Повідомлення в номер / Рік Орла дає шанс Україні

– Пане Потапе! На жаль, ми з Вами зустрічаємося не дуже часто, на що є певні причини. Але останні події в країні і світі змусили попросити Вас про інтерв'ю. Надто все складно й запутано довкола нас, а тому без погляду й аналізу розумної, далекоглядної і передбачливої людини обійтися важко. Чи згодні Ви відповісти на запитання, які цікавлять і журналістів, і читачів газети?

– Безперечно. Якби не був згоден, то наша розмова не відбулася б взагалі.

– Тоді почнемо. Найперше хотілося б поцікавитися тим, як Ви ставитеся до проголошення 2019-го роком Свині?

– Негативно. І навіть не тому, що згідно із східними віруваннями цей рік називають "роком жовтої земляної Свині" й починається він аж 5 лютого. До чого тут наш сучасний григоріанський або  юліанський календар, відповідно до якого рік розпочався 1 січня, просто незрозуміло.

По-друге, жити під знаком Свині, як дехто пропонує, нам, українцям, не личить. Хоч ми любимо і сало, й ковбасу, вміємо годувати поросят, але не забуваймо, що свиня – тварина, яка аж ніяк не є символом чистоти, благородства й честі. Адже недаремно у народі про того, хто чинить різного роду неподобства, кажуть: "Свиня непорядна" або: "Завжди готовий підкласти свиню".

По-третє, у слов'ян є свій календар, який дає зовсім інші назви тому чи іншому року. Так от, згідно із цим календарем 2019-й – це рік гордого Орла. Як відомо, Орел – птах, який готовий допомагати всім нужденним. Покровитель року додає сили й рішучості всім  народженим у ньому, а також іншим знакам слов'янського гороскопу. Він завжди приходить на допомогу людям, які цього потребують, або, не роздумуючи, карає за провини тих, у кого немає совісті й честі.

Мабуть, не варто говорити, як багато корисного може зробити для українського народу цей казковий Орел, що парить в небесах. Він має вселяти у наші серця й душі патріотизм, готовність до рішучих дій в ім'я світлого майбутнього дітей та онуків, віру в перемогу над російським агресором і його посібниками на Сході  країни.

І, мабуть, невипадково саме в рік вільнолюбного Орла Вселенський патріарх Варфоломій вручив Томос про визнання автокефалії Православної Церкви України, звільнивши її з цупких "обіймів" путінсько-гундяєвської РПЦ. Тієї РПЦ, де політика і гроші витіснили віру в Бога, де досі живуть мріями про побудову  ілюзорного  "руського міра". Не вийшло по-їхньому, бо українці впродовж багатьох століть боролися за незалежність своєї рідної православної Церкви, і їхня боротьба увінчалася переконливою перемогою.

На жаль, не всі усвідомлюють всесвітньо-історичне значення цієї перемоги, про що можна говорити довго й багато. Але скажу коротко: рано чи пізно таке усвідомлення прийде і до вірян, і до священиків, які й досі вважають Москву центром всесвітнього Православ'я, не можуть жити  без вказівок Кіріла. Все стане на своє місце, повірте. 

– Було б цікаво дізнатися про Ваші прогнози щодо наступних президентських виборів в Україні?

– Якщо продовжити свою думку, висловлену вище, то я впевнений: рік Орла дає великий шанс Україні, її народу, як, зрештою,  владі. Сьогодні можна почути багато сумних і песимістичних  думок про майбутнє нашої держави. Мовляв, переможуть кандидати від тієї чи іншої партії, опозиційно  налаштованої до теперішньої влади, – "пропаде" Україна, "здасться" на милість Москви, "відвернеться" від Європи і т. д., і т. п.

Все це – пусте. Ніхто Україну не зверне з обраного шляху. Кого б не обрали президентом, він ніколи не "розверне" державу на 180о. Народ, який здійснив дві революції  у 2004 і 2014 роках, не дозволить цього зробити. Одна справа пропагувати передвиборні лозунги,  друга – втілювати їх у життя. Пригадаймо, як панікували демократи, коли до влади прийшов Леонід Кучма. Але, зайнявши пост Глави держави, він став переконаним державотворцем і навіть наприкінці своєї каденції написав гострополемічну книгу "Україна – не Росія".

Віктор Янукович навпаки: виступаючи палким поборником  євроінтеграції на словах, на ділі виявився боягузом і нікчемою, зрікся тих ідей, у вірності яким клявся. Й народ  зніс  його з політичної сцени. Нині знаходиться у вимушеній "еміграції" в Росії, де його і не люблять, і не шанують, бо зрадник і в Африці зрадник.

– Але ж Путін може застосувати силу, коли майбутній президент не коритиметься йому.

– Так, від Путіна можна чекати чого завгодно, бо це абсолютно неадекватна людина, яку дехто просто називає психічно хворою. Але, як казав один політик, він в Україну може увійти, а от як вийде із неї – великий знак запитання.

Окрім того, сьогодні в Росії надзвичайно складна політична й соціально-економічна ситуація, яка буде дедалі більше загострюватися. Про це свідчать дані соціологічних досліджень, настрої в суспільстві, які особливо яскраво люди виявляють у соціальних мережах, на опозиційних інтернет-сайтах. Рейтинг  володаря Кремля неухильно падає, його дії не сприймають навіть колишні соратники, яким не хочеться жити в міжнародній ізоляції, бути позбавленими  можливості  вільно розпоряджатися своїми коштами у зарубіжних банках через накладені США  і Євросоюзом санкції.

Недодає слави російській владі вервечка технологічних катастроф, які сталися останнім часом. То літак з пасажирами упав, то ракета на орбіту не вийшла, то будинок злетів у повітря – такі трагічні події там трапляються майже щодня. До всього того люди обурені підвищенням пенсійного віку, податками, які зросли з 1 січня, високими цінами й тарифами.  Не втішає їх і гонка озброєнь, в яку активно включилася Москва, протистояння із Заходом, яке дедалі більше загострюється, воєнні авантюри у Сирії, Україні, Африці, інших частинах світу.

Чомусь мені здається, що наші  північно-східні сусіди потрапили у  чорну смугу невдач, яка колись призвела до розпаду СРСР і краху компартії. З боку їх правителів було б дуже нерозумно посилювати агресивні дії проти України, як, зрештою, проти інших держав-сусідів – хоча б Білорусі, на яку в Путіна дедалі більше "розгоряється" апетит і яку він не проти анексувати, як у 2014 році анексував Крим. Адже в такому разі у нього з'явиться можливість згодом стати президентом нової співдружності "братських" держав.

Однак плани і мрії – це одне, а реалії життя можуть  виявитися набагато сумнішими, ніж уявляється Кремлю сьогодні. Тому українській владі потрібно ефективніше використовувати можливості, які з'явилися у зв'язку із геополітичними змінами у світі. Тут важливо не гаяти жодного дня, аби утверджувати міжнародний імідж держави, посилювати разом із демократичною спільнотою Америки і Європи дипломатичний тиск на російських агресорів-імперіалістів, зміцнювати єдність суспільства. Хто б не став президентом, він мусить, в першу чергу, нарощувати економічну і оборонну могутність України, підвищувати матеріальний рівень життя народу, подолати корупцію і злочинність, утвердити демократію, свободу слова і віросповідання, зміцнити виконавську дисципліну на всіх рівнях. Отоді перемога буде неодмінно за нами.

– А, на Вашу думку, хто стане президентом?

– Прогнози – річ невдячна. Ті, хто їх робить, можуть жорстоко помилитися, бо всі ті рейтинги, судження, передбачення не варті, як-то кажуть, виїденого яйця. Сьогодні ще рано підбивати підсумки виборчої кампанії, адже ситуація може змінитися в будь-яку мить, і той, хто "лідирує", опиниться позаду, а нинішній аутсайдер  вирветься вперед.

Але як би там не було, тішмося, що маємо реальне, а не паперове, як в тоталітарних країнах, право вибору. Щоб він був правильним, думаймо, аналізуймо,  порівнюймо – ще є час. Не вірмо ділкам від політики, солодкоголосим популістам і нахабним демагогам. Досвід будівництва незалежної держави, який  нагромадили за 27 років – чи то позитивний, чи то негативний, є фундаментом, спираючись на який можемо доручити владу  найдостойнішому.

Особисто мені хотілося б, щоб у рік Орла "гетьманську" булаву народ вручив справжньому Орлу,  для котрого Україна, її воля, честь і гідність будуть понад усе. На це й сподіваюся.

– Дякую, пане Потапе, за розмову! І хоч з деякими Вашими міркуваннями погодяться далеко не всі, головне, що вони щирі й відверті. А про те, як події будуть розвиватися далі, невдовзі побачимо.

Хай щастить!