Сьогодні в Україні відзначають чудове свято – День вишиванки. Ще здавна наші предки оздоблювали вишивкою одяг та предмети побуту, створювали орнаменти, вкладаючи у них особливий зміст і часточку душі.
Багата на таланти наша ковельська земля. Чимало творчих, наділених даром володіння декоративно-прикладним мистецтвом людей живуть у нашому рідному місті. Приємно те, що цією справою займаються й молоді майстрині. Серед них – ковельчанка Катерина ЗДРОБИЛКО.
Дивне душевне зворушення і радість переповнювали наші серця, коли ми завітали в гості до молодої вишивальниці, де мали нагоду розглянути її роботи.
Ковельчанка викладала красиві рушники, картини з бісеру, на яких милували око пейзажі, квіти, орнаменти, примхливі узори гілок і тіней. В оселі молодої жінки приваблюють картини на релігійну тематику, ікони.
Катерина Здробилко – майстриня на усі руки, яка перейняла від своєї матусі Лариси Степанівни Криницької не тільки найкращі моральні якості, а й любов до усього прекрасного. Ще одним захопленням жінки є в'язання гачком і спицями, вирощування квітів.
Разом із чоловіком Павлом молода мама виховує прекрасних донечок Даринку і Тетянку.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
l
Творцям краси на полотні присвятив поетичні рядки ковельчанин Іван Ярошик. Їх адресуємо всім вишивальницям краю.
Барвиста вись святої колисанки,
В молитві серця – казка-вишиванка.
Мить-Вічність материнської любові.
Красою травня чарує знову й знову.
Божественні розмаї-візерунки,
У врунах полотна – мамині цілунки.
Гойдає човен-Місяць ніч в задумі,
Зоря співає солов'їна: ненька збудить.
Стежина дому збігла одиноко
В імлу-утіху райську крок за кроком.
Зігрівають сріблом снів нитки-квітки –
У сяйві-світочі дитинства сивини.
"Де віднайти слова-притулки?" –
Так юно мама скаже про весну.
З закохано-заквітчаним ґатунком –
Світання ласки й надвечір'я сум.
Узори Божі – у вогнищі краси,
Любові світ в очах і на плечі.
Відлуння-відблиски зірниці-дивини –
У почуттях невгасних чудо-таїни.
Іван ЯРОШИК.
Сьогодні в Україні відзначають чудове свято – День вишиванки. Ще здавна наші предки оздоблювали вишивкою одяг та предмети побуту, створювали орнаменти, вкладаючи у них особливий зміст і часточку душі.
Багата на таланти наша ковельська земля. Чимало творчих, наділених даром володіння декоративно-прикладним мистецтвом людей живуть у нашому рідному місті. Приємно те, що цією справою займаються й молоді майстрині. Серед них – ковельчанка Катерина ЗДРОБИЛКО.
Дивне душевне зворушення і радість переповнювали наші серця, коли ми завітали в гості до молодої вишивальниці, де мали нагоду розглянути її роботи.
Ковельчанка викладала красиві рушники, картини з бісеру, на яких милували око пейзажі, квіти, орнаменти, примхливі узори гілок і тіней. В оселі молодої жінки приваблюють картини на релігійну тематику, ікони.
Катерина Здробилко – майстриня на усі руки, яка перейняла від своєї матусі Лариси Степанівни Криницької не тільки найкращі моральні якості, а й любов до усього прекрасного. Ще одним захопленням жінки є в'язання гачком і спицями, вирощування квітів.
Разом із чоловіком Павлом молода мама виховує прекрасних донечок Даринку і Тетянку.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
ххх
Творцям краси на полотні присвятив поетичні рядки ковельчанин Іван Ярошик. Їх адресуємо всім вишивальницям краю.
Барвиста вись святої колисанки,
В молитві серця – казка-вишиванка.
Мить-Вічність материнської любові.
Красою травня чарує знову й знову.
Божественні розмаї-візерунки,
У врунах полотна – мамині цілунки.
Гойдає човен-Місяць ніч в задумі,
Зоря співає солов'їна: ненька збудить.
Стежина дому збігла одиноко
В імлу-утіху райську крок за кроком.
Зігрівають сріблом снів нитки-квітки –
У сяйві-світочі дитинства сивини.
"Де віднайти слова-притулки?" –
Так юно мама скаже про весну.
З закохано-заквітчаним ґатунком –
Світання ласки й надвечір'я сум.
Узори Божі – у вогнищі краси,
Любові світ в очах і на плечі.
Відлуння-відблиски зірниці-дивини –
У почуттях невгасних чудо-таїни.
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар