Повідомлення в номер / Щоб людям краще жилося

Добре це чи погано, не знаю, але реалії життя такі, що багато  читачів газети й досі вважають, що журналісти можуть якщо не все, то багато чого. І допомогти у ремонті квартири або будинку, і посприяти в благоустрої вулиці, і припинити бюрократичну тяганину в якійсь установі, і т. д., і т. п.

На жаль, сьогодні це далеко не так. Хоч пресу й називають "четвертою владою", вона вже не відіграє тієї ролі організатора, пропагандиста й агітатора, яку відігравала в минулі часи. Тим більше не може змусити чиновників по-діловому реагувати на кожну заяву пересічного громадянина, не займатися бюрократичною тяганиною, не давати пустопорожніх обіцянок, які неможливо виконати.

Зрештою, той чиновник не завжди  газети читає, бо довколишню дійсність  сприймає переважно з інтернету чи екрана телевізора. Де вже йому думати про клопоти і турботи своїх земляків, які сподіваються на швидке вирішення питань?

Але як би там не було, не перевелися ще в нашому краї люди, які вірять у велику силу газетного слова, в тому числі й того, що  лунає зі шпальт "Вістей Ковельщини". Підтвердженням цьому є ряд листів, які  останнім часом отримала редакція. Ось деякі з них.

Так, мешканка міста Ковеля з вулиці Володимирської, 79, квартира 100 Надія Андріївна Васюк звернулася з проханням з'ясувати, в компетенцію яких установ чи організацій входить очищення унітазів у випадку їх засмічення. Питання, на перший погляд, дріб'язкове, але, виявляється, вирішити його у Ковелі не так просто. І не тільки Надії Андріївні, а й багатьом іншим квартиронаймачам. Ось що з приводу цього жінка  написала:

"02. 09. 2019 р. о 10-й годині я подзвонила до начальника РЖКП-2 і повідомила про засмічення в туалеті унітазу, запитавши, до кого мені звернутися? На це отримала номер телефону  7-39-40 (видно, це аварійно-диспетчерська служба). Там мене вислухали, записали мої "координати" і сказали, що працівник приїде протягом дня, в крайньому випадку – після роботи, попередивши, що послуга платна.

О 16.50  я вирішила "підстрахуватися" і передзвонила повторно. Мені сказали, що бригада на аварійному виклику, треба чекати. Прочекавши ще години півтори, о 18.20 телефоную на номер 7-39-40. Відповідає інший черговий дуже "чемно": "Самі засмітили, самі чистіть".

"Переваривши" цю фразу, набираю знову  цей номер, уточнюю, хто взагалі має виконувати цю, нехай навіть платну, послугу? На це мені відповіли вже трохи  стриманіше. Мовляв, не вони, але прийдуть – чекайте. На цьому все, далі – тиша.

03. 09. 2019 р.  о 9.20 телефоную знову  до начальника РЖКП-2 і повторюю все спочатку, на що відповідь зовсім не та, що була напередодні (див. спочатку листа). Мовляв, це не компетенція РЖКП, а чия –  ніхто не знає. 

Дякую. Телефоную знову на 7-39-40. Чемна відповідь така ж сама, як щойно. Виходить, що один день  ліва рука не знає, що робить права, а на другий день – "співають" в унісон. Комедія? А мені не смішно.

На даний момент проблему ми вирішили, звичайно, самостійно. А чи надовго? Що робити в такій ситуації, до кого звертатися? Здається, таке наболіле питання (а в місті не одна багатоповерхівка і навіть "хрущовка", яким більше 30 років), турбує не тільки мене".

Оприлюднюючи лист Н. А. Васюк, ми не збираємося когось  звинувачувати без суду і слідства. Просто хочемо і собі поцікавитися: а що дійсно,  робити людям, які потрапляють в подібну ситуацію, до кого звертатися за допомогою? Якби ковельчани про це були поінформовані, то, можливо, не зверталися б із подібними запитаннями до журналістів, які  унітази не чистять і проблем  житлово-комунального господарства міста не розв’язують.

l

Другий лист, який надійшов до редакції цими днями, теж стосується питань житлово-комунального господарства. Написали його мешканці будинку № 78 з вулиці Володимира  Кияна. Підписи під ним поставили 24 чоловіки з кожної квартири – від першої до двадцять четвертої:

"А справа ось в чому. В своєму будинку ми живемо з 1978 року. З 2013 року  звертаємось в РЖКП №2 за  допомогою. Пишемо заяви-прохання на ремонт даху, козирків в під'їздах, побілки і фарбування, оштукатурення фундаменту будинку.

На наші заяви – ніякої реакції. Тому  пишемо заяву з проханням в міськвиконком на ім'я Балака О. С. і аналогічну – в РЖКП. Чиновник з міськвиконкому повідомив, що ремонт даху зроблять  в 2014 році, а решту робіт виконає РЖКП.

Що ж зробили за ці 6 років?

1. За дах ніхто й не брався. Самі затуляємо дірки, але там все погнило, і в дощ вода тече в квартири.

2. Фундамент поштукатурили в окремих місцях, але не пофарбували – немає… фарби. Так він і стоїть сіро-червоний (із залишками колишньої червоної фарби).

3. Ремонт в під'їздах зробили лише у двох (але щоб дофарбувати  – жильці самі купували фарбу), середній під'їзд залишився чомусь без ремонту.

І ось що головне: такий ремонт робився вперше ЖЕКом  з 1978 року, бо до того часу самі все підбілювали і підфарбовували. А зараз немає кому робити, бо хто вже постарів для цього, а дехто вже й помер.

4.Козирки розсипаються, світиться арматура – чекають,  доки впаде комусь на голову?

Пройшло 6 років, а ми залишились з тими самими проблемами, що й були. Зате тарифи на оплату   зросли. За що платимо?  Двірник мете біля будинку, і сміття вивозять тричі на тиждень – ото й уся робота. Десять років самі прибираємо в під'їздах, а коли б робила прибиральниця, то який би тоді був коефіцієнт? Адже сьогодні за трикімнатну квартиру платимо майже 400 гривень.

Колись дітям біля будинків обладнували гірки, гойдалки, а сьогодні – ні. Чому? Ось і доводиться в нещасних пенсіонерів просити гроші на косаря, на дошки, на фарбу.

Останню заяву ми відправили на ім'я заступника мера Товстиги А. В., а відповідь отримали від Гетьмана М. О. Копію її надсилаємо редакції.

І ще запитання, на яке ніхто не дає відповіді. В "ямі", як ще називають місце, де ми живемо, поблизу двох будинків "підняли" дорогу, поклали бруківку, а крайні будинки в дощ потопають в болоті, вода розмиває фундамент. Чи воно так  і далі буде продовжуватись?

Ми надіємось на вашу допомогу, бо як ви не допоможете, то й ніхто не допоможе.

Підписи: кв. № 1 - Катюха, кв. № 2 - Шпилюк, кв. № 3 - Борисюк, кв. № 4 - Козуб, кв. № 5 - Макітра та ін.".

Автори листа додали й відповідь за підписом першого заступника міського голови Михайла Гетьмана, який повідомив, що для вирішення питання звернення скероване за належністю до РЖКП № 2. Одночасно Михайло Олександрович зазначив, що копію листа начальника РЖКП № 2 від 17 липня 2019 року додано.

Ми ознайомилися з цією копією. Щоб дотриматися принципу об'єктивності та уникнути звинувачень в упередженості, пропонуємо її увазі читачів в повному обсязі. На  нашу думку, у відповіді за підписом начальника РЖКП № 2 Н. М. Гейко міститься інформація, яка має бути цікава й іншим ковельчанам. 

Щоправда, не до кінця з'ясованим є найважливіше питання, що хвилює людей: як їм допомогти у розв'язанні назрілих проблем, про що вони пишуть в листі до редакції? Їх надія на журналістів, котрі "якщо не допоможуть, то й ніхто не допоможе" тішить наше самолюбство, але в дійсності ця надія дещо  перебільшена. Отож, читаємо листа:

"На звернення гр. Борисюк Н. М. щодо проведення ремонту будинку №78 по вул. В. Кияна та облаштування прибудинкової території ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 повідомляє таке.

Згідно із Законом України "Про особливості здійснення права власності у    багатоквартирному   будинку"   власник   квартири   або   нежитлового приміщення   у  багатоквартирному  будинку  є   співвласником багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. 

Співвласники зобов'язані забезпечувати   належне утримання та належний  санітарний протипожежний   і   технічний  стан  спільного  майна  багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення     поточного  і капітального    ремонту  спільного  майна багатоквартирного будинку.

РЖКП №2 надає багатоквартирному будинку №78 по вул. В. Кияна послуги з утримання будинку та прибудинкової території.  До структури тарифу, пов'язаного з утриманням будинку та прибудинкової території,  входять     наступні     послуги:     прибирання     прибудинкової    території, вивезення    та    утилізація     твердих    побутових    відходів,    вивезення великогабаритних відходів, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт (ремонт покрівлі,    побілка   та    фарбування    під'їздів    –    10%    від   загального кошторису   по   будинку  в рік),   технічне   обслуговування   холодного водопостачання, водовідведення та центрального опалення.

Такі  послуги, як влаштування пісочниці на прибудинковій території, виготовлення   та   встановлення   лавки   в   під'їзді,   послуги  з  укладання бруківки на прибудинковій території, надання послуг косіння прибудинкової території для будинку №78 по вул. В. Кияна не передбачені  структурою тарифу.

Ремонтні  роботи  по 1-му та 3-му під'їздах (оштукатурювання  та побілка)   багатоквартирного   будинку   №78 по   вул. В. Кияна   були виконані у 2016  році.  Ремонтні  роботи  для 2-го під'їзду багатоквартирного будинку №78 по вул. В. Кияна заплановано виконати до кінця 2020 року.

РЖКП №2 проводило поточні ремонтні роботи для підтримання покрівлі будинку №78 по вул. В. Кияна (заміна листа тріснутого  шиферу з використанням автовишки, прочищення зливової каналізації тощо), але провести якісні ремонтно-відновлювальні роботи покрівлі немає можливості, оскільки крокви і платви прогнулися, і кут нахилу покрівлі неоднаковий. При заміні листів шиферу через певний період часу вони знову ламаються, оскільки необхідно замінити стропильну систему покрівлі.

Тому заміна листів шиферу, – це тільки тимчасове запобігання протіканню покрівлі. Для збереження цілісності  будинку, його несучих властивостей необхідно провести капітальний ремонт покрівлі.

Додатково повідомляємо, що згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" власники/співвласники багатоквартирного будинку до 01.05.2020 року повинні обрати форму правління багатоквартирним будинком, визначити перелік необхідних послуг,  спрямованих на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарчо-побутових потреб.

З повагою –

Наталія Гейко,

начальник РЖКП № 2".

Таким чином, газета   оприлюднила тривожний сигнал від своїх читачів, а також точку зору працівників комунальної служби. А що далі? Хотілося б почути думку з цього приводу осіб, відповідальних за стан житлово-комунального господарства в місті. Адже об'єктивна інформація – це теж конкретний  крок до вирішення тих чи інших питань життя міської громади. Тим більше, що, як повідомила Наталія Гейко, до 1 травня наступного року в Україні має бути завершений процес вибору форми  правління багатоквартирними будинками. Тож цілком очевидно, що й ковельчани мають знати всі “тонкощі” цього процесу.

l

Тему, пов'язану якоюсь мірою із екологією міста і роллю газети в цьому, порушила в листі ковельчанка М. І. Василевська з вул. Відродження, 12, кв. 79. Вона зазначила:

"Сподіваюсь на допомогу газети як "всезнайки", тому й пишу. В моїй комірчині у підвалі до 10 ящиків, заповнених відеокасетами із різними фільмами, стоять майже 15 років.

Не викидаю у сміттєвоз, бо надіюся, що підкажете, як правильно зазначені касети утилізувати. Касети – це прямокутники порядка 120 мм х 200 мм х 20 мм з відеоплівкою всередині.

Допоможіть, прошу Вас!".

Що ж, і в даному випадку ми розраховуємо на кваліфіковану пораду-відповідь компетентних фахівців, які допоможуть читачці утилізувати відеокасети, або, можливо, після їх обробки використати в інтересах громади.

Нашого громадського дописувача Степана Тюбая зачепила, як-то кажуть, за "живе" стаття Анатолія Семенюка про відзначення ювілею Ковельського історичного музею. Подякувавши автору за цікаву розповідь, пан Степан далі пише:

"Мене схвилювали слова: "Нам тут тісно" – про необхідний житловий простір як для експонатів музею, так і для працівників цього закладу.

Жителі нашого міста ще пам'ятають, як споруджували будівлю під медучилище по вулиці Володимирській.  Будинок на той час перебував на стадії завершення. Покійний губернатор області Клімчук Борис Петрович домігся виділення додатково 2 мільйонів гривень на добудову з обласного бюджету. А вийшло, як у поемі "Сон" Пророка нації Тараса Шевченка: "Той мурує, той руйнує, Той неситим оком за край світа зазирає,  Чи нема країни, щоб загарбать".

Недозбудоване і майже готове приміщення продали й зруйнували, а на цьому місці збудували об'єкти автосервісу. А чому тоді ту будівлю не зберегли для потреб міста, в тому числі для музею, інших об'єктів соціально-культурного значення?".

Як бачимо, знову в листі – досить риторичне запитання, на яке журналісти готової відповіді не мають. Зрештою, немає уже в живих і багатьох свідків тієї події. Зате є один з кращих на Волині історичних музеїв, якому потрібно допомогти. Думаю, міська влада в особі і виконкому, і депутатського корпусу знайдуть вихід із цієї   ситуації.

l

Ось такі листи маємо в редакційній пошті. Вони ніби й різні за тематикою, але їх автори єдині в одному: як зробити, щоб людям краще жилося? Отут з ними журналісти заодно. В їх силах – будити громадську думку, об'єднувати і владу, і місцевих мешканців, і лідерів політичних партій в боротьбі за перетворення Ковеля у справді європейське місто. Над цим і працюймо разом.

Михайло КУЗЬМУК.

Добре це чи погано, не знаю, але реалії життя такі, що багато  читачів газети й досі вважають, що журналісти можуть якщо не все, то багато чого. І допомогти у ремонті квартири або будинку, і посприяти в благоустрої вулиці, і припинити бюрократичну тяганину в якійсь установі, і т. д., і т. п.

На жаль, сьогодні це далеко не так. Хоч пресу й називають "четвертою владою", вона вже не відіграє тієї ролі організатора, пропагандиста й агітатора, яку відігравала в минулі часи. Тим більше не може змусити чиновників по-діловому реагувати на кожну заяву пересічного громадянина, не займатися бюрократичною тяганиною, не давати пустопорожніх обіцянок, які неможливо виконати.

Зрештою, той чиновник не завжди  газети читає, бо довколишню дійсність  сприймає переважно з інтернету чи екрана телевізора. Де вже йому думати про клопоти і турботи своїх земляків, які сподіваються на швидке вирішення питань?

Але як би там не було, не перевелися ще в нашому краї люди, які вірять у велику силу газетного слова, в тому числі й того, що  лунає зі шпальт "Вістей Ковельщини". Підтвердженням цьому є ряд листів, які  останнім часом отримала редакція. Ось деякі з них.

Так, мешканка міста Ковеля з вулиці Володимирської, 79, квартира 100 Надія Андріївна Васюк звернулася з проханням з'ясувати, в компетенцію яких установ чи організацій входить очищення унітазів у випадку їх засмічення. Питання, на перший погляд, дріб'язкове, але, виявляється, вирішити його у Ковелі не так просто. І не тільки Надії Андріївні, а й багатьом іншим квартиронаймачам. Ось що з приводу цього жінка  написала:

"02. 09. 2019 р. о 10-й годині я подзвонила до начальника РЖКП-2 і повідомила про засмічення в туалеті унітазу, запитавши, до кого мені звернутися? На це отримала номер телефону  7-39-40 (видно, це аварійно-диспетчерська служба). Там мене вислухали, записали мої "координати" і сказали, що працівник приїде протягом дня, в крайньому випадку – після роботи, попередивши, що послуга платна.

О 16.50  я вирішила "підстрахуватися" і передзвонила повторно. Мені сказали, що бригада на аварійному виклику, треба чекати. Прочекавши ще години півтори, о 18.20 телефоную на номер 7-39-40. Відповідає інший черговий дуже "чемно": "Самі засмітили, самі чистіть".

"Переваривши" цю фразу, набираю знову  цей номер, уточнюю, хто взагалі має виконувати цю, нехай навіть платну, послугу? На це мені відповіли вже трохи  стриманіше. Мовляв, не вони, але прийдуть – чекайте. На цьому все, далі – тиша.

03. 09. 2019 р.  о 9.20 телефоную знову  до начальника РЖКП-2 і повторюю все спочатку, на що відповідь зовсім не та, що була напередодні (див. спочатку листа). Мовляв, це не компетенція РЖКП, а чия –  ніхто не знає. 

Дякую. Телефоную знову на 7-39-40. Чемна відповідь така ж сама, як щойно. Виходить, що один день  ліва рука не знає, що робить права, а на другий день – "співають" в унісон. Комедія? А мені не смішно.

На даний момент проблему ми вирішили, звичайно, самостійно. А чи надовго? Що робити в такій ситуації, до кого звертатися? Здається, таке наболіле питання (а в місті не одна багатоповерхівка і навіть "хрущовка", яким більше 30 років), турбує не тільки мене".

Оприлюднюючи лист Н. А. Васюк, ми не збираємося когось  звинувачувати без суду і слідства. Просто хочемо і собі поцікавитися: а що дійсно,  робити людям, які потрапляють в подібну ситуацію, до кого звертатися за допомогою? Якби ковельчани про це були поінформовані, то, можливо, не зверталися б із подібними запитаннями до журналістів, які  унітази не чистять і проблем  житлово-комунального господарства міста не розв’язують.

ххх

Другий лист, який надійшов до редакції цими днями, теж стосується питань житлово-комунального господарства. Написали його мешканці будинку № 78 з вулиці Володимира  Кияна. Підписи під ним поставили 24 чоловіки з кожної квартири – від першої до двадцять четвертої:

"А справа ось в чому. В своєму будинку ми живемо з 1978 року. З 2013 року  звертаємось в РЖКП №2 за  допомогою. Пишемо заяви-прохання на ремонт даху, козирків в під'їздах, побілки і фарбування, оштукатурення фундаменту будинку.

На наші заяви – ніякої реакції. Тому  пишемо заяву з проханням в міськвиконком на ім'я Балака О. С. і аналогічну – в РЖКП. Чиновник з міськвиконкому повідомив, що ремонт даху зроблять  в 2014 році, а решту робіт виконає РЖКП.

Що ж зробили за ці 6 років?

1. За дах ніхто й не брався. Самі затуляємо дірки, але там все погнило, і в дощ вода тече в квартири.

2. Фундамент поштукатурили в окремих місцях, але не пофарбували – немає… фарби. Так він і стоїть сіро-червоний (із залишками колишньої червоної фарби).

3. Ремонт в під'їздах зробили лише у двох (але щоб дофарбувати  – жильці самі купували фарбу), середній під'їзд залишився чомусь без ремонту.

І ось що головне: такий ремонт робився вперше ЖЕКом  з 1978 року, бо до того часу самі все підбілювали і підфарбовували. А зараз немає кому робити, бо хто вже постарів для цього, а дехто вже й помер.

4.Козирки розсипаються, світиться арматура – чекають,  доки впаде комусь на голову?

Пройшло 6 років, а ми залишились з тими самими проблемами, що й були. Зате тарифи на оплату   зросли. За що платимо?  Двірник мете біля будинку, і сміття вивозять тричі на тиждень – ото й уся робота. Десять років самі прибираємо в під'їздах, а коли б робила прибиральниця, то який би тоді був коефіцієнт? Адже сьогодні за трикімнатну квартиру платимо майже 400 гривень.

Колись дітям біля будинків обладнували гірки, гойдалки, а сьогодні – ні. Чому? Ось і доводиться в нещасних пенсіонерів просити гроші на косаря, на дошки, на фарбу.

Останню заяву ми відправили на ім'я заступника мера Товстиги А. В., а відповідь отримали від Гетьмана М. О. Копію її надсилаємо редакції.

І ще запитання, на яке ніхто не дає відповіді. В "ямі", як ще називають місце, де ми живемо, поблизу двох будинків "підняли" дорогу, поклали бруківку, а крайні будинки в дощ потопають в болоті, вода розмиває фундамент. Чи воно так  і далі буде продовжуватись?

Ми надіємось на вашу допомогу, бо як ви не допоможете, то й ніхто не допоможе.

Підписи: кв. № 1 - Катюха, кв. № 2 - Шпилюк, кв. № 3 - Борисюк, кв. № 4 - Козуб, кв. № 5 - Макітра та ін.".

Автори листа додали й відповідь за підписом першого заступника міського голови Михайла Гетьмана, який повідомив, що для вирішення питання звернення скероване за належністю до РЖКП № 2. Одночасно Михайло Олександрович зазначив, що копію листа начальника РЖКП № 2 від 17 липня 2019 року додано.

Ми ознайомилися з цією копією. Щоб дотриматися принципу об'єктивності та уникнути звинувачень в упередженості, пропонуємо її увазі читачів в повному обсязі. На  нашу думку, у відповіді за підписом начальника РЖКП № 2 Н. М. Гейко міститься інформація, яка має бути цікава й іншим ковельчанам. 

Щоправда, не до кінця з'ясованим є найважливіше питання, що хвилює людей: як їм допомогти у розв'язанні назрілих проблем, про що вони пишуть в листі до редакції? Їх надія на журналістів, котрі "якщо не допоможуть, то й ніхто не допоможе" тішить наше самолюбство, але в дійсності ця надія дещо  перебільшена. Отож, читаємо листа:

"На звернення гр. Борисюк Н. М. щодо проведення ремонту будинку №78 по вул. В. Кияна та облаштування прибудинкової території ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 повідомляє таке.

Згідно із Законом України "Про особливості здійснення права власності у    багатоквартирному   будинку"   власник   квартири   або   нежитлового приміщення   у  багатоквартирному  будинку  є   співвласником багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. 

Співвласники зобов'язані забезпечувати   належне утримання та належний  санітарний протипожежний   і   технічний  стан  спільного  майна  багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення     поточного  і капітального    ремонту  спільного  майна багатоквартирного будинку.

РЖКП №2 надає багатоквартирному будинку №78 по вул. В. Кияна послуги з утримання будинку та прибудинкової території.  До структури тарифу, пов'язаного з утриманням будинку та прибудинкової території,  входять     наступні     послуги:     прибирання     прибудинкової    території, вивезення    та    утилізація     твердих    побутових    відходів,    вивезення великогабаритних відходів, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт (ремонт покрівлі,    побілка   та    фарбування    під'їздів    –    10%    від   загального кошторису   по   будинку  в рік),   технічне   обслуговування   холодного водопостачання, водовідведення та центрального опалення.

Такі  послуги, як влаштування пісочниці на прибудинковій території, виготовлення   та   встановлення   лавки   в   під'їзді,   послуги  з  укладання бруківки на прибудинковій території, надання послуг косіння прибудинкової території для будинку №78 по вул. В. Кияна не передбачені  структурою тарифу.

Ремонтні  роботи  по 1-му та 3-му під'їздах (оштукатурювання  та побілка)   багатоквартирного   будинку   №78 по   вул. В. Кияна   були виконані у 2016  році.  Ремонтні  роботи  для 2-го під'їзду багатоквартирного будинку №78 по вул. В. Кияна заплановано виконати до кінця 2020 року.

РЖКП №2 проводило поточні ремонтні роботи для підтримання покрівлі будинку №78 по вул. В. Кияна (заміна листа тріснутого  шиферу з використанням автовишки, прочищення зливової каналізації тощо), але провести якісні ремонтно-відновлювальні роботи покрівлі немає можливості, оскільки крокви і платви прогнулися, і кут нахилу покрівлі неоднаковий. При заміні листів шиферу через певний період часу вони знову ламаються, оскільки необхідно замінити стропильну систему покрівлі.

Тому заміна листів шиферу, – це тільки тимчасове запобігання протіканню покрівлі. Для збереження цілісності  будинку, його несучих властивостей необхідно провести капітальний ремонт покрівлі.

Додатково повідомляємо, що згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" власники/співвласники багатоквартирного будинку до 01.05.2020 року повинні обрати форму правління багатоквартирним будинком, визначити перелік необхідних послуг,  спрямованих на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарчо-побутових потреб.

З повагою – Наталія Гейко, начальник РЖКП № 2".

Таким чином, газета   оприлюднила тривожний сигнал від своїх читачів, а також точку зору працівників комунальної служби. А що далі? Хотілося б почути думку з цього приводу осіб, відповідальних за стан житлово-комунального господарства в місті. Адже об'єктивна інформація – це теж конкретний  крок до вирішення тих чи інших питань життя міської громади. Тим більше, що, як повідомила Наталія Гейко, до 1 травня наступного року в Україні має бути завершений процес вибору форми  правління багатоквартирними будинками. Тож цілком очевидно, що й ковельчани мають знати всі “тонкощі” цього процесу.

ххх

Тему, пов'язану якоюсь мірою із екологією міста і роллю газети в цьому, порушила в листі ковельчанка М. І. Василевська з вул. Відродження, 12, кв. 79. Вона зазначила:

"Сподіваюсь на допомогу газети як "всезнайки", тому й пишу. В моїй комірчині у підвалі до 10 ящиків, заповнених відеокасетами із різними фільмами, стоять майже 15 років.

Не викидаю у сміттєвоз, бо надіюся, що підкажете, як правильно зазначені касети утилізувати. Касети – це прямокутники порядка 120 мм х 200 мм х 20 мм з відеоплівкою всередині.

Допоможіть, прошу Вас!".

Що ж, і в даному випадку ми розраховуємо на кваліфіковану пораду-відповідь компетентних фахівців, які допоможуть читачці утилізувати відеокасети, або, можливо, після їх обробки використати в інтересах громади.

Нашого громадського дописувача Степана Тюбая зачепила, як-то кажуть, за "живе" стаття Анатолія Семенюка про відзначення ювілею Ковельського історичного музею. Подякувавши автору за цікаву розповідь, пан Степан далі пише:

"Мене схвилювали слова: "Нам тут тісно" – про необхідний житловий простір як для експонатів музею, так і для працівників цього закладу.

Жителі нашого міста ще пам'ятають, як споруджували будівлю під медучилище по вулиці Володимирській.  Будинок на той час перебував на стадії завершення. Покійний губернатор області Клімчук Борис Петрович домігся виділення додатково 2 мільйонів гривень на добудову з обласного бюджету. А вийшло, як у поемі "Сон" Пророка нації Тараса Шевченка: "Той мурує, той руйнує, Той неситим оком за край світа зазирає,  Чи нема країни, щоб загарбать".

Недозбудоване і майже готове приміщення продали й зруйнували, а на цьому місці збудували об'єкти автосервісу. А чому тоді ту будівлю не зберегли для потреб міста, в тому числі для музею, інших об'єктів соціально-культурного значення?".

Як бачимо, знову в листі – досить риторичне запитання, на яке журналісти готової відповіді не мають. Зрештою, немає уже в живих і багатьох свідків тієї події. Зате є один з кращих на Волині історичних музеїв, якому потрібно допомогти. Думаю, міська влада в особі і виконкому, і депутатського корпусу знайдуть вихід із цієї   ситуації.

ххх

Ось такі листи маємо в редакційній пошті. Вони ніби й різні за тематикою, але їх автори єдині в одному: як зробити, щоб людям краще жилося? Отут з ними журналісти заодно. В їх силах – будити громадську думку, об'єднувати і владу, і місцевих мешканців, і лідерів політичних партій в боротьбі за перетворення Ковеля у справді європейське місто. Над цим і працюймо разом.