Відпочинок по-трускавецьки
Завершити свою цьогорічну відпустку вирішили з чоловіком поїздкою — правда, не зовсім запланованою — в одне із курортних містечок нашої мальовничої Західної України.
Скажу відразу, дещо забігаючи наперед: емоції переповнювали, переповнюють і ще надовго закарбуються в пам’яті приємними спогадами від побаченого там, почутого й пережитого.
Так, була вражена і зацікавлена практично всім: мальовничими гірськими пейзажами, вуличками, що спускаються вниз і раптово підіймаються вгору. А ще – цілющим повітрям, лікувальними мінеральними водами й місцевим колоритом.
Та найбільше була «шокована» політикою цін на все знаного далеко за межами нашої Батьківщини Трускавця.
Бо, допоки не пересвідчилась на власному досвіді, раніше помилково вважала, що все тут «космічно» дороге. Але, як виявилось, все зовсім навпаки.
Дещо додам зі свого недалекого минулого. Раніше, в студентські роки та й дещо пізніше, була палкою прихильницею облюбованих багатьма знаними місцями відпочинку – Шацькими озерами і Чорним морем, де мала нагоду побувати не один раз.
Іншого, кращого від цього дозвілля, практично не уявляла собі в той час. Аж допоки, через декілька років, не відвідала той самий знаменитий Трускавець, який неодноразово вихваляли мої знайомі та рідні.
Мовляв, це – райський куточок на Землі, де можна гарно з користю відпочити, а ще – оздоровитись і тілом, і душею. Адже тут – найсприятливіші для цього умови.
Однак, як тепер показує статистика, навіть відпочинок на березі Азовського моря чи, як згадувалось перед цим, на Світязі, багатьох наших співвітчизників (відверто кажучи) просто шокував. Точніше, декому залишилось лише мріяти про омріяну відпустку.
Адже грошова політика тут просто аж зашкалює. Так що курорти в нас — як за кордоном (маю на увазі вартість послуг).
l
Тепер – попорядку. Найбільш цікавими були тамтешні жителі, поруч із якими, ми, гості з недалекої Волині, відчували себе спочатку «не в своїй тарілці».
Їх привітне «пані» і «пане», здається, ставило нас у дещо незручне становище. Проте за день-два звикли.
І ще, що не менш важливо: місцеве населення — люди глибоко віруючі, тут багато архітектурно привабливих греко-католицьких капличок, які ваблять око перехожих. Кожне свято і недільна служба проходять для цих вірян на особливому духовному піднесенні.
А ще, мабуть, вся справа в тому, що тут дійсно вірують в Бога всім серцем, демонструючи це не на словах, а на ділі. Піти до храму – святий обов’язок практично усіх.
Бо у наших краях буває нерідко, що дехто, вже «насвяткований» ( під згубною дією «оковитої), не може з самого ранечку кроку ступити, бо сили нема…
Приємно, що в цьому курортному містечку ціни зовсім не «кусаються», а такі ж, як і в Ковелі. Можливо, цим сюди заманюють туристів, яких тут вдосталь.
Та й культура подекуди і громадський порядок, про які неабияк дбають відповідні служби, заслуговують на увагу.
Бо в місті, де безліч торгово-розважальних закладів, ми жодного разу не бачили когось напідпитку ( і серед білого дня, і вже далеко за північ).
Тут можна спокійно гуляти парком хоч цілу ніч, нікого й нічого не боячись, а просто насолоджуючись вечірнім містом, яке, здається, ніколи не спить, віддаючись своїм гостям на всі сто відсотків.
Особисто ми, враховуючи вартість доїзду маршрутним таксі, проживання в орендованій квартирі (400 гривень на добу, з усіма зручностями) та з самостійним харчуванням витратили на наш чудовий незабутній відпочинок трохи більше семи тисяч гривень. За цим, відверто кажучи, не жалкуємо. Шкода, лишень, що були недовго – всього тиждень.
Тут багато білорусів та поляків, які приїздять сюди щороку.
Гуляючи одного разу в сквері, розговорилась із жіночкою передпенсійного віку, яка родом була із Гомеля. Вона розповіла, що Трускавець облюбувала давно, тож завжди з нетерпінням чекає нової зустрічі із знайомим місцем. Саме тут можна добре підлікувати свій організм і файно відпочити.
Цього разу вона разом із чоловіком вирішили навідатись сюди із онуком Тимофійком, який має невдовзі стати першокласником. Тож, як жартувала Марія Максимівна, онуку потрібно запастись перед навчанням новими силами.
Хлопчина, як розповіла вона, не нудьгує, знайшов собі нових друзів, з якими охоче “пропадає” на всіляких розважальних атракціонах.
«Тільки встигай за ними дивитись», – додає жіночка.
Кожен планує своє дозвілля, дивлячись на гроші в гаманці. Для тих, кому сімейний бюджет не дозволяє занадто розкошелитися, теж знайдуться вигідні пропозиції.
Якось одного дня, біля бювету, на лавочку до мене присіла незнайомка. Виявилось, що з Києва. Хоч вже і на пенсії, та роботу не полишає, бо гроші їй потрібні.
Пані Валентина – жінка непростої долі, яку життя добре «покидало». П’ять років тому залишилась без чоловіка, через деякий час помер і син.
Згорьована дружина і мати втратила віру в життя на краще, невдовзі і її саму підкосила підступна хвороба.
Робили операцію. Гроші збирали і рідні, і знайомі. А ще – молодший син взяв позику в банку, яку ще й досі повнісю не «погасили». Правда, вже залишилось не так і багато.
«Що треба берегти здоров’я, я зрозуміла надто пізно. Тож тепер, аби хоч трішки підтримати свій кволий організм, мушу їздити підліковуватись. Для мене такий відпочинок підходить, адже не «влітаю» в борги. Добре знаю, що в наш час – без грошей нікуди. В цьому, на жаль, довелось пересвідчитись і самій», – із сльозами на очах говорила моя нова співрозмовниця, а в кожному її слові відчувалися пережиті біль й страждання, які не дають про себе забути і тепер.
«Я і в минулому році тут була. Сподобалось, тому вирішила приїхати знову. Моєї відпустки, а це два тижні, вистачає повністю.
За цей час організм насититься мінералами, які є у водах «Нафтуся» і «Марія», а ще йому допоможе трохи підкріпитися масажна терапія, яку мені приписав лікар».
Як додала жінка, путівки вона не бере, бо це для неї – дорого. А з житлом, в господарів, де орендує помешкання, теж поталанило. Бо беруть всього-навсього сто гривень за кімнату. Правда, умови бажали б кращого, але це – не основене. Головне – оздоровлення.
Гарні відгуки про це курортне місто чула мало не щодня, тож для тих, хто ще не визначився з відпусткою, даю пораду: рекомендую Трускавець.
Саме тут можна по-справжньому душевно відпочити, забувши про всі домашні проблеме та клопоти, а, що найважливіше – принести велику користь своєму організму.
Пам’ятаймо, що до свого здоров’я слід ставитися трепетно та дбайливо, бо воно – безцінне!
Орися ФІЛІПЧУК.
Завершити свою цьогорічну відпустку вирішили з чоловіком поїздкою — правда, не зовсім запланованою — в одне із курортних містечок нашої мальовничої Західної України.
Скажу відразу, дещо забігаючи наперед: емоції переповнювали, переповнюють і ще надовго закарбуються в пам’яті приємними спогадами від побаченого там, почутого й пережитого.
Так, була вражена і зацікавлена практично всім: мальовничими гірськими пейзажами, вуличками, що спускаються вниз і раптово підіймаються вгору. А ще – цілющим повітрям, лікувальними мінеральними водами й місцевим колоритом.
Та найбільше була «шокована» політикою цін на все знаного далеко за межами нашої Батьківщини Трускавця.
Бо, допоки не пересвідчилась на власному досвіді, раніше помилково вважала, що все тут «космічно» дороге. Але, як виявилось, все зовсім навпаки.
Дещо додам зі свого недалекого минулого. Раніше, в студентські роки та й дещо пізніше, була палкою прихильницею облюбованих багатьма знаними місцями відпочинку – Шацькими озерами і Чорним морем, де мала нагоду побувати не один раз.
Іншого, кращого від цього дозвілля, практично не уявляла собі в той час. Аж допоки, через декілька років, не відвідала той самий знаменитий Трускавець, який неодноразово вихваляли мої знайомі та рідні.
Мовляв, це – райський куточок на Землі, де можна гарно з користю відпочити, а ще – оздоровитись і тілом, і душею. Адже тут – найсприятливіші для цього умови.
Однак, як тепер показує статистика, навіть відпочинок на березі Азовського моря чи, як згадувалось перед цим, на Світязі, багатьох наших співвітчизників (відверто кажучи) просто шокував. Точніше, декому залишилось лише мріяти про омріяну відпустку.
Адже грошова політика тут просто аж зашкалює. Так що курорти в нас — як за кордоном (маю на увазі вартість послуг).
ххх
Тепер – попорядку. Найбільш цікавими були тамтешні жителі, поруч із якими, ми, гості з недалекої Волині, відчували себе спочатку «не в своїй тарілці».
Їх привітне «пані» і «пане», здається, ставило нас у дещо незручне становище. Проте за день-два звикли.
І ще, що не менш важливо: місцеве населення — люди глибоко віруючі, тут багато архітектурно привабливих греко-католицьких капличок, які ваблять око перехожих. Кожне свято і недільна служба проходять для цих вірян на особливому духовному піднесенні.
А ще, мабуть, вся справа в тому, що тут дійсно вірують в Бога всім серцем, демонструючи це не на словах, а на ділі. Піти до храму – святий обов’язок практично усіх.
Бо у наших краях буває нерідко, що дехто, вже «насвяткований» ( під згубною дією «оковитої), не може з самого ранечку кроку ступити, бо сили нема…
Приємно, що в цьому курортному містечку ціни зовсім не «кусаються», а такі ж, як і в Ковелі. Можливо, цим сюди заманюють туристів, яких тут вдосталь.
Та й культура подекуди і громадський порядок, про які неабияк дбають відповідні служби, заслуговують на увагу.
Бо в місті, де безліч торгово-розважальних закладів, ми жодного разу не бачили когось напідпитку ( і серед білого дня, і вже далеко за північ).
Тут можна спокійно гуляти парком хоч цілу ніч, нікого й нічого не боячись, а просто насолоджуючись вечірнім містом, яке, здається, ніколи не спить, віддаючись своїм гостям на всі сто відсотків.
Особисто ми, враховуючи вартість доїзду маршрутним таксі, проживання в орендованій квартирі (400 гривень на добу, з усіма зручностями) та з самостійним харчуванням витратили на наш чудовий незабутній відпочинок трохи більше семи тисяч гривень. За цим, відверто кажучи, не жалкуємо. Шкода, лишень, що були недовго – всього тиждень.
Тут багато білорусів та поляків, які приїздять сюди щороку.
Гуляючи одного разу в сквері, розговорилась із жіночкою передпенсійного віку, яка родом була із Гомеля. Вона розповіла, що Трускавець облюбувала давно, тож завжди з нетерпінням чекає нової зустрічі із знайомим місцем. Саме тут можна добре підлікувати свій організм і файно відпочити.
Цього разу вона разом із чоловіком вирішили навідатись сюди із онуком Тимофійком, який має невдовзі стати першокласником. Тож, як жартувала Марія Максимівна, онуку потрібно запастись перед навчанням новими силами.
Хлопчина, як розповіла вона, не нудьгує, знайшов собі нових друзів, з якими охоче “пропадає” на всіляких розважальних атракціонах.
«Тільки встигай за ними дивитись», – додає жіночка.
Кожен планує своє дозвілля, дивлячись на гроші в гаманці. Для тих, кому сімейний бюджет не дозволяє занадто розкошелитися, теж знайдуться вигідні пропозиції.
Якось одного дня, біля бювету, на лавочку до мене присіла незнайомка. Виявилось, що з Києва. Хоч вже і на пенсії, та роботу не полишає, бо гроші їй потрібні.
Пані Валентина – жінка непростої долі, яку життя добре «покидало». П’ять років тому залишилась без чоловіка, через деякий час помер і син.
Згорьована дружина і мати втратила віру в життя на краще, невдовзі і її саму підкосила підступна хвороба.
Робили операцію. Гроші збирали і рідні, і знайомі. А ще – молодший син взяв позику в банку, яку ще й досі повнісю не «погасили». Правда, вже залишилось не так і багато.
«Що треба берегти здоров’я, я зрозуміла надто пізно. Тож тепер, аби хоч трішки підтримати свій кволий організм, мушу їздити підліковуватись. Для мене такий відпочинок підходить, адже не «влітаю» в борги. Добре знаю, що в наш час – без грошей нікуди. В цьому, на жаль, довелось пересвідчитись і самій», – із сльозами на очах говорила моя нова співрозмовниця, а в кожному її слові відчувалися пережиті біль й страждання, які не дають про себе забути і тепер.
«Я і в минулому році тут була. Сподобалось, тому вирішила приїхати знову. Моєї відпустки, а це два тижні, вистачає повністю.
За цей час організм насититься мінералами, які є у водах «Нафтуся» і «Марія», а ще йому допоможе трохи підкріпитися масажна терапія, яку мені приписав лікар».
Як додала жінка, путівки вона не бере, бо це для неї – дорого. А з житлом, в господарів, де орендує помешкання, теж поталанило. Бо беруть всього-навсього сто гривень за кімнату. Правда, умови бажали б кращого, але це – не основене. Головне – оздоровлення.
Гарні відгуки про це курортне місто чула мало не щодня, тож для тих, хто ще не визначився з відпусткою, даю пораду: рекомендую Трускавець.
Саме тут можна по-справжньому душевно відпочити, забувши про всі домашні проблеме та клопоти, а, що найважливіше – принести велику користь своєму організму.
Пам’ятаймо, що до свого здоров’я слід ставитися трепетно та дбайливо, бо воно – безцінне!
Орися ФІЛІПЧУК.
Відпочинок по-трускавецьки
Залишити коментар