Повідомлення в номер / Пам’ять потребує тиші

День Перемоги у більшості з нас, нині сущих, асоціюється з бадьорим звучанням духових оркестрів, багатосотенними колонами демонстрантів і військових, виступами аматорів сцени і піснею «День Перемоги», де є слова про свято зі сльозами на очах.

Час вніс суттєві корективи в наші уявлення про перемогу над фашистською Німеччиною. Нині ми відзначаємо 8 травня День Пам’яті і примирення, а 9 травня – День Перемоги над нацизмом у Європі. Причому відзначаємо не феєрверками і салютами, бадьорими промовами і голосистими піснями, а з тихим смутком на серці. 

На превеликий жаль, для українського народу війна не залишилася у минулому. Вона триває й сьогодні, бо на Сході держави у боях із російськими агресорами майже щодня гинуть наші воїни, які зі зброєю в руках захищають честь, гідність і незалежність рідної країни. Тієї країни, громадяни якої зробили чи не найбільший внесок у перемогу над нацизмом, заплативши мільйонами життів за прорахунки сталінських військових «стратегів», котрі в ніщо ставили життя солдатів, кидаючи їх у горно полум’я Другої світової війни. 

Наші прадіди, діти й батьки чесно виконали свій фронтовий обов’язок, виявляли чудеса мужності й героїзму. Бо воювали не за «родіну», «Сталіна», а за рідну землю, яку хотіли бачити вільною і квітучою, а дітей і онуків – щасливими й заможними. Сьогодні тих, хто мерз в окопах, кого випробовували холод і голод, а смерть щохвилини дивилася у вічі, можна порахувати на пальцях. Серед них – Яків Потапович Чуль із села Ворони, що на Ковельщині. Він давно уже розміняв десятий десяток літ, але й досі «воює» за правду і справедливість. Дивлячись на цього сивочолого ветерана, хочеш запитати тих, хто «футболить» його заяви і скарги про сплюндрований магазин у рідному селі: «Невже Вам не соромно за свої дії? Невже не відчуваєте провини перед людьми, які подарували Вам мирне, а декому й сите життя? 

Взяв участь Яків Чуль і в цьогорічних заходах, приурочених до 8 і 9 травня, які проводили  районна, міська та сільська влада. Було прикро, що подібних йому фронтовиків так мало залишилося в живих. Учасниками бойових дій тепер стали їхні онуки і правнуки – учасники АТО, «афганської війни». Вони теж у ці травневі дні вшанували пам’ять і полеглих у Другій світовій війні, і своїх бойових побратимів.

Треба відзначити, що з нагоди Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом на Ковельщині відбулося багато масових заходів, до підготовки яких доклали немалих зусиль і органи влади, і громадськість, і працівники культури та освіти, і молодіжні організації, і представники духовенства. Проходили вони урочисто, але без надмірної помпезності і театральності. Бо як правильно сказав один із ковельчан: «Пам’ять потребує тиші і молитви».

Початком  вшанування полеглих Героїв, а також тих, хто ще перебувають в строю, стало велелюдне зібрання біля пам’ятника жертвам  Другої світової війни, що знаходиться по вулиці Незалежності в районі колишнього кладовища, 8 травня ц. р. Присутніми були жителі міста і району, їх гості, очільники міської і районної влади, ветерани війни і праці, «діти  війни”, військовослу-жбовці і духовенство.

Вразила учасників урочисто-траурного дійства зворушлива виставка «У пам’яті цей слід назавжди», яку підготували самодіяльні митці театру-студії «10 ряд 10 місце». Вони у коротких сценках передали весь трагізм подій, які відбувалися десятки років тому і які не зламали дух українського народу, як не може його зламати неоголошена війна Росії проти України нині.

Проникливим був виступ голови міської ради ветеранів війни Віталія Подолянчука, щемливою – хвилина мовчання на знак поваги до Героїв кровопролитних боїв з нацизмом.

Квіти пам’яті і шани до підніжжя монумента  поклали Ковельський міський голова Олег Кіндер, його заступник Ігор Прокопів, голова райдержадміністрації,  депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, ветерани Другої світової війни, представники громадськості і трудових колективів.

Квіти лягли також до Братської могили, куди пізніше перейшли присутні. Тут знайшли спочинок понад півтори тисячі солдатів, які визволили Ковель від нацистів. Панахиду за загиблими при визволенні Ковельщини  й України, за тими, хто віддав своє життя, захищаючи нашу державу сьогодні, відслужили представники УПЦ КП на чолі з деканом міського деканату, настоятелем храму Святого Дмитра Солунського, протоієреєм Анатолієм Александруком.

Наш кор. 

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

День Перемоги у більшості з нас, нині сущих, асоціюється з бадьорим звучанням духових оркестрів, багатосотенними колонами демонстрантів і військових, виступами аматорів сцени і піснею «День Перемоги», де є слова про свято зі сльозами на очах.

Час вніс суттєві корективи в наші уявлення про перемогу над фашистською Німеччиною. Нині ми відзначаємо 8 травня День Пам’яті і примирення, а 9 травня – День Перемоги над нацизмом у Європі. Причому відзначаємо не феєрверками і салютами, бадьорими промовами і голосистими піснями, а з тихим смутком на серці. 

На превеликий жаль, для українського народу війна не залишилася у минулому. Вона триває й сьогодні, бо на Сході держави у боях із російськими агресорами майже щодня гинуть наші воїни, які зі зброєю в руках захищають честь, гідність і незалежність рідної країни. Тієї країни, громадяни якої зробили чи не найбільший внесок у перемогу над нацизмом, заплативши мільйонами життів за прорахунки сталінських військових «стратегів», котрі в ніщо ставили життя солдатів, кидаючи їх у горно полум’я Другої світової війни. 

Наші прадіди, діти й батьки чесно виконали свій фронтовий обов’язок, виявляли чудеса мужності й героїзму. Бо воювали не за«родіну», «Сталіна», а за рідну землю, яку хотіли бачити вільною і квітучою, а дітей і онуків – щасливими й заможними. Сьогодні тих, хто мерз в окопах, кого випробовували холод і голод, а смерть щохвилини дивилася у вічі, можна порахувати на пальцях. Серед них – Яків Потапович Чуль із села Ворони, що на Ковельщині. Він давно уже розміняв десятий десяток літ, але й досі «воює» за правду і справедливість. Дивлячись на цього сивочолого ветерана, хочеш запитати тих, хто «футболить» його заяви і скарги про сплюндрований магазин у рідному селі: «Невже Вам не соромно за свої дії? Невже не відчуваєте провини перед людьми, які подарували Вам мирне, а декому й сите життя? 

Взяв участь Яків Чуль і в цьогорічних заходах, приурочених до 8 і 9 травня, які проводили  районна, міська та сільська влада. Було прикро, що подібних йому фронтовиків так мало залишилося в живих. Учасниками бойових дій тепер стали їхні онуки і правнуки – учасники АТО, «афганської війни». Вони теж у ці травневі дні вшанували пам’ять і полеглих у Другій світовій війні, і своїх бойових побратимів.

Треба відзначити, що з нагоди Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом на Ковельщині відбулося багато масових заходів, до підготовки яких доклали немалих зусиль і органи влади, і громадськість, і працівники культури та освіти, і молодіжні організації, і представники духовенства. Проходили вони урочисто, але без надмірної помпезності ітеатральності. Бо як правильно сказав один із ковельчан: «Пам’ять потребує тиші і молитви».

Початком  вшанування полеглих Героїв, а також тих, хто ще перебувають в строю, стало велелюдне зібрання біля пам’ятника жертвам  Другої світової війни, що знаходиться по вулиці Незалежності в районі колишнього кладовища, 8 травня ц. р. Присутніми були жителі міста і району, їх гості, очільники міської і районної влади, ветерани війни і праці, «діти  війни”, військовослу-жбовці і духовенство.

Вразила учасників урочисто-траурного дійства зворушлива виставка «У пам’яті цей слід назавжди», яку підготували самодіяльні митці театру-студії «10 ряд 10 місце». Вони у коротких сценках передали весь трагізм подій, які відбувалися десятки років тому і які не зламали дух українського народу, як не може його зламати неоголошена війна Росії проти України нині.

Проникливим був виступ голови міської ради ветеранів війни Віталія Подолянчука, щемливою – хвилина мовчання на знак поваги до Героїв кровопролитних боїв з нацизмом.

Квіти пам’яті і шани до підніжжя монумента  поклали Ковельський міський голова Олег Кіндер, його заступник Ігор Прокопів, голова райдержадміністрації,  депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, ветерани Другої світової війни, представники громадськості і трудових колективів.

Квіти лягли також до Братської могили, куди пізніше перейшли присутні. Тут знайшли спочинок понад півтори тисячі солдатів, які визволили Ковель від нацистів. Панахиду за загиблими при визволенні Ковельщини  й України, за тими, хто віддав своє життя, захищаючи нашу державу сьогодні, відслужили представники УПЦ КП на чолі з деканом міського деканату, настоятелем храму Святого Дмитра Солунського, протоієреєм Анатолієм Александруком.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.