Повідомлення в номер / Дорога, з якої вже не зійдемо

Коли сьогодні подивитися передачі державних російських телеканалів (а інших там немає – хіба в інтернеті), то складається враження, що московити  всі свої внутрішні проблеми розв'язали, а залишилася в них одна – Україна. В тій одній "найгарячішою" є тема надання нашій Православній Церкві Томосу про автокефалію.

Зрозуміло, що таке рішення Константинопольського Патріарха Варфоломія для росіянців  – удар нижче пояса. Вони до останньої хвилини сподівалися, що  методами шантажу, залякування, брехні і провокацій вдасться цей процес зупинити. Адже РПЦ без підпорядкованої їй УПЦ (МП) –  як сирота без матері. Поза зоною її впливу залишаються десятки й сотні парафій в Україні, чимало з яких підтримували ідею "руського міра", займали ворожу позицію у ставленні до української влади, слухняно погодилися з анексією Криму, російською агресією на Сході країни.

У зв'язку з цим хочу навести цитату із статті Василя Уліцького в газеті "Волинь" від 10 січня ц. р. під промовистим заголовком "Українська Церква відкриває світові обійми, російська –  показує дулю". Там є такі слова: "Росія вважає, що на відміну від інших православних народів українці не мають права на свою автокефальну Церкву, і заради цієї думки готова йти на радикальний розкол з усім православним світом. Там проклинають Патріарха Варфоломія та Президента Порошенка. А відомий протоієрей Російської православної Церкви Всеволод Чаплін не соромиться називати Вселенського патріарха … сатаністом і вимагає "звільнити" його на Всеправославному соборі".

Подібним чином поводиться не лише Всеволод Чаплін. В антиукраїнську кампанію, боротьбу проти Константинопольського патріарха включилися відомі політики, державні чиновники, депутати держдуми (чи, як її  глузливо називають, “держдури”), журналісти, письменники та інші володарі дум затурканих росіянців. Гидко слухати образи, лайку, прокльони з вуст представників так званої московської "еліти". Так і хочеться сказати: "Залиште нас, українців, в спокої. Займіться своїми  болячками – зруйнованими дорогами, занедбаними селами, зубожілим населенням, пияками і наркоманами. Якось без вас розберемося".

Та де там! Не паплюжити України у них вважається дурним тоном. От і змагаються всілякі шейніни, кисельови, соловйови, скабєєви з поповими в обпльовуванні української влади, українського духовенства, українських патріотів, котрі мужньо протистоять злісній навалі росіянських агресорів – не лише збройній, але й ідеологічній.

І це вселяє впевненість у те, що перемога в кінцевому підсумку буде за нами. Бо ми, нарешті, ступили на свою самостійну дорогу, з якої, сподіваюсь, вже не зійдемо.

Ярема ГОЯН.

Коли сьогодні подивитися передачі державних російських телеканалів (а інших там немає – хіба в інтернеті), то складається враження, що московити  всі свої внутрішні проблеми розв'язали, а залишилася в них одна – Україна. В тій одній "найгарячішою" є тема надання нашій Православній Церкві Томосу про автокефалію.

Зрозуміло, що таке рішення Константинопольського Патріарха Варфоломія для росіянців  – удар нижче пояса. Вони до останньої хвилини сподівалися, що  методами шантажу, залякування, брехні і провокацій вдасться цей процес зупинити. Адже РПЦ без підпорядкованої їй УПЦ (МП) –  як сирота без матері. Поза зоною її впливу залишаються десятки й сотні парафій в Україні, чимало з яких підтримували ідею "руського міра", займали ворожу позицію у ставленні до української влади, слухняно погодилися з анексією Криму, російською агресією на Сході країни.

У зв'язку з цим хочу навести цитату із статті Василя Уліцького в газеті "Волинь" від 10 січня ц. р. під промовистим заголовком "Українська Церква відкриває світові обійми, російська –  показує дулю". Там є такі слова: "Росія вважає, що на відміну від інших православних народів українці не мають права на свою автокефальну Церкву, і заради цієї думки готова йти на радикальний розкол з усім православним світом. Там проклинають Патріарха Варфоломія та Президента Порошенка. А відомий протоієрей Російської православної Церкви Всеволод Чаплін не соромиться називати Вселенського патріарха … сатаністом і вимагає "звільнити" його на Всеправославному соборі".

Подібним чином поводиться не лише Всеволод Чаплін. В антиукраїнську кампанію, боротьбу проти Константинопольського патріарха включилися відомі політики, державні чиновники, депутати держдуми (чи, як її  глузливо називають, “держдури”), журналісти, письменники та інші володарі дум затурканих росіянців. Гидко слухати образи, лайку, прокльони з вуст представників так званої московської "еліти". Так і хочеться сказати: "Залиште нас, українців, в спокої. Займіться своїми  болячками – зруйнованими дорогами, занедбаними селами, зубожілим населенням, пияками і наркоманами. Якось без вас розберемося".

Та де там! Не паплюжити України у них вважається дурним тоном. От і змагаються всілякі шейніни, кисельови, соловйови, скабєєви з поповими в обпльовуванні української влади, українського духовенства, українських патріотів, котрі мужньо протистоять злісній навалі росіянських агресорів – не лише збройній, але й ідеологічній.

І це вселяє впевненість у те, що перемога в кінцевому підсумку буде за нами. Бо ми, нарешті, ступили на свою самостійну дорогу, з якої, сподіваюсь, вже не зійдемо.