Своя і незалежна Церква
Цьогоріч на храмове свято 9 серпня до Люблинецької церкви святого Пантелеймона зібралися не лише її прихожани, гості, а й з’їхалося багато священиків (на знімках). Особлива радість відчувалася в словах пастирів, ясніла на обличчях усіх присутніх. І це зрозуміло. Адже люди в очікуванні надання Томоса про автокефалію Православної церкви в Україні.
Святійший Патріарх Філарет, утішаючи та розраджуючи нас, неодноразово говорив: «Бог створить такі умови, що автокефалія буде», – і ці умови настали!
Статус незалежної Української Церкви вистраждали мільйони українців. 1 січня 1919 року Директорія УНР видала «Закон про автокефалію УАПЦ», головною засадою якого було проголошення автокефалії, тобто повної незалежності Української Православної Церкви. З цією метою професор О. Лотоцький від імені уряду Директорії УНР прибув до Стамбула й у квітні 1919 р. розпочав переговори з Константинопольською Патріархією, метою яких було визнання автокефалії Української Православної Церкви. Проте знищення УНР на той час унеможливило цей процес, якому виповнюється 100 років.
З огляду на ці історичні факти та події, що відбуваються в нашій незалежній країні, абсолютно логічним є рішення Верховної Ради України 19 квітня 2018 р. про підтримку Звернення Президента України Петра Порошенка до Вселенського Патріарха Варфоломія з приводу надання Томоса про автокефалію Православної Церкви в Україні. «За» проголосували 268 народних депутатів. Отже, початок процесу набуття автокефалії Українською Церквою покладений.
А надання Томоса Вселенського Патріарха стане суттєвим поштовхом для об’єднання нашого народу. Адже не лише між церковними громадами різних православних юрисдикцій буде порозуміння, але й примиряться сім’ї. Бо сьогодні, на жаль, є непоодинокі випадки, коли родина конфліктує через відвідування різних храмів, навіть молоді пари не вінчаються, бо їхні батьки – парафіяни різних церков.
Важливо розуміти: нині православні українці однакові в сповіданні віри, догматів, але розділені адміністративно. Тому це питання й потрібно вирішувати.
Можна почути заяви про те, що українська влада втручається в справи Церкви. Може, і справді вперше у світовій історії ми маємо такий випадок? Думаю, ті , хто робить такі заяви, точно знають і про історію національно-церковно-визвольного руху балканських народів з-під Османського ярма, і звернення до Вселенського Патріарха польського уряду щодо незалежності Православної Церкви в Польщі, і приклади з часів правління Бориса Годунова… Знають, але сьогодні їм вигідно про це «забути».
Саме тепер національно-духовна безпека нашої держави, особливо тепер, є надзвичайно важливою. Отож не зупиняймося й щиро молімося за утвердження Єдиної Помісної Української Православної Церкви.
Нехай Боже благословення буде над усіма православними християнами!
Протоієрей
Матвій Олійник,
настоятель Свято-Пантелеймонівської
громади
смт Люблинця.
Цьогоріч на храмове свято 9 серпня до Люблинецької церкви святого Пантелеймона зібралися не лише її прихожани, гості, а й з’їхалося багато священиків (на знімках). Особлива радість відчувалася в словах пастирів, ясніла на обличчях усіх присутніх. І це зрозуміло. Адже люди в очікуванні надання Томоса про автокефалію Православної церкви в Україні.
Святійший Патріарх Філарет, утішаючи та розраджуючи нас, неодноразово говорив: «Бог створить такі умови, що автокефалія буде», – і ці умови настали!
Статус незалежної Української Церкви вистраждали мільйони українців. 1 січня 1919 року Директорія УНР видала «Закон про автокефалію УАПЦ», головною засадою якого було проголошення автокефалії, тобто повної незалежності Української Православної Церкви. З цією метою професор О. Лотоцький від імені уряду Директорії УНР прибув до Стамбула й у квітні 1919 р. розпочав переговори з Константинопольською Патріархією, метою яких було визнання автокефалії Української Православної Церкви. Проте знищення УНР на той час унеможливило цей процес, якому виповнюється 100 років.
З огляду на ці історичні факти та події, що відбуваються в нашій незалежній країні, абсолютно логічним є рішення Верховної Ради України 19 квітня 2018 р. про підтримку Звернення Президента України Петра Порошенка до Вселенського Патріарха Варфоломія з приводу надання Томоса про автокефалію Православної
Церкви в Україні. «За» проголосували 268 народних депутатів. Отже, початок процесу набуття автокефалії Українською Церквою покладений.
А надання Томоса Вселенського Патріарха стане суттєвим поштовхом для об’єднання нашого народу. Адже не лише між церковними громадами різних православних юрисдикцій буде порозуміння, але й примиряться сім’ї. Бо сьогодні, на жаль, є непоодинокі випадки, коли родина конфліктує через відвідування різних храмів, навіть молоді пари не вінчаються, бо їхні батьки – парафіяни різних церков.
Важливо розуміти: нині православні українці однакові в сповіданні віри, догматів, але розділені адміністративно. Тому це питання й потрібно вирішувати.
Можна почути заяви про те, що українська влада втручається в справи Церкви. Може, і справді вперше у світовій історії ми маємо такий випадок? Думаю, ті , хто робить такі заяви, точно знають і про історію національно-церковно-визвольного руху балканських народів з-під Османського ярма, і звернення до Вселенського Патріарха польського уряду щодо незалежності Православної Церкви в Польщі, і приклади з часів правління Бориса Годунова… Знають, але сьогодні їм вигідно про це «забути».
Саме тепер національно-духовна безпека нашої держави, особливо тепер, є надзвичайно важливою. Отож не зупиняймося й щиро молімося за утвердження Єдиної Помісної Української Православної Церкви.
Нехай Боже благословення буде над усіма православними християнами!
Протоієрей Матвій Олійник, настоятель Свято-Пантелеймонівської громади смт Люблинця.
Своя і незалежна Церква
Церкви в Україні. «За» проголосували 268 народних депутатів. Отже, початок процесу набуття автокефалії Українською Церквою покладений. 
Залишити коментар