Історія вчить і застерігає
Ще ніколи у повоєнний період українсько-польські стосунки не були такими напруженими, як нині. Причин на те багато – як суб'єктивних, так і об'єктивних. Яскравим підтвердженням цього стали події минулої неділі, 8 липня. У той день на Волині побували два президенти – український Петро Порошенко і польський Анджей Дуда.
Причина вагома: вшанування пам'яті загиблих у так званій "Волинській трагедії" в 1943-1944 роках. В минулі, не такі вже й далекі часи, подібні вшанування, як правило, відбувалися спільно. Ми пам'ятаємо, як колишні очільники України і Республіки Польща Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський навіть підписали декларацію, суть якої зводиться до двох слів: "Вибачаємо і просимо вибачення".
Виявляється, однак, що на 75-му році після тих страхітливих подій спільної мови так і не знайдено. У сусідів до влади прийшли праві сили в особі "Права і справедливості", котрі взялися переглядати сторінки історії і переписувати їх на свій кшталт. Не на висоті виявилися й окремі українські політики, науковці, дипломати, котрі не зуміли налагодити порозуміння з колегами із-за Бугу.
Тому сталося так, як сталося. Анджей Дуда 8 липня працював за своєю програмою у Луцьку і Олиці, а Петро Порошенко – за своєю в польському селі Сагрині, де взяв участь у відкритті пам'ятника загиблим українцям, а пізніше – жалобному мітингу у селі Гончому Броді Ковельського району, фоторепортаж про який опубліковано нижче.
Розуміючи, наскільки делікатною і "вибухонебезпечною" є сьогодні тема українсько-польських стосунків, обидва глави держави намагалися утримуватися від різких оцінок і категоричних суджень. Обидва наголошували, що подіям минулого потрібно давати об'єктивну оцінку, але в той же час пам'ятати, що Україна і Польща – сусіди, а тому найголовніше – спільно будувати своє європейське майбутнє.
Щоправда, пан Дуда не втримався і назвав "Волинську трагедію" "етнічною чисткою" і "геноцидом польського населення", хоч наголосив, що то аж ніяк не була війна між обома народами і він приїхав в Україну не зводити порахунки, а молитися за спокій душ загиблих і поляків, і українців.
Будемо сподіватися, що це не тільки словесні декларації, а реальна оцінка ситуації, в якій опинилися обидві країни на початку ХХІ століття. Якщо це справді так, то підстави для оптимізму є.
Михайло КУЗЬМУК.
Ще ніколи у повоєнний період українсько-польські стосунки не були такими напруженими, як нині. Причин на те багато – як суб'єктивних, так і об'єктивних. Яскравим підтвердженням цього стали події минулої неділі, 8 липня. У той день на Волині побували два президенти – український Петро Порошенко і польський Анджей Дуда.
Причина вагома: вшанування пам'яті загиблих у так званій "Волинській трагедії" в 1943-1944 роках. В минулі, не такі вже й далекі часи, подібні вшанування, як правило, відбувалися спільно. Ми пам'ятаємо, як колишні очільники України і Республіки Польща Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський навіть підписали декларацію, суть якої зводиться до двох слів: "Вибачаємо і просимо вибачення".
Виявляється, однак, що на 75-му році після тих страхітливих подій спільної мови так і не знайдено. У сусідів до влади прийшли праві сили в особі "Права і справедливості", котрі взялися переглядати сторінки історії і переписувати їх на свій кшталт. Не на висоті виявилися й окремі українські політики, науковці, дипломати, котрі не зуміли налагодити порозуміння з колегами із-за Бугу.
Тому сталося так, як сталося. Анджей Дуда 8 липня працював за своєю програмою у Луцьку і Олиці, а Петро Порошенко – за своєю в польському селі Сагрині, де взяв участь у відкритті пам'ятника загиблим українцям, а пізніше – жалобному мітингу у селі Гончому Броді Ковельського району, фоторепортаж про який опубліковано нижче.
Розуміючи, наскільки делікатною і "вибухонебезпечною" є сьогодні тема українсько-польських стосунків, обидва глави держави намагалися утримуватися від різких оцінок і категоричних суджень. Обидва наголошували, що подіям минулого потрібно давати об'єктивну оцінку, але в той же час пам'ятати, що Україна і Польща – сусіди, а тому найголовніше – спільно будувати своє європейське майбутнє.
Щоправда, пан Дуда не втримався і назвав "Волинську трагедію" "етнічною чисткою" і "геноцидом польського населення", хоч наголосив, що то аж ніяк не була війна між обома народами і він приїхав в Україну не зводити порахунки, а молитися за спокій душ загиблих і поляків, і українців.
Будемо сподіватися, що це не тільки словесні декларації, а реальна оцінка ситуації, в якій опинилися обидві країни на початку ХХІ століття. Якщо це справді так, то підстави для оптимізму є.
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар