Історія вчить і застерігає
У дні, коли в Україні згадували жертв Голодоморів, у наших сусідів за "поребриком" було гамірно. Путінські пропагандисти з телеящика один поперед одним намагалися переконати своїх глядачів і слухачів у тому, що "Голодомор – це вигадка бандерівців і фашистів України", що ніякого "геноциду української нації не було", бо неврожай захопив величезну територію колишнього Радянського Союзу і тодішня компартійна влада робила все можливе, щоб нагодувати народ.
У подібні казочки, безперечно, частина населення Росії вірить, бо ті роки відійшли у далеку вічність, свідків страхітливих злочинів кремлівських верховодів та їх київських поплічників майже не залишилося. Тому брехати різного роду шейніним, кисельовим, соловйовим та іже з ними легко й просто.
Не оминули увагою московські учні Геббельса й подій 2013-2014 років, які вони вперто називають "державним переворотом". Які тільки образливі й глузливі метафори та епітети не використовували, аби лишень скомпрометувати учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану! Наскрізною ниткою крізь собаче гавкання проходить думка: український народ помилився, повіривши лідерам нації, бо революційні події України, яку вони саркастично-зневажливо іменують "нєзалєжной", принести тільки біду, горе, війну і занепад.
Не буде сперечатися з путінськими пропагандонами, які не можуть затямити: кожна нація має право на самовизначення, їй і тільки їй вирішувати, як жити, яке суспільство будувати. І саме заперечення цього права з боку Москву й призвело до трагічних подій 1932-1933 років. Коли б не Москва, не її біснуваті правителі, українці уникли б багатьох поневірянь, які випали на їх долю у ХХ столітті, та й продовжуються у ХХІ-му.
Зрештою, звернемося до фактів, котрі зайвий раз підтверджують: Голодомор більшовицькою владою був організований штучно, його метою було знищення українців як нації. Його визнали злочином проти людяності і людства 24 країни світу, ще в низці держав – органи місцевої влади окремих територіальних одиниць.
Отож, кілька "чорних" дат з української історії.
1932-й, 24 грудня
З українських сіл, які не виконали грабіжницьких і нереальних планів хлібозаготівель, вивозять усі запаси зерна, навіть посівне збіжжя.
1933-й, 1 січня
Сталін наказує довести до відома всіх українських селян спеціальну постанову Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) про застосування якнайжорсткіших репресій щодо кожного, хто не здасть хліб.
1933-й, січень
Масові обшуки, проведені на виконання постанови від 1 січня 1933 року, позбавляють селян останніх залишків їжі та прирікають на голодну смерть.
1933-й, 22 січня
Директивою Йосипа Сталіна заборонено виїзд селян з охоплених голодом територій - України та Кубані - в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяця дії цієї директиви затримують майже 220 тис. чоловік. Із них понад 186 тис. силоміць повертають додому, де вони приречені на голодну смерть.
1933-й, 24 січня
Фактичним керівником України Сталін призначає Павла Постишева, який обіймає посаду другого секретаря ЦК КП(б)У.
1933-й, лютий
ЦК КП(б)У приймає перші спеціальні постанови про вибіркову допомогу Україні для забезпечення потреб весняної посівної кампанії.
1933-й, весна
Комуністичний режим розпочинає масштабну кампанію "очищення" від українських націоналістів. Розмах тогочасних політичних репресій в Україні порівнюється з Великим терором 1937-1938 р.р. За офіційними даними, в Україні 1933 р. було заарештовано понад 124 тисячі осіб, що більше, ніж у 1938 р.
1933-й, березень
Негласна заборона використовувати слова "голод", "голодування" на позначення ситуації в українських селах. У партійних документах говориться лише про "продовольчі труднощі".
1933-й, червень
Смертність від голоду в Україні сягає апогею: за оцінками демографів, у червні померло понад 1 млн чоловік.
1933-й, серпень
Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету й переселення у вимерлі від голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб.
1933-й, осінь
Книги реєстрації смертей за 1933 р. вилучають із сільрад.
1934-й, січень
На ХІІ з'їзді КП(б)У тодішній комуністичний керівник республіки Павло Постишев заявляє, що 1933-й став "роком розгрому націоналістичної контрреволюції". "Активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому - і колгоспи пішли вгору", - ось слова з його промови.
l
Як бачимо, навіть побіжний перелік тих трагічних подій засвідчує істинність вище наведених думок. "Гіркі жнива" 1932-1933 р. р. червоним "серпом" скосили життя кількох мільйонів селян, сталевого хребта нації, та їх дітей. Точне число жертв не встановлено й донині, але було їх, як стверджують дослідники, не менше 11 мільйонів.
І глибоко помиляється той, хто вважає, що подібне вже ніколи не повториться. Теорія і практика ленінізму, сталінізму, а тепер путінізму - це масовий терор, репресії, війни. Вони й сьогодні пишним отруйним "цвітом" розцвіли в Криму, на Донбасі, в близьких, і далеких куточках земної кулі. Де "руський мір", там зло, ненависть, смерть. Це ще раз підтвердили події на Азовському морі, що трапилися цими днями і які змусили українську владу запровадити воєнний стан в ряді областей країни.
Тому хочеться ще й ще раз повторити відомі слова: "Люди! Будьте пильні! Історія вчить і застерігає. Робімо правильні висновки з її кривавих уроків!".
Михайло КУЗЬМУК.
У дні, коли в Україні згадували жертв Голодоморів, у наших сусідів за "поребриком" було гамірно. Путінські пропагандисти з телеящика один поперед одним намагалися переконати своїх глядачів і слухачів у тому, що "Голодомор – це вигадка бандерівців і фашистів України", що ніякого "геноциду української нації не було", бо неврожай захопив величезну територію колишнього Радянського Союзу і тодішня компартійна влада робила все можливе, щоб нагодувати народ.
У подібні казочки, безперечно, частина населення Росії вірить, бо ті роки відійшли у далеку вічність, свідків страхітливих злочинів кремлівських верховодів та їх київських поплічників майже не залишилося. Тому брехати різного роду шейніним, кисельовим, соловйовим та іже з ними легко й просто.
Не оминули увагою московські учні Геббельса й подій 2013-2014 років, які вони вперто називають "державним переворотом". Які тільки образливі й глузливі метафори та епітети не використовували, аби лишень скомпрометувати учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану! Наскрізною ниткою крізь собаче гавкання проходить думка: український народ помилився, повіривши лідерам нації, бо революційні події України, яку вони саркастично-зневажливо іменують "нєзалєжной", принести тільки біду, горе, війну і занепад.
Не буде сперечатися з путінськими пропагандонами, які не можуть затямити: кожна нація має право на самовизначення, їй і тільки їй вирішувати, як жити, яке суспільство будувати. І саме заперечення цього права з боку Москву й призвело до трагічних подій 1932-1933 років. Коли б не Москва, не її біснуваті правителі, українці уникли б багатьох поневірянь, які випали на їх долю у ХХ столітті, та й продовжуються у ХХІ-му.
Зрештою, звернемося до фактів, котрі зайвий раз підтверджують: Голодомор більшовицькою владою був організований штучно, його метою було знищення українців як нації. Його визнали злочином проти людяності і людства 24 країни світу, ще в низці держав – органи місцевої влади окремих територіальних одиниць.
Отож, кілька "чорних" дат з української історії.
1932-й, 24 грудня
З українських сіл, які не виконали грабіжницьких і нереальних планів хлібозаготівель, вивозять усі запаси зерна, навіть посівне збіжжя.
1933-й, 1 січня
Сталін наказує довести до відома всіх українських селян спеціальну постанову Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) про застосування якнайжорсткіших репресій щодо кожного, хто не здасть хліб.
1933-й, січень
Масові обшуки, проведені на виконання постанови від 1 січня 1933 року, позбавляють селян останніх залишків їжі та прирікають на голодну смерть.
1933-й, 22 січня
Директивою Йосипа Сталіна заборонено виїзд селян з охоплених голодом територій - України та Кубані - в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяця дії цієї директиви затримують майже 220 тис. чоловік. Із них понад 186 тис. силоміць повертають додому, де вони приречені на голодну смерть.
1933-й, 24 січня
Фактичним керівником України Сталін призначає Павла Постишева, який обіймає посаду другого секретаря ЦК КП(б)У.
1933-й, лютий
ЦК КП(б)У приймає перші спеціальні постанови про вибіркову допомогу Україні для забезпечення потреб весняної посівної кампанії.
1933-й, весна
Комуністичний режим розпочинає масштабну кампанію "очищення" від українських націоналістів. Розмах тогочасних політичних репресій в Україні порівнюється з Великим терором 1937-1938 р.р. За офіційними даними, в Україні 1933 р. було заарештовано понад 124 тисячі осіб, що більше, ніж у 1938 р.
1933-й, березень
Негласна заборона використовувати слова "голод", "голодування" на позначення ситуації в українських селах. У партійних документах говориться лише про "продовольчі труднощі".
1933-й, червень
Смертність від голоду в Україні сягає апогею: за оцінками демографів, у червні померло понад 1 млн чоловік.
1933-й, серпень
Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету й переселення у вимерлі від голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб.
1933-й, осінь
Книги реєстрації смертей за 1933 р. вилучають із сільрад.
1934-й, січень
На ХІІ з'їзді КП(б)У тодішній комуністичний керівник республіки Павло Постишев заявляє, що 1933-й став "роком розгрому націоналістичної контрреволюції". "Активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому - і колгоспи пішли вгору", - ось слова з його промови.
ххх
Як бачимо, навіть побіжний перелік тих трагічних подій засвідчує істинність вище наведених думок. "Гіркі жнива" 1932-1933 р. р. червоним "серпом" скосили життя кількох мільйонів селян, сталевого хребта нації, та їх дітей. Точне число жертв не встановлено й донині, але було їх, як стверджують дослідники, не менше 11 мільйонів.
І глибоко помиляється той, хто вважає, що подібне вже ніколи не повториться. Теорія і практика ленінізму, сталінізму, а тепер путінізму - це масовий терор, репресії, війни. Вони й сьогодні пишним отруйним "цвітом" розцвіли в Криму, на Донбасі, в близьких, і далеких куточках земної кулі. Де "руський мір", там зло, ненависть, смерть. Це ще раз підтвердили події на Азовському морі, що трапилися цими днями і які змусили українську владу запровадити воєнний стан в ряді областей країни.
Тому хочеться ще й ще раз повторити відомі слова: "Люди! Будьте пильні! Історія вчить і застерігає. Робімо правильні висновки з її кривавих уроків!".
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар