З піснею – по життю
Любов до пісні об'єднала
нас,
Хай вона лунає всюди й
повсякчас!
Почуття одвічні й помисли
одні –
Дай нам, Боже, миру в
рідній стороні!
Із першими весняними промінчиками, березневим первоцвітом до хорового ветеранського колективу Голоб прийшло своєрідне свято – 35-річчя від дня створення гурту.
Саме стільки літ цей творчий, співучий колектив ветеранів засіває в душах слухачів пісенні зерна радості, натхнення, любові до рідної України. Бо добре розуміє: пісня – це голос душі народної, в ній надзвичайно дивовижно, яскраво і багатогранно відбилась його доля, його історія, прагнення до свободи. А щоб не пересихало це життєдайне джерело народної творчості, особливо української пісні, хористи "доносять" його до молодого покоління.
Сама історія хору почалась у березні 1984 року. Тоді відзначали 40-ліття визволення селища від фашистських загарбників. На той час у кожному трудовому колективі Голоб добре була налагоджена художня самодіяльність: працювали хори, вокальні групи, які свої таланти, напрацювання демонстрували на сцені будинку культури, беручи участь у різних заходах. Ось тоді й народилася ідея на базі ветеранського клубу "Червона гвоздика", який працював при селищній бібліотеці, створити хор ветеранів війни і праці. Зібрались, обговорили всі питання, а головне – повірили в свої сили.
Згодом почалися виступи. Ніколи не забуду той дебют. На фоні солдатського бліндажа вийшли ветерани і заспівали всім відому "Землянку". Це був тріумф. Переповнений зал, стоячи, аплодував ветеранам, у багатьох з'явилися сльози на очах. Тоді їх було всього дев'ять, але всі вони – ветерани війни, які відстояли мир, визволили рідну землю від окупантів. Ось так, як у пісні "з маленького потічка розпочалася річка".
Тільки через декілька років потому почали створюватися ветеранські організації. Оцінюючи роботу осередку селища, тодішній обласний голова ветеранів В. Кирилкін наголосив: "Певно, в Києві почули голобський хор, побачили роботу ветеранів, а тому створили ветеранські осередки по всій Україні".
Перегортаючи сторінки літопису цього чудового, невтомного колективу, згадую всіх, хто був першим – Катерину Єрмолаєву, Олександру Подобрій, Олену Ярову, Ганну Пасюк, Марію Шевчук, Таїсу Кочубей – жінок, учасниць війни, Любов Форсюк, Поліну Щесюк – "дітей війни". Окремо хочу сказати про Марію Янко, яка впродовж 35 років – незмінний активний учасник хору, а ось уже майже 20 літ очолює місцеву ветеранську організацію і є умілим, талановитим організатором хору.
Але такий невблаганний світ: в кожному колективі, з плином часу, змінюються люди. Одні відходять у Вічність, інші вливаються в співучу родину і продовжують добру справу своїх попередників.
Я не просто пишу про цей чудовий колектив, а "йду" його творчим шляхом. Завжди раділа їх здобуткам, успіхам, славі і десь в глибині серця бриніли нотки жалю, коли було щось "не так".
"Звичайно, наш народ виплекав таке диво, як наше пісенне багатство. Ми не можемо його втратити, а повинні зберегти і передати молодим поколінням, – говорить нині Марія Янко. – Через наш хоровий колектив пройшло багато людей. Декого немає в живих, дехто за станом здоров'я уже припинив свої виступи. Але ми пам'ятаємо їх завжди. Сьогодні хор оновився, сюди прийшли нові талановиті учасники, ветерани праці, художньої самодіяльності. Колись співали на роботі. А нині – у ветеранському хорі. Жоден з них не мислить свого життя без пісні. Повсякчас відчуваємо підтримку з боку місцевої влади, нам допомагають працівники культури. Маємо своїх меценатів, своє приміщення, де працює "Клуб ветеранів "Червона калина", тут проходять репетиції, відзначення ювілеїв, свят".
Так, хор "Червона калина" за 35 років свого існування утвердився як яскравий самобутній колектив. Нині в ньому – 30 співучих, артистичних, творчих, талановитих людей. Про кожного учасника можна розповідати окремо. Їх єднає велика любов до землі, людей, селища, краю. І кожен з них – це талант.
В хорі Г. І. Халепа пише вірші, кладе їх на музику і сама співає. Є. Й. Герасимчук – талановита вишивальниця, її роботи в свій час радували відвідувачів на багатьох виставках. Всі вони свято бережуть пам'ять про минуле селище. Їх експонати – в шкільному музеї та й самі хористи є бажаними завжди в школі.
Треба відзначити, що учасники хору є не тільки активними на сцені, талановитими виконавцями, а й учасниками громадського життя селища, виявляють свою небайдужість до подій в нашій країні, відгукуються, коли треба прийти на допомогу, підтримати когось, або просто створити гарний настрій. Долучалися до благодійної та матеріальної підтримки наших солдатів, які захищають українську землю на Сході країни. Коли було потрібно, не рахувалися з часом, плели захисні сітки для армії, в'язали теплі шкарпетки, рукавиці. Галина Халепа присвятила свої вірші бійцям АТО. Все відсилали нашим захисникам і отримували взамін слова вдячності.
За 35 років творчої роботи неодноразово змінювався (точніше – поповнювався) його склад, оновлювались сценічні костюми, розширювався і урізноманітнювався репертуар, який налічує добру сотню пісень різних жанрів і тематики, але завжди незмінно вплетена в їх репертуар українська народна пісня. Саме тому "калинівці" здобули заслужену шану не тільки в селищі, районі, області. Цей чудовий колектив відомий в Білорусі, неодноразово йому аплодували в Польщі. Хор має багату творчу біографію. Упродовж років з успіхом презентує свій мистецький талант, бо жодне свято не обходиться без їхньої участі.
Особливо пам'ятна поїздка до Тернополя на зустріч ветеранських хорів. Коли від'їжджали, міський голова Тернополя відзначив, щоб вчилися досвіду роботи у волинських ветеранів, хоча Волинь представляли голобчани.
А як не згадати поїздку до Ратного на передачу естафети "Пам'ять поколінь"? Тут виступали ветеранські колективи Білорусі, Ратного, а Ковельський район представляли теж голобчани. І таких творчих зустрічей було багато. Про це свідчать подяки, грамоти. Найвищою нагороою було присвоєння хору звання "Народного аматорського колективу", яке вони підтвердили уже вчетверте.
Але найбільше пам'ятними, дорогими є виступи хору в військовому госпіталі Луцька. Коли нещодавно виступав хор там, то це було хвилююче, не могли стримати свої емоції ветерани. Звичайно, все це – дякуючи художньому керівнику хору Наталія Щур та акордеоністу Миколі Щесюку.
Хор ветеранів – яскравий приклад того, як людина, незалежно від віку, може організувати свій вільний час, як потрібно любити життя, служити зразком для інших, особливо – для молоді. Де б не виступали, чують гарні відгуки. І це радує. Їх шанують, люблять в районі, області. Запрошують на масові заходи.
"Хор ветеранів "Червона калина" є "візитною карткою" селища, його гордістю, – говорить Голобський селищний голова Сергій Гарбарук. –Хористи користуються заслуженим авторитетом не тільки серед жителів селища, району, але й серед колег- аматорів мистецтва.
Люди різних професій, вийшовши на заслужений відпочинок, зуміли спрямувати свою невичерпну енергію на добру, корисну справу: об'єдналися в колектив з любов'ю до рідної української пісні. Це нелегко й непросто, але потрібно людям, бо приносить радість та задоволення і виконавцям, і їх шанувальникам. По своїй квітучій творчій ниві ветерани несуть у широкій світ пісню – душу нашого народу. З року в рік зростає виконавська майстерність хору, урізноманітнюється репертуар".
Шановні хористи! Дякуємо за любов до пісні, а також за збереження народних традицій. Ви зустріли свій 35-річний ювілей в розквіті творчих сил, збагачені життєвим досвідом, сумлінною працею, великою любов'ю до народної пісні. Нехай Ваша неперевершена яскрава творчість і надалі не знає кордонів, лине від серця до серця тішить вдячних шанувальників. Нехай ще довгі роки Вам судиться радувати прихильників чудовим співом, а ми з радістю будемо чекати ваших виступів і сподіватись на співпрацю!
Всім – міцного здоров'я, щастя, успіхів, добробуту, життєвих гараздів, миру, достатку в родинах!
З повагою –
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації.
НА ЗНІМКАХ: виступає "Червона калина".
Фото виступів різних періодів з архіву автора.
Любов до пісні об'єднала нас,
Хай вона лунає всюди й повсякчас!
Почуття одвічні й помисли одні –
Дай нам, Боже, миру в рідній стороні!
Із першими весняними промінчиками, березневим первоцвітом до хорового ветеранського колективу Голоб прийшло своєрідне свято – 35-річчя від дня створення гурту.
Саме стільки літ цей творчий, співучий колектив ветеранів засіває в душах слухачів пісенні зерна радості, натхнення, любові до рідної України. Бо добре розуміє: пісня – це голос душі народної, в ній надзвичайно дивовижно, яскраво і багатогранно відбилась його доля, його історія, прагнення до свободи. А щоб не пересихало це життєдайне джерело народної творчості, особливо української пісні, хористи "доносять" його до молодого покоління.
Сама історія хору почалась у березні 1984 року. Тоді відзначали 40-ліття визволення селища від фашистських загарбників. На той час у кожному трудовому колективі Голоб добре була налагоджена художня самодіяльність: працювали хори, вокальні групи, які свої таланти, напрацювання демонстрували на сцені будинку культури, беручи участь у різних заходах. Ось тоді й народилася ідея на базі ветеранського клубу "Червона гвоздика", який працював при селищній бібліотеці, створити хор ветеранів війни і праці. Зібрались, обговорили всі питання, а головне – повірили в свої сили.
Згодом почалися виступи. Ніколи не забуду той дебют. На фоні солдатського бліндажа вийшли ветерани і заспівали всім відому "Землянку". Це був тріумф. Переповнений зал, стоячи, аплодував ветеранам, у багатьох з'явилися сльози на очах. Тоді їх було всього дев'ять, але всі вони – ветерани війни, які відстояли мир, визволили рідну землю від окупантів. Ось так, як у пісні "з маленького потічка розпочалася річка".
Тільки через декілька років потому почали створюватися ветеранські організації. Оцінюючи роботу осередку селища, тодішній обласний голова ветеранів В. Кирилкін наголосив: "Певно, в Києві почули голобський хор, побачили роботу ветеранів, а тому створили ветеранські осередки по всій Україні".
Перегортаючи сторінки літопису цього чудового, невтомного колективу, згадую всіх, хто був першим – Катерину Єрмолаєву, Олександру
Подобрій, Олену Ярову, Ганну Пасюк, Марію Шевчук, Таїсу Кочубей – жінок, учасниць війни, Любов Форсюк, Поліну Щесюк – "дітей війни". Окремо хочу сказати про Марію Янко, яка впродовж 35 років – незмінний активний учасник хору, а ось уже майже 20 літ очолює місцеву ветеранську організацію і є умілим, талановитим організатором хору.
Але такий невблаганний світ: в кожному колективі, з плином часу, змінюються люди. Одні відходять у Вічність, інші вливаються в співучу родину і продовжують добру справу своїх попередників.
Я не просто пишу про цей чудовий колектив, а "йду" його творчим шляхом. Завжди раділа їх здобуткам, успіхам, славі і десь в глибині серця бриніли нотки жалю, коли було щось "не так".
"Звичайно, наш народ виплекав таке диво, як наше пісенне багатство. Ми не можемо його втратити, а повинні зберегти і передати молодим поколінням, – говорить нині Марія Янко. – Через наш хоровий колектив пройшло багато людей. Декого немає в живих, дехто за станом здоров'я уже припинив свої виступи. Але ми пам'ятаємо їх завжди. Сьогодні хор оновився, сюди прийшли нові талановиті учасники, ветерани праці, художньої самодіяльності. Колись співали на роботі. А нині – у ветеранському хорі. Жоден з них не мислить свого життя без пісні. Повсякчас відчуваємо підтримку з боку місцевої влади, нам допомагають працівники культури. Маємо своїх меценатів, своє приміщення, де працює "Клуб ветеранів "Червона калина", тут проходять репетиції, відзначення ювілеїв, свят".
Так, хор "Червона калина" за 35 років свого існування утвердився як яскравий самобутній колектив. Нині в ньому – 30 співучих, артистичних, творчих, талановитих людей. Про кожного учасника можна розповідати окремо. Їх єднає велика любов до землі, людей, селища, краю. І кожен з них – це талант.
В хорі Г. І. Халепа пише вірші, кладе їх на музику і сама співає. Є. Й. Герасимчук – талановита вишивальниця, її роботи в свій час радували відвідувачів на багатьох виставках. Всі вони свято бережуть пам'ять про минуле селище. Їх експонати – в шкільному музеї та й самі хористи є бажаними завжди в школі.
Треба відзначити, що учасники хору є не тільки активними на сцені, талановитими виконавцями, а й учасниками громадського життя селища, виявляють свою небайдужість до подій в нашій країні, відгукуються, коли треба прийти на допомогу, підтримати когось, або просто створити гарний настрій. Долучалися до благодійної та матеріальної підтримки наших солдатів, які захищають українську землю на Сході країни. Коли було потрібно, не рахувалися з часом, плели захисні сітки для армії, в'язали теплі шкарпетки, рукавиці. Галина Халепа присвятила свої вірші бійцям АТО. Все відсилали нашим захисникам і отримували взамін слова вдячності.
За 35 років творчої роботи неодноразово змінювався (точніше – поповнювався) його склад, оновлювались сценічні костюми, розширювався і урізноманітнювався репертуар, який налічує добру сотню пісень різних жанрів і тематики, але завжди незмінно вплетена в їх репертуар українська народна пісня. Саме тому "калинівці" здобули заслужену шану не тільки в селищі, районі, області. Цей чудовий колектив відомий в Білорусі, неодноразово йому аплодували в Польщі. Хор має багату творчу біографію. Упродовж років з успіхом презентує свій мистецький талант, бо жодне свято не обходиться без їхньої участі.
Особливо пам'ятна поїздка до Тернополя на зустріч ветеранських хорів. Коли від'їжджали, міський голова Тернополя відзначив, щоб вчилися досвіду роботи у волинських ветеранів, хоча Волинь представляли голобчани.
А як не згадати поїздку до Ратного на передачу естафети "Пам'ять поколінь"? Тут виступали ветеранські колективи Білорусі, Ратного, а Ковельський район представляли теж голобчани. І таких творчих зустрічей було багато. Про це свідчать подяки, грамоти. Найвищою нагороою було присвоєння хору звання "Народного аматорського колективу", яке вони підтвердили уже вчетверте.
Але найбільше пам'ятними, дорогими є виступи хору в військовому госпіталі Луцька. Коли нещодавно виступав хор там, то це було хвилююче, не могли стримати свої емоції ветерани. Звичайно, все це – дякуючи художньому керівнику хору Наталія Щур та акордеоністу Миколі Щесюку.
Хор ветеранів – яскравий приклад того, як людина, незалежно від віку, може організувати свій вільний час, як потрібно любити життя, служити зразком для інших, особливо – для молоді. Де б не виступали, чують гарні відгуки. І це радує. Їх шанують, люблять в районі, області. Запрошують на масові заходи.
"Хор ветеранів "Червона калина" є "візитною карткою" селища, його гордістю, – говорить Голобський селищний голова Сергій Гарбарук. –Хористи користуються заслуженим авторитетом не тільки серед жителів селища, району, але й серед колег- аматорів мистецтва.
Люди різних професій, вийшовши на заслужений відпочинок, зуміли спрямувати свою невичерпну енергію на добру, корисну справу: об'єдналися в колектив з любов'ю до рідної української пісні. Це нелегко й непросто, але потрібно людям, бо приносить радість та задоволення і виконавцям, і їх шанувальникам. По своїй квітучій творчій ниві ветерани несуть у широкій світ пісню – душу нашого народу. З року в рік зростає виконавська майстерність хору, урізноманітнюється репертуар".
Шановні хористи! Дякуємо за любов до пісні, а також за збереження народних традицій. Ви зустріли свій 35-річний ювілей в розквіті творчих сил, збагачені життєвим досвідом, сумлінною працею, великою любов'ю до народної пісні. Нехай Ваша неперевершена яскрава творчість і надалі не знає кордонів, лине від серця до серця тішить вдячних шанувальників. Нехай ще довгі роки Вам судиться радувати прихильників чудовим співом, а ми з радістю будемо чекати ваших виступів і сподіватись на співпрацю!
Всім – міцного здоров'я, щастя, успіхів, добробуту, життєвих гараздів, миру, достатку в родинах!
З повагою – Валентина СІЧКАР, голова районної ветеранської організації.
НА ЗНІМКАХ: виступає "Червона калина".
Фото виступів різних періодів з архіву автора.
З піснею – по життю
Подобрій, Олену Ярову, Ганну Пасюк, Марію Шевчук, Таїсу Кочубей – жінок, учасниць війни, Любов Форсюк, Поліну Щесюк – "дітей війни". Окремо хочу сказати про Марію Янко, яка впродовж 35 років – незмінний активний учасник хору, а ось уже майже 20 літ очолює місцеву ветеранську організацію і є умілим, талановитим організатором хору.
Залишити коментар