Повідомлення в номер / Володимир Зеленський розвиває «наступ»

Не далі, як у номері «Вістей Ковельщини» від 25 липня ц. р. у статті «Буря і натиск Володимира Зеленського» я написав про непересічні лідерські якості  нового Глави держави, який з перших днів перебування на високій посаді демонструє надзвичайно високу  працездатність, креатив, твердість характеру. Саме ті риси, яких катастрофічно бракувало декому з його попередників.

Опоненти мені дорікнули за те, що я, мовляв, занадто рано співаю дифірамби ЗЕ-команді та її лідеру. Мовляв, курчат восени рахують.

І ось календарна осінь прийшла. Напередодні її вступу у законні права 29 серпня відбулося перше засідання новообраної Верховної Ради України, яке з ранку до пізнього вечора транслювали провідні телеканали і за яким пильно стежила не тільки в країні, а й далеко за її межами. Висновок майже одностайний: при всіх помилках і організаційних огріхах це було по-справжньому революційне засідання парламенту.

Звиклі до розкачувань і політичної тріскотні в недалекому минулому, «багатосерійних» коліціад і різного роду підкилимних  домовленостей, ми побачили зовсім іншу картину: продовження потужного «наступу» Володимира Зеленського та його однодумців на стару систему влади, де замість вирішення конкретних питань говорили-балакали, а потім гуртом і поосібно « плакали». Буквально за один день було обрано голову ВР, його заступників, затверджено склад Кабінету Міністрів і депутатських Комітетів, де, звичайно ж, переважали «слуги народу». Зрештою, так і має бути, коли одна партія завоювала майже конституційну більшість в парламенті.

Правда, не обійшлося без окремих порушень регламенту Ради і законодавства. Але чи так все бездоганно було у парламенті попереднього скликання, коли його спікер один законопроект міг ставити на голосування по кільканадцять разів, коли процвітало кнопкодавство, а нардепів змушували тиснути на кнопку  «за» чи то під примусом,  чи то під шурхіт зелених банкнот, про що писали і говорили дуже багато?

Провівши разом з Олександром Розумковим організаційну сесію на «п’ятій швидкості», як дехто її характеризує, Президент  31 серпня і 1 вересня вже був у Варшаві. Тут він мав довірливу розмову з польським колегою Анджеєм Дудою, а також віце-президентом США Майком Пенсом, який передав особисті вітання від очільника Білого дому Дональда Трампа і його захоплення рішучими кроками в реформування політичної і економічної системи  молодим українським  колегою.

В понеділок, 2 вересня, провівши свого сина Кирила на свято Першого дзвоника, Володимир Зеленський о 12-й годині  провів розширену нараду за участю керівництва Верховної Ради, голів Комітетів, Прем’єр-Міністра та його команди, членів РНБО та очільників силових структур. Розмова відбулась ділова, конкретна, принципова, без загальних фраз і солодкоголосих обіцянок. У своєму виступі Глава держави окреслив коло питань, які вимагають першочергового вирішення у найстисліші строки.

Це – подальше економічне зростання країни, вдосконалення податкового і митного законодавства, земельна  і судова реформи, безкомпромісна боротьба з корупцією і казнокрадством, нарощування могутності Збройних Сил, соціальний захист населення тощо. Для цього  має бути злагоджена робота  Офісу президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, бо, як було наголошено, ніхто не має  права стояти осторонь розв’язання болючих проблем сучасного економічного й політичного життя держави. А щоб, як кажуть, служба декому не здавалася медом, Володимир Зеленський одразу ж  назвав відповідальних високопосадовців за реалізацію намічених планів, не забувши вказати строки їх виконання (до речі, досить стислі – 2019 і 2020 роки).

Дехто з критиків Президента зауважує, що він втручається у справи, які не входять у його компетенцією. На перший погляд, це дійсно так: адже ні парламент, ні уряд, ні ти більше суди і прокуратура йому не підзвітні. Але не треба забувати, що сьогодні практично всі найвідповідальніші державні посади займають однопартійці Глави держави. Отож, він має повне моральне і юридичне право вимагати у них особистої участі в державотворчих процесах і суворо питати за відхилення від «лінії партії». Адже Україна знаходиться в такій ситуації, що часу на балачки, розкачку і дискусії просто немає – потрібно клято працювати і відстоювати незалежність держави на кожному, образно кажучи, робочому місці.

Чи вдасться це ЗЕ-команді? Дуже хотілося б на те сподіватися, бо українцям надокучили безлад і анархія, брехня і лицемірство там, де мають бути порядок, висока відповідальність і правда, якою б вона не була. Деякі підстави для оптимізму в людей з’явилися після того, як чіткіше запрацював парламент, де, зокрема, минулого вівторка, нарешті, скасовано депутатську недоторканість, про що стільки років говорилося-обіцялося, розглянуто  інші важливі питання. Є надія, що з обраного шляху до кардинальних змін Верховна Рада не зійде. А роботи у неї, як-то кажуть, непочатий край.

Звичайно, викликів перед новою владою сьогодні багато. Це і втручання Москви у наші справи, і дедалі  нахабніша діяльність «п’ятої колони» в особі Опозиційного блоку – «За життя!» та його відвертих і замаскованих пособників, і «броунівський рух» серед лідерів Євросоюзу, окремі з яких відкрито заявляють про необхідність зняття санкцій з Росії і «компромісу» в її інтересах з боку Києва. Щоправда, останніми днями, судячи із заяв Міністра закордонних справ Вадима Пристайка, деякі зрушення в переговорах так званого «Нормандського формату» намічаються. І це вже добре, адже з   Україною починають рахуватися – позиція  Володимиоа Зеленського, його тверде  прагнення відстоювати інтереси держави дають свої перші результати.

Нещодавно минуло 100 днів перебування Володимира Зеленського на посаді Президента. Як на мене, вони стали непоганим «стартовим майданчиком» для нього і його команди з метою рішучого прориву України  на усіх напрямках руху вперед, і досягнення нею світових стандартів в галузі економіки, політики, соціальної сфери. Дай, Боже, щоб цей прорив відбувся якнайшвидше.

Маркіян ІВАЩИК.

Не далі, як у номері «Вістей Ковельщини» від 25 липня ц. р. у статті «Буря і натиск Володимира Зеленського» я написав про непересічні лідерські якості  нового Глави держави, який з перших днів перебування на високій посаді демонструє надзвичайно високу  працездатність, креатив, твердість характеру. Саме ті риси, яких катастрофічно бракувало декому з його попередників.

Опоненти мені дорікнули за те, що я, мовляв, занадто рано співаю дифірамби ЗЕ-команді та її лідеру. Мовляв, курчат восени рахують.

І ось календарна осінь прийшла. Напередодні її вступу у законні права 29 серпня відбулося перше засідання новообраної Верховної Ради України, яке з ранку до пізнього вечора транслювали провідні телеканали і за яким пильно стежила не тільки в країні, а й далеко за її межами. Висновок майже одностайний: при всіх помилках і організаційних огріхах це було по-справжньому революційне засідання парламенту.

Звиклі до розкачувань і політичної тріскотні в недалекому минулому, «багатосерійних» коліціад і різного роду підкилимних  домовленостей, ми побачили зовсім іншу картину: продовження потужного «наступу» Володимира Зеленського та його однодумців на стару систему влади, де замість вирішення конкретних питань говорили-балакали, а потім гуртом і поосібно « плакали». Буквально за один день було обрано голову ВР, його заступників, затверджено склад Кабінету Міністрів і депутатських Комітетів, де, звичайно ж, переважали «слуги народу». Зрештою, так і має бути, коли одна партія завоювала майже конституційну більшість в парламенті.

Правда, не обійшлося без окремих порушень регламенту Ради і законодавства. Але чи так все бездоганно було у парламенті попереднього скликання, коли його спікер один законопроект міг ставити на голосування по кільканадцять разів, коли процвітало кнопкодавство, а нардепів змушували тиснути на кнопку  «за» чи то під примусом,  чи то під шурхіт зелених банкнот, про що писали і говорили дуже багато?

Провівши разом з Олександром Розумковим організаційну сесію на «п’ятій швидкості», як дехто її характеризує, Президент  31 серпня і 1 вересня вже був у Варшаві. Тут він мав довірливу розмову з польським колегою Анджеєм Дудою, а також віце-президентом США Майком Пенсом, який передав особисті вітання від очільника Білого дому Дональда Трампа і його захоплення рішучими кроками в реформування політичної і економічної системи  молодим українським  колегою.

В понеділок, 2 вересня, провівши свого сина Кирила на свято Першого дзвоника, Володимир Зеленський о 12-й годині  провів розширену нараду за участю керівництва Верховної Ради, голів Комітетів, Прем’єр-Міністра та його команди, членів РНБО та очільників силових структур. Розмова відбулась ділова, конкретна, принципова, без загальних фраз і солодкоголосих обіцянок. У своєму виступі Глава держави окреслив коло питань, які вимагають першочергового вирішення у найстисліші строки.

Це – подальше економічне зростання країни, вдосконалення податкового і митного законодавства, земельна  і судова реформи, безкомпромісна боротьба з корупцією і казнокрадством, нарощування могутності Збройних Сил, соціальний захист населення тощо. Для цього  має бути злагоджена робота  Офісу президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, бо, як було наголошено, ніхто не має  права стояти осторонь розв’язання болючих проблем сучасного економічного й політичного життя держави. А щоб, як кажуть, служба декому не здавалася медом, Володимир Зеленський одразу ж  назвав відповідальних високопосадовців за реалізацію намічених планів, не забувши вказати строки їх виконання (до речі, досить стислі – 2019 і 2020 роки).

Дехто з критиків Президента зауважує, що він втручається у справи, які не входять у його компетенцією. На перший погляд, це дійсно так: адже ні парламент, ні уряд, ні ти більше суди і прокуратура йому не підзвітні. Але не треба забувати, що сьогодні практично всі найвідповідальніші державні посади займають однопартійці Глави держави. Отож, він має повне моральне і юридичне право вимагати у них особистої участі в державотворчих процесах і суворо питати за відхилення від «лінії партії». Адже Україна знаходиться в такій ситуації, що часу на балачки, розкачку і дискусії просто немає – потрібно клято працювати і відстоювати незалежність держави на кожному, образно кажучи, робочому місці.

Чи вдасться це ЗЕ-команді? Дуже хотілося б на те сподіватися, бо українцям надокучили безлад і анархія, брехня і лицемірство там, де мають бути порядок, висока відповідальність і правда, якою б вона не була. Деякі підстави для оптимізму в людей з’явилися після того, як чіткіше запрацював парламент, де, зокрема, минулого вівторка, нарешті, скасовано депутатську недоторканість, про що стільки років говорилося-обіцялося, розглянуто  інші важливі питання. Є надія, що з обраного шляху до кардинальних змін Верховна Рада не зійде. А роботи у неї, як-то кажуть, непочатий край.

Звичайно, викликів перед новою владою сьогодні багато. Це і втручання Москви у наші справи, і дедалі  нахабніша діяльність «п’ятої колони» в особі Опозиційного блоку – «За життя!» та його відвертих і замаскованих пособників, і «броунівський рух» серед лідерів Євросоюзу, окремі з яких відкрито заявляють про необхідність зняття санкцій з Росії і «компромісу» в її інтересах з боку Києва. Щоправда, останніми днями, судячи із заяв Міністра закордонних справ Вадима Пристайка, деякі зрушення в переговорах так званого «Нормандського формату» намічаються. І це вже добре, адже з   Україною починають рахуватися – позиція  Володимиоа Зеленського, його тверде  прагнення відстоювати інтереси держави дають свої перші результати.

Нещодавно минуло 100 днів перебування Володимира Зеленського на посаді Президента. Як на мене, вони стали непоганим «стартовим майданчиком» для нього і його команди з метою рішучого прориву України  на усіх напрямках руху вперед, і досягнення нею світових стандартів в галузі економіки, політики, соціальної сфери. Дай, Боже, щоб цей прорив відбувся якнайшвидше.