Перша в світі Конституція
28 червня в Україні відзначати державне свято — День Конституції на честь її прийняття у 1996 році. Але мало хто знає, що перша Конституція у світі була написана та прийнята в Україні ще у 1710 р., 5 квітня. Зараз її називають скорочено «Конституція Пилипа Орлика». Повна назва – «Правовий Уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького».
Конституція США була прийнята у 1787 році, Франції й Польщі – у 1791 році. Конституція П.Орлика випередила американську на 77 літ, а перші Європейські – на 81.
Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. у селі Косуті Ошлянського повіту на Віленщині (Литва). Батько його — Степан Орлик, чеський барон, католик, загинув на війні у 1673 р. Виховувала сина мати Ірина з православного роду Малаховських, тому й охрестила сина за православним обрядом. Пилип Орлик отримав освіту в Кєво-Могилянській академії й за протекцією С.Яворницького став писарем. Згодом перейшов працювати в канцелярію Генерального писаря козацького війська й через короткий час дослужився до Генерального писаря при гетьманові Іванові Мазепі. В той час Генеральний писар в козацькій раді відповідав сучасним посадам Міністра внутрішніх і зовнішніх справ. Тому він, як ніхто інший, знав стан справ в Гетьманщині.
Гетьман Іван Мазепа наблизив його до себе так, що довіряв найпотаємніші плани й зробив своїм помічником та однодумцем. В обов’язки Генерального писаря входило складати й шифрувати дипломатичні документи, листування гетьмана з Туреччиною, Кримом, польським королем Станіславом Лєщинським і з коханою жінкою. Писав гетьманські маніфести, з котрими Мазепа звертався до народу України, а також допомагав відбирати з козацької старшини вірних Гетьману полковників, щоб пішли за ним проти Московського царя.
Зрозуміло, що Орлику були знайомі документи, в яких обмежували владу королів і, мабуть, добре знав «Генріхові Артиклі»(1573 р.) та «Pacta conventa!», у яких шляхта Речі Посполитої захищала свої права та привілей від свавілля короля. П.21 наголошував: «У разі ж, якщо ми (від чого, Боже, борони!) не виконаємо цих статей або умов, або учиним що-небудь всупереч їм, законам і вольностям, то всіх мешканців королівства і великого князівства (Литовського – авт.) оголошуємо вільними від належної нам покори й вірності». У козаків була лише домовленість, ніде не закріплена документально. Гетьмана обирали й звільняли (імпічмент) за порушення козацьких законів на Раді.
Легендарного гетьмана Костянтина Гордієнка обирали 14 разів! Тому така освічена людина, як Пилип Орлик це добре розумів й на практиці створив (мабуть, в співавторстві з кошовим отаманом Костянтином Гордієнком) Конституцію, яка випереджала всі наявні подібного роду документи на той час. Конституція Пилипа Орлика складається з преамбули та 16 статей. Перша стаття присвячена православній вірі. Адже для козаків це питання мало надзвичайно велике значення: «… годиться повести мову про святу православну віру східного обряду, якою войовничий козацький народ уперше й понині просвітився ще за панування хозарських каганів від апостольського Константинопольського престолу і яку й нині невідступно обстоює, бо ніколи жодною чужою релігією збаламучений не був».
Козаки розуміли, що єдина віра об’єднує українців. Ця проблема була актуальною впродовж сторіч, доки Україна не здобула Томос. «А для більшого впливу чільного у Малій Русі Київського митрополичого престолу і задля зручнішого управління духовними справами нехай найясніший Гетьман доб’ється звільнення нашої Вітчизни з-під московського ярма для провінції, що йому наділена, надана і довірена, та для довколишніх земель від апостольського Константинопольського престолу первісної екзаршої влади». І це вдалося зробити в наші часи!
Це питання стояло гостро ще й тому, що Польща бажала українців скатоличити, відбирала православні храми, перебудовуючи їх в католицькі. Навіть ікони переписували під чинний католицький стиль. Щоб висвятити священика, потрібно було питати дозволу у московського митрополита. Справа дійшла до того, що в Україні не вистачало священиків, щоб хрестити народжених та провести в останній шлях померлих.
Друге, що записали в Конституції – це турбота про цілісність кордонів держави. Гетьман та козацька старшина добре розуміли, що у них мале військо, щоб зберегти землі від зазіхань Московського царства й Речі Посполитої. Тому потрібен був союзник, який би став гарантом територіальної цілісності України. Тому І. Мазепа, а потім й П. Орлик заручаються гарантіями такого захисту від шведського короля Карла ХІІ й вступають з ним у військовий союз для визволення Лівобережної України від московського царя.
Карл ХІІ обіцянками не розкидався (на відміну від сучасних підписантів Будапештського меморандуму), слово тримав в міру своїх можливостей. Тому козаки життя короля берегли й коли він був поранений в Полтавській битві, то кошовий отаман Костянтин Гордієнко завантажив його з каретою на дві «чайки» і перевіз на правий берег Дніпра, тим самим рятуючи від полону.
І третє, що козаки хотіли бачити, – це збереження козацьких прав та вольностей. В Конституції вони розділили владу на три напрями, які функціонують самостійно, — законодавчий, виконавчий, судовий. Коли в Америці процвітало рабство, в Україні уже були проголошені демократичні засади управління. Якби Україна не стала колонією Російської імперії, то за 300 років якого б розвитку вона досягла! Всі посади з державним управлінням були виборні. Посадовці звітували перед народом про свою діяльність. Козаки ставилися до виборів дуже виважено і прекрасно розуміли, що від їхнього вибору залежить їх життя. Шкода, що сучасний електорат це не завжди розуміє.
Прикро, що Конституція залишилася лише на папері, а державу не вдалося захистити від колоніального режиму Речі Посполитої та Московського царства. Пилип Орлик все своє життя присвятив створенню міжнародної коаліції, щоб «вгамувати» загарбників України – московських царів! Йому цього не вдалося зробити, й український народ жив 300 років під московською окупацією. Потім європейці дуже шкодували, що не прислухалися до Гетьмана П. Орлика: втратили багато земель, які зброєю відняла у них Московія, а деякі були окуповані. У 2014 році була спроба окупувати землю України, але завдяки наполегливості очільників держави, які забезпечили міжнародну коаліцію проти Російської Федерації, цього вдалось уникнути.
Обрання козацькою Радою Пилипа Орлика гетьманом України відбулось 5 квітня 1710 р. в Бендерах. На козацькій Раді були присутні король Швеції й султан Османської імперії, старшини від Гетьманщини та посли з Січі й сам кошовий отаман Костянтин Гордієнко. Тому ті, що вважають Конституцію Пилипа Орлика художнім твором чи філософським трактатом, глибоко помиляються. Це – легітимний державний документ, за який проголосували всі верстви населення України через обраних представників.
Постать Пилипа Орлика відома в країнах Європи. Про нього написано багато книг як про видатного політичного, військового діяча, талановитого дипломата. А також видаються книги з його поезією, адже був ще й поетом! Пилип Орлик незаслужено забутий в Україні, тому що постаралися «північні брати», адже він з І. Мазепою вів антимосковську боротьбу і вони характеризували й характеризують його як “зрадника”. Тільки кого він зрадив? Український народ? Ні!
Коли будете їхати чи летіти до Парижа в аеропорт Орлі, то згадайте, що він названий на честь генерала французької армії Григорія Орлика, сина Пилипа Орлика, хрещеного сина Івана Мазепи.
Петро Об’єдков.
28 червня в Україні відзначати державне свято — День Конституції на честь її прийняття у 1996 році. Але мало хто знає, що перша Конституція у світі була написана та прийнята в Україні ще у 1710 р., 5 квітня. Зараз її називають скорочено «Конституція Пилипа Орлика». Повна назва – «Правовий Уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького».
Конституція США була прийнята у 1787 році, Франції й Польщі – у 1791 році. Конституція П.Орлика випередила американську на 77 літ, а перші Європейські – на 81.
Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. у селі Косуті Ошлянського повіту на Віленщині (Литва). Батько його — Степан Орлик, чеський барон, католик, загинув на війні у 1673 р. Виховувала сина мати Ірина з православного роду Малаховських, тому й охрестила сина за православним обрядом. Пилип Орлик отримав освіту в Кєво-Могилянській академії й за протекцією С.Яворницького став писарем. Згодом перейшов працювати в канцелярію Генерального писаря козацького війська й через короткий час дослужився до Генерального писаря при гетьманові Іванові Мазепі. В той час Генеральний писар в козацькій раді відповідав сучасним посадам Міністра внутрішніх і зовнішніх справ. Тому він, як ніхто інший, знав стан справ в Гетьманщині.
Гетьман Іван Мазепа наблизив його до себе так, що довіряв найпотаємніші плани й зробив своїм помічником та однодумцем. В обов’язки Генерального писаря входило складати й шифрувати дипломатичні документи, листування гетьмана з Туреччиною, Кримом, польським королем Станіславом Лєщинським і з коханою жінкою. Писав гетьманські маніфести, з котрими Мазепа звертався до народу України, а також допомагав відбирати з козацької старшини вірних Гетьману полковників, щоб пішли за ним проти Московського царя.
Зрозуміло, що Орлику були знайомі документи, в яких обмежували владу королів і, мабуть, добре знав «Генріхові Артиклі»(1573 р.) та «Pacta conventa!», у яких шляхта Речі Посполитої захищала свої права та привілей від свавілля короля. П.21 наголошував: «У разі ж, якщо ми (від чого, Боже, борони!) не виконаємо цих статей або умов, або учиним що-небудь всупереч їм, законам і вольностям, то всіх мешканців королівства і великого князівства (Литовського – авт.) оголошуємо вільними від належної нам покори й вірності». У козаків була лише домовленість, ніде не закріплена документально. Гетьмана обирали й звільняли (імпічмент) за порушення козацьких законів на Раді.
Легендарного гетьмана Костянтина Гордієнка обирали 14 разів! Тому така освічена людина, як Пилип Орлик це добре розумів й на практиці створив (мабуть, в співавторстві з кошовим отаманом Костянтином Гордієнком) Конституцію, яка випереджала всі наявні подібного роду документи на той час. Конституція Пилипа Орлика складається з преамбули та 16 статей. Перша стаття присвячена православній вірі. Адже для козаків це питання мало надзвичайно велике значення: «… годиться повести мову про святу православну віру східного обряду, якою войовничий козацький народ уперше й понині просвітився ще за панування хозарських каганів від апостольського Константинопольського престолу і яку й нині невідступно обстоює, бо ніколи жодною чужою релігією збаламучений не був».
Козаки розуміли, що єдина віра об’єднує українців. Ця проблема була актуальною впродовж сторіч, доки Україна не здобула Томос. «А для більшого впливу чільного у Малій Русі Київського митрополичого престолу і задля зручнішого управління духовними справами нехай найясніший Гетьман доб’ється звільнення нашої Вітчизни з-під московського ярма для провінції, що йому наділена, надана і довірена, та для довколишніх земель від апостольського Константинопольського престолу первісної екзаршої влади». І це вдалося зробити в наші часи!
Це питання стояло гостро ще й тому, що Польща бажала українців скатоличити, відбирала православні храми, перебудовуючи їх в католицькі. Навіть ікони переписували під чинний католицький стиль. Щоб висвятити священика, потрібно було питати дозволу у московського митрополита. Справа дійшла до того, що в Україні не вистачало священиків, щоб хрестити народжених та провести в останній шлях померлих.
Друге, що записали в Конституції – це турбота про цілісність кордонів держави. Гетьман та козацька старшина добре розуміли, що у них мале військо, щоб зберегти землі від зазіхань Московського царства й Речі Посполитої. Тому потрібен був союзник, який би став гарантом територіальної цілісності України. Тому І. Мазепа, а потім й П. Орлик заручаються гарантіями такого захисту від шведського короля Карла ХІІ й вступають з ним у військовий союз для визволення Лівобережної України від московського царя.
Карл ХІІ обіцянками не розкидався (на відміну від сучасних підписантів Будапештського меморандуму), слово тримав в міру своїх можливостей. Тому козаки життя короля берегли й коли він був поранений в Полтавській битві, то кошовий отаман Костянтин Гордієнко завантажив його з каретою на дві «чайки» і перевіз на правий берег Дніпра, тим самим рятуючи від полону.
І третє, що козаки хотіли бачити, – це збереження козацьких прав та вольностей. В Конституції вони розділили владу на три напрями, які функціонують самостійно, — законодавчий, виконавчий, судовий. Коли в Америці процвітало рабство, в Україні уже були проголошені демократичні засади управління. Якби Україна не стала колонією Російської імперії, то за 300 років якого б розвитку вона досягла! Всі посади з державним управлінням були виборні. Посадовці звітували перед народом про свою діяльність. Козаки ставилися до виборів дуже виважено і прекрасно розуміли, що від їхнього вибору залежить їх життя. Шкода, що сучасний електорат це не завжди розуміє.
Прикро, що Конституція залишилася лише на папері, а державу не вдалося захистити від колоніального режиму Речі Посполитої та Московського царства. Пилип Орлик все своє життя присвятив створенню міжнародної коаліції, щоб «вгамувати» загарбників України – московських царів! Йому цього не вдалося зробити, й український народ жив 300 років під московською окупацією. Потім європейці дуже шкодували, що не прислухалися до Гетьмана П. Орлика: втратили багато земель, які зброєю відняла у них Московія, а деякі були окуповані. У 2014 році була спроба окупувати землю України, але завдяки наполегливості очільників держави, які забезпечили міжнародну коаліцію проти Російської Федерації, цього вдалось уникнути.
Обрання козацькою Радою Пилипа Орлика гетьманом України відбулось 5 квітня 1710 р. в Бендерах. На козацькій Раді були присутні король Швеції й султан Османської імперії, старшини від Гетьманщини та посли з Січі й сам кошовий отаман Костянтин Гордієнко. Тому ті, що вважають Конституцію Пилипа Орлика художнім твором чи філософським трактатом, глибоко помиляються. Це – легітимний державний документ, за який проголосували всі верстви населення України через обраних представників.
Постать Пилипа Орлика відома в країнах Європи. Про нього написано багато книг як про видатного політичного, військового діяча, талановитого дипломата. А також видаються книги з його поезією, адже був ще й поетом! Пилип Орлик незаслужено забутий в Україні, тому що постаралися «північні брати», адже він з І. Мазепою вів антимосковську боротьбу і вони характеризували й характеризують його як “зрадника”. Тільки кого він зрадив? Український народ? Ні!
Коли будете їхати чи летіти до Парижа в аеропорт Орлі, то згадайте, що він названий на честь генерала французької армії Григорія Орлика, сина Пилипа Орлика, хрещеного сина Івана Мазепи.
Петро Об’єдков.
Перша в світі Конституція
Залишити коментар