На чиїй половині поля "м'яч"?
І ось зустріч, яку дехто наперед назвав "історичною", а Дональд Трамп, як він заявив, "чекав усе життя", відбулася.
Мова, звичайно, про саміт двох "важковаговиків" на політичній арені світу – президентів Сполучених Штатів Америки і Російської Федерації. Сьогодні підсумки переговорів оцінюють по-різному. Дехто взагалі не надає зустрічі великого значення, дехто від неї в захопленні, дехто оцінює негативно і Трампа, і Путіна. При чому переважно оцінюють подію, спираючись на спільну прес-конференцію обох глав держав.
Але ж відомо, що диявол криється в деталях. Та про це поговоримо пізніше, а зараз – враження від своєрідного брифінгу перемовників, котрі, як уже стало в них традицією, обидва прибули у Гельсінкі з великим запізненням. Спочатку вони бесідували тет-а-тет, потім – разом з делегаціями. По обіді вийшли на прес-конференцію з виразом облич, які не світились захопленням.
– Уважно вислухавши монологи президентів на телеканалі "112 "Україна" та їх відповіді на запитання журналістів, прийшов до висновку, що домінував на переговорах Путін, – сказав ковельський політолог Максим Залізняк. – Пан Дональд, хоч і намагався грати роль такого собі мачо, продемонстрував не силу волі, не вміння заганяти свого візаві в глухий кут, а конформізм у чистому вигляді, загравання з володарем Кремля, який, незважаючи на свій маленький зріст, хитрістю і підступністю був на голову вище від американського лідера. Таке враження, що у світі все мирно і спокійно, у Сирії і на Донбасі не ллється кров, а сучасні кадебісти не влаштовують провокацій у найвіддаленіших куточках світу.
Точка зору пана Максима зрозуміла. Але, можливо, він у силу своєї провінційної віддаленості від Гельсінкі помиляється і надто драматизує ситуацію?
Послухаймо в такому разі найближчих до пана Трампа осіб, в тому числі журналістів. Телеканал "Fox News", який головним чином схвалює діяльність господаря Білого дому, цього разу не втримався і назвав його прес-конференцію "ганьбою". Ще різкіше висловився колишній директор ЦРУ Джон Бренан: "Трамп не просто вів себе по-ідіотському – він повністю в кишені Путіна. Це ніщо інше, як зрада".
Сенатор Марк Уорнер заявив: "Для президента (США) стати на бік Путіна проти власних (американських) розвідників – це цілковита ганьба". Сенатор Кріс ван Холлен продовжив думку колеги: "Це безумство, що президент Сполучених Штатів нападає на ФБР і вірить Путіну, а не своїм розвідникам і доказам, наданим як палатою, так і сенатом".
Подібних висловлювань і оцінок дуже багато, бо політична еліта США стурбована заявами Дональда Трампа, який фактично прогнув спину перед Путіним, хоч намагався триматися рівно із пихатим виразом обличчя.
А як зустріли підсумки переговорів тверезомислячі політологи і журналісти Росії, бо про Кисельових-Соловйових-Шейніних не варто й говорити – вони в захопленні від того, як їх вождь принизив "червоношкірого" Трампа?
Ігор Ейдман: "Дивлюсь прес-конференцію Путіна і Трампа. Блатний жаргон Путіна і маразматичне бекання Трампа. Трамп крутиться, як вуж на пательні і бреше. Путін бреше, як дихає – впевнено і нахабно. У мене немає ніяких сумнівів: Трамп на гачку в Кремля".
Андрій Іларіонов: "Так, такого президента в США ще ніколи не було. Зрозуміло, чому Путін хотів, щоб Трамп виграв вибори".
Ігор Яковенко: "Підсумки саміту: Путін подарував Трампу м'яча".
Лілія Шевцова: "Можна собі лише уявити, скільки локшини було навішано на трампівські вуха в ході 2-годинної особистої бесіди президентів".
На мою думку, пані Шевцова висловила найголовнішу тезу про ті самі деталі, в яких криється диявол – двогодинну розмову віч-на-віч Дональда Трампа і Володимира Путіна. Про її зміст ніхто не знає і навряд, чи дізнається. Бо й про таємні домовленості Молотова й Ріббентропа з "благословення" Сталіна й Гітлера теж ніхто не знав, доки в 1939 році вони не почали перерозподіл світу. Чи не про такий перерозподіл домовилися два неадеквата у Гельсінкі? Це запитання звучить особливо актуально для нас, українців.
Насторожує, що ані Путін, ані Трамп чітко не заявили про свою позицію по Україні. Було кілька слів сказано Путіним про постачання газу в Європу через нашу країну, але тільки в тому випадку, коли господарюючі сторони ("Газпром" і “Нафтогаз” України) домовляться про все без судів і сплати штрафів. А ще Путін підтвердив "істину" для недотямкуватих: Крим є і буде російським, хоч у пана Трампа інша думка. Але ту думку хай він залишить при собі – для нас, росіян, питання "закрите". Раз і назавжди.
Повернусь до Ігоря Яковенка і його слів про м'яч, якого Володимир Путін подарував Дональду Трампу (звичайно, зовсім "випадково"). Але то не була випадковість, а заздалегідь продуманий символічний жест. Навряд, чи його зрозумів пан Дональд, який тут же перекинув м'яча дружині Меланії, котра, як завжди, виглядала звабливо й чарівно.
Не знаю, що скаже пані Меланія своєму чоловіку вдома за хамське ставлення до неї в стилі грубіяна-футболіста, яке він виявляє не вперше, але нам, сущим в Україні, довго ще доведеться розгадувати суть отого жесту володаря Кремля і шукати відповідь на запитання: на чиїй половині поля "м'яч" великої політики?
І якщо ми можемо тільки здогадуватися про це, то нашому Президенту, уряду і народним депутатам, які повтікали у відпустки, як щурі з корабля, треба давати відповідь на це запитання швидко й без зволікань. Бо Україну, схоже, втягують у хитромудру і небезпечну гру, де програш загрожує не тільки втратою залікових очок…
Михайло КУЗЬМУК.
І ось зустріч, яку дехто наперед назвав "історичною", а Дональд Трамп, як він заявив, "чекав усе життя", відбулася.
Мова, звичайно, про саміт двох "важковаговиків" на політичній арені світу – президентів Сполучених Штатів Америки і Російської Федерації. Сьогодні підсумки переговорів оцінюють по-різному. Дехто взагалі не надає зустрічі великого значення, дехто від неї в захопленні, дехто оцінює негативно і Трампа, і Путіна. При чому переважно оцінюють подію, спираючись на спільну прес-конференцію обох глав держав.
Але ж відомо, що диявол криється в деталях. Та про це поговоримо пізніше, а зараз – враження від своєрідного брифінгу перемовників, котрі, як уже стало в них традицією, обидва прибули у Гельсінкі з великим запізненням. Спочатку вони бесідували тет-а-тет, потім – разом з делегаціями. По обіді вийшли на прес-конференцію з виразом облич, які не світились захопленням.
– Уважно вислухавши монологи президентів на телеканалі "112 "Україна" та їх відповіді на запитання журналістів, прийшов до висновку, що домінував на переговорах Путін, – сказав ковельський політолог Максим Залізняк. – Пан Дональд, хоч і намагався грати роль такого собі мачо, продемонстрував не силу волі, не вміння заганяти свого візаві в глухий кут, а конформізм у чистому вигляді, загравання з володарем Кремля, який, незважаючи на свій маленький зріст, хитрістю і підступністю був на голову вище від американського лідера. Таке враження, що у світі все мирно і спокійно, у Сирії і на Донбасі не ллється кров, а сучасні кадебісти не влаштовують провокацій у найвіддаленіших куточках світу.
Точка зору пана Максима зрозуміла. Але, можливо, він у силу своєї провінційної віддаленості від Гельсінкі помиляється і надто драматизує ситуацію?
Послухаймо в такому разі найближчих до пана Трампа осіб, в тому числі журналістів. Телеканал "Fox News", який головним чином схвалює діяльність господаря Білого дому, цього разу не втримався і назвав його прес-конференцію "ганьбою". Ще різкіше висловився колишній директор ЦРУ Джон Бренан: "Трамп не просто вів себе по-ідіотському – він повністю в кишені Путіна. Це ніщо інше, як зрада".
Сенатор Марк Уорнер заявив: "Для президента (США) стати на бік Путіна проти власних (американських) розвідників – це цілковита ганьба". Сенатор Кріс ван Холлен продовжив думку колеги: "Це безумство, що президент Сполучених Штатів нападає на ФБР і вірить Путіну, а не своїм розвідникам і доказам, наданим як палатою, так і сенатом".
Подібних висловлювань і оцінок дуже багато, бо політична еліта США стурбована заявами Дональда Трампа, який фактично прогнув спину перед Путіним, хоч намагався триматися рівно із пихатим виразом обличчя.
А як зустріли підсумки переговорів тверезомислячі політологи і журналісти Росії, бо про Кисельових-Соловйових-Шейніних не варто й говорити – вони в захопленні від того, як їх вождь принизив "червоношкірого" Трампа?
Ігор Ейдман: "Дивлюсь прес-конференцію Путіна і Трампа. Блатний жаргон Путіна і маразматичне бекання Трампа. Трамп крутиться, як вуж на пательні і бреше. Путін бреше, як дихає – впевнено і нахабно. У мене немає ніяких сумнівів: Трамп на гачку в Кремля".
Андрій Іларіонов: "Так, такого президента в США ще ніколи не було. Зрозуміло, чому Путін хотів, щоб Трамп виграв вибори".
Ігор Яковенко: "Підсумки саміту: Путін подарував Трампу м'яча".
Лілія Шевцова: "Можна собі лише уявити, скільки локшини було навішано на трампівські вуха в ході 2-годинної особистої бесіди президентів".
На мою думку, пані Шевцова висловила найголовнішу тезу про ті самі деталі, в яких криється диявол – двогодинну розмову віч-на-віч Дональда Трампа і Володимира Путіна. Про її зміст ніхто не знає і навряд, чи дізнається. Бо й про таємні домовленості Молотова й Ріббентропа з "благословення" Сталіна й Гітлера теж ніхто не знав, доки в 1939 році вони не почали перерозподіл світу. Чи не про такий перерозподіл домовилися два неадеквата у Гельсінкі? Це запитання звучить особливо актуально для нас, українців.
Насторожує, що ані Путін, ані Трамп чітко не заявили про свою позицію по Україні. Було кілька слів сказано Путіним про постачання газу в Європу через нашу країну, але тільки в тому випадку, коли господарюючі сторони ("Газпром" і “Нафтогаз” України) домовляться про все без судів і сплати штрафів. А ще Путін підтвердив "істину" для недотямкуватих: Крим є і буде російським, хоч у пана Трампа інша думка. Але ту думку хай він залишить при собі – для нас, росіян, питання "закрите". Раз і назавжди.
Повернусь до Ігоря Яковенка і його слів про м'яч, якого Володимир Путін подарував Дональду Трампу (звичайно, зовсім "випадково"). Але то не була випадковість, а заздалегідь продуманий символічний жест. Навряд, чи його зрозумів пан Дональд, який тут же перекинув м'яча дружині Меланії, котра, як завжди, виглядала звабливо й чарівно.
Не знаю, що скаже пані Меланія своєму чоловіку вдома за хамське ставлення до неї в стилі грубіяна-футболіста, яке він виявляє не вперше, але нам, сущим в Україні, довго ще доведеться розгадувати суть отого жесту володаря Кремля і шукати відповідь на запитання: на чиїй половині поля "м'яч" великої політики?
І якщо ми можемо тільки здогадуватися про це, то нашому Президенту, уряду і народним депутатам, які повтікали у відпустки, як щурі з корабля, треба давати відповідь на це запитання швидко й без зволікань. Бо Україну, схоже, втягують у хитромудру і небезпечну гру, де програш загрожує не тільки втратою залікових очок…
Михайло КУЗЬМУК.
На чиїй половині поля "м'яч"?
Залишити коментар