За Україну, за її волю!
Чим далі у минуле відходять трагічні події Другої світової війни, тим глибше розуміємо суть подій, які тоді відбувалися. Завдяки сучасним досягненням історичної науки, позиції національно-патріотичних сил, активності демократично налаштованих політиків українське суспільство поступово позбавляється ідеологічних догм тоталітарного режиму.
На відміну від наших сусідів-росіян, громадяни незалежної України оцінюють підсумки війни об’єктивніше і об’ємніше, усвідомлюючи, що перемога над нацизмом – це результат дій всієї світової спільноти, що без участі антигітлерівської коаліції не вдалося б здолати кривавий фашистський режим. По-новому оцінюємо роль і значення у цій боротьбі національно-визвольних формувань, в тому числі – УПА, вояки якої йшли у бій проти нацистів, і проти більшовиків під гаслом «За Україну, за її волю!».
Не можемо заплющувати очі й на той факт, що, перемігши разом із союзниками Гітлера, Сталін, скориставшись сприятливою для нього міжнародною ситуацією, взяв під свою «опіку» значну частину європейських країн. Під важкий чобіт тоталітарного режиму потрапила й Україна. І саме метастазами цього антилюдського режиму, які не вдається викоренити до теперішніх часів, пояснюється й анексія Криму Росією, й неоголошена війна на Сході країни, де загинули і продовжують гинути наші захисники, теж сповідуючи гасло батьків і дідусів: «За Україну, за її долю!».
Всі ці думки «роїлися» в голові, коли був присутнім на урочисто-траурному мітингу, який відбувся у Ковелі 9 травня ц. р. Вшанувати пам’ять тих, хто 73 роки тому здобув перемогу над нацизмом, вклонитися нинішнім захисникам України, прийшли ковельчани і гості міста, представники трудових колективів і громадських організацій, духовенства, ветерани АТО і «афганці», молодь.
На превеликий жаль, не було видно серед присутніх учасників Другої світової війни, яких добре знав і шанував. Одні з них уже пішли у Вічність, інші хворі і залишилися вдома. Приємно вразила активність ветерана війни Якова Чуля, який приїхав з села Ворони, голови міської ради ветеранів Віталія Подолянчука, який не тільки прийшов, але й емоційно виступив. В дійстві взяли участь «діти війни», ветерани праці, рідні тих, хто загинув на полях боїв Другої світової.
Почесну вахту під час урочистостей несли учні Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, від імені яких хвилююче слово виголосив Олег Юзва.
До присутніх звернувся Ковельський міський голова Олег Кіндер. Він, зокрема, сказав: «Щоразу, коли приходжу на це святе місце, пробую уявити ті роки і відчуваю неймовірну гордість за наших дідів і прадідів, які пройшли через пекло Другої світової і надлюдськими зусиллями здобули Перемогу».
Згадав він і про сьогодення. «На жаль, нам усім довелось стати свідками нової трагедії для України. Ні я, ні жоден з Вас не міг собі уявити, що після сімдесяти років війна увірветься до нас зі Сходу.
Важкі дні й безсонні ночі і тепер випали на долю українських жінок. Так непросто чекати своїх синів, чоловіків. Уже чотири роки триває протистояння, і кожен з нас розуміє: цю Перемогу можна здобути не тільки зі зброєю в руках, але й на дипломатичному фронті шляхом порозуміння між народами.
Сьогодні ми гордимося нашими українськими воїнами, які на Сході боронять рідну землю і дякуємо їм за мужність і героїзм, схиляємось у скорботі за тими, кого забрала ця війна. Не маю сумніву, що ми переможемо. Переможемо, як перемогли 73 роки тому наші діди і прадіди».
Військовий комісар Сергій Гладун, побажавши усім миру, благополуччя, добра, запевнив, що Українські Збройні Сили неодмінно переможуть ворога, бо на їх боці – правда і Боже благословення.
Коли слухав виступаючих, мелодію Державного Гімну України у виконанні народного муніципального естрадно-духового оркестру під орудою Василя Марцинковського, бачив, як маленькі дівчатка у вишиванках вручали квіти ветеранам, котрі сказали, що разом із татом придбали їх спеціально для людей із сивиною на скронях, відчував і хвилювання, і тихий щем на душі, бо все було зворушливо, щиро й сердечно.
Коли ж залунала після «А мати жде», яку душевно заспівала Анна Плескач, вихованка згаданого вище ліцею (керівник Руслана Шацька), у багатьох присутніх на очах з’явилися сльози. Бо пісня, що, як відомо, є душею народу, – і про минуле, і про сьогодення, котре ще не можемо назвати безхмарним і безтурботним.
Після мітингу, за традицією, лягли квіти до Вічного вогню, стели пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, пам’ятної стели загиблим учасникам АТО.
У той день надвечір улюблені мелодії ковельчанам подарував народний муніципальний естрадно-духовий оркестр.
Володимир ПЕТРУК.
Чим далі у минуле відходять трагічні події Другої світової війни, тим глибше розуміємо суть подій, які тоді відбувалися. Завдяки сучасним досягненням історичної науки, позиції національно-патріотичних сил, активності демократично налаштованих політиків українське суспільство поступово позбавляється ідеологічних догм тоталітарного режиму.
На відміну від наших сусідів-росіян, громадяни незалежної України оцінюють підсумки війни об’єктивніше і об’ємніше, усвідомлюючи, що перемога над нацизмом – це результат дій всієї світової спільноти, що без участі антигітлерівської коаліції не вдалося б здолати кривавий фашистський режим. По-новому оцінюємо роль і значення у цій боротьбі національно-визвольних формувань, в тому числі – УПА, вояки якої йшли у бій проти нацистів, і проти більшовиків під гаслом «За Україну, за її волю!».
Не можемо заплющувати очі й на той факт, що, перемігши разом із союзниками Гітлера, Сталін, скориставшись сприятливою для нього міжнародною ситуацією, взяв під свою «опіку» значну частину європейських країн. Під важкий чобіт тоталітарного режиму потрапила й Україна. І саме метастазами цього антилюдського режиму, які не вдається викоренити до теперішніх часів, пояснюється й анексія Криму Росією, й
неоголошена війна на Сході країни, де загинули і продовжують гинути наші захисники, теж сповідуючи гасло батьків і дідусів: «За Україну, за її долю!».
Всі ці думки «роїлися» в голові, коли був присутнім на урочисто-траурному мітингу, який відбувся у Ковелі 9 травня ц. р. Вшанувати пам’ять тих, хто 73 роки тому здобув перемогу над нацизмом, вклонитися нинішнім захисникам України, прийшли ковельчани і гості міста, представники трудових колективів і громадських організацій, духовенства, ветерани АТО і «афганці», молодь.
На превеликий жаль, не було видно серед присутніх учасників Другої світової війни, яких добре знав і шанував. Одні з них уже пішли у Вічність, інші хворі і залишилися вдома. Приємно вразила активність ветерана війни Якова Чуля, який приїхав з села Ворони, голови міської ради ветеранів Віталія Подолянчука, який не тільки прийшов, але й емоційно виступив. В дійстві взяли участь «діти війни», ветерани праці, рідні тих, хто загинув на полях боїв Другої світової.
Почесну вахту під час урочистостей несли учні Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, від імені яких хвилююче слово виголосив Олег Юзва.
До присутніх звернувся Ковельський міський голова Олег Кіндер. Він,
зокрема, сказав: «Щоразу, коли приходжу на це святе місце, пробую уявити ті роки і відчуваю неймовірну гордість за наших дідів і прадідів, які пройшли через пекло Другої світової і надлюдськими зусиллями здобули Перемогу».
Згадав він і про сьогодення. «На жаль, нам усім довелось стати свідками нової трагедії для України. Ні я, ні жоден з Вас не міг собі уявити, що після сімдесяти років війна увірветься до нас зі Сходу.
Важкі дні й безсонні ночі і тепер випали на долю українських жінок. Так непросто чекати своїх синів, чоловіків. Уже чотири роки триває протистояння, і кожен з нас розуміє: цю Перемогу можна здобути не тільки зі зброєю в руках, але й на дипломатичному фронті шляхом порозуміння між народами.
Сьогодні ми гордимося нашими українськими воїнами, які на Сході боронять рідну землю і дякуємо їм за мужність і героїзм, схиляємось у скорботі за тими, кого забрала ця війна. Не маю сумніву, що ми переможемо. Переможемо, як перемогли 73 роки тому наші діди і прадіди».
Військовий комісар Сергій Гладун, побажавши усім миру, благополуччя, добра, запевнив, що Українські Збройні Сили неодмінно переможуть ворога, бо на їх боці – правда і Боже благословення.
Коли слухав виступаючих, мелодію Державного Гімну України у виконанні народного муніципального естрадно-духового оркестру під орудою Василя Марцинковського, бачив, як маленькі дівчатка у вишиванках вручали квіти ветеранам, котрі сказали, що разом із татом придбали їх спеціально для людей із сивиною на скронях, відчував і хвилювання, і тихий щем на душі, бо все було зворушливо, щиро й сердечно.
Коли ж залунала після «А мати жде», яку душевно заспівала Анна Плескач, вихованка згаданого вище ліцею (керівник Руслана Шацька), у багатьох присутніх на очах з’явилися сльози. Бо пісня, що, як відомо, є душею народу, – і про минуле, і про сьогодення, котре ще не можемо назвати безхмарним і безтурботним.
Після мітингу, за традицією, лягли квіти до Вічного вогню, стели пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, пам’ятної стели загиблим учасникам АТО.
У той день надвечір улюблені мелодії ковельчанам подарував народний муніципальний естрадно-духовий оркестр.
Володимир ПЕТРУК.
За Україну, за її волю!
неоголошена війна на Сході країни, де загинули і продовжують гинути наші захисники, теж сповідуючи гасло батьків і дідусів: «За Україну, за її долю!».
зокрема, сказав: «Щоразу, коли приходжу на це святе місце, пробую уявити ті роки і відчуваю неймовірну гордість за наших дідів і прадідів, які пройшли через пекло Другої світової і надлюдськими зусиллями здобули Перемогу».
Залишити коментар