Повідомлення в номер / Крупинки «золота» на сцені

Нехай бринять і пахнуть

  квіти,

Нехай почує Божий Рай,

Як на Землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

Ці поетичні рядки стали не просто епіграфом до програми заключного концерту кращих колективів художньої самодіяльності учнів закладів середньої та позашкільної освіти міста Ковеля під влучною назвою «Дивосвіт дитячих талантів», але й відповідальною настановою до кожного виступу самодіяльних юних артистів.

Режисери творчого дійства Жанна Колеснікова – методист методичного кабінету управління освіти міськвиконкому та Богуслава Петречук – культорганізатор ЗПО «Ковельський Палац учнівської молоді імені Ів. Франка» продумали, виплекали та зробити все, щоб ті, що танцювали та співали на сцені, чарували глядачів у залі, і тих ангелів у Божому Раї, згаданих в епіграфі. Так, так! Я не перебільшую: «Дивосвіт» юних талантів з першого кроку огортав глядача своїми обіймами і не відпускав ні на мить до самого фіналу.

Після двогодинного концерту хтось із членів поважного журі висловився напівжартома-напівсерйозно: «Мало!».

Буває, і не раз, що на деяких заходах тебе не покидає надокучлива думка: коли це все скінчиться? А тут хотілося  чути і бачити ще більше та отримувати таку рідку на сьогодні естетичну насолоду.

Молодці!

Хоч-не-хоч, а концерт спонукав до філософських роздумів. Навколо нас вирує передвиборна кампанія. Не стихає у сірому телепросторі злослів’я, осуд і разом з тим запекла боротьба за гроші і владу. Тут же фільми-серіали, де ці «пріоритети» нав’язують глядачам.

І ніхто не згадає, не озвучить, не ствердить, що  найвища “золота”  проба – це наші діти. Вони стукають у наші серця, відкривають душу і нагадують своїм вмінням, творчістю, професіоналізмом, що боротися за майбутнє – значить боротися за цю талановиту юнь. Діти сьогодні підкорюють Європу і своєю креативністю презентують Україну в світі. Віншують їхній хист німці, поляки, італійці – словом, вся Європа.

Чи не приклад для нас, старших, як потрібно ставитися до своєї діяльності?

Кажуть, що заздрощі – гріх. А я, попри релігійні настанови, по-доброму заздрив учням, їхнім наставникам, татам і мамам. Адже не зітреш із пам’яті «радощі» того далекого соціалізму п’ятдесятих–шістдесятих років ХХ століття, коли «сценою» для нас, сільських босоногих, були ліс, річка і воронячі гнізда на деревах. Ох, оті поношені штанці і теперішні вишукані, витончені костюми, які зрівняти можна хіба що з королівськими. Кожен бал – нове платтячко! 

І тут кожен номер – краса й гармонія. Нагадую це для того, що ми повинні шанувати і цінувати те, що маємо.

Все, що було на сцені, – пронизане українством. Нашим, рідним – природою, порами року (весною чи осінню) і… рідною мамою.

Так склалося, що на Всеукраїнському конкурсі «Голос країни» співачка із Львова презентувала пісню із репертуару нашої знаменитої українки з діаспори Квітки Цісик «Де ти тепер». І ось на концерті я слухаю цю пісню у виконанні учениці гімназії Анастасії Харитонової. Я не спеціаліст з вокалу, але насмілюсь сказати: наша юна артистка із погляду сценічності та артистичності виглядала гідно (принаймні, для мене була кращою за львів’янку).

Це до тих «золотих» крупинок, які з’являються після довгого промивання сірої маси піску професійними золотошукачами – наставниками.

А за тією піснею – вихор танців у виконанні народного художнього ансамблю танцю «Барвінок» та студії сучасної хореографії «Ерідан». Приємно чути, що ці колективи напередодні в престижному обласному конкурсі «У вихорі танцю» вибороли перші місця. Вітаємо!

У ці переможні нотки гарно, мов у барвистий вінок, вплелися художні номери про маму. Скотилась сльоза по щоці, коли «Ерідан» презентував танець «Матусю». Зворушив серце своє піснею про маму Роман Морозов, учень КЗ «НВК «ЗОШ  І–ІІІ ст. № 11».

Не було байдужих у залі, коли звучала пісня «Воля» у виконанні уже добре відомого (не тільки в Ковелі) Веніаміна Белінського, вихованця народного художнього колективу – студії естрадного співу «Нові таланти».

 І доречно у той сучасний ритм танцю й пісні наша історія «постукала». Це фольклорний гурт «Дивина» ЗЗСО  І–ІІІ ст. № 2 повернув у  минуле – в наші традиції, звичаї і розваги юних.

Намагаємося озвучити найкраще, найдосконаліше, а не виходить. Різні жанри, різнопланові гурти та колективи, різні школи – і все класно.

Організатори дійства зуміли взяти в полон глядача ще до початку концерту. Заходиш в коридор «Просвіти», і тебе зустрічає бадьорими мелодіями духовий оркестр КЗ «НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. № 11». Наповнений духовою музикою, ти ідеш далі, а у фойє зустрічає флешмоб «Пам’ятайте: діти – усі талановиті». Понад шістдесят учнів із хореографічної студії «Реверанс» КЗ НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. №13–колегіум» своїми ритмами, рухами та піснею переформатовують тебе із заклопотаного сірого чоловічка у наповненого радістю і гордістю українця.

Отак, підготовлений до головного дійства, ти йдеш в зал і знову поринаєш у хвилі естетично виваженого духовного мистецького дива. Тут без права на перепочинок зустрічає «пролог» – «Квіткова країна» у виконанні студії сучасного танцю «Ерідан». Квіти – глядачам! 25 захоплюючих, яскравих, різноманітних художніх номерів. Як повнометражно опишеш все, що діялося на сцені і залі, коли формат газети обмежений? А за юними талантами – організатори–керівники, і кожен з них визначна і відома в Україні та на Волині особистість.

А скільки творчого пошуку та праці вкладено у кожен виступ!  Наважусь сказати і від себе, і від глядачів: «Щиросердно дякуємо!».

При нашій свободі слова чуєш різне. Хотів би застерегти: не вірте  скептикам, у яких все «не так» в освіті і молодь «не така». Якраз молодь у нас така: талановита та сучасна і краща за нас, поскубаних вітрами проблем життя і революцій. Вірю: саме ці хлопці й дівчата підіймуть Україну на п’єдестал світової слави.

І ще одне позитивне враження: всі школи міста презентували своїх вихованців у різних номінаціях та жанрах. Це означає, що криниця ковельських талантів невичерпна і цілюща. Особливе слово подяки потрібно сказати творчим працівникам Палацу учнівської молоді імені Івана Франка. Позашкільна учнівська родина – одна з кращих в області та й, мабуть, в Україні.

Похвальне слово – й ведучим. Гарні, артистичні та сценічні, вони були окрасою концерту. Поважна гостя із Луцька, директорка  Волинського державного Центру естетичного виховання молоді Оксана Дідик не приховувала своїх емоцій та почуттів:

– Вмієте подивувати на всі сто! Вклоняюся всім і кожному окремо. На сцені сьогодні була феєрія дива. Неперевершена! Діти Ковельщини вміють мріяти. Хай збуваються мрії – виголосила очільниця обласного закладу.

В унісон звучав виступ Віктора Бичковського, очільника управління освіти:

– Спасибі, дітки, за змістовний і неповторний концерт. Ви гідні того, щоб на центральних телеканалах показали все, що ви відтворили на головній сцені Ковеля, всій Україні. Дякую батькам і наставникам!

Додати до цих слів щось важко. Тож, так тримати й надалі.

Анатолій СЕМЕНЮК.

l

У той же день гуртківці ЗНО «Ковельський Палац учнівської молоді імені Івана Франка» на високому рівні провели майстер-класи: плетіння метелика з соломи;  декупаж   з кракелюром; вишивка хрестиком та ін. 

Ці поетичні рядки стали не просто епіграфом до програми заключного концерту кращих колективів художньої самодіяльності учнів закладів середньої та позашкільної освіти міста Ковеля під влучною назвою «Дивосвіт дитячих талантів», але й відповідальною настановою до кожного виступу самодіяльних юних артистів.

Режисери творчого дійства Жанна Колеснікова – методист методичного кабінету управління освіти міськвиконкому та Богуслава Петречук – культорганізатор ЗПО «Ковельський Палац учнівської молоді імені Ів. Франка» продумали, виплекали та зробити все, щоб ті, що танцювали та співали на сцені, чарували глядачів у залі, і тих ангелів у Божому Раї, згаданих в епіграфі. Так, так! Я не перебільшую: «Дивосвіт» юних талантів з першого кроку огортав глядача своїми обіймами і не відпускав ні на мить до самого фіналу.

Після двогодинного концерту хтось із членів поважного журі висловився напівжартома-напівсерйозно: «Мало!».

Буває, і не раз, що на деяких заходах тебе не покидає надокучлива думка: коли це все скінчиться? А тут хотілося  чути і бачити ще більше та отримувати таку рідку на сьогодні естетичну насолоду.

Молодці!

Хоч-не-хоч, а концерт спонукав до філософських роздумів. Навколо нас вирує передвиборна кампанія. Не стихає у сірому телепросторі злослів’я, осуд і разом з тим запекла боротьба за гроші і владу. Тут же фільми-серіали, де ці «пріоритети» нав’язують глядачам.

І ніхто не згадає, не озвучить, не ствердить, що  найвища “золота”  проба – це наші діти. Вони стукають у наші серця, відкривають душу і нагадують своїм вмінням, творчістю, професіоналізмом, що боротися за майбутнє – значить боротися за цю талановиту юнь. Діти сьогодні підкорюють Європу і своєю креативністю презентують Україну в світі. Віншують їхній хист німці, поляки, італійці – словом, вся Європа.

Чи не приклад для нас, старших, як потрібно ставитися до своєї діяльності?

Кажуть, що заздрощі – гріх. А я, попри релігійні настанови, по-доброму заздрив учням, їхнім наставникам, татам і мамам. Адже не зітреш із пам’яті «радощі» того далекого соціалізму п’ятдесятих–шістдесятих років ХХ століття, коли «сценою» для нас, сільських босоногих, були ліс, річка і воронячі гнізда на деревах. Ох, оті поношені штанці і теперішні вишукані, витончені костюми, які зрівняти можна хіба що з королівськими. Кожен бал – нове платтячко! 

І тут кожен номер – краса й гармонія. Нагадую це для того, що ми повинні шанувати і цінувати те, що маємо.

Все, що було на сцені, – пронизане українством. Нашим, рідним – природою, порами року (весною чи осінню) і… рідною мамою.

Так склалося, що на Всеукраїнському конкурсі «Голос країни» співачка із Львова презентувала пісню із репертуару нашої знаменитої українки з діаспори Квітки Цісик «Де ти тепер». І ось на концерті я слухаю цю пісню у виконанні учениці гімназії Анастасії Харитонової. Яне спеціаліст з вокалу, але насмілюсь сказати: наша юна артистка із погляду сценічності та артистичності виглядала гідно (принаймні, для мене була кращою за львів’янку).

Це до тих «золотих» крупинок, які з’являються після довгого промивання сірої маси піску професійними золотошукачами – наставниками.

А за тією піснею – вихор танців у виконанні народного художнього ансамблю танцю «Барвінок» та студії сучасної хореографії «Ерідан». Приємно чути, що ці колективи напередодні в престижному обласному конкурсі «У вихорі танцю» вибороли перші місця. Вітаємо!

У ці переможні нотки гарно, мов у барвистий вінок, вплелися художні номери про маму. Скотилась сльоза по щоці, коли «Ерідан» презентував танець «Матусю». Зворушив серце своє піснею про маму Роман Морозов, учень КЗ «НВК «ЗОШ  І–ІІІ ст. № 11».

Не було байдужих у залі, коли звучала пісня «Воля» у виконанні уже добре відомого (не тільки в Ковелі) Веніаміна Белінського, вихованця народного художнього колективу – студії естрадного співу «Нові таланти».

 І доречно у той сучасний ритм танцю й пісні наша історія «постукала». Це фольклорний гурт «Дивина» ЗЗСО  І–ІІІ ст. № 2 повернув у  минуле – в наші традиції, звичаї і розваги юних.

Намагаємося озвучити найкраще, найдосконаліше, а не виходить. Різні жанри, різнопланові гурти та колективи, різні школи – і все класно.

Організатори дійства зуміли взяти в полон глядача ще до початку концерту. Заходиш в коридор «Просвіти», і тебе зустрічає бадьорими мелодіями духовий оркестр КЗ «НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. № 11». Наповнений духовою музикою, ти ідеш далі, а у фойє зустрічає флешмоб «Пам’ятайте: діти – усі талановиті». Понад шістдесят учнів із хореографічної студії «Реверанс» КЗ НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. №13–колегіум» своїми ритмами, рухами та піснею переформатовують тебе із заклопотаного сірого чоловічка у наповненого радістю і гордістю українця.

Отак, підготовлений до головного дійства, ти йдеш в зал і знову поринаєш у хвилі естетично виваженого духовного мистецького дива. Тут без права на перепочинок зустрічає «пролог» – «Квіткова країна» у виконанні студії сучасного танцю «Ерідан». Квіти – глядачам! 25 захоплюючих, яскравих, різноманітних художніх номерів. Як повнометражно опишеш все, що діялося на сцені і залі, коли формат газети обмежений? А за юними талантами – організатори–керівники, і кожен з них визначна і відома в Україні та на Волині особистість.

А скільки творчого пошуку та праці вкладено у кожен виступ!  Наважусь сказати і від себе, і від глядачів: «Щиросердно дякуємо!».

При нашій свободі слова чуєш різне. Хотів би застерегти: не вірте  скептикам, у яких все «не так» в освіті і молодь «не така». Якраз молодь у нас така: талановита та сучасна і краща за нас, поскубаних вітрами проблем життя і революцій. Вірю: саме ці хлопці й дівчата підіймуть Україну на п’єдестал світової слави.

І ще одне позитивне враження: всі школи міста презентували своїх вихованців у різних номінаціях та жанрах. Це означає, що криниця ковельських талантів невичерпна і цілюща. Особливе слово подяки потрібно сказати творчим працівникам Палацу учнівської молоді імені Івана Франка. Позашкільна учнівська родина – одна з кращих в області та й, мабуть, в Україні.

Похвальне слово – й ведучим. Гарні, артистичні та сценічні, вони були окрасою концерту. Поважна гостя із Луцька, директорка  Волинського державного Центру естетичного виховання молоді Оксана Дідик не приховувала своїх емоцій та почуттів:

– Вмієте подивувати на всі сто! Вклоняюся всім і кожному окремо. На сцені сьогодні була феєрія дива. Неперевершена! Діти Ковельщини вміють мріяти. Хай збуваються мрії – виголосила очільниця обласного закладу.

В унісон звучав виступ Віктора Бичковського, очільника управління освіти:

– Спасибі, дітки, за змістовний  і неповторний концерт. Ви гідні того, щоб на центральних телеканалах показали все, що ви відтворили на головній сцені Ковеля, всій Україні. Дякую батькам і наставникам!

Додати до цих слів щось важко. Тож, так тримати й надалі.

ххх

У той же день гуртківці ЗНО «Ковельський Палац учнівської молоді імені Івана Франка» на високому рівні провели майстер-класи: плетіння метелика з соломи;  декупаж   з кракелюром; вишивка хрестиком та ін.