Повідомлення в номер / Чайні посиденьки у бібліотеці

Чорнобривців килимок під

 хатою,

Від дороги – мальви, мов

 стіна.

Мамин чай з ромашкою і

       м’ятою –

Спогад із дитинства вирина.

Почувши ці слова, згадала чаювання у нашій родині. Це було 60 років тому, але ніби зараз бачу, як дідусь щоразу взимку на вечерю заварював чай у самоварі. Електрики ще тоді в селі не було, світили гасовими лампами. Тож він клав вугіллячко у самоварну трубу, навколо неї наливав воду і чоботом роздмухував вогонь: чух-чух, ніби ковальський міх. І коли закипала вода, сідали навколо, через краник наливав кожен у кухлик окріп, а з нього в блюдце. 

Одержували по дві маленькі грудочки цукру і вприкуску пили. Мені вистачило на один кухлик, усім – на два, а дідусь завжди був ощадливим і з тим цукром примудрявся 7 кухликів гарячого напою випити. А пахощі були  на усю хату, бабуся додавала м’яту, чебрець,липовий цвіт.

Ось такі спогади навіяли мені посиденьки в Голобській бібліотеці, які відбулися  напередодні Міжнародного дня чаю. З цієї нагоди й зібралися. А ведучі – бібліотекарі Валентина Мельничук і Надія Журавська підготували для присутніх цікаві факти про цей напій.

П’ють люди каву,  соки, воду, шампанське, вино. Але традиційним напоєм у всі часи можна назвати чай. Існує понад 1000 рецептів його приготування. І підходить до будь-якої події. Бо перше запрошення звучить так: «Приходьте на чай». Напій п’ють, щоб зігрітися, заспокоїтися, підбадьоритися, поспілкуватися. При цьому бувають і різні довірчі бесіди.  

Батьківщиною чаю вважається Китай. Існує декілька легенд про те, як виявлено дикорослу рослину, що згодом отримала назву чай. Ось одна з них.  Давним-давно пастухи помітили, що досить вівцям пощипати  листя однієї вічнозеленої рослини, що росте в горах, як вони починають вибрикувати, легко піднімаються на кручі. Пастухи вирішили випробувати на собі силу того листя. Висушили, заварили і стали пити, відчуваючи прилив свіжої сили.

У давнину чай в Китаї дуже цінувався. Подрібнене чайне  листя, спресоване в  брикети, довго використовували як гроші. Чиновники стягували з населення податок – чайові. З цим словом «дружать» сьогодні офіціанти. 

Шлях чаю з Китаю до європейських країн був важким і довгим. Спочатку не усі європейці вміли використовувати його. Збереглась розповідь, як моряк прислав матері цінний подарунок – фунт чаю. Вона зварила все, злила воду, розклала порціями по тарілках для гостей і заправила сметаною. Смішно, чи не так?

А ось  у вірші «Раз прислав пан мені чаю» ще смішніше.

Раз прислав пан мені чаю

Із наказом 

 заварить.

А я зроду ще не

 знала,

Як проклятий чай

     той пить,

Узяла тоді

 водички,

Висипала чай в

 чавун,

Додала туди

 цибулі

Та ще й перчика

 стручок.

Гості з паном всі

    плювались, —

Сам він просто

 озвірів.

І відправив на

    конюшню – 

Мені втекти звелів,

Довго думала я з дива,

Чим  могла не догодить?

Ну, а потім здогадалась,

Що забула посолить.

У 1638 р. монголи  в дарунок передали чай російському цареві. Лікар спробував дію відвару на хворому придворному. Йому полегшало. От стали лікувати цим напоєм царя.

Отож, чай посилює протидію застуді, інфекційним хворобам, знімає головний біль, розлади шлунку. Зелений чай нормалізує  тиск. При запаленні очей міцним розчином чорного чаю і зеленого промивають або кладуть компрес.  

Як заварювати, настоювати, як зберігати, як навіть пити, ми почули саме цього дня. Наприклад, хто любить чай з молоком, пам’ятайте, що не його в чай доливати, а навпаки. Інакше буде інший смак.  

Присутні мали можливість перепробувати  під час дегустації кілька видів чаю, додаючи туди лимон і цукор. Разом з гарячим напоєм смакували печивом, цукерками, пирогами, бубликами.

Згадали церковне свято, бо чаювання припало на   день святого апостола Андрія Первозванного, одного із найближчих апостолів Христових. Він з’єднав своїми стопами Святу Землю та Київські пагорби. Ще в  далекому І столітті принесли сюди світло Євангелія та благословення Спасителя.  

На філіжанку чаю завітав у бібліотеку селищний голова Сергій Гарбарук. Він привітав усіх  з цим святом, побажав черпати духовні сили, наповнюючи достойним життям та відповідними справами, не забувати кожного дня творити добро.

Посиденьки супроводжувались читанням віршів,   гуморесок, піснями. Найактивніші були Микола Щесюк, Людмила Клинова, Наталія Щур, Валентина Бережна, Євгенія Сало, Людмила Садова.

Валентина ОСТАПЧУК.

Чорнобривців килимок під хатою,

Від дороги – мальви, мов стіна.

Мамин чай з ромашкою і м’ятою –

Спогад із дитинства вирина.

Почувши ці слова, згадала чаювання у нашій родині. Це було 60 років тому, але ніби зараз бачу, як дідусь щоразу взимку на вечерю заварював чай у самоварі. Електрики ще тоді в селі не було, світили гасовими лампами. Тож він клав вугіллячко у самоварну трубу, навколо неї наливав воду і чоботом роздмухував вогонь: чух-чух, ніби ковальський міх. І коли закипала вода, сідали навколо, через краник наливав кожен у кухлик окріп, а з нього в блюдце. 

Одержували по дві маленькі грудочки цукру і вприкуску пили. Мені вистачило на один кухлик, усім – на два, а дідусь завжди був ощадливим і з тим цукром примудрявся 7 кухликів гарячого напою випити. А пахощі були  на усю хату, бабуся додавала м’яту, чебрець,липовий цвіт.

Ось такі спогади навіяли мені посиденьки в Голобській бібліотеці, які відбулися  напередодні Міжнародного дня чаю. З цієї нагоди й зібралися. А ведучі – бібліотекарі Валентина Мельничук і Надія Журавська підготували для присутніх цікаві факти про цей напій.

П’ють люди каву,  соки, воду, шампанське, вино. Але традиційним напоєм у всі часи можна назвати чай. Існує понад 1000 рецептів його приготування. І підходить до будь-якої події. Бо перше запрошення звучить так: «Приходьте на чай». Напій п’ють, щоб зігрітися, заспокоїтися, підбадьоритися, поспілкуватися. При цьому бувають і різні довірчі бесіди.  

Батьківщиною чаю вважається Китай. Існує декілька легенд про те, як виявлено дикорослу рослину, що згодом отримала назву чай. Ось одна з них.  Давним-давно пастухи помітили, що досить вівцям пощипати  листя однієї вічнозеленої рослини, що росте в горах, як вони починають вибрикувати, легко піднімаються на кручі. Пастухи вирішили випробувати на собі силу того листя. Висушили, заварили і сталипити, відчуваючи прилив свіжої сили.

У давнину чай в Китаї дуже цінувався. Подрібнене чайне  листя, спресоване в  брикети, довго використовували як гроші. Чиновники стягували з населення податок – чайові. З цим словом «дружать» сьогодні офіціанти. 

Шлях чаю з Китаю до європейських країн був важким і довгим. Спочатку не усі європейці вміли використовувати його. Збереглась розповідь, як моряк прислав матері цінний подарунок – фунт чаю. Вона зварила все, злила воду, розклала порціями по тарілках для гостейі заправила сметаною. Смішно, чи не так?

А ось  у вірші «Раз прислав пан мені чаю» ще смішніше.

У 1638 р. монголи  в дарунок передали чай російському цареві. Лікар спробував дію відвару на хворому придворному. Йому полегшало. От стали лікувати цим напоєм царя.

Отож, чай посилює протидію застуді, інфекційним хворобам, знімає головний біль, розлади шлунку. Зелений чай нормалізує  тиск. При запаленні очей міцним розчином чорного чаю і зеленого промивають або кладуть компрес.  

Як заварювати, настоювати, як зберігати, як навіть пити, ми почули саме цього дня. Наприклад, хто любить чай з молоком, пам’ятайте, що не його в чай доливати, а навпаки. Інакше буде інший смак.  

Присутні мали можливість перепробувати  під час дегустації кілька видів чаю, додаючи туди лимон і цукор. Разом з гарячим напоєм смакували печивом, цукерками, пирогами, бубликами.

Згадали церковне свято, бо чаювання припало на   день святого апостола Андрія Первозванного, одного із найближчих апостолів Христових. Він з’єднав своїми стопами Святу Землю та Київські пагорби. Ще в  далекому І столітті принесли сюди світло Євангелія та благословення Спасителя.  

На філіжанку чаю завітав у бібліотеку селищний голова Сергій Гарбарук. Він привітав усіх  з цим святом, побажав черпати духовні сили, наповнюючи достойним життям та відповідними справами, не забувати кожного дня творити добро.

Посиденьки супроводжувались читанням віршів,   гуморесок, піснями. Найактивніші були Микола Щесюк, Людмила Клинова, Наталія Щур, Валентина Бережна, Євгенія Сало, Людмила Садова.