Повідомлення в номер / Дорогі мої сусіди

В народі кажуть: "Добрі сусіди – кращі поганих родичів". В цьому я переконалася на власному досвіді, проживши на білім світі ось уже 74 роки.

Особливо велику допомогу надавали мені сусіди, коли я стала ініціатором будівництва трьох церковних приміщень у селах Красноволі, Волі-Ковельській, Білашеві. Важко було тоді  зрушити цю справу з місця, але добрі люди прийшли мені на виручку. З Божою поміччю  ми разом вистояли і перемогли.

Особливо я вдячна подружжю Степанюків – Ярославу Михайловичу і Галині Іванівні. Пан Ярослав дав   ДВП для виготовлення ящиків для збору пожертв, а столяр Леонід Дятел змайстрував їх для всіх трьох храмів. Та й взагалі Ярослав Степанюк, як-то кажуть, "золота" людина. Для мене завжди був, як швидка медична допомога. Низький Вам уклін і щира подяка!

На моєму життєвому шляху було і є багато гарних людей. Ще коли мене молодою дівчиною направили працювати у магазин в селі Білашеві, я познайомилася з Вірою Симонік і Вірою Рибчук. Доля так склалася, що тепер ми з Вірою Тарасівною Симонік – сусіди у Волі-Ковельській. До цього часу вона мені, як рідна сестра, ніколи не відмовила в допомозі у разі потреби.

Лише найкращі слова можу сказати про Любов Макарчук та її чоловіка Миколу. Коли цієї зими сталося так, що в моєму домі пропала вода і довелося її по краплях збирати з дощу і снігу, то на поміч прийшли Макарчуки, які не залишили в біді. Не можу не згадати Валентину  Климівну Моголюк, з якою тривалий час працювали.

Коли у Волі-Ковельській організувалась церковна громада, то багато допомогли у підборі півчих регент Галина та її донька Надія. В Білашеві активними були Ніна Романюк, Ольга Бубела, Надія Нікітін, Мотруна Журавська.  Першу  лопату, як-то кажуть, під Хрест поклав Анатолій Журавський. Не стояли осторонь Марія Голубко та її чоловік Леонід, Галина Журавська. З Ковеля я привозила півчих Ніну з подругами.

Велика моя вдячність - мешканцям села Красноволі. Оцінки "п'ять з плюсом" заслуговують Альона Піскора, Ольга і Яків Сущ, Ольга Костючик, Анатолій,  Валентин, Ніна Рибчуки, Ольга Білінська, Любов Тарасюк та багато інших красновольців. Завдяки їх громадянській позиції, активності діє храм Успіння Пресвятої Богородиці, курсує  2 рази на день автобус, працює початкова школа. Щоправда, немає впорядкованої дороги, але думаю, що керівництво Дубівської об'єднаної територіальної громади вирішить і це питання – щиро на це сподіваюся.

Дуже сумлінно і відповідально ставиться до своїх обов'язків протоієрей о. Василь, який опікується селами Мощеною, Красноволею, Черкасами і військовою частиною. Це людина з великої літери, якого люди дуже поважають і люблять.

Я дуже тішуся, що люди мене розуміли в започаткуванні потрібної справи, яку всіляко підтримував о. Петро Левочко (на жаль, покійний). Зрештою, про все не розкажеш і всіх не згадаєш, бо пережито багато й подолано багато труднощів. Іноді собі думаю, що про моїх  красивих серцем і душею земляків варто б зняти багатосерійний фільм. Планувала навіть поїхати на київську кіностудію імені Олександра Довженка, але, по-перше, не знаю, чи  вона ще працює, а по-друге, у 74 роки це зробити непросто.

Я  вдячна Господу Богу, що дав мені сили пережити великі страждання,  погрози, залякування, завдяки чому я вистояла і не піддалася на провокації. А тим, хто мене мучив, а іноді навіть бив, нехай Всевишній буде суддею. Я – лише піщинка у Всесвіті, а без помочі Бога та людей нічого не варта. У тих трьох селах, про які я розказувала, мене обігрівали, годували, тому я нічого й нікого не боялася – вночі йшла пішки 22 кілометри з Білашева до Ковеля через ліс, стукала у всі "двері" владних кабінетів.

Я знаю, що дехто до мене ставиться з іронією, насмішкою. Але ні на кого не ображаюся, бо ніколи і нікому зла не робила. Є такі, що кажуть: "ти – знахарка", "не віриш в Бога". Це неправда. Я дуже віруюча людина, що підтверджує все моє життя і фотосвітлини, які пропоную Вашій увазі. А "знахарство" моє від того, що багато знаю і вмію, бо читаю книги, вчуся в інших, намагаюся допомогти при хворобах цілющими травами.

Тож нехай над усіма нами завжди буде благодать Божа, а в Україні панують мир,  злагода і любов!

Марія НІКІТЮК.

В народі кажуть: "Добрі сусіди – кращі поганих родичів". В цьому я переконалася на власному досвіді, проживши на білім світі ось уже 74 роки.

Особливо велику допомогу надавали мені сусіди, коли я стала ініціатором будівництва трьох церковних приміщень у селах Красноволі, Волі-Ковельській, Білашеві. Важко було тоді  зрушити цю справу з місця, але добрі люди прийшли мені на виручку. З Божою поміччю  ми разом вистояли і перемогли.

Особливо я вдячна подружжю Степанюків – Ярославу Михайловичу і Галині Іванівні. Пан Ярослав дав   ДВП для виготовлення ящиків для збору пожертв, а столяр Леонід Дятел змайстрував їх для всіх трьох храмів. Та й взагалі Ярослав Степанюк, як-то кажуть, "золота" людина. Для мене завжди був, як швидка медична допомога. Низький Вам уклін і щира подяка!

На моєму життєвому шляху було і є багато гарних людей. Ще коли мене молодою дівчиною направили працювати у магазин в селі Білашеві, я познайомилася з Вірою Симонік і Вірою Рибчук. Доля так склалася, що тепер ми з Вірою Тарасівною Симонік – сусіди у Волі-Ковельській. До цього часу вона мені, як рідна сестра, ніколи не відмовила в допомозі у разі потреби.

Лише найкращі слова можу сказати про Любов Макарчук та її чоловіка Миколу. Коли цієї зими сталося так, що в моєму домі пропала вода і довелося її по краплях збирати з дощу і снігу, то на поміч прийшли Макарчуки, які не залишили в біді. Не можу не згадати Валентину  Климівну Моголюк, з якою тривалий час працювали.

Коли у Волі-Ковельській організувалась церковна громада, то багато допомогли у підборі півчих регент Галина та її донька Надія. В Білашеві активними були Ніна Романюк, Ольга Бубела, Надія Нікітін, Мотруна Журавська.  Першу  лопату, як-то кажуть, під Хрест поклав Анатолій Журавський. Не стояли осторонь Марія Голубко та її чоловік Леонід, Галина Журавська. З Ковеля я привозила півчих Ніну з подругами.

Велика моя вдячність - мешканцям села Красноволі. Оцінки "п'ять з плюсом" заслуговують Альона Піскора, Ольга і Яків Сущ, Ольга Костючик, Анатолій,  Валентин, Ніна Рибчуки, Ольга Білінська, Любов Тарасюк та багато інших красновольців. Завдяки їх громадянській позиції, активності діє храм Успіння Пресвятої Богородиці, курсує  2 рази на день автобус, працює початкова школа. Щоправда, немає впорядкованої дороги, але думаю, що керівництво Дубівської об'єднаної територіальної громади вирішить і це питання – щиро на це сподіваюся.

Дуже сумлінно і відповідально ставиться до своїх обов'язків протоієрей о. Василь, який опікується селами Мощеною, Красноволею, Черкасами і військовою частиною. Це людина з великої літери, якого люди дуже поважають і люблять.

Я дуже тішуся, що люди мене розуміли в започаткуванні потрібної справи, яку всіляко підтримував о. Петро Левочко (на жаль, покійний). Зрештою, про все не розкажеш і всіх не згадаєш, бо пережито багато й подолано багато труднощів. Іноді собі думаю, що про моїх  красивих серцем і душею земляків варто б зняти багатосерійний фільм. Планувала навіть поїхати на київську кіностудію імені Олександра Довженка, але, по-перше, не знаю, чи  вона ще працює, а по-друге, у 74 роки це зробити непросто.

Я  вдячна Господу Богу, що дав мені сили пережити великі страждання,  погрози, залякування, завдяки чому я вистояла і не піддалася на провокації. А тим, хто мене мучив, а іноді навіть бив, нехай Всевишній буде суддею. Я – лише піщинка у Всесвіті, а без помочі Бога та людей нічого не варта. У тих трьох селах, про які я розказувала, мене обігрівали, годували, тому я нічого й нікого не боялася – вночі йшла пішки 22 кілометри з Білашева до Ковеля через ліс, стукала у всі "двері" владних кабінетів.

Я знаю, що дехто до мене ставиться з іронією, насмішкою. Але ні на кого не ображаюся, бо ніколи і нікому зла не робила. Є такі, що кажуть: "ти – знахарка", "не віриш в Бога". Це неправда. Я дуже віруюча людина, що підтверджує все моє життя і фотосвітлини, які пропоную Вашій увазі. А "знахарство" моє від того, що багато знаю і вмію, бо читаю книги, вчуся в інших, намагаюся допомогти при хворобах цілющими травами.

Тож нехай над усіма нами завжди буде благодать Божа, а в Україні панують мир,  злагода і любов!