Єднаймося в одній Християнській сім’ї!
Кожна мить, дарована Господом, це дорогоцінний час, який маємо належно використати, щоб приготувати себе до вічності з Богом!
Всечесні браття-отці, дорогі брати та сестри Української Православної Церкви Московського патріархату!
Об'єднавчий Собор, який відбувся 15-го грудня 2018 року у святій Софії (м. Київ), став історичним моментом і тим монолітним фундаментом для утворення Єдиної канонічної Церкви в Україні.
Бог зглянувся на нашу потребу, вислухав наші молитви і дарував нам рідну Православну Церкву України.
Історична справедливість відродилась.
Багато чого можна сьогодні стверджувати, багато з чим не погоджуватись, але є беззаперечний факт: Церква в Україні утворилась. Свідченням цього є Томос, вручений Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм і підписаний усіма без винятку членами Священного Синоду.
Ми стали 15-ою автокефальною Церквою світового православ'я і додані до Диптиху Вселенського Православ'я.
Стверджувати, що ми ще досі "не канонічні", – це те саме, що говорити на біле чорне.
В цей нелегкий час для нашої держави України, коли на Сході іде війна, гинуть наші хлопці від рук російського агресора, питання Церкви стало ключовим.
Неприпустимим, навіть ганебним є те, що в Україні певна частина духовенства і мирян є вірними Московського патріархату, який сіє в людський розум теорію "руського міра", через який діють кремлівські схеми для захоплення наших земель. Московський патріархат став єдиним кремлівським інструментом для роздору, для знищення нашої незалежності, для ворожнечі між нами.
Ми є діти Єдиного Бога, ми славим Єдиного Бога, усі ми з Вами українці. Ми зобов'язані забути всі образи, усі непорозуміння задля світлого майбутнього в нашій світлій і духовній українській оселі! Тому за покликом совісті проявімо мудрість не противитись Волі Божій, прийняти те, що процес об’єднання нас, православних, є незворотним – це питання тільки часу.
Ми готові подати руку і обійнятись!
Прикладом для наслідування є наш Люблинець. Щороку на святе Богоявлення сотні мирян двох конфесій збираються на звершенні чину великого освячення води.
Священики спільно звершують освячення, розуміючи, що цим об'єднують свою громаду. Куми і сусіди, друзі і знайомі духовно родичаються і, якщо "декому" це не подобається, то у сотнях і тисячах православних односельців горять очі від щастя.
Сміливість, мудрість, виваженість та толерантність візьмуть тут верх – це ж знову таки питання часу.
Також прикладом сьогодні є села Радошин і Битень, які першими у Ковельському районі засвідчили про свою приналежність до Православної Церкви України.
Абсолютно добровільно громади скликали збори і провели голосування за свій перехід. Без насильства, без кровопролиття, мирно і спокійно люди зробили свій вибір.
Потрібно знати, що церковна громада є рушійною силою у питанні єднання. Ґромада будує храм, розписує його, робить його ошатним, щоб це був золотий спадок майбутнім поколінням. Настоятелі можуть змінюватися, а громада є коренем і основою будь-якої парафії. Тому надважливо, щоб пастир чув голос своєї пастви, а добрий пастир завжди буде зі своєю паствою, тому що він для них провідник!
В будь-якій ситуації добрий настоятель має сильний авторитет у своїх парафіян, і вони будуть стояти за ним горою і, якщо спільно приймуть рішення, це буде їхнє повноцінне право. Ми просто хочемо справедливості, і кожен має називатись своїм іменем.
Усі наші непорозуміння – через брак спілкування. Ми маємо проводити просвітницьку роботу у питанні єднання. Бо цього хоче Бог! Цього прагнуть наші миряни, які наповнюють наші храми.
Що стосується духовенства, то не потрібно боятись ні відлучень, ні анафем закордонної московської Церкви – Ви нічого не порушуєте, Ви підкоряєтесь Волі Божій, Ви і надалі є священнослужителями Церкви Христової і будете служити Богу і своєму українському народу.
Мир запанує в Україні тоді, коли ми об'єднаємось в одну Християнську сім'ю. І тоді Бог нас усіх благословить, адже об'єднана Православна Церква в Україні стане найчисельнішою за кількістю парафій і вірних та найбільшою в цілому православному світі!
Не зволікаймо! В єдності –сила великого українського духу. Ідімо до об'єднання навколо Єдиної Помісної Православної Церкви України!
прот.Матвій ОЛІЙНИК,
настоятель
Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинець, військовий капелан.
Кожна мить, дарована Господом, це дорогоцінний час, який маємо належно використати, щоб приготувати себе до вічності з Богом!
Всечесні браття-отці, дорогі брати та сестри Української Православної Церкви Московського патріархату!
Об'єднавчий Собор, який відбувся 15-го грудня 2018 року у святій Софії (м. Київ), став історичним моментом і тим монолітним фундаментом для утворення Єдиної канонічної Церкви в Україні.
Бог зглянувся на нашу потребу, вислухав наші молитви і дарував нам рідну Православну Церкву України.
Історична справедливість відродилась.
Багато чого можна сьогодні стверджувати, багато з чим не погоджуватись, але є беззаперечний факт: Церква в Україні утворилась. Свідченням цього є Томос, вручений Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм і підписаний усіма без винятку членами Священного Синоду.
Ми стали 15-ою автокефальною Церквою світового православ'я і додані до Диптиху Вселенського Православ'я.
Стверджувати, що ми ще досі "не канонічні", – це те саме, що говорити на біле чорне.
В цей нелегкий час для нашої держави України, коли на Сході іде війна, гинуть наші хлопці від рук російського агресора, питання Церкви стало ключовим.
Неприпустимим, навіть ганебним є те, що в Україні певна частина духовенства і мирян є вірними Московського патріархату, який сіє в людський розум теорію "руського міра", через який діють кремлівські схеми для захоплення наших земель. Московський патріархат став єдиним кремлівським інструментом для роздору, для знищення нашої незалежності, для ворожнечі між нами.
Ми є діти Єдиного Бога, ми славим Єдиного Бога, усі ми з Вами українці. Ми зобов'язані забути всі образи, усі непорозуміння задля світлого майбутнього в нашій світлій і духовній українській оселі! Тому за покликом совісті проявімо мудрість не противитись Волі Божій, прийняти те, що процес об’єднання нас, православних, є незворотним – це питання тільки часу.
Ми готові подати руку і обійнятись!
Прикладом для наслідування є наш Люблинець. Щороку на святе Богоявлення сотні мирян двох конфесій збираються на звершенні чину великого освячення води.
Священики спільно звершують освячення, розуміючи, що цим об'єднують свою громаду. Куми і сусіди, друзі і знайомі духовно родичаються і, якщо "декому" це не подобається, то у сотнях і тисячах православних односельців горять очі від щастя.
Сміливість, мудрість, виваженість та толерантність візьмуть тут верх – це ж знову таки питання часу.
Також прикладом сьогодні є села Радошин і Битень, які першими у Ковельському районі засвідчили про свою приналежність до Православної Церкви України.
Абсолютно добровільно громади скликали збори і провели голосування за свій перехід. Без насильства, без кровопролиття, мирно і спокійно люди зробили свій вибір.
Потрібно знати, що церковна громада є рушійною силою у питанні єднання. Ґромада будує храм, розписує його, робить його ошатним, щоб це був золотий спадок майбутнім поколінням. Настоятелі можуть змінюватися, а громада є коренем і основою будь-якої парафії. Тому надважливо, щоб пастир чув голос своєї пастви, а добрий пастир завжди буде зі своєю паствою, тому що він для них провідник!
В будь-якій ситуації добрий настоятель має сильний авторитет у своїх парафіян, і вони будуть стояти за ним горою і, якщо спільно приймуть рішення, це буде їхнє повноцінне право. Ми просто хочемо справедливості, і кожен має називатись своїм іменем.
Усі наші непорозуміння – через брак спілкування. Ми маємо проводити просвітницьку роботу у питанні єднання. Бо цього хоче Бог! Цього прагнуть наші миряни, які наповнюють наші храми.
Що стосується духовенства, то не потрібно боятись ні відлучень, ні анафем закордонної московської Церкви – Ви нічого не порушуєте, Ви підкоряєтесь Волі Божій, Ви і надалі є священнослужителями Церкви Христової і будете служити Богу і своєму українському народу.
Мир запанує в Україні тоді, коли ми об'єднаємось в одну Християнську сім'ю. І тоді Бог нас усіх благословить, адже об'єднана Православна Церква в Україні стане найчисельнішою за кількістю парафій і вірних та найбільшою в цілому православному світі!
Не зволікаймо! В єдності –сила великого українського духу. Ідімо до об'єднання навколо Єдиної Помісної Православної Церкви України!
прот.Матвій ОЛІЙНИК, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинець, військовий капелан.
Залишити коментар