Повідомлення в номер / Гриби є — треба вміти їх шукати

У щирого шанувальника і активного читача газети “Вісті Ковельщини” Георгія Барана із Ковеля життя, як-то кажуть, не з медом. І у бізнесі, яким впродовж багатьох років займається разом із дружиною Валентиною Вікторівною, проблем вистачає, і здоров’я не завжди на “висоті”, і недолуга політика українських можновладців часто-густо дратує, але пан Георгій ніколи духом не падає й оптимізму не втрачає.

Головне його захоплення, звичайно, — “тихе полювання”. Не знаю, як ви, а він сезон грибозаготівлі для власних потреб відкрив давно. Вже тижнів зо два тому телефоном повідомив:

— Вчора знайшов більше п’ятидесяти білих! Невеличких, тверденьких, черв’яками не пошкоджених.

— І далеко їздили?

— Ні. Неподалік від Ковеля. Добирався велосипедом. Правда, трохи дощ змочив, але нічого — висох.

Про точну “адресу” лісових мешканців не допитувався, бо знаю, що Георгій Павлович не любить, коли у лісових посадках багато людей. Не всі вони поводяться чемно, а тому після них шкоди природі більше, аніж користі. Наш же знайомий ставиться до неї з великою повагою і любов’ю, намагається не порушувати заповідну тишу.

Ми попросили: 

— То “скиньте” нам по “електронці” фотосвітлини зі своїми грибочками. Постараємось дати в один з найближчих номерів газети.

Георгій Баран не забарився і невдовзі надіслав до редакції знімки. На них ви бачите його зі своїм “уловом”. Тож нехай і надалі йому щастить в пошуку лісових дарів, і ніколи не буде порожнім кошик!

Звичайно, сьогодні масової “грибозаготівлі” в лісах Волині не спостерігається, бо ще, як-то кажуть, не пора. Але на привокзальному ринку можна вже придбати лисички. За літрову банку просять 50-60 гривень. Якщо врахувати, скільки часу і зусиль треба витратити, щоб грибочки зібрати, то ціна не така й висока.

Дедалі більше на базарах чорниці, черешень, інших фруктів. Були б гроші, то без вітамінів не залишимося.

Володимир ПЕТрук.

Фото з домашнього архіву. 

У щирого шанувальника і активного читача газети “Вісті Ковельщини” Георгія Барана із Ковеля життя, як-то кажуть, не з медом. І у бізнесі, яким впродовж багатьох років займається разом із дружиною Валентиною Вікторівною, проблем вистачає, і здоров’я не завжди на “висоті”, і недолуга політика українських можновладців часто-густо дратує, але пан Георгій ніколи духом не падає й оптимізму не втрачає.

Головне його захоплення, звичайно, — “тихе полювання”. Не знаю, як ви, а він сезон грибозаготівлі для власних потреб відкрив давно. Вже тижнів зо два тому телефоном повідомив:

— Вчора знайшов більше п’ятидесяти білих! Невеличких, тверденьких, черв’яками не пошкоджених.

— І далеко їздили?

— Ні. Неподалік від Ковеля. Добирався велосипедом. Правда, трохи дощ змочив, але нічого — висох.

Про точну “адресу” лісових мешканців не допитувався, бо знаю, що Георгій Павлович не любить, коли у лісових посадках багато людей. Не всі вони поводяться чемно, а тому після них шкоди природі більше, аніж користі. Наш же знайомий ставиться до неї з великою повагою і любов’ю, намагається не порушувати заповідну тишу.

Ми попросили: 

— То “скиньте” нам по “електронці” фотосвітлини зі своїми грибочками. Постараємось дати в один з найближчих номерів газети.

Георгій Баран не забарився і невдовзі надіслав до редакції знімки. На них ви бачите його зі своїм “уловом”. Тож нехай і надалі йому щастить в пошуку лісових дарів, і ніколи не буде порожнім кошик!

Звичайно, сьогодні масової “грибозаготівлі” в лісах Волині не спостерігається, бо ще, як-то кажуть, не пора. Але на привокзальному ринку можна вже придбати лисички. За літрову банку просять 50-60 гривень. Якщо врахувати, скільки часу і зусиль треба витратити, щоб грибочки зібрати, то ціна не така й висока.

Дедалі більше на базарах чорниці, черешень, інших фруктів. Були б гроші, то без вітамінів не залишимося.

Володимир ПЕТРУК

Фото з домашнього архіву.