має родинний і громадський характер. Тому не тільки в  родині вшановують маму, а у святі беруть участь усі державні установи. Відбуваються урочисті академії, концерти, фестивалі. Багатотисячні походи дітей йдуть вулицями міст, ліс прапорів повівають з усіх будівель, в усіх церквах відбуваються богослужіння за душі померлих і на інтеграцію живих матерів.

Таким чином, суспільство виражає прилюдно честь і пошану матері. Це є доказом розуміння ваги материнства для нації і людства. Політична доля і культурне піднесення українського народу  великою мірою залежить від того  впливу і значення, яке в нашому житті займе мати. Тому потрібно зміцнити авторитет жінки-матері в родині і суспільстві. Недарма Мілена Рудницька писала: “Мати повинна бути громадянкою у хаті і жінкою в суспільстві”.

День Української Матері повинен стояти зворотом до кращого у відношенні до жінок-матерів. Не лише за їх безмежну любов і посвяту для своїх дітей, але й тому, що вони є матерями народу і що від них залежить його майбутнє. Глибока бездуховна каламуть засіла в наших руках. Тож постараймося, дорогі матері, влити в душі молодого покоління добро, почуття  волі і незалежності, добропорядності і національної свідомості. Пам’ятаймо слова Романа Купчинського: 

Устами матері у пісню колискову 

Вливаєш ти любов до племени, до

 краю,...

 Для поступу вперед і вперед, відродження державності України мусимо гартувати силу духу нації, щоб в час історичних випробувань наші сини і дочки не схибили з дороги. Щоб кожна українська родина, частка українського народу була формацією, а мати-українка її берегинею, яка споконвіку тримала три кути в хаті. До Дня матері ми приходимо, як до Причастя, і засвідчуємо невгасимий  вогонь Віри, Надії, Любові. 

То нехай світлий день Свята Матері буде теплим і літнім подихом глибокої духовної наснаги, допоможе очистити наші душі і воскресить найдорожчі людські цінності. А святкові церковні дзвони кличуть до єдності, щирої молитви за здоров’я і щастя рідної нені і будуть пересторогою від усього.

“Союз Українок”

Львів, 1999 рік.