Знайомтесь: журналісти “Вістей Ковельщини”
Роздуми з нагоди свята
Цей рік для мене особливий – ювілейний: вісімдесятиріччя відзначає рідна газета "Вісті Ковельщини", а двадцять років тому в цьому виданні я розпочала свою трудову біографію оператором комп'ютерного набору.
Набираючи матеріали колег-кореспондентів, відчувала, що з кожним днем мене все більше полонить творчий світ. Невдовзі першими моїми публікаціями стали розповіді з життя людей під рубрикою "Невигадані історії".
Навесні 2001-го року з хвилюванням розгорнула газету зі своїм першим репортажем як літпрацівника. І завирували бурхливою, повноводною рікою насичені журналістські будні – інтерв'ю, репортажі, замітки… Робота журналіста непроста, але дуже цікава і багатогранна. День за днем змінюється яскравим калейдоскопом – хвилюючі зустрічі, відрядження, захоплюючі події, неймовірні емоції та незабутні враження.
Моє становлення як журналіста відбулося при підтримці та завдяки мудрим порадам редактора газети, Заслуженого журналіста України Миколи Вельми, старших колег. Завдяки їхній науці засвоїла головне: газета має нести людям об'єктивну, точну, правдиву та вчасну інформацію, виховувати, формувати високі культурні та моральні цінності. Саме такі якості є визначальними у редакційній політиці "Вістей Ковельщини".
Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність за конструктивну співпрацю Анатолію Семенюку, Мирославу Данилюку, Галині Цюрі, Вікторії Зінчук, Ользі Стеблевець, Світлані Троцюк, Оксані Мороз, Аліні Романюк, Наталії Романовській, Валентині Мацюк, Тамарі Шевчук, Людмилі Семенович.
Десятки років газета була і залишається нині бажаною гостею в оселях жителів Ковельщини. Незважаючи на стрімкий розвиток цифрової ери засобів масової інформації, швидкість обміну повідомленнями в соціальних мережах, з нашим друкованим тижневиком з року в рік крокує багатотисячна армія палких шанувальників. Виклик сьогодення ми прийняли гідно – вже більше семи років маємо та розвиваємо власний сайт.
Колектив нашої газети йде до людей не лише з друкованим словом. Ми використовуємо різні формати діалогу з читачем, намагаємось розвивати культурний ландшафт рідного краю, проводимо різноманітні акції, конкурси. Серед таких проєктів, що найбільше запам'яталися, – "Міс "Вісті Ковельщини", дитячий конкурс "Наше любе Сонечко", конкурс міні-поезій "Люблю тебе, мій рідний краю!", творчий вечір з нагоди виходу у світ дванадцятитисячного номера газети. Приємно, що і діти, й дорослі охоче відгукуються на подібні ініціативи. З нетерпінням чекають наші читачі й Днів передплатника, де ми залюбки спілкуємося, обговорюємо публікації, які не залишили їх байдужими, визначаємо теми на майбутнє.
І робочі будні, і свята, й особливі дати завжди прагнемо розділяти з тими, хто нас цінує, любить і чекає. Ми постійно відчуваємо підтримку читачів, розуміємо, що наше видання потрібне людям, а праця – недаремна. Мабуть, саме тому редакційна пошта завжди переповнена, дзвінки телефонів не вщухають, а ковельчани є частими гостями редакції. Це ще раз свідчить, що разом з Вами, дорогі читачі, ми – наче велика дружна родина, яка щиро вболіває за добробут нашої ковельської громади, спільно працює задля розвитку та благополуччя рідної України. Ми разом з Вами, щоб життя було кращим, добрішим та світлішим.
Ми вісімдесят років поряд, бо "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас!
Світлана ЛЯШУК,
заступник директора
ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини",
голова первинної організації НСЖУ.
Цей рік для мене особливий – ювілейний: вісімдесятиріччя відзначає рідна газета "Вісті Ковельщини", а двадцять років тому в цьому виданні я розпочала свою трудову біографію оператором комп'ютерного набору.
Набираючи матеріали колег-кореспондентів, відчувала, що з кожним днем мене все більше полонить творчий світ. Невдовзі першими моїми публікаціями стали розповіді з життя людей під рубрикою "Невигадані історії".
Навесні 2001-го року з хвилюванням розгорнула газету зі своїм першим репортажем як літпрацівника. І завирували бурхливою, повноводною рікою насичені журналістські будні – інтерв'ю, репортажі, замітки… Робота журналіста непроста, але дуже цікава і багатогранна. День за днем змінюється яскравим калейдоскопом – хвилюючі зустрічі, відрядження, захоплюючі події, неймовірні емоції та незабутні враження.
Моє становлення як журналіста відбулося при підтримці та завдяки мудрим порадам редактора газети, Заслуженого журналіста України Миколи Вельми, старших колег. Завдяки їхній науці засвоїла головне: газета має нести людям об'єктивну, точну, правдиву та вчасну інформацію, виховувати, формувати високі культурні та моральні цінності. Саме такі якості є визначальними у редакційній політиці "Вістей Ковельщини".
Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність за конструктивну співпрацю Анатолію Семенюку, Мирославу Данилюку, Галині Цюрі, Вікторії Зінчук, Ользі Стеблевець, Світлані Троцюк, Оксані Мороз, Аліні Романюк, Наталії Романовській, Валентині Мацюк, Тамарі Шевчук, Людмилі Семенович.
Десятки років газета була і залишається нині бажаною гостею в оселях жителів Ковельщини. Незважаючи на стрімкий розвиток цифрової ери засобів масової інформації, швидкість обміну повідомленнями в соціальних мережах, з нашим друкованим тижневиком з року в рік крокує багатотисячна армія палких шанувальників. Виклик сьогодення ми прийняли гідно – вже більше семи років маємо та розвиваємо власний сайт.
Колектив нашої газети йде до людей не лише з друкованим словом. Ми використовуємо різні формати діалогу з читачем, намагаємось розвивати культурний ландшафт рідного краю, проводимо різноманітні акції, конкурси. Серед таких проєктів, що найбільше запам'яталися, – "Міс "Вісті Ковельщини", дитячий конкурс "Наше любе Сонечко", конкурс міні-поезій "Люблю тебе, мій рідний краю!", творчий вечір з нагоди виходу у світ дванадцятитисячного номера газети. Приємно, що і діти, й дорослі охоче відгукуються на подібні ініціативи. З нетерпінням чекають наші читачі й Днів передплатника, де ми залюбки спілкуємося, обговорюємо публікації, які не залишили їх байдужими, визначаємо теми на майбутнє.
І робочі будні, і свята, й особливі дати завжди прагнемо розділяти з тими, хто нас цінує, любить і чекає. Ми постійно відчуваємо підтримку читачів, розуміємо, що наше видання потрібне людям, а праця – недаремна. Мабуть, саме тому редакційна пошта завжди переповнена, дзвінки телефонів не вщухають, а ковельчани є частими гостями редакції. Це ще раз свідчить, що разом з Вами, дорогі читачі, ми – наче велика дружна родина, яка щиро вболіває за добробут нашої ковельської громади, спільно працює задля розвитку та благополуччя рідної України. Ми разом з Вами, щоб життя було кращим, добрішим та світлішим.
Ми вісімдесят років поряд, бо "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас!
Світлана ЛЯШУК, заступник директора ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини", голова первинної організації НСЖУ.
З увагою і повагою до читача
Ось уже минуло 15 років відтоді, коли вперше переступила поріг редакції "Вістей Ковельщини" і спробувала себе в ролі практикантки-
журналістки, та 12 літ, відколи розпочала свою творчу діяльність поруч з талановитими і надзвичайно близькими по духу колегами: Миколою Вельмою, Анатолієм Семенюком, Світланою Ляшук, Вікторією Зінчук, Галиною Цюрою, Аліною Романюк, Оксаною Мороз та іншими членами колективу, який кожен з нас з любов'ю і неприхованим теплом називає: "Моя редакційна родина".
Ще з перших днів праці утвердилось в думці, що зробила правильний вибір у житті, адже не уявляю його без журналістики, а особливо – мого рідного видання.
Можливо, не в кожному номері нашої газети редакційному колективу "Вістей Ковельщини" вдається бути, як-то кажуть, "ближчими до народу", але можу запевнити, що наша газета – одне з небагатьох друкованих видань, в якому присутні людяність, розуміння кожного, хто звернувся за допомогою.
Журналісти "Вістей Ковельщини" миттєво реагують на телефонні дзвінки, скарги громадян, листи читачів й ніколи не ховають важливі повідомлення "в шухляду" – мовляв, справа зачекає.
Газета "Вісті Ковельщини" завжди була відкрита для всіх, хто хотів виступити на її сторінках, висловити свою точку зору, поділитись наболілим.
Ми пам'ятаємо кожного, хто звертається за допомогою, а багатьох наших дописувачів можна по праву назвати надійними колегами по перу.
4 жовтня ц. р. "Вістям Ковельщини" виповнюється 80 літ. Вік для газети поважний, а особливо сьогодні, коли засоби масової інформації з'являються та зникають так швидко, що часом не залишають по собі жодної згадки. Міськрайонне видання – одне з найстаріших на Волині, яке впродовж десятиліть зберегло вірність моральним засадам української журналістики, завжди було і є захисником істини, добра та справедливості.
Та, попри всю поважність віку, "Вісті Ковельщини" залишаються молодими і діяльними. Нинішній склад редакції газети під керівництвом Заслуженого журналіста України Миколи Вельми випускає не тільки щотижневу газету, а й має на меті урізноманітнювати і вдосконалювати її електронну версію. Газета й сьогодні є цікавим і чесним співрозмовником, мудрим порадником, осередком, у якому б'ється бурхливий пульс життя Ковельщини.
Користуючись нагодою, щиро вітаю редакційну родину з ювілеєм рідної газети! Щиро бажаю Вам і надалі такого ж переконливого слова, читацького визнання й невпинного руху вперед!
А нашим позаштатним кореспондентам, друзям і шанувальникам – міцного здоров'я, сімейного благополуччя, віри у краще, натхнення у творчості й Божого благословення!
Світлана ТРОЦЮК, завідувачка відділу редакції газети.
Редакція – моя друга “домівка”
Скажу відверто: стати журналістом не було мрією мого дитинства, а тому, коли волею долі судилося розпочати свою трудову діяльність в редакції газети «Вісті Ковельщини», я дуже хвилювалася. Однак, попрацювавши там лише півроку, уже з впевненістю могла сказати: доля подарувала мені щасливий лотерейний «квиток», адже маю роботу, на яку щодня поспішаю з радістю, а це, повірте, багато чого варте!
А головний секрет — в чудовому дружному колективі, який більше хочеться назвати сім’єю, родиною, адже це ті люди, з якими ось уже багато років поспіль ділимо і радощі, і горе, де завжди підтримають і допоможуть.
Впродовж багатьох років мій рідний колектив щодня плідно трудиться, вкладаючи часточку душі у створення чергового номера свого «дітища» – газети «Вісті Ковельщини», яка є своєрідним літописом історії рідного краю, поєднує буденність і святкову урочистість, невтомно пишучи історію у подіях і фактах.
Звичайно, життя не стоїть на місці. Оглядаючи пройдений шлях, аналізуючи здобутки і помилки, не можна без вдячності і поваги згадати тих, хто творив газету упродовж цих років, чиє правдиве і щире слово зворушувало серця читачів, сіючи в їхніх душах зерна добра, світла і мудрості.
Нині більшість із колишніх працівників редакції на заслуженому відпочинку. Багато наших колег, на жаль, уже відійшли за межу Вічності, назавжди залишившись в історії рідного часопису та в нашій пам’яті. Але їхній життєвий і професійний досвід є постійним джерелом натхнення і журналістської майстерності для представників нинішнього покоління газетярів.
І ось завтра, 4 жовтня, ми відзначатимемо прекрасне свято – 80-річчя виходу у світ першого номера «міськрайонки». Всі ці роки «Вісті Ковельщини» були і є вірним та надійним другом своїх читачів, для яких стали справжнім співрозмовником. Колектив редакції постійно працює над покращенням змістового й дизайнерського вигляду видання, запровадив електронну версію газети, організовує різноманітні конкурси для читачів та передплатників.
Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати всім, хто залишається з нами впродовж багатьох років, хто переймається нашими проблемами, розуміє їх та намагається допомогти вирішити. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю, підтримку та розуміння усіх наших читачів.
А рідному колективу з нагоди свята бажаю міцного здоров’я, особистого щастя, творчих успіхів, поповнення читацької аудиторії, нових цікавих тем, яскравих творчих ідей, сміливих проектів та наполегливості в досягненні нових висот на газетярській ниві! Упевнено крокуймо й надалі до нових ювілейних вершин і, головне, пам’ятаймо: разом – ми сила і все у нас буде добре, адже ми того варті!
Галина ЦЮРА, завідувачка відділу редакції газети.
А було усе, ніби вчора…
Усе відбулось ніби вчора. Робота, новий колектив, колеги, нові враження та емоції, почуття відповідальності, якого не було раніше... А вже майже двадцять років минуло.
Наче нічого й не змінилося з того часу, як вперше переступила поріг редакції газети "Вісті Ковельщини". А змінилося багато. Колектив став другою сім'єю, колеги – близькими друзями, робота – тим, без чого, здавалося б, не можу дихати…
Тому, що вже немає поряд тих людей, які мене, як ледь опірене пташа, навчили літати. Гнат Петрович Ольхович, Степан Миколайович Байдюк, Степан Антонович Скоклюк, Володимир Трохимович Ковальчук... Ви живете в моєму серці.
Мої любі Людмило Іванівно Стасюк, Людмило Віталіївно Скоклюк, Алло Захарівно Малиновська. Сьогодні Ви на заслуженому відпочинку, й тепер без Вашої підтримки, допомоги, а головне (не перебільшуючи), материнської турботи ми, молодше покоління, повинні були подорослішати професійно. Ваша наука дала результат.
…Рідній газеті вже вісімдесят. І хоч в такому поважному віці доводиться переживати непрості часи, хочеться вірити, що вистоїмо і що це – лише початок великого шляху.
Вікторія ЗІНЧУК, завідувачка відділу редакції газети.
У мене – два ювілеї
Так сталось, що працювати в редакцію міськрайонної газети "Вісті Ковельщини" я прийшла, коли друковане видання якраз відзначило своє 70-річчя.
Якось непомітно промайнув час, і сьогодні наша рідна газета святкує 80-ліття. А я, відповідно, десятий рік роботи тут. Сказати можу лише одне: про свій професійний вибір в житті зовсім не жалкую, бо маю улюблену справу, яка приносить задоволення і користь. Та головне, що робота стала моїм покликанням.
Нові зустрічі у відрядженнях, цікаві репортажі та щоденні будні у "Вістях Ковельщини" стали, так би мовити, невід'ємною частиною мого існування. І без цього усього я себе просто не уявляю.
Тож щиро бажаю нашому "дітищу", яке з колегами плекаємо з дня у день, попереду ще багато гарних дат, вдячних читачів та нових успіхів на творчій ниві!
Оксана МОРОЗ, завідувачка відділу редакції газети.
Цей рік для мене особливий – ювілейний: вісімдесятиріччя відзначає рідна газета "Вісті Ковельщини", а двадцять років тому в цьому виданні я розпочала свою трудову біографію оператором комп'ютерного набору.
журналістки, та 12 літ, відколи розпочала свою творчу діяльність поруч з талановитими і надзвичайно близькими по духу колегами: Миколою Вельмою, Анатолієм Семенюком, Світланою Ляшук, Вікторією Зінчук, Галиною Цюрою, Аліною Романюк, Оксаною Мороз та іншими членами колективу, який кожен з нас з любов'ю і неприхованим теплом називає: "Моя редакційна родина".
Усе відбулось ніби вчора. Робота, новий колектив, колеги, нові враження та емоції, почуття відповідальності, якого не було раніше... А вже майже двадцять років минуло. 
Залишити коментар