Повідомлення в номер / Брехуни і підбрехувачі

Днями вирішив купити кавуна. На дворі – серпень, спека, тож незрілої ягоди, як дехто  називає смугасте солодке диво, бути не може.

Пішов на так званий "опт", куди дорога нагадує пральну дошку і яку, схоже, ніхто ремонтувати не збирається. Оскільки була вже пообідня пора, то покупців, як і продавців, багато не побачив.

В одному із кіосків торгувала знайома жіночка, у якої не раз купував овочі і фрукти.

– Кавуни у вас добрі? – поцікавився.

– Чудові! – не моргнувши оком, відповіла продавчиня.

– Зважте одного. Бажано – "кавуниху".

Продавчиня слухняно виконала моє прохання. Подякувавши, я заплатив більше 40 гривень за кавуна і вирушив додому, в уяві уже смакуючи дарунком херсонських чи одеських  баштанників.

Яким же було моє розчарування і навіть обурення, коли, розрізавши оте смугасте диво, я побачив блідо-рожеву м'якоть, котра аж ніяк не свідчила про стиглість кавуна. Та й смак мимоволі викликав асоціації з телевізійними повідомленнями, що стосуються масових отруєнь в Україні неякісними харчовими продуктами. Довелося кавуна викинути у помийне відро.

Коли наступного дня я знову завітав на "опт" і підійшов до злощасного кіоску, де реалізують зіпсовані овочі і фрукти, розповівши про це продавчині, вона анітрохи не засоромилася.

– А як ви доведете, що купували зіпсованого кавуна саме у мене?

– Але ж ви пам'ятаєте, що я купував у вас.

– Пам'ятаю, то що з того?

Зрозумівши, що "дискусія" ніякого практичного результату не дасть, я на прощання сердито кинув:

– Ви обдурюєте людей, обманюєте їх. Ганьба!

Жіночка, іронічно посміхнувшись, сказала:

– А хто тепер не обманює? Наша влада – всуціль брехуни й підбрехувачі. У неї вчимося.

Звичайно, викинувши в помийне відро 40 гривень, я не надто збіднів,  хоч за ці гроші можна було б купити кілька буханців хліба, більше двох кілограмів цукру, дві пляшки олії і т. п. Але суть не в цьому. Найгірше у тому, що та продавчиня  в даному випадку сказала правду – без брехні нині не проживеш. І яскравим прикладом тут, справді, є наші можновладці.

Не буду повторювати давно відомі їх обіцянки про швидке закінчення війни на Сході, життя "по-новому", підвищення пенсій і зарплат тощо. Тут все чітко й зрозуміло. А от те, що державне казначейство України має на своєму рахунку всього 2 мільярди гривень – це щось нове. І хоч очільники казначейства, як і слід було чекати,  цю інформацію заперечують і говорять про якість 20 мільярдів, їм не віриш, як і пану Гройсману, котрий вину за затримку пенсій "звалив" на Пенсійний фонд України. Мовляв, ми вам гроші дали, виправляйте ситуацію.

І знову хочеться сказати: "Не вірю. Якщо гроші були б, то навряд чи ПФУ наважився б їх приховати. Напевно, й "Укрпошта" не стала б проводити сумнівні операції з пенсійними коштами".

Справа, очевидно, в іншому: грошей в державі катастрофічно бракує. Не зовсім, м'яко кажучи, розумна економічна політика уряду, який замість того, щоб підтримувати промислове і сільськогосподарське виробництво, малий і середній бізнес, боротися з корупцією, вдається до популізму і пустодзвонства, і призвела до того, що маємо те, що маємо. Від України відвернувся навіть Міжнародний валютний фонд, де розуміють: в країні економічні реформи не проводять, а створюють їх видимість, бюджетні кошти як розкрадали, так і розкрадають. Отож, про нові кредити транші забудьте, панове!

А як тут забудеш, коли на "носі" – чергові президентські й парламентські вибори, довірливий електорат чекає нових обіцянок, підвищень зарплат і пенсій? От і доведеться вмикати друкарський верстат, розкручувати спіраль інфляції, щоб на  різниці реального курсу гривні й долара так-сяк звести  кінці з кінцями.

Що ж маємо в кінцевому підсумку? Чергову порцію брехні від урядовців, які запевняють: все "добре" і все "під контролем". Тільки, боюсь, оте "добре" може незабаром пересічним українцям боком вилізти.

Одне втішає: брешуть не тільки на ковельських ринках і в київських офісах – брешуть у всьому світі. Брешуть у Вашингтоні, Москві, Берліні, Ліссабоні. У США навіть підрахували, що президент Дональд Трамп щоденно бреше в середньому 9 разів на день (!). Так що, дорогі земляки, не надто обурюйтеся, коли вас дурять. Бо, зрештою, коли ми дозволяємо, щоб нас обманювали, то, можливо, в чомусь і ми винні?..