Повідомлення в номер / Дещо цікаве про помідори

Пасинки помідорів з бутонами можна використовувати для вирощування врожаю. Щоб пуп'янки вкоренилися, посадіть їх у поліетиленові горщики або жерстяні банки із розрізом, а потім перенесіть на грядку. Помідори, одержані з пасинків, доженуть материнські рослини і будуть придатні для вживання лише на тиждень пізніше.

Можна практикувати садіння помідорів таким способом. Рослину розрізають навпіл, при цьому на нижній частині утворяться пагони, а верхня вкорениться  за умов хорошої вологості. Отож, буде вдвічі більше кущів, ніж було розсади, особливо, коли останньої бракує чи дістали обмаль гарного сорту. Від добре розвинутої розсади ранніх сортів для розмноження можна брати пасинки. При ретельному догляді вони теж дають повноцінні продуктивні особини.

Із зелених помідорів можна приготувати… мармелад. Для цього на 3 кг плодів треба мати 1,5 цукру-пудри і одну цитрину.

Ретельно вимийте помідори і витріть насухо. Звичайно, плоди мають бути повноцінними, без буд-яких пошкоджень. Розріжте кожен по ширині так навпіл, щоб одержати по дві півкулі. З кожної половинки акуратно видаліть зерна (можна за допомогою чайної ложки). Тоді поріжте половинки на тоненькі скибочки, покладіть у неметалеву миску шарами, пересипавши кожен цукром-пудрою. Залиште на ніч, а вранці суміш перемістіть в алюмінієвий посуд для готування варення, додайте туди дрібно нарізану неочищену цитрину, поставте на помірний вогонь і варіть. Якщо крапля гарячої суміші під час охолодження не розтікатиметься, мармелад готовий. Коли охолоне, розкладіть до зими у банки.

Про черешню говоритимемо з повагою, бо немає серед плодових культур жодної, яка б дозрівала раніше. Червень — це вже пізні сорти, ранні — травневі, а є ще сорт із назвою Апрелька.

У світі існує 4 тисячі сортів черешні, 70 вирощують у нашій країні. Їхні назви дають уявлення про кольорову гаму: Мелітопольська чорна, Рожева мліївська, Бурштинова, Золота, Наполеон біла тощо, але не про смак. А він незмінно солодкий, надзвичайно приємний і привабливий. На підставі біохімічних досліджень можна сказати, що у середньостатистичній черешні лише 0,8 відсотка кислот і 11, 5 відсотка цукрів.

Солодощі приваблюють не лише людей, а й  птахів до черешні, а завдяки птахам вона одержала свою офіційну назву:  Cevasus avium, тобто вишня пташина. Треба сказати, що з вишнею вони дійсно родичі. Деякі ботаніки вважають, що звичайна вишня — це просто гібрид черешні з так званою вишнею степовою.

У черешні м'якоть завжди щільніша, а кісточка більша, і якщо вишню можна рвати і стригти, то черешню обов'язково  відривають із цілою гіллячкою-плодоніжкою. Ідеальна черешня — та,  у якої плодоніжка зелена. Жовті гіллячки, так само як і плоди, що втратили полиск, свідчать про перезрівання. А у плодів, які не дозріли, немає притаманного черешням смаку.

Є черешні двох різних типів. Перший має назву гіні, у нього ніжні солодкі плоди. Другий тип — бігарро: пружна м'якоть, яка практично не розварюється. Гіні намагаються з'їсти свіжими, а бігарро — консервувати або заморожувати. І якщо перші збирають лише руками  (маючи хороші навички — 10 кг за годину), то другі — і машинами (за зміну – десятки центнерів).

На консервних заводах надають перевагу світлим сортам черешні: з ними менше мороки, вони не втрачають краси при переробці. А споживачі, як стверджує досвід, більше полюбляють темні плоди, бажано великі. 

Велика черешня дійсно смачніша і навіть трішечки корисніша. Вітаміну С у черешні 15 мг на 100 г, є калій та Р-активні речовини.

Підготував Ігор ВИЖОВЕЦЬ.