Повідомлення в номер / Цікаві оповідки з вуст передплатників

День  газети  – це завжди свято. Це празник спілкування читача із журналістами. А ще – звірка маршруту на "дорожній карті" стосунків між працівниками поштового зв'язку та колективом місцевого видання під назвою  "Вісті Ковельщини".

Очільниця Центру поштового  зв'язку Лариса Філіпчук говорить: 

– Ми дорожимо співпрацею із колективом "Вістей". Ця співпраця триває не один десяток літ. У нас спільне завдання – "пригорнути"  до себе якнайбільше передплатників.

Нарешті, День газети – це бездонна криниця пропозицій, побажань, розмов із відкритою душею та повчальних оповідей. Окремі  з них пропоную широку загалу читачів.

І "по секрету" скажу:  передплатники стверджують, що наша газета стала останнім часом цікавішою і кращою за інші видання.

Після святої Літургії священик звертається до вірян:

– Дорогі брати і сестри, помолимось, щоб, нарешті,  дощ зросив нашу землю. 

Помолились, як і годиться. Та до святого отця бабуся Параска поспішає: 

– Отче! Отче! Даремна наша молитва. В місцевій газеті вже був надрукований прогноз погоди. Дощ буде в середу. А газета ковельська не обманює. 

Прислухаймося до бабусі Параски – її вустами глаголить істина.

На підтвердження цієї тези оприлюднимо побажання передплатників.

Поважна пані Н. пропонує: 

– Прогноз погоди друкуйте в повному обсязі – від четверга до четверга.

– А якщо на сьомий день прогноз не підтвердиться? – запитуємо.

– Нічого страшного. По-перше, так чи інакше передбачення справджується, як кажуть, п'ятдесят на п'ятдесят. А по-друге, з прогнозом погоди легше планувати своє життя.

Редакція прислухалася до побажання читачки, яка, до речі, не одна, а тому прогноз у "Вістях Ковельщини"  з 13 грудня минулого року подають у "старому" форматі.

Дядько Панас хоче все знати. Проте сусід  Петро його випереджає з усіх питань: політики, місцевої інформації  й історії рідного краю та його людей.

Панас не може собі цього пробачити. Ще про центральні новини  (ті, що по "телеку") він якось рівняється з Петром, а в проблемах місцевого  життя  – повний "профан".

Отож, якось вночі вирішив  звернутися до Бога з молитвою: "Господи, мій милий, зроби таку ласку, щоб я знав більше новин за сусіда Петра".

Довго молився і почув "згори" голос: 

– Зроблю все, як ти хочеш, але й ти мені допоможеш у цьому.

– Як скажеш,   Господи, так і зроблю.

Чекає Панас. Тішиться думкою, як він посміється над Петром.

Невдовзі на подвір'я Панаса завітала красуня поштарка. Гарна така! 

"Всі вони гарні, але нав'язують те, чого я не хочу", – подумав господар. Та й грошей шкода. Щось промовив незрозуміле і не став передплачувати ніякої газети.

Пройшов час. Якось знову зустрілися Панас із Петром. І знову Петро переконливо взяв гору над сусідом. Засумував Панас. Похитнулася віра в Бога. Та вирішив ще раз звернутися із запитанням: "Чому всесильний Бог не виконав його прохання?".

Тож уночі знову молився і кликав Всевишнього. І почув таки голос з неба:

– Панасе! Хіба до тебе не приходила поштарка? Чи не пропонувала тобі передплатити скарбницю інформації і знань – газету "Вісті Ковельщини"? А твій сусід Петро все життя передплачує, читає, наповнюється знаннями і тим тебе перемагає.

Незатишно стало на душі в Панаса – себе підвів, і Божу поміч прогавив.

Пішов чоловік на пошту, передплатив місцеві "Вісті".  Тепер з Петром – нічия. А деколи  і Панас перемагає у знаннях про ковельські новини.

Тож перейміть досвід Панаса, і ви будете на "коні".

Яких тільки побажань не почуєш від передплатників! Одні хочуть читати про історію рідного краю. Інші – про кохання. Треті – про політику, велику й малу. Таких запитів нескінченно багато.

– Виховуйте читача.  Застерігайте від шахрайства. Наші українці такі довірливі.  Ось класичний випадок. Старенька бабуся любить кайфово жити, а грошей не вистачає. Вона подає оголошення про продаж квартири  (хто сказав, що реклама, оголошення в газеті – це щось не потрібне?).

Після об'яви приходять покупці. Бабця виглядає поважно,  розмовою вселяє довіру. Сторгувались на вигідних умовах.

– А завдаток? – по закінченню розмови каже старенька.

Зійшлися  на тисячі гривень. Бабуся кайфує, доки є гроші, а коли приходять купці,  заявляє, що передумала. 

Суди, конфлікти… Рідний син дуже любить маму, тому оплачує весь цей "кайф".  

На гачок дурисвітки вже попалося кілька довірливих, – розповідає пані Ганна. – Тому раджу людям:  читайте, навчайтесь і довіряйте газеті, але не потрапляйте в тенета шахраїв.