Все, що робиться, робиться до кращого
Як добре, що у нас є така газета, як «Вісті Ковельщини». Чекаю з нетерпінням четверга. Це той щасливий день, коли можна взнати, де і що було та буде на Ковельщині. І не тільки…
Газету за 6 вересня чекала з особливим нетерпінням. Зателефонувала голова «Творчого світу» Віра Семеній, повідомила, що має бути надрукований доробок наших колег по перу.
Читала поезії із захопленням, не відриваючись.
Отак дочиталась до 16-ої сторінки. Великими синіми літерами (такими, як льон у полі, як небо в ясну погоду, як один з кольорів нашого Українського прапора) було повідомлено:
«На Волині чекають гостей фестивалю «Лісова пісня» 6 – 9 вересня 2018 року».
З сумом в душі подумала: до Луцька шостого чи сьомого вересня немає можливості поїхати, а от на Ковельщині 8 вересня – здорово.
У програмі було вказано: «10.00 – урочисте відкриття фестивалю «Лісова пісня» біля пам’ятника Лесі Українці, екскурсія музеєм (село Колодяжне Ковельського району)».
Пригадався минулорічний фестиваль. Заповнена людьми площа міста. Біля пам’ятника Лесі людно. Поетесі з Болгарії я подарувала тоді свою дитячу книгу.
Вирішила: треба прийти трішки раніше. Досить запізнюватись!
О 9 год. 45 хв. у суботу я вже була біля пам’ятника нашій землячці в Ковелі. Зраділа! Невже прийшла однією з перших?
Десята година. Немає нікого. Спробували набрати телефон голови «Творчого світу» — не вдавалось. Додзвонилась до поетеси Світлани Пелех:
— Марієчко, зустріч біля пам’ятника й відкриття фестивалю відбудеться в с. Колодяжному, — повідомила вона і продовжила:
— Я вже на зупинці, їду в Колодяжне. Тут і Геннадій Сарапін, доганяйте!
Сумніву не було й хвилинки. Їду! Так хотілось поспілкуватись з братами та сестрами по перу.
Колодяжне зустріло тишею. Вельмишановні гості, як мені сказали, вже були на фуршеті.
Ми пройшлися виставковими залами. Помилувались картинами луцького художника. Мені захотілось відвідати й «білий» будиночок Лесі. Він був заповнений учнями 6 – 9-их класів Дубівської школи та їх вчителями – Тхоржевською Наталією Дмитрівною (до речі, у цього талановитого педагога в цей день був день Ангела), Уєвич Тетяною Василівною, Кнерин Лілією Володимирівною. Вони також зрозуміли, що фестиваль розпочнеться в м. Ковелі. Але велике бажання зустрітись з письменниками та письменницями, поетами та поетесами взяло гору над розчаруванням.
Після змістовної й цікавої розповіді місцевого екскурсовода Наталя Дмитрівна запропонувала нам із Світланою поїхати разом до Нечимного. Шановна поетична еліта вже була там.
Діти були радісні від спілкування з Ніною Бай, нашою землячкою, відомою українською поетесою робили селфі. Біля Лесиного дуба ми читали свої вірші. Діти нам аплодували.
Легенький шелест вітерця між листячком, знайдені перші грибочки, шепіт очерету – все це надихало і хвилювало.
Було таке враження, що з гущавини лісу ось-ось з’явиться Леся Українка зі своїми героями Мавкою, Лукашем, Перелісником.
Повертаючись з Нечимного, в с. Скулині завітали до місцевого священика о. Федора. На обійсті – затишно і чисто. Гарбузи виставили свої пузаті животики до Сонця, аромат від квітів розноситься довкіл.
Священик, крім звичайних домашніх тварин, займається вирощуванням страусів.
На жаль, велика кількість їх пропала. Чи то від заздрості людської, чи то з якоїсь іншої причини. Залишилась пара страусів Ему.
Діти раділи цій зустрічі. Робили знову фотографії.
На зворотньому шляху заїхали з дітьми до лісу. Діти співали, бігали, грались, обідали тим, що їм батьки дали з собою.
Пригадалось, як в автобусі один хлопчина жартома запропонував:
— Давайте скинемось і купимо піцу.
Діти:
— Добре!
Хлопчик:
— Ви скидаєтесь, я – ні!
Дівчинка:
— Ми їмо піцу, а ти ні!
Всі дружно засміялись.
Ми з Світланою у той день відпочили від душі і для душі. Щиро повірили в народну мудрість: «Все, що робиться, робиться до кращого!».
Марія БОГДАНОВИЧ,
авторка дитячої книги «Вірші і загадки для малої дитини та її родини», а також співавторка книги «Шлях, освячений любов’ю».
Як добре, що у нас є така газета, як «Вісті Ковельщини». Чекаю з нетерпінням четверга. Це той щасливий день, коли можна взнати, де і що було та буде на Ковельщині. І не тільки…
Газету за 6 вересня чекала з особливим нетерпінням. Зателефонувала голова «Творчого світу» Віра Семеній, повідомила, що має бути надрукований доробок наших колег по перу.
Читала поезії із захопленням, не відриваючись.
Отак дочиталась до 16-ої сторінки. Великими синіми літерами (такими, як льон у полі, як небо в ясну погоду, як один з кольорів нашого Українського прапора) було повідомлено:
«На Волині чекають гостей фестивалю «Лісова пісня» 6 – 9 вересня 2018 року».
З сумом в душі подумала: до Луцька шостого чи сьомого вересня немає можливості поїхати, а от на Ковельщині 8 вересня – здорово.
У програмі було вказано: «10.00 – урочисте відкриття фестивалю «Лісова пісня» біля пам’ятника Лесі Українці, екскурсія музеєм (село Колодяжне Ковельського району)».
Пригадався минулорічний фестиваль. Заповнена людьми площа міста. Біля пам’ятника Лесі людно. Поетесі з Болгарії я подарувала тоді свою дитячу книгу.
Вирішила: треба прийти трішки раніше. Досить запізнюватись!
О 9 год. 45 хв. у суботу я вже була біля пам’ятника нашій землячці в Ковелі. Зраділа! Невже прийшла однією з перших?
Десята година. Немає нікого. Спробували набрати телефон голови «Творчого світу» — не вдавалось. Додзвонилась до поетеси Світлани Пелех:
— Марієчко, зустріч біля пам’ятника й відкриття фестивалю відбудеться в с. Колодяжному, — повідомила вона і продовжила:
— Я вже на зупинці, їду в Колодяжне. Тут і Геннадій Сарапін, доганяйте!
Сумніву не було й хвилинки. Їду! Так хотілось поспілкуватись з братами та сестрами по перу.
Колодяжне зустріло тишею. Вельмишановні гості, як мені сказали, вже були на фуршеті.
Ми пройшлися виставковими залами. Помилувались картинами луцького художника. Мені захотілось відвідати й «білий» будиночок Лесі. Він був заповнений учнями 6 – 9-их класів Дубівської школи та їх вчителями –
Тхоржевською Наталією Дмитрівною (до речі, у цього талановитого педагога в цей день був день Ангела), Уєвич Тетяною Василівною, Кнерин Лілією Володимирівною. Вони також зрозуміли, що фестиваль розпочнеться в м. Ковелі. Але велике бажання зустрітись з письменниками та письменницями, поетами та поетесами взяло гору над розчаруванням.
Після змістовної й цікавої розповіді місцевого екскурсовода Наталя Дмитрівна запропонувала нам із Світланою поїхати разом до Нечимного. Шановна поетична еліта вже була там.
Діти були радісні від спілкування з Ніною Бай, нашою землячкою, відомою українською поетесою робили селфі. Біля Лесиного дуба ми читали свої вірші. Діти нам аплодували.
Легенький шелест вітерця між листячком, знайдені перші грибочки, шепіт очерету – все це надихало і хвилювало.
Було таке враження, що з гущавини лісу ось-ось з’явиться Леся Українка зі своїми героями Мавкою, Лукашем, Перелісником.
Повертаючись з Нечимного, в с. Скулині завітали до місцевого священика о. Федора. На обійсті – затишно і чисто. Гарбузи виставили свої пузаті животики до Сонця, аромат від квітів розноситься довкіл.
Священик, крім звичайних домашніх тварин, займається вирощуванням страусів.
На жаль, велика кількість їх пропала. Чи то від заздрості людської, чи то з якоїсь іншої причини. Залишилась пара страусів Ему.
Діти раділи цій зустрічі. Робили знову фотографії.
На зворотньому шляху заїхали з дітьми до лісу. Діти співали, бігали, грались, обідали тим, що їм батьки дали з собою.
Пригадалось, як в автобусі один хлопчина жартома запропонував:
— Давайте скинемось і купимо піцу.
Діти:
— Добре!
Хлопчик:
— Ви скидаєтесь, я – ні!
Дівчинка:
— Ми їмо піцу, а ти ні!
Всі дружно засміялись.
Ми з Світланою у той день відпочили від душі і для душі. Щиро повірили в народну мудрість: «Все, що робиться, робиться до кращого!».
Марія БОГДАНОВИЧ, авторка дитячої книги «Вірші і загадки для малої дитини та її родини», а також співавторка книги «Шлях, освячений любов’ю».
Все, що робиться, робиться до кращого
Тхоржевською Наталією Дмитрівною (до речі, у цього талановитого педагога в цей день був день Ангела), Уєвич Тетяною Василівною, Кнерин Лілією Володимирівною. Вони також зрозуміли, що фестиваль розпочнеться в м. Ковелі. Але велике бажання зустрітись з письменниками та письменницями, поетами та поетесами взяло гору над розчаруванням.
Залишити коментар