Повідомлення в номер / "Я вам дарую, люди, ці пісні…"

А мій народ – з душею, наче 

Сонце…

Ну, де ще є така ясна краса?

Увесь цей світ ми тулимо 

до серця,

Він – пісня наша й радості

 сльоза.

Ніна ШУГНІЛО.

Незвичайну душу  має наш народ: співає, коли щасливий, і співає, коли з очей котяться сльози. Пісня супроводжувала все його життя. Народження української пісні сягає сивої давнини.

Незважаючи на стрімкий розвиток техніки та інформатизації, сьогодні пісня, яка відображає думки і почуття народу, стала частиною його життя, духовного світу.

Багатою є пісенна скарбниця Волині, в яку зробила свій вагомий вклад і Ніна Іллівна Шугніло. Її творчість заслуговує на увагу та визнання, тому що є джерелом доброти, любові, духовної висоти та людською правдою.

Останнім часом її життя тісно пов'язане із селом Уховецьком, адже тут серед  соснових посадок, поблизу мальовничого озера Ухо живе її родина, в якій вона стала берегинею.

Народилась Ніна Іллівна у важкі повоєнні роки в невеликому селі Грив'ятки на Ковельщині. Взірцем доброти, працелюбності, великого терпіння і любові був для неї батько Ілля Данилович, бо важка недуга дружини поклала на його плечі і жіночу, і чоловічу роботу та виховання дітей.

Ніна Іллівна так згадує своє дитинство: "Бувало, що в хаті і хліба не було. Та найсвітлішими ставали хвилини, коли батько брав до рук саморобну вербову сопілку, садовив мене на коліна і грав. Здається, що та мелодія й досі плаче в мені, сміється і чарує. І повела ця мелодія мене по світу разом з батьковими піснями та його словами: "Як би  не було важко в житті, доню, але ти вір, що після дощу завжди   буде Сонце".

Доля була не дуже прихильною до Ніни Іллівни. У 16 років вона залишилась сиротою. Потрібно було дбати не тільки про себе, а й про молодшого брата Миколу.

Оскільки ще в школі самотужки навчилась грати на баяні та гітарі, то вирішила вступити до Луцького культосвітнього училища. Довелось вчитися на заочній формі навчання і працювати клубним працівником – спочатку в с. Заячівці, а потім в рідному селі. Тут Ніна Іллівна організувала і стала керівником самодіяльного художнього колективу, для якого писала пісні, що відображали життя села з його радощами та болями: "Ми поклонімось, люди, цій землі", "Чому так  рано відцвіли сади", "Волошкові вінки", "Тільки ніжність квітує калиною", "Стоїть, наче доля, хатина  в саду".

Є поети, що пишуть для дітей, інші – для дорослого читача. Ніна Іллівна глибинно збагнула світ і дитини, і затамовані переживання зрілої людини. Вона є автором двох поетичних збірок: "Біля воріт притишена калина" (2003 р.) та "Цей світ до мене піснею озветься" (2012 р.). До цих збірок увійшли твори, написані як тексти пісень і для дорослих, і для дітей. До друку готується третя збірка.

Та головне не в кількості надрукованих збірок, а в тематичному багатстві, філософській насиченості, художньому розмаїтті, громадянському звучанні творів.

Вірші Ніни Іллівни ніжні й пристрасні, задушевні й мелодійні – без музики співучі. Вони легко  запам'ятовуються і  співаються. Саме тому багато з них привернули увагу композиторів і стали піснями. Багато текстів покладено на музику самою поетесою. Також писали музику на її поезії Галина Васіна, Сергій Петросян, Андрій Пастушенко та інші. Багато поезій кладуть на музику  й аматори художньої самодіяльності Ковельщини.

l

Поетеса постійно захоплюється навколишнім життям, весь час відкриває для себе щось нове. Свої враження і захоплення передає людям. Слово її звучить щиро і безпосередньо, з притаманним їй особливим ліризмом і теплом: 

…Я навчилась на землі

 співати –

Серед ланів, серед зелених

 трав.

Тут стільки струн!

Яку торкни – озветься,

Застогне віттям, зашумить

 дощем,

Струмочком жвавим в річку

 переллється,

У засіки хлібами потече.

Ніжними та задушевними є пісні про маму – "зіроньку високу",  "красиву й завжди молоду",   у яких йдеться про силу материнської любові ("Мамочко, мамо", "Мамині дороги", "Мати", "Мамо, мамо", "Тобі, мамо", "Мамині роки").

Небагато рядків у творі "Мамина пісня", але в ній і "весела й щира пісня солов'я", і "цвіт любистку", що мама клала "на щастя й долю" в колиску дитини.

Тому "мамина пісня, немов  в саду вишня, у серці так ніжно цвіте", є молитвою і правдою найсвятішою: "то  зорями сяє, то Сонцем зійде"; "Цвіт калини білий за селом… в душі, як пісня мами сяє".

З глибокою любов'ю оспівує Ніна Шугніло Волинь – край,  в якому проходить її життя:

Моя Волинь, зеленокоса

 Мавко,

Струмочків синіх стрічки

 весняні…

Люблю тебе безмірно,

 ніжно, палко –

Травинку кожну, квіти і гаї.

Любов до рідної України в її творах народжується через суто особисте сприйняття: 

Вкраїнонько, Вкраїно, рідна

 нене,

Від смутку й щастя топиться

 сльоза,

Бо піснею пісень зійшла для

 мене

Твоя повік нев'януча краса.

("Вкраїнонько, Вкраїно"…).

Особисті переживання поетеси чергуються з роздумами про долю рідного краю, його майбутнє: 

Ворогам ти не звикла

 коритися,

Рідна земле, безмірно

 свята!

Будем жити іще й 

не журитися –

Бог пошле тобі довгі літа.

("Україно моя, вишиваночко").

l

Нікого не може залишити байдужим доля сучасної України. Відгукується на ці події Ніна Іллівна зболеними поетичними рядками віршів та пісень: "Не вбити волю", "Свічу молитви не згасіть", "Україно моя, вишиваночко", "Прости мене, мамо, прости". Зворушує до глибини душі поезія "Ми – українці". 

У дні, коли на Сході почались воєнні події, Іванко, "такий ще юний, молодий"   сказав: "Матусю, там нам бути треба! – І біль такий, рішучість в очах. – Тут, мамо, ми і дім наш, і родина. І навіть той лелека на гнізді. Земля священна – наша Україна. Якщо не я, то хто ж, скажіть, тоді?!".

Поетеса глибоко відтворює душевний стан юнака, його почуття щирої синівської любові до Батьківщини, звеличує красу його душі,  самозреченість; він думає не про те, як залишитись живим, а про свій обов'язок.

З тої миті душа матері "навіки скам'яніла, і потемнів навколо білий світ. Спинився час… Хвилина кожна – вічність! Торкне чекання зранку до зорі". В чеканні мати "молилась так, що бризкало аж кров'ю у грудях серце, стиснуте в кулак! Схилявся світ перед її журбою".

Були від сина короткі дзвінки, наче миті: "Я тут не сам, немов орли всі хлопці! В біді з нас кожен підставляв плече. Непросто так – ми, мамо, українці!". То тут, то там  "дзвони жально голосили" за загиблими.

І до матері прийшла "чорна звістка" про загибель сина, "важким камінням в грудях полягло!".

Вириваються важкі слова величезної сили, утворюючи образ, що виростає до широкого узагальнення: 

"Пробачте, мамо, я лише на небі, тут так багато білих журавлів. Журитись вам і плакати не треба, що я живим вернутись не зумів. Не я, так хто? Одна в нас Україна. Я вас любив, а більше ще її…".

Образ білих журавлів символізує життя для людей, любов і відданість своєму народові, здатність на самопожертву заради неподільності нашої землі.

Далі подається багатозначний пейзаж, який має символічне значення: уособлює мирне життя, за яке полягли патріоти за рідну землю в різні часи: 

В гаях квітує молода калина,

І знов пісень співають

 солов'ї.

Усе, як слід: веселка

 рушниками,

І на луги весняні йдуть дощі.

Лише сини у небі

 журавлями!

Лише печаль невимовна 

в душі!

 Її любов така – невипита

 криниця.

Україна – у тому вічному і нетлінному, що завжди було найдорожче для українців: 

Ласкава земля, ім'я твоє

 святиться,

Бо ти в нас неподільна і одна.

Тема патріотизму звучить і в поезії "Написані листи". Вічною є пам'ять про тих, хто віддав своє життя за рідну землю:

Герої не вмирають:

Летять, як журавлі,

Високим небокраєм

До рідної землі!

Легкі пір'їни білі

Скидають з висоти.

Холодні заметілі –

Неписані листи.

За поезією "Неписані листи" Ніна Іллівна отримала третю  премію у номінації "Пісенна лірика" на "Коронації слова" 15 червня 2017 року в м. Києві.

l

Поезії Ніни Іллівни вражають силою поетичного натхнення. Вона витворила цілий прекрасний світ юнацького захоплення – чистого, мов кришталь, і світлого, як промінь Сонця, кохання ("Ріка життя", "Ласкавим словом зачаруєш", "Це любов", "До останнього цілунку").

Усіма барвами веселки сяє глибоке почуття кохання у пісні "Малює осінь твій портрет". Вічним берегом любові залишилось у закоханих це почуття на все життя:

Малює осінь твій портрет,

Гаптує сріблом вже хустину,

Та час нічого не зітре,

Бо ти була в житті єдина,

Яку кохав, яку беріг,

І забував про біль і втому,

Бо світлом ніжної зорі

Світила ти мені одному.

Із цією піснею Ніна Іллівна стала дипломантом Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова-2015". Була спеціальна відзнака від Тамари Калінкіної – солістки Національної опери України.

Духмяним  диханням весни віє від багатьох її творів. Поетеса всім серцем любить цю чарівну пору року і натхненно оспівує її красу ("Весна", "Відчинив ворота квітень", "Моя земля", "Весняна", "Цвіте бузок"). Її п'янить запах розквітлого бузку і вишні, краса калини.

Мелодійністю і красою, яскравими образами відзначається пісня "Лелеченьки". Радість несуть лелеки, які повертаються до рідного краю і  пролітають над ними, як доля, як пісня, як вічність:

Їм крила від втоми болять,

Душа їх лелеча співає 

Про яблуньку білу в саду,

Про синє веселе

 джерельце,

Про зіроньку ясну оту,

Що сяйвом ллється 

до серця.

Цікавою у творчості поетеси є пісенна лірика для дітей,  яку можна назвати сонячною, бо мелодії життєрадісні, не дають сумувати, просять у танок ("Волиняночка", "Співаночка", "Соловейкова пісня",  "У рідній стороні", "Ми маленькі українці", "Над Україною та інші).

Слухаєш пісню "Кольоровий дощик" – і перед тобою постає омитий травневими  дощами  лужок, на який "кольоровий дощик з неба прилетів", "напоїв стеблинки й молоді кущі",  "задзвонив дзвіночком між зелених трав", "з крапельок намисто вишеньці віддав", "вмив ромашкам личка".

l

Високою нагородою для Ніни Іллівни були вдячні слова виконавців і слухачів пісень, бо вони спонукали до нової творчості. 2009 року подяку висловив сільський голова с. Кричевич за подаровану пісню селу з нагоди його 500-річчя заснування. Цього ж року Ніна Іллівна отримала подяку та кубок за творчість від ректора  WSSM і KS м. Холма. У 2011 році стала дипломантом Всеураїнського конкурсу "Коронація слова" у номінації "Пісенна лірика для дітей" зі  збіркою "Вишиваю рушничок". Двічі була дипломантом Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" у номінації "Пісенна лірика для дорослих"  (2015 і 2017 р.р.).

Вже 30-й рік Ніна Іллівна працює вчителем музики Козлиничівської загальноосвітньої школи Ковельського району. Неодноразово були переможцями районного конкурсу сучасної української пісні "Срібні дзвіночки" учні Ніни Іллівни: Сергій Ліщук, Ангеліна Жарко, Валерія Жарко, Катерина Ганчук та ін.

На Всеукраїнському конкурсі "Золота підкова" вихованка естрадної зразкової студії дитячого співу "Надія" Ольга Карпук з піснею "Мамині дороги" зайняла перше місце, а учень Богдан Рапінчук виборов призове місце з піснею-гімном "Єднаймось в вірі і надії".

Із задоволенням і натхненням виконують пісні учні шкіл району, виконавці естрадної зразкової студії дитячого співу "Надія" при НД   "Просвіта".

Лунають пісні у виконанні вокального вчительського колективу "Ніжність", учнівського фольклорного гурту "Веретенце", дуету  Руслани Семотюк і Оксани Ліщук на всіх святах і урочистих подіях в селі.

Осмислюючи пройдений шлях, Ніна Іллівна у поезії "Про мою долю" згадує і "дні холодні", і "стежки круті", але висловлює вдячність долі, "що в своїм житті від цих всіх бід навчилася співати".

Тому й сьогодні глибоко і проникливо звучать її слова і пісні "Квітчайся, земле" (гімн Колодяжненської об'єднаної територіальної громади, створений у співавторстві з Оксаною Ліщук), в якій висловлюються почуття пошани і поваги, любові і гордості за свій народ. На святкуванні Дня села авторам пісні-гімну  було висловлено подяку.

І найголовнішим є те,  доля зберегла для Ніни Іллівни молодість душі, доброту серця, талант, який радує шанувальників її творчості.

Тож міцного здоров'я Вам, Ніно Іллівно, на довгі і щасливі роки, миру і радості, благополуччя у Вашому домі, натхнення і сили дарувати нові пісні людям, "щоб з ними завжди світ оцей яснів і ставав добрішим!

Катерина ІГНАТЮК.

с. Уховецьк.

НА ЗНІМКАХ: під час зустрічі поетеси Ніни ШУГНІЛО з учнями місцевої школи.

Фото з архіву автора.

Ніна ШУГНІЛО.

Незвичайну душу  має наш народ: співає, коли щасливий, і співає, коли з очей котяться сльози. Пісня супроводжувала все його життя. Народження української пісні сягає сивої давнини.

Незважаючи на стрімкий розвиток техніки та інформатизації, сьогодні пісня, яка відображає думки і почуття народу, стала частиною його життя, духовного світу.

Багатою є пісенна скарбниця Волині, в яку зробила свій вагомий вклад і Ніна Іллівна Шугніло. Її творчість заслуговує на увагу та визнання, тому що є джерелом доброти, любові, духовної висоти та людською правдою.

Останнім часом її життя тісно пов'язане із селом Уховецьком, адже тут серед  соснових посадок, поблизу мальовничого озера Ухо живе її родина, в якій вона стала берегинею.

Народилась Ніна Іллівна у важкі повоєнні роки в невеликому селі Грив'ятки на Ковельщині. Взірцем доброти, працелюбності, великого терпіння і любові був для неї батько Ілля Данилович, бо важка недуга дружини поклала на його плечі і жіночу, і чоловічу роботу та виховання дітей.

Ніна Іллівна так згадує своє дитинство: "Бувало, що в хаті і хліба не було. Та найсвітлішими ставали хвилини, коли батько брав до рук саморобну вербову сопілку, садовив мене на коліна і грав. Здається, що та мелодія й досі плаче в мені, сміється і чарує. І повела ця мелодія мене по світу разом з батьковими піснями та його словами: "Як би  не було важко в житті, доню, але ти вір, що після дощу завжди   буде Сонце".

Доля була не дуже прихильною до Ніни Іллівни. У 16 років вона залишилась сиротою. Потрібно було дбати не тільки про себе, а й про молодшого брата Миколу.

Оскільки ще в школі самотужки навчилась грати на баяні та гітарі, то вирішила вступити до Луцького культосвітнього училища. Довелось вчитися на заочній формі навчання і працювати клубним працівником – спочатку в с. Заячівці, а потім в рідному селі. Тут Ніна Іллівна організувала і стала керівником самодіяльного художнього колективу, для якого писала пісні, що відображали життя села з його радощами та болями: "Ми поклонімось, люди, цій землі", "Чому так  рано відцвіли сади", "Волошкові вінки", "Тільки ніжність квітує калиною", "Стоїть, наче доля, хатина  в саду".

Є поети, що пишуть для дітей, інші – для дорослого читача. Ніна Іллівна глибинно збагнула світ і дитини, і затамовані переживання зрілої людини. Вона є автором двох поетичних збірок: "Біля воріт притишена калина" (2003 р.) та "Цей світ до мене піснею озветься" (2012 р.). До цих збірок увійшли твори, написані як тексти пісень і для дорослих, і для дітей. До друку готується третя збірка.

Та головне не в кількості надрукованих збірок, а в тематичному багатстві, філософській насиченості, художньому розмаїтті, громадянському звучанні творів.

Вірші Ніни Іллівни ніжні й пристрасні, задушевні й мелодійні – без музики співучі. Вони легко  запам'ятовуються і  співаються. Саме тому багато з них привернули увагу композиторів і стали піснями. Багато текстів покладено на музику самою поетесою. Також писали музику на її поезії Галина Васіна, Сергій Петросян, Андрій Пастушенко та інші. Багато поезій кладуть на музику  й аматори художньої самодіяльності Ковельщини.

ххх

Поетеса постійно захоплюється навколишнім життям, весь час відкриває для себе щось нове. Свої враження і захоплення передає людям. Слово її звучить щиро і безпосередньо, з притаманним їй особливим ліризмом і теплом: 

Ніжними та задушевними є пісні про маму – "зіроньку високу",  "красиву й завжди молоду",   у яких йдеться про силу материнської любові ("Мамочко, мамо", "Мамині дороги", "Мати", "Мамо, мамо", "Тобі, мамо", "Мамині роки").

Небагато рядків у творі "Мамина пісня", але в ній і "весела й щира пісня солов'я", і "цвіт любистку", що мама клала "на щастя й долю" в колиску дитини.

Тому "мамина пісня, немов  в саду вишня, у серці так ніжно цвіте", є молитвою і правдою найсвятішою: "то  зорями сяє, то Сонцем зійде"; "Цвіт калини білий за селом… в душі, як пісня мами сяє".

З глибокою любов'ю оспівує Ніна Шугніло Волинь – край,  в якому проходить її життя:

Любов до рідної України в її творах народжується через суто особисте сприйняття: 

Твоя повік нев'януча краса.

("Вкраїнонько, Вкраїно"…).

Особисті переживання поетеси чергуються з роздумами про долю рідного краю, його майбутнє: 

("Україно моя, вишиваночко").

ххх

Нікого не може залишити байдужим доля сучасної України. Відгукується на ці події Ніна Іллівна зболеними поетичними рядками віршів та пісень: "Не вбити волю", "Свічу молитви не згасіть", "Україно моя, вишиваночко", "Прости мене, мамо, прости". Зворушує до глибини душі поезія "Ми – українці". 

У дні, коли на Сході почались воєнні події, Іванко, "такий ще юний, молодий"   сказав: "Матусю, там нам бути треба! – І біль такий, рішучість в очах. – Тут, мамо, ми і дім наш, і родина. І навіть той лелека на гнізді. Земля священна – наша Україна. Якщо не я, то хто ж, скажіть, тоді?!".

Поетеса глибоко відтворює душевний стан юнака, його почуття щирої синівської любові до Батьківщини, звеличує красу його душі,  самозреченість; він думає не про те, як залишитись живим, а про свій обов'язок.

З тої миті душа матері "навіки скам'яніла, і потемнів навколо білий світ. Спинився час… Хвилина кожна – вічність! Торкне чекання зранку до зорі". В чеканні мати "молилась так, що бризкало аж кров'ю у грудях серце, стиснуте в кулак! Схилявся світ перед її журбою".

Були від сина короткі дзвінки, наче миті: "Я тут не сам, немов орли всі хлопці! В біді з нас кожен підставляв плече. Непросто так – ми, мамо, українці!". То тут, то там  "дзвони жально голосили" за загиблими.

І до матері прийшла "чорна звістка" про загибель сина, "важким камінням в грудях полягло!".

Вириваються важкі слова величезної сили, утворюючи образ, що виростає до широкого узагальнення: 

"Пробачте, мамо, я лише на небі, тут так багато білих журавлів. Журитись вам і плакати не треба, що я живим вернутись не зумів. Не я, так хто? Одна в нас Україна. Я вас любив, а більше ще її…".

Образ білих журавлів символізує життя для людей, любов і відданість своєму народові, здатність на самопожертву заради неподільності нашої землі.

Далі подається багатозначний пейзаж, який має символічне значення: уособлює мирне життя, за яке полягли патріоти за рідну землю в різні часи: 

Україна – у тому вічному і нетлінному, що завжди було найдорожче для українців: 

Ласкава земля, ім'я твоє  святиться,

Бо ти в нас неподільна і одна.

Тема патріотизму звучить і в поезії "Написані листи". Вічною є пам'ять про тих, хто віддав своє життя за рідну землю:

За поезією "Неписані листи" Ніна Іллівна отримала третю  премію у номінації "Пісенна лірика" на "Коронації слова" 15 червня 2017 року в м. Києві.

ххх

Поезії Ніни Іллівни вражають силою поетичного натхнення. Вона витворила цілий прекрасний світ юнацького захоплення – чистого, мов кришталь, і світлого, як промінь Сонця, кохання ("Ріка життя", "Ласкавим словом зачаруєш", "Це любов", "До останнього цілунку").

Усіма барвами веселки сяє глибоке почуття кохання у пісні "Малює осінь твій портрет". Вічним берегом любові залишилось у закоханих це почуття на все життя:

Із цією піснею Ніна Іллівна стала дипломантом Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова-2015". Була спеціальна відзнака від Тамари Калінкіної – солістки Національної опери України.

Духмяним  диханням весни віє від багатьох її творів. Поетеса всім серцем любить цю чарівну пору року і натхненно оспівує її красу ("Весна", "Відчинив ворота квітень", "Моя земля", "Весняна", "Цвіте бузок"). Її п'янить запах розквітлого бузку і вишні, краса калини.

Мелодійністю і красою, яскравими образами відзначається пісня "Лелеченьки". Радість несуть лелеки, які повертаються до рідного краю і  пролітають над ними, як доля, як пісня, як вічність:

Цікавою у творчості поетеси є пісенна лірика для дітей,  яку можна назвати сонячною, бо мелодії життєрадісні, не дають сумувати, просять у танок ("Волиняночка", "Співаночка", "Соловейкова пісня",  "У рідній стороні", "Ми маленькі українці", "Над Україною та інші).

Слухаєш пісню "Кольоровий дощик" – і перед тобою постає омитий травневими  дощами  лужок, на який "кольоровий дощик з неба прилетів", "напоїв стеблинки й молоді кущі",  "задзвонив дзвіночком між зелених трав", "з крапельок намисто вишеньці віддав", "вмив ромашкам личка".

ххх

Високою нагородою для Ніни Іллівни були вдячні слова виконавців і слухачів пісень, бо вони спонукали до нової творчості. 2009 року подяку висловив сільський голова с. Кричевич за подаровану пісню селу з нагоди його 500-річчя заснування. Цього ж року Ніна Іллівна отримала подяку та кубок за творчість від ректора  WSSM і KS м. Холма. У 2011 році стала дипломантом Всеураїнського конкурсу "Коронація слова" у номінації "Пісенна лірика для дітей" зі  збіркою "Вишиваю рушничок". Двічі була дипломантом Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" у номінації "Пісенна лірика для дорослих"  (2015 і 2017 р.р.).

Вже 30-й рік Ніна Іллівна працює вчителем музики Козлиничівської загальноосвітньої школи Ковельського району. Неодноразово були переможцями районного конкурсу сучасної української пісні "Срібні дзвіночки" учні Ніни Іллівни: Сергій Ліщук, Ангеліна Жарко, Валерія Жарко, Катерина Ганчук та ін.

На Всеукраїнському конкурсі "Золота підкова" вихованка естрадної зразкової студії дитячого співу "Надія" Ольга Карпук з піснею "Мамині дороги" зайняла перше місце, а учень Богдан Рапінчук виборов призове місце з піснею-гімном "Єднаймось в вірі і надії".

Із задоволенням і натхненням виконують пісні учні шкіл району, виконавці естрадної зразкової студії дитячого співу "Надія" при НД   "Просвіта".

Лунають пісні у виконанні вокального вчительського колективу "Ніжність", учнівського фольклорного гурту "Веретенце", дуету  Руслани Семотюк і Оксани Ліщук на всіх святах і урочистих подіях в селі.

Осмислюючи пройдений шлях, Ніна Іллівна у поезії "Про мою долю" згадує і "дні холодні", і "стежки круті", але висловлює вдячність долі, "що в своїм житті від цих всіх бід навчилася співати".

Тому й сьогодні глибоко і проникливо звучать її слова і пісні "Квітчайся, земле" (гімн Колодяжненської об'єднаної територіальної громади, створений у співавторстві з Оксаною Ліщук), в якій висловлюються почуття пошани і поваги, любові і гордості за свій народ. На святкуванні Дня села авторам пісні-гімну  було висловлено подяку.

І найголовнішим є те,  доля зберегла для Ніни Іллівни молодість душі, доброту серця, талант, який радує шанувальників її творчості.

Тож міцного здоров'я Вам, Ніно Іллівно, на довгі і щасливі роки, миру і радості, благополуччя у Вашому домі, натхнення і сили дарувати нові пісні людям, "щоб з ними завжди світ оцей яснів і ставав добрішим!

с. Уховецьк.

НА ЗНІМКАХ: під час зустрічі поетеси Ніни ШУГНІЛО з учнями місцевої школи.

Фото з архіву автора.