Ні совісті, ні честі
Останніми днями інформаційний простір України знову вирує пристрастями. На цей раз шквал емоцій викликав суботній випуск шоу "Вечірній квартал". І хоч мене особисто виступи "95-го кварталу" давно не цікавлять в силу їх примітивізму, безкультур'я і відвертого хамства, а тому я той балаган не дивлюся, є в країні люди, котрі полюбляють "гумор" нижче плінтуса. А деякі навіть купують квитки, які коштують недешево, щоб на власні очі і вуха переконатися у тому, як їх різного роду псевдо-артисти мають за лохів. Бо реготати з недолугих хохм"кварталівців" – це не поважати себе. Бо як казав гоголівський "ревізор" Хлестаков: "Над ким смієтеся? Над собою смієтеся!".
Однак цього разу сміх виявився не таким безневинним, як дехто очікував: лисий комік Кошовий разом із частиною національного хору імені Вірьовки взяли на кпини пожежу в будинку екс-голови Національного банку України Валерії Гонтарєвої, за участю якої, до речі, було повернуто у власність держави ПриватБанк олігарха Коломойського, котрому належить телеканал "1+1", де щосуботи гарцюють кошові та йому подібні паяци. І не просто взяли на кпини, а ще й використали для своєї гидоти українську народну пісню "Горіла сосна, палала…".
Сьогодні критики і прихильники виступу "95-го кварталу" головним чином дискутують з приводу того, чи етично насміхатися над чужим горем і злорадіти біді ближнього свого, якого Христос закликав любити, як самого себе. Погоджуюся: подібні жарти нагадують анекдот, голосно розказаний якимсь тупим і нікчемним хамом на похоронах чи під час поминок.
Але справа тут не тільки в цьому. Все набагато серйозніше. Адже автор цієї пародійної вистави насміявся не лише з пані Гонтарєвої, яку, незважаючи на всі її екстравагантні вчинки і витівки, шанує весь західний діловий світ. Саме вона удостоїлася честі викладати в одному з найпрестижніших вишів бізнес-класу Великобританії. Автор та його гоп-компанія замахнулися на святе: українську народну пісню зокрема і українську культуру загалом.
Відомо ж бо: "Горіла сосна, палала" – це весільна пісня, яку виконують кращі професійні і самодіяльні гурти нашої країни. Її співають на весіллях дружки, бо зміст цього високодуховного твору – переживання і хвилювання нареченої, яка йде заміж і для якої закінчується безтурботний період її дівування. Я вже не кажу про щемливу мелодію пісні, яку нормальній людині не можна слухати без потаємного болю у серці (майже всі це переживали або переживають), без сліз на очах.
Та що до цього нахабам із "95-го кварталу"? За гроші вони й маму рідну обрегочуть, як обреготали рідну пісню-маму заробітчани із хору Вірьовки, котрим до кількох десятків мільйонів гривень, які щороку виділяє Державний бюджет на підтримку і матеріальне забезпечення, не вистачило якихось ганебних 30 тисяч, або горезвісних 30 срібняків, які отримав Іуда за зраду Христа.
Відомі журналісти, політики, блореги і навіть урядовці засудили ганебний вчинок "кварталівців" і заробітчан-хористів. Щоправда, знайшлися й захисники їх, котрих, на щастя, виявилося менше. Сам Коломойський у властивій йому манері обізвав критиків майже нецензурними словами, не забувши при цьому вилаяти пані Гонтарєву, до якої йому варто було виявити повагу хоча б тому, що вона – жінка. Але олігархам, судячи з усього, закони і правила етики не писані. Дісталося на "горіхи" й деяким міністрам новоствореного уряду, яких було названо "ідіотами" і "дебілами".
Якщо справи і далі так підуть, то згодом ми перестанемо розуміти, хто в країні господар – Коломойський та іже з ним, чи всенародно обраний Президент. З приводу цього народний депутат України Ірина Геращенко зауважила: "Якщо з Голодомору ржали, то спалена хата – то вже таке, "по мєлочі". Мені все зрозуміло з виконавцями, але от що це смішно мудрому українському народу… вселяє великий песимізм".
До цих слів від себе мені додати нічого.
Охрім СВИТКА.
Останніми днями інформаційний простір України знову вирує пристрастями. На цей раз шквал емоцій викликав суботній випуск шоу "Вечірній квартал". І хоч мене особисто виступи "95-го кварталу" давно не цікавлять в силу їх примітивізму, безкультур'я і відвертого хамства, а тому я той балаган не дивлюся, є в країні люди, котрі полюбляють "гумор" нижче плінтуса. А деякі навіть купують квитки, які коштують недешево, щоб на власні очі і вуха переконатися у тому, як їх різного роду псевдо-артисти мають за лохів. Бо реготати з недолугих хохм"кварталівців" – це не поважати себе. Бо як казав гоголівський "ревізор" Хлестаков: "Над ким смієтеся? Над собою смієтеся!".
Однак цього разу сміх виявився не таким безневинним, як дехто очікував: лисий комік Кошовий разом із частиною національного хору імені Вірьовки взяли на кпини пожежу в будинку екс-голови Національного банку України Валерії Гонтарєвої, за участю якої, до речі, було повернуто у власність держави ПриватБанк олігарха Коломойського, котрому належить телеканал "1+1", де щосуботи гарцюють кошові та йому подібні паяци. І не просто взяли на кпини, а ще й використали для своєї гидоти українську народну пісню "Горіла сосна, палала…".
Сьогодні критики і прихильники виступу "95-го кварталу" головним чином дискутують з приводу того, чи етично насміхатися над чужим горем і злорадіти біді ближнього свого, якого Христос закликав любити, як самого себе. Погоджуюся: подібні жарти нагадують анекдот, голосно розказаний якимсь тупим і нікчемним хамом на похоронах чи під час поминок.
Але справа тут не тільки в цьому. Все набагато серйозніше. Адже автор цієї пародійної вистави насміявся не лише з пані Гонтарєвої, яку, незважаючи на всі її екстравагантні вчинки і витівки, шанує весь західний діловий світ. Саме вона удостоїлася честі викладати в одному з найпрестижніших вишів бізнес-класу Великобританії. Автор та його гоп-компанія замахнулися на святе: українську народну пісню зокрема і українську культуру загалом.
Відомо ж бо: "Горіла сосна, палала" – це весільна пісня, яку виконують кращі професійні і самодіяльні гурти нашої країни. Її співають на весіллях дружки, бо зміст цього високодуховного твору – переживання і хвилювання нареченої, яка йде заміж і для якої закінчується безтурботний період її дівування. Я вже не кажу про щемливу мелодію пісні, яку нормальній людині не можна слухати без потаємного болю у серці (майже всі це переживали або переживають), без сліз на очах.
Та що до цього нахабам із "95-го кварталу"? За гроші вони й маму рідну обрегочуть, як обреготали рідну пісню-маму заробітчани із хору Вірьовки, котрим до кількох десятків мільйонів гривень, які щороку виділяє Державний бюджет на підтримку і матеріальне забезпечення, не вистачило якихось ганебних 30 тисяч, або горезвісних 30 срібняків, які отримав Іуда за зраду Христа.
Відомі журналісти, політики, блореги і навіть урядовці засудили ганебний вчинок "кварталівців" і заробітчан-хористів. Щоправда, знайшлися й захисники їх, котрих, на щастя, виявилося менше. Сам Коломойський у властивій йому манері обізвав критиків майже нецензурними словами, не забувши при цьому вилаяти пані Гонтарєву, до якої йому варто було виявити повагу хоча б тому, що вона – жінка. Але олігархам, судячи з усього, закони і правила етики не писані. Дісталося на "горіхи" й деяким міністрам новоствореного уряду, яких було названо "ідіотами" і "дебілами".
Якщо справи і далі так підуть, то згодом ми перестанемо розуміти, хто в країні господар – Коломойський та іже з ним, чи всенародно обраний Президент. З приводу цього народний депутат України Ірина Геращенко зауважила: "Якщо з Голодомору ржали, то спалена хата – то вже таке, "по мєлочі". Мені все зрозуміло з виконавцями, але от що це смішно мудрому українському народу… вселяє великий песимізм".
До цих слів від себе мені додати нічого.
Охрім СВИТКА.
Ні совісті, ні честі
Залишити коментар