В житті знадобиться...
Народні методи від відкладення солей
Відкладення солей на шиї у народі називають «удовиним горбом». Він не тільки псує зовнішній вигляд, а й завдає дискомфорту, больових відчуттів. При цьому погіршується мозковий кровообіг, навіть може виникнути інсульт.
— Найчастіше до цього захворювання схильні люди, які ведуть малорухомий спосіб життя, — пояснює завідувач другого неврологічного відділення Київської обласної клінічної лікарні Олексій Васильович Попов. — Тож, аби запобігти утворенню «вдовиного горба», потрібно підтримувати гарну фізичну форму. Коли захворювання все ж розвинулося, позбутися його допоможе комплексне та кваліфіковане лікування. Існує кілька способів позбавлення відкладення солей на шиї. На ранній стадії захворювання основним методом є фізіотерапія, до якої входять електротерапія, ультразвук тощо. Надалі лікування може передбачати фармацевтичну терапію болю, лікування з допомогою ін’єкцій, лікувальну гімнастику. У крайньому разі як останній варіант застосовують хірургічне лікування. Зазвичай таке трапляється, якщо до відкладення солей додалися ще й міжхребцеві грижі.
Невролог запропонував кілька ефективних рецептів ї медицини, які допоможуть позбутися горба на шиї.
Медово-сольовий компрес: змішати мед із сіллю (по столовій ложці). Приготовлену кашку викласти на бинт чи марлю, загорнути й прикласти до болісного місця. Щоб ділянка шиї добре прогрілася, зав’язати компрес вовняною хусткою. Курс — до поліпшення.
Квасолевий відвар: в 1 л води зварити п’ять столових ложок квасолі. Каструлю з відваром загорнути в ковдру, настояти ніч, зранку процідити. Відвар приймати по 400 мл на день до поліпшення стану.
Настоянка аспіринова: 250 мл горілки залити 10 розтовчених на порошок таблеток аспірину. Залишити в темному місці на дві доби. Вийде досить каламутна суміш, оскільки таблетки не повністю розчиняться. Після масажу проблемного місця його розтирають настоянкою чи роблять із нею компрес.
Настоянка з лаврового листя: 500 мл спирту залити суміш подрібненої кори верби та бузку (по дві столові ложки), лаврового листя (столова ложка). Додати 50 мг камфорного спирту й поставити в темне місце на три тижні. Щодня настоянку збовтувати. Готовий засіб процідити й кожного дня розтирати ділянку шиї.
Мазь на свинячому салі: змішати несолоне свиняче сало, квітковий мед та «Трійний» одеколон (по 100 г). Додати чайну ложку 70-відсоткового оцту. Все добре перемішати й дати розчинитися твердим частинкам. Змащувати хворі місця маззю рекомендується двічі на день (уранці та ввечері). Мазь зберігати в холодильнику.
За словами Олексія Васильовича, гарну дію на «вдовиний горб» справляє рисове очищення. Для цього ретельно промити рис, залити його теплою водою й поставити в темне та холодне місце на ніч. Уранці воду злити, столову ложку рису відварити в чистій воді без солі протягом чотирьох хвилин. Готову кашу з’їсти натще. Рис, що залишився, знову залити водою й уранці процедуру повторити. Тибетські ченці вважали, що ці крупи вбирають у себе зайву сіль, тим самим виводячи її з організму.
Микола ЮРЧИШИН.
Відкладення солей на шиї у народі називають «удовиним горбом». Він не тільки псує зовнішній вигляд, а й завдає дискомфорту, больових відчуттів. При цьому погіршується мозковий кровообіг, навіть може виникнути інсульт.
— Найчастіше до цього захворювання схильні люди, які ведуть малорухомий спосіб життя, — пояснює завідувач другого неврологічного відділення Київської обласної клінічної лікарні Олексій Васильович Попов. — Тож, аби запобігти утворенню «вдовиного горба», потрібно підтримувати гарну фізичну форму. Коли захворювання все ж розвинулося, позбутися його допоможе комплексне та кваліфіковане лікування. Існує кілька способів позбавлення відкладення солей на шиї. На ранній стадії захворювання основним методом є фізіотерапія, до якої входять електротерапія, ультразвук тощо. Надалі лікування може передбачати фармацевтичну терапію болю, лікування з допомогою ін’єкцій, лікувальну гімнастику. У крайньому разі як останній варіант застосовують хірургічне лікування. Зазвичай таке трапляється, якщо до відкладення солей додалися ще й міжхребцеві грижі.
Невролог запропонував кілька ефективних рецептів ї медицини, які допоможуть позбутися горба на шиї.
Медово-сольовий компрес: змішати мед із сіллю (по столовій ложці). Приготовлену кашку викласти на бинт чи марлю, загорнути й прикласти до болісного місця. Щоб ділянка шиї добре прогрілася, зав’язати компрес вовняною хусткою. Курс — до поліпшення.
Квасолевий відвар: в 1 л води зварити п’ять столових ложок квасолі. Каструлю з відваром загорнути в ковдру, настояти ніч, зранку процідити. Відвар приймати по 400 мл на день до поліпшення стану.
Настоянка аспіринова: 250 мл горілки залити 10 розтовчених на порошок таблеток аспірину. Залишити в темному місці на дві доби. Вийде досить каламутна суміш, оскільки таблетки не повністю розчиняться. Після масажу проблемного місця його розтирають настоянкою чи роблять із нею компрес.
Настоянка з лаврового листя: 500 мл спирту залити суміш подрібненої кори верби та бузку (по дві столові ложки), лаврового листя (столова ложка). Додати 50 мг камфорного спирту й поставити в темне місце на три тижні. Щодня настоянку збовтувати. Готовий засіб процідити й кожного дня розтирати ділянку шиї.
Мазь на свинячому салі: змішати несолоне свиняче сало, квітковий мед та «Трійний» одеколон (по 100 г). Додати чайну ложку 70-відсоткового оцту. Все добре перемішати й дати розчинитися твердим частинкам. Змащувати хворі місця маззю рекомендується двічі на день (уранці та ввечері). Мазь зберігати в холодильнику.
За словами Олексія Васильовича, гарну дію на «вдовиний горб» справляє рисове очищення. Для цього ретельно промити рис, залити його теплою водою й поставити в темне та холодне місце на ніч. Уранці воду злити, столову ложку рису відварити в чистій воді без солі протягом чотирьох хвилин. Готову кашу з’їсти натще. Рис, що залишився, знову залити водою й уранці процедуру повторити. Тибетські ченці вважали, що ці крупи вбирають у себе зайву сіль, тим самим виводячи її з організму.
Микола ЮРЧИШИН.
І у серпні буває спека
Спекотної пори організм людини відчуває постійне навантаження на серцево-судинну систему. У неї загущується кров, підвищується артеріальний тиск і температура тіла.
Коли спека не припиняється, і навіть уночі немає рятівної прохолоди й температура повітря не падає до норми, наш організм відчуває загальну запальну реакцію. Відомо, що в разі будь-якого запалення підвищується температура тіла.
За словами лікаря-невролога Володимира Васильовича Болсуна, за спекотної погоди слід приймати м’які серцеві засоби: препарати глоду, каркаде, горицвіту, шипшини, корвалол тощо. Крім того, треба пити достатню кількість рідини, надто мінеральної води, адже з потом організм втрачає багато біогенних солей. Корисно обтиратися водою з оцтом. Хто має вентилятор, може поставити перед ним пляшки із замороженою водою.
Також можна під час спеки приймати «живе» алое, тобто свіжозрізане. Уранці натще відрізати шматочок свіжого листочка алое, помити, обрізати шпичаки й подрібнити разом зі шкіркою. Покласти до рота половину столової ложки цієї маси й довго жувати. Затим проковтнути, запивши водою. Алое чинить виразні протизапальну й ранозагойну дії. Вони будуть лагідні та тривалі. Загальне «запальне» навантаження на організм помітно зменшиться. Минуть слабкість та апатія.
Якщо через спеку доймають напади мігрені, варто прикладати до обох скронь зрізаний хвостик лимона з м’якоттю діаметром 5-7 сантиметрів, робити пов’язку навколо голови. Із решти лимона вичавити сік, додати переварену воду (приблизно 1,5-2 літри), дві столові ложки нарізаного свіжого листя м’яти та цукор (мед) за смаком. Напій уживати тричі на день по столовій ложці.
У спеку небажано їсти м’ясо, здобу, солодощі. Калорійну їжу чудово замінять охолоджені ягоди (полуниці, черешні, вишні, малина, смородина, чорниці, аґрус). У серпні настане черга кавунів та динь. Вони доповнять раціон вітамінами.
Микола ЮРЧИШИН.
Закваски для хліба бездріжджового
Готують закваску один раз, а потім частина її іде в хліб, а частина залишається, «підгодовується», і вона готова для нової випічки. Чим старіша закваска, тим вона сильніша.
Слід додати, що при випічці на заквасці час вистоювання тіста слід збільшити в середньому до 4 годин. Зберігати суміш для бродіння треба
в прохолодному місці, накривши марлею або кришкою з дірочками, щоб вона «дихала».
Приготувавши закваску за одним із основних рецептів, у неї додають потім родзинки, курагу або інші інгредієнти.
Закваска
на кисляку
Кисляк або старий кефір (бажано домашній) витримуємо два-три дні до утворення бульбашок і відділення води, а також появи запаху, характерного для кислого кефіру.
Тепер необхідно всипати житнє борошно до консистенції рідкої сметани, добре розмішати і залишити на столі, накривши марлею, на добу. У заквасці триватиме активне бродіння, і вона почне перекисати — цьому процесу заважати не потрібно.
Через добу знову додаємо житнє борошно до густоти тіста на оладки, ретельно вимішуємо. Накриваємо і не чіпаємо доти, доки не дозріє. За кілька годин закваска починає активно пузиритись і підніматись. Потрібно наглядати за процесом, щоб суміш не вивалилась із миски.
По суті, це вже готова закваска, і її можна додавати в тісто в кількості, зазначеній у рецепті. Отже, з отриманої закваски частину беремо на випічку хліба, а решту ставимо у холодильник, де вона «спить».
За три дні до випікання хліба закваску необхідно підгодувати. А саме: банку ставимо у тепле місце, даємо нагрітися (приблизно годину), а потім кладемо у неї в рівній кількості кефір (кисляк, йогурт) і пшеничне або житнє борошно, щоб загальна кількість доданого становила приблизно 1,5 мірні чашки (пізніше треба орієнтуватися на те, скільки ви кладете закваски у хліб: якщо, наприклад, у хліб використовується дві мірних чашки закваски, то має залишитися приблизно 1,5. Значить, усього повинно вийти приблизно 4 мірних чашки закваски).
Ретельно розмішуємо, щоб не було грудок, і залишаємо на столі на 3-4 години в теплі, аби переконатися в тому, що там триває процес і вона стала набухати, але повільно. В цей момент її знову прибираємо у холодильник на добу.
Наступного дня треба повторити процедуру і знову поставити в холодильник.
На третю добу проводимо таку ж «підгодівлю», але залишаємо на столі довше. Закваска повинна активно забродити. Коли вона підніметься до краю ємності, потрібно розмішати, нехай знову піднімається. І так кілька разів. Після чого беруть потрібну кількість закваски в тісто для хліба, а решту — в холодильник до наступного разу.
«Вічна» закваска
Беруть 100 г борошна і 100 г води (може, трохи менше), ретельно розмішують до одержання консистенції густої сметани. При цьому не збивають. Накривають рушником або марлею і ставлять у тепле місце без протягів. Залишають на добу до появи маленьких бульбашок, два-три рази перемішують.
На другий день «підгодовують» закваску: додають 100 г борошна і води для одержання консистенції густої сметани. Знову накривають і ставлять у тепло ще на добу.
На третій день закваска повинна вже вирувати, пузиритись і рости. «Підгодовують» її ще раз і ставлять у тепло. В цей час необхідно періодично наглядати за процесом. Коли закваска зросте вдвічі — це буде пік її активності, в цей момент вона найбільш сильна. Її ділять навпіл. Одну частину використовують у тісто, а решту — в холодильник до наступного разу.
Картопляна закваска
Для приготування картопляної закваски потрібно відварити, але не розварити 10 невеликих очищених картоплин, не додаючи солі. Потім злити картопляний відвар, дати йому охолонути і всипати пшеничне борошно до отримання консистенції густої сметани.
Далі витримати закваску в теплому місці протягом трьох днів. Якщо на другий день вона стане рідкою, то треба ще додати борошна.
Через три дні на поверхні закваски має з’явитися піна, але при цьому не має бути сильного кислого запаху. Тепер потрібно «підгодувати» закваску борошном і водою двічі по одному разу на день. Закваска готова для випікання хліба.
Насамкінець наведемо рецепт хліба із закваскою.
На 200 г води беруть 340 г закваски, по півтори чайні ложки солі та цукру, 1-2 столові ложки масла (за бажання), 400 г борошна.
Закладаємо все в ємність для випікання тіста. На те, щоб воно підійшло, потрібно 3-4 години.
Тетяна РОЗДОБУДЬКО. “Сільські вісті”.
Чим корисний баклажан?
Цей овоч іще якихось років 50 тому був диковинкою в раціоні, а сьогодні посідає гідне місце серед постачальників вітамінів, мікроелементів та слугує для приготування різноманітних страв сучасної кухні. І якщо раніше існував синонім «синенькі» до назви баклажана, то сучасні сорти мають білий, зелений, помаранчевий, червоний, жовтий, рожевий або фіолетовий колір шкірки плоду.
Вміст вітаміну С в одному баклажані дає змогу використовувати його для профілактики респіраторних захворювань нарівні з лимоном і чорною смородиною. Крім того, в ньому є калій, кальцій, фосфор, цинк, марганець, натрій, магній та мідь. Шкірка баклажана багата на
вітаміни групи В, що чинять позитивний вплив на нервову систему, а також містить насунін — природний антиоксидант, що є профілактичним засобом проти онкологічних ускладнень та запобігає старінню мозку, зменшує ризик психічних розладів, пов’язаних із віковими змінами. Містять плоди також вітаміни РР, аскорбінову кислоту і каротин.
Антибактеріальні властивості. Свіжі чисті плоди натерти на дрібній тертці, отриману масу віджати через марлю. Приймати по 100 мл тричі на день за півгодини до їди при запаленнях, а також обробляти дрібні рани та ушкодження шкіри.
Гіпертонія. Зняти шкірку з баклажана, висушити її, розтерти і вживати по чайній ложці тричі на день за 20-30 хвилин до їди.
Дерматологія. Використовувати страви з баклажанів при хворобах шкіри, псоріазі, для зменшення випадання волосся. Розім’яті баклажани у вигляді компресів прикладати до місць ушкодження шкіри та наявних запальних процесів.
Жовчогінні властивості. Свіжі чисті баклажани порізати на дрібні кубики, дві столові ложки м’якоті залити склянкою окропу і млоїти на паровій бані протягом 30 хвилин. Процідити і вживати по півсклянки тричі на день за 20-30 хвилин до їди. При експрес-приготуванні залити подрібнену серцевину без шкірки склянкою окропу, настояти 30-40 хвилин, приймати аналогічно.
Запальні процеси ротової порожнини. Висушити шкірку баклажана, дрібно розтерти, залити столову ложку сировини склянкою окропу, охолодити, процідити, додати невелику кількість (до чайної ложки) солі й полоскати ясна, зуби, горло.
Заспокійливе. Відварити баклажани і споживати в такому вигляді для профілактики нервового збудження.
Набряки. Два середні баклажани проварити протягом 20 хвилин, почистити від шкірки, порізати на невеликі частини й перетовкти чи пропустити через м’ясорубку. Додати чайну ложку оливкової, гарбузової чи горіхової олії і невелику кількість лимонного соку та солі. Вживати як салати невеликими порціями перед їдою, надто перед вечерею. Або спекти два-три невеликі баклажани, зробити з них і половини склянки молока пюре з додаванням петрушки, ввести цю страву в раціон вечері.
Подагра. Застосовувати баклажанову дієту для відновлення обмінних процесів, виведення надлишків рідини та солей сечової кислоти, що спричиняють запальні процеси.
Позбавлення нікотинової залежності. Вживати страви з баклажанів під час відмови від паління тютюну, оскільки природний уміст нікотинової кислоти дає змогу безболісно переносити процес звикання.
Холестерин. Протерти свіжий плід на дрібній тертці, вичавити сік і пити по одній-дві столові ложки тричі на день за 10-15 хвилин до їди. Також для зменшення холестерину в організмі використовувати страви із умістом баклажанів чи споживати їх у вареному вигляді, або ж готувати баклажанну ікру.
Застереження. Наявність соланіну може іноді викликати симптоми отруєння, тому перед приготуванням баклажани потрібно вимочити у солоній воді, що зменшить уміст соланіну в них та прибере гіркоту. Не вживати баклажани хворим на гастрит, виразку шлунка і обмежити вживання хворим на діабет. Наявність оксалатів обмежує їх споживання у разі проблем із нирками і жовчним міхуром. Дітям до трьох років баклажани не бажані.
Олександр КУРДЮК, кандидат біологічних наук.
В житті знадобиться...
вітаміни групи В, що чинять позитивний вплив на нервову систему, а також містить насунін — природний антиоксидант, що є профілактичним засобом проти онкологічних ускладнень та запобігає старінню мозку, зменшує ризик психічних розладів, пов’язаних із віковими змінами. Містять плоди також вітаміни РР, аскорбінову кислоту і каротин.
Залишити коментар