Життя не зміряти літами
За десятки років своєї журналістської роботи я був знайомий із багатьма працівниками так званих "силових структур". В тому числі – і з тими, хто займав посади прокурорів. І хоч дехто їх до силового блоку не відносить, я вважаю, що розумний, юридично підготовлений, інтелектуально сильний прокурорський працівник спроможний забезпечити неухильне дотримання всіма членами суспільства вимог законодавства або, кажучи іншими словами, утвердити силу Закону.
Таким принциповим і водночас справедливим прокурором я, без усякого перебільшення, вважаю Віктора Івановича ШУМА, який тривалий час стояв на варті законності у Ковелі і районі та який 4 березня відзначатиме поважний ювілей – 60-річчя від дня народження. Народжений на Любомльщині, у мальовничому селі Головне в роботящій хліборобській сім'ї, він з малих літ зрозумів: без важкої, чесної праці неможливо досягти омріяної мети в житті.
Ще навчаючись у місцевій школі, продемонстрував непересічні здібності в оволодінні знаннями, а відтак по закінченню навчання був відзначений золотою медаллю. Висока оцінка стала своєрідним стимулом для подальшого світоглядного і професійного зростання, здобуття вищої освіти.
Я не збираюся переказувати біографію ювіляра у всіх її деталях. Можу зауважити одне: життя не було встелене одними трояндами – траплялися і шипи, і несподівані повороти. Та це не лякало Віктора Шума, який, долаючи труднощі, йшов вперед. Люди старшого покоління добре пам'ятають цього врівноваженого, вимогливого, високоерудованого слугу Закону, якому довелось у свій час працювати і з Анатолієм Кіпенем, і Федором Білоусом, і Ніною Багновою, і багатьма іншими колегами, котрі залишили добрий слід на ковельській землі.
Останнє відповідальне місце роботи Віктора Івановича – начальник Ковельського міськрайонного відділу юстиції, де він теж багато зробив для утвердження законності, активно вів роз'яснювальну роботу серед населення, зокрема, часто виступаючи на шпальтах "Вістей Ковельщини". Мені завжди імпонувало, що писав коротко, цікаво, зрозуміло для читача. Ніколи не відмовлявся підготувати юридичну консультацію на ту чи іншу "гарячу" тему, висловити свою позицію.
Нині Віктор Шум перебуває на заслуженому відпочинку. Але слово "відпочинок" – це не про нього. Разом із дружиною Ніною Омелянівною, з якою десятки років крокують разом по життю, вони постійно в клопотах. Спадкоємці батьківських традицій, вони не уявляють свого життя без праці на землі. Її мають в Головному, та й удома, в Бахові, де вирощують на присадибній ділянці і овочі, і фрукти. Тут мають гарний сад, де щедро родять яблука, груші, сливи, виноград. Утримують чимале підсобне господарство.
Любитель "тихого полювання", Віктор Шум частину обійстя відвів під лісові насадження – березу, сосну, висіявши тут міцелію (насіння) грибів. Поки що не вродили, але господар надії не втрачає. Хоч, правду кажучи, не сидить, склавши руки: щороку у довколишніх лісових посадках, яких довкола Бахова чимало, "заготовляє" на зиму і білі, і маслюки, і червоноголовці, і опеньки. Ніна Омелянівна, як вправна господиня, їх сушить, маринує, засолює, а тоді пригощає гостей, яких у цієї дружньої сім'ї завжди буває чималенько.
Але найбажаніші гості – це, звичайно, діти й онуки. Шуми народили й виховали трьох красунь-доньок – Наталію, Ірину, Марійку. Всі вони повиходили заміж, вилетіли з домашнього "гнізда". Тепер їх дітки – Софійка, Сашко, Улянка, Дарія, Віктор, Ніночка тішать і батьків, і дідуся з бабусею. Треба бачити, якими щасливими почуваються члени родини, коли збираються гуртом!
Моя розповідь про Віктора Шума була б неповною, якби я не згадав про його захоплення. Він – завзятий шахіст, і не кожен зважиться на поєдинок із ним (принаймні, я цього уникаю, бо знаю, що програю). Із своєю дружиною, яка у свій час була солісткою Волинського народного хору, чудово співають. А ще коли господар візьме до рук гітару та заграє, то, як кажуть, душа мліє і серце плаче.
Ювіляр – цікавий співбесідник, досконало орієнтується у сучасних політичних подіях. І хоч не завжди наші погляди і оцінки збігаються, я не роблю з того трагедії, бо люблю людей, котрі мають свою думку і не бояться її висловлювати. З інтересом сприймаю його зауваження щодо матеріалів, які друкує наша газета, і неодмінно враховую їх в подальшій роботі. Погоджуюсь, що потрібно більше гумору і сатири, критики і самокритики…
l
Як відомо, березень починає весну. Це місяць, коли тебе переповнюють мрії і сподівання, надія на те, що завтра буде краще, аніж сьогодні, що на зміну холоду неодмінно прийде тепло. Знаю це по собі, оскільки теж народжений у березні.
Тож, шановний Вікторе Івановичу, хай 60-й березень у Вашому житті стане щасливим, добрим, багатим на радість і благополуччя, по-весняному теплим і романтичним! І нехай таких березнів у Вашому житті буде ще багато, нехай Господь дарує Вам і Вашій родині Своє благословення на многії і благії літа!
А закінчити хочу поетичними рядками, автора яких, на жаль, не знаю, але які, сподіваюсь, припадуть до душі ювіляру:
Ще небо хмарами не
вкрите,
Ще так прозоро
сяють роси.
А вже по ліву руку –
літо,
А вже по праву руку
– осінь.
Ще очі блиску не
позбулись,
Ще серце жити не
стомилось.
А вже по ліву руку –
юність,
А вже по праву руку
– зрілість.
А час летить
нестримно далі,
Й душа немов би молодіє.
По ліву руку – всі печалі,
По праву руку – всі надії.
Життя не зміряти літами,
А щастя – то важка наука.
Хай буде воно завжди
з Вами
По ліву й по праву руку!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: Віктор ШУМ; в колі сім’ї.
Фото з домашнього архіву.
За десятки років своєї журналістської роботи я був знайомий із багатьма працівниками так званих "силових структур". В тому числі – і з тими, хто займав посади прокурорів. І хоч дехто їх до силового блоку не відносить, я вважаю, що розумний, юридично підготовлений, інтелектуально сильний прокурорський працівник спроможний забезпечити неухильне дотримання всіма членами суспільства вимог законодавства або, кажучи іншими словами, утвердити силу Закону.
Таким принциповим і водночас справедливим прокурором я, без усякого перебільшення, вважаю Віктора Івановича ШУМА, який тривалий час стояв на варті законності у Ковелі і районі та який 4 березня відзначатиме поважний ювілей – 60-річчя від дня народження. Народжений на Любомльщині, у мальовничому селі Головне в роботящій хліборобській сім'ї, він з малих літ зрозумів: без важкої, чесної праці неможливо досягти омріяної мети в житті.
Ще навчаючись у місцевій школі, продемонстрував непересічні здібності в оволодінні знаннями, а відтак по закінченню навчання був відзначений золотою медаллю. Висока оцінка стала своєрідним стимулом для подальшого світоглядного і професійного зростання, здобуття вищої освіти.
Я не збираюся переказувати біографію ювіляра у всіх її деталях. Можу зауважити одне: життя не було встелене одними трояндами – траплялися і шипи, і несподівані повороти. Та це не лякало Віктора Шума, який, долаючи труднощі, йшов вперед. Люди старшого покоління добре пам'ятають цього врівноваженого, вимогливого, високоерудованого слугу Закону, якому довелось у свій час працювати і з Анатолієм Кіпенем, і Федором Білоусом, і Ніною Багновою, і багатьма іншими колегами, котрі залишили добрий слід на ковельській землі.
Останнє відповідальне місце роботи Віктора Івановича – начальник Ковельського міськрайонного відділу юстиції, де він теж багато зробив для утвердження законності, активно вів роз'яснювальну роботу серед населення,
зокрема, часто виступаючи на шпальтах "Вістей Ковельщини". Мені завжди імпонувало, що писав коротко, цікаво, зрозуміло для читача. Ніколи не відмовлявся підготувати юридичну консультацію на ту чи іншу "гарячу" тему, висловити свою позицію.
Нині Віктор Шум перебуває на заслуженому відпочинку. Але слово "відпочинок" – це не про нього. Разом із дружиною Ніною Омелянівною, з якою десятки років крокують разом по життю, вони постійно в клопотах. Спадкоємці батьківських традицій, вони не уявляють свого життя без праці на землі. Її мають в Головному, та й удома, в Бахові, де вирощують на присадибній ділянці і овочі, і фрукти. Тут мають гарний сад, де щедро родять яблука, груші, сливи, виноград. Утримують чимале підсобне господарство.
Любитель "тихого полювання", Віктор Шум частину обійстя відвів під лісові насадження – березу, сосну, висіявши тут міцелію (насіння) грибів. Поки що не вродили, але господар надії не втрачає. Хоч, правду кажучи, не сидить, склавши руки: щороку у довколишніх лісових посадках, яких довкола Бахова чимало, "заготовляє" на зиму і білі, і маслюки, і червоноголовці, і опеньки. Ніна Омелянівна, як вправна господиня, їх сушить, маринує, засолює, а тоді пригощає гостей, яких у цієї дружньої сім'ї завжди буває чималенько.
Але найбажаніші гості – це, звичайно, діти й онуки. Шуми народили й виховали трьох красунь-доньок – Наталію, Ірину, Марійку. Всі вони повиходили заміж, вилетіли з домашнього "гнізда". Тепер їх дітки – Софійка, Сашко, Улянка, Дарія, Віктор, Ніночка тішать і батьків, і дідуся з бабусею. Треба бачити, якими щасливими почуваються члени родини, коли збираються гуртом!
Моя розповідь про Віктора Шума була б неповною, якби я не згадав про його захоплення. Він – завзятий шахіст, і не кожен зважиться на поєдинок із ним (принаймні, я цього уникаю, бо знаю, що програю). Із своєю дружиною, яка у свій час була солісткою Волинського народного хору, чудово співають. А ще коли господар візьме до рук гітару та заграє, то, як кажуть, душа мліє і серце плаче.
Ювіляр – цікавий співбесідник, досконало орієнтується у сучасних політичних подіях. І хоч не завжди наші погляди і оцінки збігаються, я не роблю з того трагедії, бо люблю людей, котрі мають свою думку і не бояться її висловлювати. З інтересом сприймаю його зауваження щодо матеріалів, які друкує наша газета, і неодмінно враховую їх в подальшій роботі. Погоджуюсь, що потрібно більше гумору і сатири, критики і самокритики…
ххх
Як відомо, березень починає весну. Це місяць, коли тебе переповнюють мрії і сподівання, надія на те, що завтра буде краще, аніж сьогодні, що на зміну
холоду неодмінно прийде тепло. Знаю це по собі, оскільки теж народжений у березні.
Тож, шановний Вікторе Івановичу, хай 60-й березень у Вашому житті стане щасливим, добрим, багатим на радість і благополуччя, по-весняному теплим і романтичним! І нехай таких березнів у Вашому житті буде ще багато, нехай Господь дарує Вам і Вашій родині Своє благословення на многії і благії літа!
А закінчити хочу поетичними рядками, автора яких, на жаль, не знаю, але які, сподіваюсь, припадуть до душі ювіляру:
Ще небо хмарами не вкрите,
Ще так прозоро сяють роси.
А вже по ліву руку – літо,
А вже по праву руку – осінь.
Ще очі блиску не позбулись,
Ще серце жити не стомилось.
А вже по ліву руку – юність,
А вже по праву руку – зрілість.
А час летить нестримно далі,
Й душа немов би молодіє.
По ліву руку – всі печалі,
По праву руку – всі надії.
Життя не зміряти літами,
А щастя – то важка наука.
Хай буде воно завжди з Вами
По ліву й по праву руку!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: Віктор ШУМ; в колі сім’ї.
Фото з домашнього архіву.
Життя не зміряти літами
зокрема, часто виступаючи на шпальтах "Вістей Ковельщини". Мені завжди імпонувало, що писав коротко, цікаво, зрозуміло для читача. Ніколи не відмовлявся підготувати юридичну консультацію на ту чи іншу "гарячу" тему, висловити свою позицію.
Моя розповідь про Віктора Шума була б неповною, якби я не згадав про його захоплення. Він – завзятий шахіст, і не кожен зважиться на поєдинок із ним (принаймні, я цього уникаю, бо знаю, що програю). Із своєю дружиною, яка у свій час була солісткою Волинського народного хору, чудово співають. А ще коли господар візьме до рук гітару та заграє, то, як кажуть, душа мліє і серце плаче.
холоду неодмінно прийде тепло. Знаю це по собі, оскільки теж народжений у березні.
Залишити коментар