Чи легко стати чемпіоном?
Одним з героїв Чемпіонату України з веслування на байдарках і каное 2019 року серед юніорів по праву можна вважати Тараса Семенюка (на знімках), вихованця веслувальної школи "Ніка-Сільмаш" (тепер — КЗ "КДЮСШ ім. Є. Кондратовича). Йому підкорились найвищі сходинки чемпіонського п'єдесталу на дистанціях 1000 метрів ("одиночка") та 1000 і 500 метрів ("двійка") у парі з Анатолієм Швораком (школа "Олімп").
Зазначимо: це — не випадковість. Тарас тричі здобував чемпіонське звання у 2018 році і був дворазовим чемпіоном у 2017 році.
Більше того, в травні ц. р. брав участь у змаганнях на кубок України в м. Дніпрі, де виборов перше і третє місця на різних дистанціях.
Отож, мій читачу, заглянемо у внутрішній світ юного веслувальника-чемпіона і поцікавимося в чому запорука успіху?
— Тарасе, відомо, що перемоги можливі там, де панує любов до обраної справи. Як потрапив у веслувальний спорт? Хто прищепив тобі любов до нього?
— Все сталося завдяки моїй улюбленій мамі Аллі. Вона у свій час мала відповідні успіхи у цьому виді спорту. Спочатку у 2012 році то була просто забава. Про серйозні успіхи, тим більше — чемпіонство, я й не думав. Згодом тренери щось розгледіли в мені і серйозно стали тренувати.
— А що необхідно для перемоги?
— Володіти сучасною технікою веслування, бути фізично підготовленим і морально налаштованим на перемогу. А ще вміти витримувати надвисокі навантаження.
— Ти у свої шістнадцять неодноразово ставав чемпіоном України (8 разів!). Це — похвально. Але ж зростанню і вдосконаленню немає меж. Що далі? Які мрії?
— Потрапити в збірну України, пройти відбір і поїхати на Олімпійські ігри.
— Задум хороший. Хто ставить високу "планку", той неодмінно підкорить її. Але щоб цього досягти, необхідно себе, образно кажучи, принести повністю в жертву його величності Спорту. А навчання? Відстанеш від однокласників. А без знань у практичному житті успіх неможливий. Скажи відверто: спорт впливає на якість навчання?
— Стараюсь не відставати. Є розуміння з боку вчителів, які з окремих предметів допомагають мені долати відставання. Думаю, що успішно осилю навчальну програму з усіх предметів і підготуюся до ЗНО у 2020 році.
— Багатьом спортсменам слава засліплює очі, у них з'являється гординя. Як із "зірковою хворобою"?
— Я реально дивлюся на речі і марнославством не хворію. Тим більше, що це ж не тільки мої особисті перемоги, а й велика заслуга тренерів.
— Хто ж веде до перемог?
— Світлана Проніна та Володимир Троцюк. Це класні наставники. Вони досконало знають свою справу.
— А батьки та рідні задоволені? Не стримують спортивного пориву? Адже спорт, як ти казав, "забава" короткотривала, а швидко настане проза життя.
— Батьки задоволені, гордяться мною. Щодо майбутнього, то я маю намір стати студентом Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Там є спортивна кафедра. Стати тренером майбутніх ковельських чемпіонів — хіба не реальна мрія?
— Це значить, що ти не плануєш летіти в захмарні далі, а залишитися в рідному Ковелі?
— А чим погана ідея? Зірки світять однаково і над Києвом, і над Львовом, але над рідним містом найясніше.
— Приємно чути. А скажи чесно: веслувальники дружать поміж собою?
— Звичайно. Дружба — це запорука успіху. Поряд зі мною пліч-о-пліч ідуть Сергій Яковлєв, Анатолій Шворак, Богдан Лопухович та інші.
— Веслувальники як виглядають на фоні України?
— Ковельська веслувальна школа — одна з кращих в країні. Місто гордиться своїми чемпіонами Андрієм Рибачком, Юрієм Віндюком. Серед молодих вже відомі Вітя Свередюк та інші.
— Байдарка, каное легкі, на них, мабуть, важко втримати рівновагу? Чемпіони бувають у воді?
— Бувають, особливо, коли вітер сильний або коли емоції переповнюють від радості при перемозі. Є випадки, коли спортсмени роблять останній ривок, виявляють надзусилля на фініші, і теж падають у воду. Такий момент пережив олімпійський чемпіон Юрій Чабан.
— Матеріальне заохочення чемпіонів вагоме?
— Є стипендія від міського голови. Бувають невеликі заохочення від Школи вищої спортивної майстерності. Ці стимули особливо не впливають на спортивний результат.
— А що попереду?
— Як завжди, тренування і нові змагання. Розслаблятися немає коли.
— Що ж, Тарасе, чемпіонська ноша нелегка. Але мусиш її нести, боротись і перемагати. Успіхів тобі і подальших перемог!
Розмову вів Любомир ФІАЛКО.
Одним з героїв Чемпіонату України з веслування на байдарках і каное 2019 року серед юніорів по праву можна вважати Тараса Семенюка (на знімках), вихованця веслувальної школи "Ніка-Сільмаш" (тепер — КЗ "КДЮСШ ім. Є. Кондратовича). Йому підкорились найвищі сходинки чемпіонського п'єдесталу на дистанціях 1000 метрів ("одиночка") та 1000 і 500 метрів ("двійка") у парі з Анатолієм Швораком (школа "Олімп").
Зазначимо: це — не випадковість. Тарас тричі здобував чемпіонське звання у 2018 році і був дворазовим чемпіоном у 2017 році.
Більше того, в травні ц. р. брав участь у змаганнях на кубок України в м. Дніпрі, де виборов перше і третє місця на різних дистанціях.
Отож, мій читачу, заглянемо у внутрішній світ юного веслувальника-чемпіона і поцікавимося в чому запорука успіху?
— Тарасе, відомо, що перемоги можливі там, де панує любов до обраної справи. Як потрапив у веслувальний спорт? Хто прищепив тобі любов до нього?
— Все сталося завдяки моїй улюбленій мамі Аллі. Вона у свій час мала відповідні успіхи у цьому виді спорту. Спочатку у 2012 році то була просто забава. Про серйозні успіхи, тим більше — чемпіонство, я й не думав. Згодом тренери щось розгледіли в мені і серйозно стали тренувати.
— А що необхідно для перемоги?
— Володіти сучасною технікою веслування, бути фізично підготовленим і морально налаштованим на перемогу. А ще вміти витримувати надвисокі навантаження.
— Ти у свої шістнадцять неодноразово ставав чемпіоном України (8 разів!). Це — похвально. Але ж зростанню і вдосконаленню немає меж. Що далі? Які мрії?
— Потрапити в збірну України, пройти відбір і поїхати на Олімпійські ігри.
— Задум хороший. Хто ставить високу "планку", той неодмінно підкорить її. Але щоб цього досягти, необхідно себе, образно кажучи, принести повністю в жертву його величності Спорту. А навчання? Відстанеш від однокласників. А без знань у практичному житті успіх неможливий. Скажи відверто: спорт впливає на якість навчання?
— Стараюсь не відставати. Є розуміння з боку вчителів, які з окремих предметів допомагають мені долати відставання. Думаю, що успішно осилю навчальну програму з усіх предметів і підготуюся до ЗНО у 2020 році.
— Багатьом спортсменам слава засліплює очі, у них з'являється гординя. Як із "зірковою хворобою"?
— Я реально дивлюся на речі і марнославством не хворію. Тим більше, що це ж не тільки мої особисті перемоги, а й велика заслуга тренерів.
— Хто ж веде до перемог?
— Світлана Проніна та Володимир Троцюк. Це класні наставники. Вони досконало знають свою справу.
— А батьки та рідні задоволені? Не стримують спортивного пориву? Адже спорт, як ти казав, "забава" короткотривала, а швидко настане проза життя.
— Батьки задоволені, гордяться мною. Щодо майбутнього, то я маю намір стати студентом Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Там є спортивна кафедра. Стати тренером майбутніх ковельських чемпіонів — хіба не реальна мрія?
— Це значить, що ти не плануєш летіти в захмарні далі, а залишитися в рідному Ковелі?
— А чим погана ідея? Зірки світять однаково і над Києвом, і над Львовом, але над рідним містом найясніше.
— Приємно чути. А скажи чесно: веслувальники дружать поміж собою?
— Звичайно. Дружба — це запорука успіху. Поряд зі мною пліч-о-пліч ідуть Сергій Яковлєв, Анатолій Шворак, Богдан Лопухович та інші.
— Веслувальники як виглядають на фоні України?
— Ковельська веслувальна школа — одна з кращих в країні. Місто гордиться своїми чемпіонами Андрієм Рибачком, Юр
ієм Віндюком. Серед молодих вже відомі Вітя Свередюк та інші.
— Байдарка, каное легкі, на них, мабуть, важко втримати рівновагу? Чемпіони бувають у воді?
— Бувають, особливо, коли вітер сильний або коли емоції переповнюють від радості при перемозі. Є випадки, коли спортсмени роблять останній ривок, виявляють надзусилля на фініші, і теж падають у воду. Такий момент пережив олімпійський чемпіон Юрій Чабан.
— Матеріальне заохочення чемпіонів вагоме?
— Є стипендія від міського голови. Бувають невеликі заохочення від Школи вищої спортивної майстерності. Ці стимули особливо не впливають на спортивний результат.
— А що попереду?
— Як завжди, тренування і нові змагання. Розслаблятися немає коли.
— Що ж, Тарасе, чемпіонська ноша нелегка. Але мусиш її нести, боротись і перемагати. Успіхів тобі і подальших перемог!
Розмову вів Любомир ФІАЛКО.
Чи легко стати чемпіоном?
Залишити коментар