"Працювати і молитися!"
Слова, винесені в заголовок, промовив владика Йосафат, єпископ Греко-католицької церкви на освяченні нової каплички на честь блаженного Василія Величковського у Ковелі. Священицькі заходи відбулися 15 червня ц. р. в переддень Святої Трійці, на перехресті вулиць Відродження і Величковського.
Владика розповів на початку виступу повчальну притчу про сенс земного буття, суть якої полягає в тому, що кожна людина все життя повинна сумлінно працювати і щиро молитися. Далі продовжив: "Нещодавно ми освячували хрест на місці майбутньої будови храму. Завдяки невтомній праці парафіян і постійній молитві, в короткий термін виріс фундамент, а сьогодні вже освячуємо гарну й затишну капличку, в якій будуть молитися парафіяни цього мікрорайону міста Ковеля.
Нова капличка постала завдяки зусиллям та організаторським здібностям отця Євгена Задорожного. Він не знає, що таке відпочинок, а старається робити все більше і більше корисних справ.
Роботи було багато, але з благословення Господнього за півтора місяці змайстрували цю споруду. Спасибі отцеві і всім тим, хто долучився до відповідальної роботи".
Слова подяки та почесні грамоти кращим будівничим від самого владики Йосафата особливо цінні та дорогі. Їх заслужив й ієромонах о. Євген. На мою суб'єктивну думку, він є одним із тих, кого Господь обрав для будівництва церков. У його послужному списку – величний храм у с. Очеретне, що на Вінничині, каплиця у Кам'янець-Подільському, молитовне приміщення в Івано-Франківську.
До Ковеля Євген Задорожний прибув 26 грудня 2002 року, і без права на перепочинок взявся за будівництво церкви та монастиря в ім'я блаженного Миколая Чарнецького. За відносно короткий час, у 2009 році засяяла золотоверха святиня і відкрились затишні келії святої обителі.
Сьогодні – нова перемога! І це при тому, що на о. Євгена чекає нова місія – служіння в Канаді.
Засвідчуємо: гарний дарунок ковельчанам залишає після себе ієромонах о. Задорожний. В цьому – сенс життя і місія людська: не накопичувати матеріальні багатства, а творити доброчинні справи, не зупинятися на досягнутому, а йти далі і працювати, не розчаровуватися через тимчасові негаразди, а молитися, вірити і не втрачати Ісусової любові.
Парафіяни переконані, що їх улюблений духівник о. Євген і в Канаді збудує ще одну церкву блаженного Василія Величковського, тіло якого спочиває у Вінніпегу.
Хочу згадати тут і деякі історичні факти. В кінці ХІХ століття бельгієць Ахіль Деляре вирушив до Канади, щоб організувати спільноту Чину Найсвятішого Ізбавителя. Але біля берегів Канади корабель затонув. Ахіль допливав у крижаній воді. Згодом ця, Богом посвячена спільнота, прийшлася до душі Андрею Шептицькому і була у 1913 році організована в Україні, а у 1927 році – в Ковелі Миколаєм Чарнецьким. Для отців-ієромонахів нема часу на спочинок. На них завжди чекають нові місії – нести слово Боже, укріплювати вірних у вірі і розбудовувати церкви там, де в цьому виникає нагальна потреба.
Що ж, отче Євгене, воїне Світла! Ковельчани засвідчують свою пошану і подяку та зичать м'якого "приземлення" в далекому Йорктоні!
Та повернемося до урочистого дійства. Незважаючи на спеку і вихідний день, людей зібралося багато. Пролунала Божественна літургія, яку очолив екзарх Луцький Кир. Йосафат. Він подарував новій святині Антимінс та освятив його. Благословення владики Йосафата Говери легко влітало в душу і поселялося там.
В освяченні святині і Божественній літургії взяли участь 10 священиків із різних міст Львівської провінції, серед яких – протоігумен о. Андрій Рак (Львів).
І ще одна приємність – трапеза під відкритим небом для всіх присутніх: парафіян, святих отців і Владики.
…Восени минулого року поруч з хрестом були висаджені липи та інші декоративні дерева. Ці провісники майбутнього швидко виростуть. І прилетять соловейки та інші Божі пташки і защебечуть Осанну тим, хто їх садив, хто церкву будував і тим, хто благословляв та вірив.
А з тим пташиним піснеспівом і після Божественної літургії, молитовно пролунає: "Боже великий, єдиний, нам Україну храни!".
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото
з архіву громади УГКЦ.
Слова, винесені в заголовок, промовив владика Йосафат, єпископ Греко-католицької церкви на освяченні нової каплички на честь блаженного Василія Величковського у Ковелі. Священицькі заходи відбулися 15 червня ц. р. в переддень Святої Трійці, на перехресті вулиць Відродження і Величковського.
Владика розповів на початку виступу повчальну притчу про сенс земного буття, суть якої полягає в тому, що кожна людина все життя повинна сумлінно працювати і щиро молитися. Далі продовжив: "Нещодавно ми освячували хрест на місці майбутньої будови храму. Завдяки невтомній праці парафіян і постійній молитві, в короткий термін виріс фундамент, а сьогодні вже освячуємо гарну й затишну капличку, в якій будуть молитися парафіяни цього мікрорайону міста Ковеля.
Нова капличка постала завдяки зусиллям та організаторським здібностям отця Євгена Задорожного. Він не знає, що таке відпочинок, а старається робити все більше і більше корисних справ.
Роботи було багато, але з благословення Господнього за півтора місяці змайстрували цю споруду. Спасибі отцеві і всім тим, хто долучився до відповідальної роботи".
Слова подяки та почесні грамоти кращим будівничим від самого владики Йосафата особливо цінні та дорогі. Їх заслужив й ієромонах о. Євген. На мою суб'єктивну думку, він є одним із тих, кого Господь обрав для будівництва церков. У його послужному списку – величний храм у с. Очеретне, що на Вінничині, каплиця у Кам'янець-Подільському, молитовне приміщення в Івано-Франківську.
До Ковеля Євген Задорожний прибув 26 грудня 2002 року, і без права на перепочинок взявся за будівництво церкви та монастиря в ім'я блаженного Миколая Чарнецького. За відносно короткий час, у 2009 році засяяла золотоверха святиня і відкрились затишні келії святої обителі.
Сьогодні – нова перемога! І це при тому, що на о. Євгена чекає нова місія – служіння в Канаді.
Засвідчуємо: гарний дарунок ковельчанам залишає після себе ієромонах о. Задорожний. В цьому – сенс життя і місія людська: не накопичувати матеріальні багатства, а творити доброчинні справи, не зупинятися на досягнутому, а йти далі і працювати, не розчаровуватися через тимчасові негаразди, а молитися, вірити і не втрачати Ісусової любові.
Парафіяни переконані, що їх улюблений духівник о. Євген і в Канаді збудує ще одну церкву блаженного Василія Величковського, тіло якого спочиває у Вінніпегу.
Хочу згадати тут і деякі історичні факти. В кінці ХІХ століття бельгієць Ахіль Деляре вирушив до Канади, щоб організувати спільноту Чину Найсвятішого Ізбавителя. Але біля берегів Канади корабель затонув. Ахіль допливав у крижаній воді. Згодом ця, Богом посвячена спільнота, прийшлася до душі Андрею Шептицькому і була у 1913 році організована в Україні, а у 1927 році – в Ковелі Миколаєм Чарнецьким. Для отців-ієромонахів нема часу на спочинок. На них завжди чекають нові місії – нести слово Боже, укріплювати вірних у вірі і розбудовувати церкви там, де в цьому виникає нагальна потреба.
Що ж, отче Євгене, воїне Світла! Ковельчани засвідчують свою пошану і подяку та зичать м'якого "приземлення" в далекому Йорктоні!
Та повернемося до урочистого дійства. Незважаючи на спеку і вихідний день, людей зібралося багато. Пролунала Божественна літургія, яку очолив екзарх Луцький Кир. Йосафат. Він подарував новій святині Антимінс та освятив його. Благословення владики Йосафата Говери легко влітало в душу і поселялося там.
В освяченні святині і Божественній літургії взяли участь 10 священиків із різних міст Львівської провінції, серед яких – протоігумен о. Андрій Рак (Львів).
І ще одна приємність – трапеза під відкритим небом для всіх присутніх: парафіян, святих отців і Владики.
…Восени минулого року поруч з хрестом були висаджені липи та інші декоративні дерева. Ці провісники майбутнього швидко виростуть. І прилетять соловейки та інші Божі пташки і защебечуть Осанну тим, хто їх садив, хто церкву будував і тим, хто благословляв та вірив.
А з тим пташиним піснеспівом і після Божественної літургії, молитовно пролунає: "Боже великий, єдиний, нам Україну храни!".
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото з архіву громади УГКЦ.
"Працювати і молитися!"
Залишити коментар