Поетичний привіт від землячки
Шановний
Миколо Григоровичу!
Надсилаю Вам добірку своїх поетичних творів, які я написала у м. Дніпрі, де тепер проживаю. Мене з'їдає ностальгія. Не дивлячись на свій поважний вік, душа живе і працює, імпульсивно, відгукується на усі події нашого сьогодення.
Якщо буде можливість, надрукуйте у Вашій газеті мої вірші (або деякі з них). Мені сестра говорила, що недавно була інформація "Вістях Ковельщини" про Голоби, де я народилась.
Щиро вдячна Вам. Бажаю добра і процвітання справі, якій вірно служите!
Світ краси
Цвіте акація духмяна –
У шапках білих пишні крони.
Закучерявилась поляна –
У флори є свої закони.
Цвіте акація розкішно,
Нас ароматом напуває.
Безпечна, радісна, потішна,
Усіх, хто поруч, звеселяє.
Весна завжди дарує свято,
Про це постійно
пам'ятаймо.
І хоч в людей турбот багато,
Про світ краси
не забуваймо.
Бога в серці маймо
Так живуть непросто люди
на Землі…
Ходять вони часом, наче
в млі.
То збирають мотлох,
то плекають моду,
Байдужі до ближніх,
до свого народу…
"Люди" і "людиська" –
кажуть на Волині.
Хочу привітати я порядних
нині.
Не хапуг, не ницих, а людей
достойних,
Мудрих і шляхетних,
як-то кажуть, гойних.
Тих, хто любить Слово,
не гребуть під себе,
Хто людей цінує, поважає
небо,
Хто у грудях має совість
і повагу,
Не торгує світом, має
рівновагу.
Цілий пуд, як кажуть,
солі треба з'їсти,
Щоб на всі питання вірно
відповісти,
Слава людям щирим,
хто добро плекає,
Хто, і це важливо, Бога
в серці має.
День весняний
День весняний догорає,
Наче свічечка, – дотла,
Він сьогодні натрудився:
Видав тонни сот тепла.
День весняний рік годує,
Він невтомний трудівник:
Оре, сіє, хазяйнує,
лінуватися не звик.
День травневий догорає,
Він зробив усе, що міг,
Очі-ставні зачиняє…
Завтра ж – прийде на поріг.
Надвечір'я
Уляглися щоденні турботи,
Надвечір'я прийшло на
поріг.
Відійшли і жура, і скорботи,
Заспокоївся гомін доріг,
Тільки музика ллється
потоком,
Вторить їй запізніла струна.
І летить в піднебесся високо
Непокірним акордом луна.
Світ змінився – і так
загадково
Довгі тіні на землю лягли.
Наче в свято, в вечірній
обнові.
Зорі в гості на обрій
прийшли.
Буде скруті край
Неспокійно в нашім домі –
Ворог не спиняється,
Хижий, злісний, без утоми
З'їсти світ збирається.
Мало замків у Європі?
З Трампом сперечається.
Недомірок у краватці
Братом прикидається.
Хан Батий – рідня катюзі,
Дикий фюрер – брат йому.
Він одержить по заслузі:
Хрест з картоплі і тюрму.
Плаче вітер у соснині,
Вкрили хмари небокрай.
Незатишно лише нині –
Завтра ж буде скруті край!
Людмила РЖЕГАК.
Шановний Миколо Григоровичу!
Надсилаю Вам добірку своїх поетичних творів, які я написала у м. Дніпрі, де тепер проживаю. Мене з'їдає ностальгія. Не дивлячись на свій поважний вік, душа живе і працює, імпульсивно, відгукується на усі події нашого сьогодення.
Якщо буде можливість, надрукуйте у Вашій газеті мої вірші (або деякі з них). Мені сестра говорила, що недавно була інформація "Вістях Ковельщини" про Голоби, де я народилась.
Щиро вдячна Вам. Бажаю добра і процвітання справі, якій вірно служите!
Світ краси
Цвіте акація духмяна –
У шапках білих пишні крони.
Закучерявилась поляна –
У флори є свої закони.
Цвіте акація розкішно,
Нас ароматом напуває.
Безпечна, радісна, потішна,
Усіх, хто поруч, звеселяє.
Весна завжди дарує свято,
Про це постійно пам'ятаймо.
І хоч в людей турбот багато,
Про світ краси не забуваймо.
Бога в серці маймо
Так живуть непросто люди на Землі…
Ходять вони часом, наче в млі.
То збирають мотлох, то плекають моду,
Байдужі до ближніх, до свого народу…
"Люди" і "людиська" – кажуть на Волині.
Хочу привітати я порядних нині.
Не хапуг, не ницих, а людей достойних,
Мудрих і шляхетних, як-то кажуть, гойних.
Тих, хто любить Слово, не гребуть під себе,
Хто людей цінує, поважає небо,
Хто у грудях має совість і повагу,
Не торгує світом, має рівновагу.
Цілий пуд, як кажуть, солі треба з'їсти,
Щоб на всі питання вірно відповісти,
Слава людям щирим, хто добро плекає,
Хто, і це важливо, Бога в серці має.
День весняний
День весняний догорає,
Наче свічечка, – дотла,
Він сьогодні натрудився:
Видав тонни сот тепла.
День весняний рік годує,
Він невтомний трудівник:
Оре, сіє, хазяйнує, лінуватися не звик.
День травневий догорає,
Він зробив усе, що міг,
Очі-ставні зачиняє…
Завтра ж – прийде на поріг.
Надвечір'я
Уляглися щоденні турботи,
Надвечір'я прийшло на поріг.
Відійшли і жура, і скорботи,
Заспокоївся гомін доріг,
Тільки музика ллється потоком,
Вторить їй запізніла струна.
І летить в піднебесся високо
Непокірним акордом луна.
Світ змінився – і так загадково
Довгі тіні на землю лягли.
Наче в свято, в вечірній обнові.
Зорі в гості на обрій прийшли.
Буде скруті край
Неспокійно в нашім домі –
Ворог не спиняється,
Хижий, злісний, без утоми
З'їсти світ збирається.
Мало замків у Європі?
З Трампом сперечається.
Недомірок у краватці
Братом прикидається.
Хан Батий – рідня катюзі,
Дикий фюрер – брат йому.
Він одержить по заслузі:
Хрест з картоплі і тюрму.
Плаче вітер у соснині,
Вкрили хмари небокрай.
Незатишно лише нині –
Завтра ж буде скруті край!
Людмила РЖЕГАК.
Поетичний привіт від землячки
Залишити коментар