Було б смішно, якби не сумно
В народі кажуть: "Слово не горобець. Вилетить – не спіймаєш".
Не знаю, чи цю приказку коли-небудь чули високопоставлені особи. І не тільки в Україні, а й поза її межами. Чомусь мені здається, що не чули. Бо дехто з них звик розкидатися словами, не особливо вникаючи в їх зміст і можливі наслідки.
Ось нині багато розмов про зустріч американського президента Дональда Трампа з російським “колегою” Володимиром Путіним в Гельсінкі. Здавалося б, що тут обговорювати, коли обидва перемовники все сказали на підсумковій прес-конференції?
Виявляється, сказали все, та трішечки не все. Як мовив один з літературних героїв: "Так, та трішечки не так". Бо після тієї зустрічі стільки в людей запитань виникло, що й досі на них толком відповісти ніхто не може. Пан Трамп, який дуже не любить, коли його критикують "брехливі" газети і телеканали, яким він оперативно щодня дає відкоша у мережі Твіттер, на згаданий прес-конференції добалакався до того, що заявив про свою майже цілковиту довіру до Путіна, який запевнив, що Росія не втручалася в президентські вибори у США. При цьому по-хамськи поставив під сумнів ефективність роботи своєї розвідувальної служби.
Сказане настільки розлютило американців, що вони майже одностайно засудили заяву господаря Білого дому, назвавши її "зрадою" і "ганьбою". Довелося Дональду Трампу незграбно виправдовуватися, стверджуючи, що він обмовився і його неправильно зрозуміли. Бо він – хороший, справжній патріот Америки, а винні Барак Обама і Гіларі Клінтон й, звичайно ж, продажна і брехлива преса.
Володимир Путін теж "зловив гаву" і ляпнув на тій злощасній прес-конференції те, про що ляпати “найчеснішому” і “найсправедливішому” царю всія Русі не годиться. У відповідях на запитання в'їдливих журналюг (звичайно ж, західних) він, обурюючись "несправедливими" звинуваченнями в анексії Криму, сказонув приблизно таке: "Все там законно. МИ провели референдум, і народ сказав своє слово. Питання закрите".
Російські політики і журналісти не посміли заперечити своєму вождю – йому видніше. Це ж не Америка, де кожне слово президента зважують на терезах, як ліки в аптеці, оцінюють і висловлюють свою думку. В Україні, правда, дехто розцінив виступ Путіна як чистосердечну "явку з повиною" і запропонував негайно готувати позов до міжнародних судових інстанцій. Принаймні, в необхідності цього переконана заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко.
Пані Ірину можна зрозуміти, хоча не зовсім ясно, як Путіна змусити з'явитися в суд і чи той суд взагалі захоче подібну справу розглядати. Доки йдуть суперечки з приводу фрази кремлівського вождя, в офіційній стенограмі його виступу слово "МИ" акуратно видалили, і з чистосердечного "зізнання" вийшов пшик. Не сумніваюсь, що і у відеозапису ви більше ніколи подібного не почуєте. А як і почуєте, то що? В росіян одна відмовка: "нас там нема". Не "було" їх і тоді, коли російські власті збивали пасажирський "Боїнг", бомбили мирних жителів Сирії, захоплювали міста і села Донеччини й Луганщини і т. д., і т. п.
Спостерігаючи за подібними чудасіями, так і хочеться розсміятися. Бо надто вже кумедно виглядають персонажі цієї трагікомедії. Але, як кажуть, було б смішно, якби не так сумно. Адже кожне слово політичних діячів світового масштабу може в одну мить перетворитися в практичну дію. І дай, Боже, щоб у позитивну. Та нерідко після подібних обмовок (свідомих чи несвідомих) спалахують війни, збройні конфлікти, заворушення і революції.
На жаль, всі це розуміють, але вдіяти нічого не можуть. От і на минулому тижні Дональд Трамп видав нову порцію чорного гумору: він у Твіттері повідомив, що доручив своєму зовнішньополітичному відомству запросити Володимира Путіна у США на… зустріч восени цього року. Коли про це дізнався очільник американської розвідки, то довго сміявся. Щоб у цьому переконатися, досить знайти відповідний ролик в інтернеті.
Але головному розвіднику США цей сміх може дорого обійтися: ані Трамп, ані Путін не люблять, коли хтось над ними жартує. Вони воліють, аби всі плакали, а сміялися тільки вони.
Охрім СВИТКА.
В народі кажуть: "Слово не горобець. Вилетить – не спіймаєш".
Не знаю, чи цю приказку коли-небудь чули високопоставлені особи. І не тільки в Україні, а й поза її межами. Чомусь мені здається, що не чули. Бо дехто з них звик розкидатися словами, не особливо вникаючи в їх зміст і можливі наслідки.
Ось нині багато розмов про зустріч американського президента Дональда Трампа з російським “колегою” Володимиром Путіним в Гельсінкі. Здавалося б, що тут обговорювати, коли обидва перемовники все сказали на підсумковій прес-конференції?
Виявляється, сказали все, та трішечки не все. Як мовив один з літературних героїв: "Так, та трішечки не так". Бо після тієї зустрічі стільки в людей запитань виникло, що й досі на них толком відповісти ніхто не може. Пан Трамп, який дуже не любить, коли його критикують "брехливі" газети і телеканали, яким він оперативно щодня дає відкоша у мережі Твіттер, на згаданий прес-конференції добалакався до того, що заявив про свою майже цілковиту довіру до Путіна, який запевнив, що Росія не втручалася в президентські вибори у США. При цьому по-хамськи поставив під сумнів ефективність роботи своєї розвідувальної служби.
Сказане настільки розлютило американців, що вони майже одностайно засудили заяву господаря Білого дому, назвавши її "зрадою" і "ганьбою". Довелося Дональду Трампу незграбно виправдовуватися, стверджуючи, що він обмовився і його неправильно зрозуміли. Бо він – хороший, справжній патріот Америки, а винні Барак Обама і Гіларі Клінтон й, звичайно ж, продажна і брехлива преса.
Володимир Путін теж "зловив гаву" і ляпнув на тій злощасній прес-конференції те, про що ляпати “найчеснішому” і “найсправедливішому” царю всія Русі не годиться. У відповідях на запитання в'їдливих журналюг (звичайно ж, західних) він, обурюючись "несправедливими" звинуваченнями в анексії Криму, сказонув приблизно таке: "Все там законно. МИ провели референдум, і народ сказав своє слово. Питання закрите".
Російські політики і журналісти не посміли заперечити своєму вождю – йому видніше. Це ж не Америка, де кожне слово президента зважують на терезах, як ліки в аптеці, оцінюють і висловлюють свою думку. В Україні, правда, дехто розцінив виступ Путіна як чистосердечну "явку з повиною" і запропонував негайно готувати позов до міжнародних судових інстанцій. Принаймні, в необхідності цього переконана заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко.
Пані Ірину можна зрозуміти, хоча не зовсім ясно, як Путіна змусити з'явитися в суд і чи той суд взагалі захоче подібну справу розглядати. Доки йдуть суперечки з приводу фрази кремлівського вождя, в офіційній стенограмі його виступу слово "МИ" акуратно видалили, і з чистосердечного "зізнання" вийшов пшик. Не сумніваюсь, що і у відеозапису ви більше ніколи подібного не почуєте. А як і почуєте, то що? В росіян одна відмовка: "нас там нема". Не "було" їх і тоді, коли російські власті збивали пасажирський "Боїнг", бомбили мирних жителів Сирії, захоплювали міста і села Донеччини й Луганщини і т. д., і т. п.
Спостерігаючи за подібними чудасіями, так і хочеться розсміятися. Бо надто вже кумедно виглядають персонажі цієї трагікомедії. Але, як кажуть, було б смішно, якби не так сумно. Адже кожне слово політичних діячів світового масштабу може в одну мить перетворитися в практичну дію. І дай, Боже, щоб у позитивну. Та нерідко після подібних обмовок (свідомих чи несвідомих) спалахують війни, збройні конфлікти, заворушення і революції.
На жаль, всі це розуміють, але вдіяти нічого не можуть. От і на минулому тижні Дональд Трамп видав нову порцію чорного гумору: він у Твіттері повідомив, що доручив своєму зовнішньополітичному відомству запросити Володимира Путіна у США на… зустріч восени цього року. Коли про це дізнався очільник американської розвідки, то довго сміявся. Щоб у цьому переконатися, досить знайти відповідний ролик в інтернеті.
Але головному розвіднику США цей сміх може дорого обійтися: ані Трамп, ані Путін не люблять, коли хтось над ними жартує. Вони воліють, аби всі плакали, а сміялися тільки вони.
Охрім СВИТКА.
Було б смішно, якби не сумно
Залишити коментар