Повідомлення в номер / В тенетах у диявола

02.08.2018

В тенетах у диявола

Я не алкоголік… Я такий, як всі. Скажіть, а хто з нас не п'є? Хіба важко хворий чи падлюка. Кожен знає, що келих спиртного зігріває, підіймає настрій та відволікає від дурних думок. Мені часто дорікають: ти – п'яниця. А озирніться довкола. Ви бачили десь "тверезі" весілля, дні народження чи корпоративи, де б не було оковитої? Дехто дивиться на мене, як на прибульця із Космосу, який розмовляє незрозумілою мовою. Але ж я – один із вас.

Спілкування за чаркою робить людину розкутішою. Це ефективний засіб для вирішення важко розв'язуваних проблем. Погодьтеся: все наше суспільство знаходиться в стадії залежності від алкоголю. Країна та її влада фактично спонукають до цього. Тільки кілька штрихів. Кожен фільм формується на сюжетах п'яного застілля. Кожен телеканал рекламує горілку й пиво. Підпільний бізнес безкарно спрямовує в маси ріки фальсифікованого спирту, а самогоноваріння майже "узаконене".

Хвороба прогресує. Здається, хтось цілеспрямовано, невидимою рукою спрямовує довірливих українців в безодню, звідки вороття немає. Забуває тільки той "хтось", що без рабів обітована земля наша благодатна врожаїв не вродить.

П'яні думки? Як би ж то! Погляньте на шлях "залежного", який падав, вставав й шукає вихід з безвиході.

Коли я став вживати спиртне? Давно, ще у третьому класі. На свято Юрія із старшими хлопцями ми пішли в жито. Там мені налили півсклянки самогону. Щоб продемонструвати свою "дорослість", я випив все до дна. Земля захиталася і стала втікати з-під ніг. Синьо-червоні хвилі туману попливли перед очима. Я втратив свідомість і покотився по зеленому житу. Отямився через деякий час. Боліла страшенно голова.

Чому тоді випив? Дитина наслідує приклад дорослих. З іншого боку, вона хоче пізнати, що таке вогонь і вода, солодке і гірке, а також, а що ж то за напій, який змінює поведінку людини.

Батьки? А як встежиш, коли ти вийшов за поріг дому і опинився в обіймах вулиці і примарної свободи? В мою свідомість ніхто навіть не намагався вкласти застереження щодо небезпеки та наслідків від вживання алкоголю.

Юні роки теж проходили під знаком хмільних напоїв. Танці-шманці, релігійні свята, празники, зустрічі друзів – скрізь рікою лився алкоголь. Хто з нас не хвалився подвигами після надмірного випитого? Чим дурніші вчинки, тим вищий "п'єдестал" геройства.

Попри все, Боже провидіння вело мене за руку в бік добра. Я здобув престижну технічну професію, яка важлива й потрібна людям. Пішли одна за одною заявки від клієнтів. Я виконував їхні прохання. Найпопулярніша плата – пляшка оковитої.

Пам'ятаєте анекдот: чоловік бідкається з приводу підвищення цін і малої зарплати. Як вижити?

– А я не переживаю, – каже токар. – Моя деталь що до, що після підвищення однаково буде коштувати пляшку горілки.

Не зчувся, як щоденне вживання спиртного затягло мене в сіті диявола. Зранку тряслися руки, боліла голова. Я йшов до найближчого кафе. Після випитих ста грамів все ставало на свої місця. Вечори були заповнені барами і друзями. Кількість їх збільшувалась, а хвороба прогресувала.

Та раптом у цей затуманений простір влетіла Птаха. Висока, струнка, довгонога і щебетлива. Вона, немов ангел-спаситель, витягла мене із тої трясовини і полетіла у простір тверезості. Мої друзі по пляшці залишилися в іншому хмільному світі.

Друже мій! Вслухайся в пораду: не легковаж. Залежність від алкоголю легко подолати зміною середовища, в якому друзі, рідні, знайомі ведуть тверезий спосіб життя.

Другий твій ангел-спаситель – жінка. Вона може відвернути від шкідливої звички. Її закоханість у тебе, тверезий спосіб життя та мудрість – це еліксир зцілення. Посилаючи цю Птаху, Бог мене рятував. Він чомусь розраховував на мене. Але…

Доля намотувала на сувої свого "полотна" картини радості, за якими я не бачив чорних тіней. У моєму житті з'явилася інша Птаха, і я одружився. Те миле, ніжне створіння із бісиками в очах зачарувало мене.

Я готовий був мити щодня її звабливі ніжки, виконувати всі примхи і забаганки, іти за нею, як приручений, дресирований ведмідь. А моя ненаглядна любила розкішне життя, в якому вершиною блаженства був келих солодкого вина і гуляння до ранку.

Стережіться, без міри закохані! Тверезійте від кохання і оковитої та оселяйтеся на шлях буття!

Майнуло кілька літ, і моя ненаглядна помахала ручкою. Мовляв, бувай здоровий: "А я іду туди, не знаю, куди. Хочу того, не знаю, кого". Для мене це був удар грому, блискавки серед ясного неба. Казка про Адама і Єву в раю скінчилася. Самотність, образа, пекельні душевні муки – все сплелося в один пекучий клубок. Життя втрачало сенс. Лихий нагадував про старе болото: "В тебе горе, негаразди, відчай – окунись в криницю з дурман-зіллям. Біля неї немало таких, як ти. З ними потішиш душу!".

О, ця клята слабкодухість! Я знав, що пиятика – це не вихід, але дедалі більше грузнув у болоті застіль. Затуманений, плакався комусь через свої негаразди. Скиглив, що життя не склалося. Хоч хто мав його складати, крім мене? Непомітно ставав лінивим, інертним, часом неголеним і пом'ятим – справжнім безхатченком.

Моральні, культурні, етичні цінності, поховалися по закутках мого нового буття. Бували зриви і на роботі, але друзі прикривали, виручали, як могли.

П'яний в колективі – це гнила картоплина в бурті. Від неї вірусом гнилизни заражаються інші, тому бульбину викидають на смітник. Так я став безробітним та незайнятим.

Я й тут не взяв себе в руки. Вранці каявся, клявся, а ввечері знову був одурманений алкоголем. "Покінчу з собою", – не раз блискавкою з'являлась думка і… зникала. Навіть на самогубство не вистачало сили волі. Моє падіння тривало.

Якось на мене наїхала машина. Травма важка. Складали лікарі моє тіло до купи довго. Це ще більше вплинуло на загальний стан. Якщо я в алкогольному дурмані був по груди, то тепер – по вуха. Заборона лікарів вживати алкоголь під страхом смерті не діяла. Головною метою кожного прийдешнього дня стало завдання знайти, за що випити. Металобрухт, порожні пляшки, дрібні крадіжки – все ішло в хід. Сатана торжествував. Невдовзі сталося те, що мало статися.

З'явилися напади "білої гарячки" та симптоми епілепсії. Мені про них розказували, а я їх не відчував і не бачив. Страшні картини проходили, як в гіпнотичному сні. Хтось невидимий відчиняв дверцята комірки свідомості, знущався над моїм єством, лякав рідних і знайомих, а потім так само зачиняв.

Коли наставали миті тверезого просвітління, я вкотре клявся собі і всім: "Все – зав'яжу!". Та це була брехня. Дух зів'яв. Сила волі зникла.

Промайнуло чотири десятки років життя. Я залишив на тому шляху біль рідних, злослів'я ворогів, жалість слабкодухих. Я – руйнівник свого життя.

Час від часу іду в церкву: "Спаси, помилуй, наверни на шлях істини, Боже, якщо Ти є!".

Бог мовчить… А як Він наверне, коли я й кроку не ступаю до Нього?

Для чого ця публічна сповідь? Не знаю… Можливо, хтось почує і прозріє, візьме себе в руки. А поки що світло далеко…

Петро ШПИЛЮК.

Від редакції: автор, справжнього прізвища якого ми із зрозумілих причин не називаємо, порушив дуже болючу проблему. На превеликий жаль, алкоголізм і пияцтво, як, зрештою, й наркоманія, останнім часом набрали характеру епідемії. Про це свідчать дані, які наводимо нижче.

Так, згідно з Всесвітнім рейтингом здоров'я, Україна – 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених вживанням алкогольних напоїв (у середньому 6 смертей – на 100 тисяч населення, з яких дві третіх становлять чоловіки, а третина – жінки). Пересічний мешканець вживає 7,5 літра горілки, 60 літрів пива і 7 літрів вина. Однак треба мати на увазі, що кількість випитого – це, так би мовити, офіційні дані. А ще ж є неофіційна "статистика" – самогон, фальсифіковані напої, спирт та ін., які жодному підрахунку не підлягають...