Повідомлення в номер / Надія не втрачає надії

Має надію знайти свою подругу дитинства Аню Толмачову  жителька міста Ковеля Надія Головей  (дівоче прізвище Зеленська), з якою у 2010 році перервався зв’язок. А все починалося так.

У 1969 р. у СШ №8 м. Ковеля для учнів 8-го класу прийшли листи для кожного за списком у журналі. Ці листи були з далекої Грузії. Надя Головей (Зеленська) теж отримала листа від дівчинки Ані Толмачової (по чоловікові Пряморукова), яка писала, що хоче листуватися з учнем чи ученицею за №8 у класному журналі. І саме за цим номером стояло прізвище Наді Зеленської. Листуванням захопилися всі учні класу. Але згодом захоплення минуло, і перестали йти листи з Грузії в Україну. Лише Надія Зеленська (Головей) не припиняла листування з Анею – воно затягнулося на довгих 20 років.

– Аня була з сім’ї росіян-старовірців, – розповідає Надія про подругу. – Жили поселеннями, носили чорний одяг. Ми здружилися між собою, як сестри. Навіть у листах Аня писала: «Здравствуй, сестричко…».

Одна одній слали подарунки. Надя слала в Грузію все, чим багата Україна, а Аня  – невідомі на той час смаколики, зокрема, каштани їстівні, які Надя викинула, бо не знала, що їх треба смажити (та й і ми не знаємо теж, бо у нас їх немає). А от мандарини – з’їли. 

А якось на Новий рік Аня прислала хурму і пахлаву, ще деякі фрукти. Все, звичайно, померзло у посилці (бо тоді були дуже сильні морози), але нічого не викинули – з’їли, бо дуже смачне все було. Аня після закінчення школи вийшла заміж, а згодом вийшла і Надія. Дружба їхня продовжувалась. Аня жила в селі, тримала велике господарство: кури, вівці, корови. Тож якось вислала подрузі у Ковель бринзу, про яку тоді теж не знала, що це таке –  дуже солоне було. Слала з овечої вовни добротні ковдри.

І хоча дівчата ніколи не бачились,  їхня дружба на відстані міцніла з кожним роком. Вони здружились, як сестри. Одна про одну знали все.

У 1989 році Аня з чоловіком Василем вирішили зробити подрузі сюрприз – без запрошення і попередження приїхали в гості. Надя Головей на той час була на роботі.

– Як зараз пам’ятаю, – розповідає жінка. – Прибігла до мене на роботу старша дочка і каже, щоб я швидко йшла додому. А чого – не каже. Зайшла у квартиру – і не повірила своїм очам: переді мною стояла Аня з чоловіком. Обіймалися, цілувалися і на радощах плакали – так раділи зустрічі.

Гостювали Аня з чоловіком у подруги 10 днів. Ковель їм дуже сподобався – відвідували всі визначні місця. А найбільше сподобалось старовинне кладовище по вулиці  Незалежності. Готували різні українські страви, рецепти яких Аня повезла додому. Дуже смакували їм деруни – смажили їх кожен день. До вподоби гостям були також червоний борщ і вареники з сиром.

Погостювали Пряморукови Аня і Василь на Волині із задоволенням. Поїхали додому, обіцяли, що зустрінуться ще. Надія Головей не змогла поїхати в Ставропольський край до подруги, бо почалися 90-ті роки: безгрошів’я і безробіття перекреслили всі плани. Спілкувалися у листах. А в 2010 р. зв’язок перервався. Аня чомусь перестала відповідати на листи. Можливо, виїхала кудись? 

Але Надія Головей не втрачає надію зустрітися знову з Анею. Їй цікаво, де і як подруга живе, що з нею? Навіть нема куди подзвонити. Можливо, доля дозволить зустрітись колись подругам знову?

Де ти, Аню? Відгукнись! Контактний телефон Головей Надії – 0681400131.

Галина ОЛІФЕРЧУК. (0679791650).    

Від редакції: листа Галини Оліферчук ми одночасно розміщуємо на інтернет-сайті газети «Вісті Ковельщини». Можливо, хтось прочитає зворушливу розповідь про дружбу двох  подруг і допоможе їм розшукати одна одну. 

Має надію знайти свою подругу дитинства Аню Толмачову  жителька міста Ковеля Надія Головей  (дівоче прізвище Зеленська), з якою у 2010 році перервався зв’язок. А все починалося так.

У 1969 р. у СШ №8 м. Ковеля для учнів 8-го класу прийшли листи для кожного за списком у журналі. Ці листи були з далекої Грузії. Надя Головей (Зеленська) теж отримала листа від дівчинки Ані Толмачової (по чоловікові Пряморукова), яка писала, що хоче листуватися з учнем чи ученицею за №8 у класному журналі. І саме за цим номером стояло прізвище Наді Зеленської. Листуванням захопилися всі учні класу. Але згодом захоплення минуло, і перестали йти листи з Грузії в Україну. Лише Надія Зеленська (Головей) не припиняла листування з Анею – воно затягнулося на довгих 20 років.

– Аня була з сім’ї росіян-старовірців, – розповідає Надія про подругу. – Жили поселеннями, носили чорний одяг. Ми здружилися між собою, як сестри. Навіть у листах Аня писала: «Здравствуй, сестричко…».

Одна одній слали подарунки. Надя слала в Грузію все, чим багата Україна, а Аня  – невідомі на той час смаколики, зокрема, каштани їстівні, які Надя викинула, бо не знала, що їх треба смажити (та й і ми не знаємо теж, бо у нас їх немає). А от мандарини – з’їли. 

А якось на Новий рік Аня прислала хурму і пахлаву, ще деякі фрукти. Все, звичайно, померзло у посилці (бо тоді були дуже сильні морози), але нічого не викинули – з’їли, бо дуже смачне все було. Аня після закінчення школи вийшла заміж, а згодом вийшла і Надія. Дружба їхня продовжувалась. Аня жила в селі, тримала велике господарство: кури, вівці, корови. Тож якось вислала подрузі у Ковель бринзу, про яку тоді теж не знала, що це таке –  дуже солоне було. Слала з овечої вовни добротні ковдри.

І хоча дівчата ніколи не бачились,  їхня дружба на відстані міцніла з кожним роком. Вони здружились, як сестри. Одна про одну знали все.

У 1989 році Аня з чоловіком Василем вирішили зробити подрузі сюрприз – без запрошення і попередження приїхали в гості. Надя Головей на той час була на роботі.

– Як зараз пам’ятаю, – розповідає жінка. – Прибігла до мене на роботу старша дочка і каже, щоб я швидко йшла додому. А чого – не каже. Зайшла у квартиру – і не повірила своїм очам: переді мною стояла Аня з чоловіком. Обіймалися, цілувалися і на радощах плакали – так раділи зустрічі.

Гостювали Аня з чоловіком у подруги 10 днів. Ковель їм дуже сподобався – відвідували всі визначні місця. А найбільше сподобалось старовинне кладовище по вулиці  Незалежності. Готували різні українські страви, рецепти яких Аня повезла додому. Дуже смакували їм деруни – смажили їх кожен день. До вподоби гостям були також червоний борщ і вареники з сиром.

Погостювали Пряморукови Аня і Василь на Волині із задоволенням. Поїхали додому, обіцяли, що зустрінуться ще. Надія Головей не змогла поїхати в Ставропольський край до подруги, бо почалися 90-ті роки: безгрошів’я і безробіття перекреслили всі плани. Спілкувалися у листах. А в 2010 р. зв’язок перервався. Аня чомусь перестала відповідати на листи. Можливо, виїхала кудись? 

Але Надія Головей не втрачає надію зустрітися знову з Анею. Їй цікаво, де і як подруга живе, що з нею? Навіть нема куди подзвонити. Можливо, доля дозволить зустрітись колись подругам знову?

Де ти, Аню? Відгукнись! Контактний телефон Головей Надії – 0681400131.

Галина ОЛІФЕРЧУК. (0679791650).    

Від редакції: листа Галини Оліферчук ми одночасно розміщуємо на інтернет-сайті газети «Вісті Ковельщини». Можливо, хтось прочитає зворушливу розповідь про дружбу двох  подруг і допоможе їм розшукати одна одну.