Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 12 червня 2025 року №25 (12981)

Повідомлення в номер / Дванадцять місяців: листопад

01.11.2019

осіньДванадцять  місяців:  листопад

За традицією згадаємо: новем – дев'ять, новембер – дев'ятий місяць у давньоримському календарі. Звідти й російське – ноябрь. 
Одвічна слов'янська назва – грудень від груда, тобто шматки змерзлої землі, побита колія на дорозі і застигла у такому вигляді. Слово листопад теж має спільнослов'янську основу, і вживається у шести споріднених мовах. У ХХ столітті ця назва закріпилася за 11-им місяцем і в українській, хоча до того супроводжувала десятий.
Колись, та подекуди й зараз, за короткі дні й холоди називали його куцень, безлиста зима, листогній, напівзимник, зніми одяг, роздягальник, присмерки року тощо.
За традицією згадаємо: новем – дев'ять, новембер – дев'ятий місяць у давньоримському календарі. Звідти й російське – ноябрь. 
Одвічна слов'янська назва – грудень від груда, тобто шматки змерзлої землі, побита колія на дорозі і застигла у такому вигляді. Слово листопад теж має спільнослов'янську основу, і вживається у шести споріднених мовах. У ХХ столітті ця назва закріпилася за 11-им місяцем і в українській, хоча до того супроводжувала десятий.
Колись, та подекуди й зараз, за короткі дні й холоди називали його куцень, безлиста зима, листогній, напівзимник, зніми одяг, роздягальник, присмерки року тощо.

Завершення осіннього обрядового кола

Як ми вже згадували у жовтневій сторінці даної рубрики, для дня пам'яті апостола і євангеліста Луки (31 жовтня) характерні поминальні мотиви.
Ці поминання приурочувались до субот, які передують дню великомученика Дмитрія Солунського (8 листопада) та Собору архангела Михаїла (21 листопада). Святкування починалося відправами в церкві, а завершувалося святковою трапезою вдома. Місцями після закінчення панахиди влаштовували  спільні обіди біля церков. Згодом у церкві їли по черзі коливо (кутю), а обіди влаштовували вдома. Для цього готували переважно страви, які любили "діди", тобто традиційні для даної місцевості святкові страви. 
За обідом із кожної страви по ложці відкладали в окрему посудину і ставили на ніч на вікно. Тут же виставляли глечик з водою, вивішували рушник – щоб душі померлих могли помитись і пообідати. Гуцули в "дідову" Дмитрівську суботу справляли своєрідні осінні "гробки". Цього дня навіть найбідніші гуцули виносили на гроби своїх родичів святкові страви, а багатші влаштовували там цілі гостини. На гроби клали хліб із запаленими свічками. Після відправи гостилися, обмінювалися стравами "за простибіг", обдаровували хлібами бідних і жебраків – "за померлі душі".
Подібно відзначали і михайлову "родительську суботу", відому в східних районах України, на Поліссі. На Холмщині до урочистого поминання покійних спеціально випікали круглий пшеничний пиріг, приправлений, як і коливо чи кутя, медом. До і після обіду всі присутні молилися "за померлі душі". Частину першої чарки виливали під стіл. Під час обіду заборонялося човгати ногами під столом, щоб не вдарити когось із "невидимих гостей", які, згідно з народним повір'ям, навідували своїх кревних. 
Завершувалося осіннє обрядове коло передріздвяним постом, званим Пилипівкою. На день смерті апостола Пилипа (27 листопада) влаштовували заговини, або, як казали в Галичині, "запусти". Ходили в гості до родичів, кумів, сусідів. Наступного дня ті, що спільно влаштовували "пилипівські заговини", приходили, як і в перший день Великого посту, "полоскати зуби". А в східних районах України, як і під час Масляни, побутував колись звичай "в'язати колодку". Її в'язали батькові за те, що сина не оженив, а матері – що доньку заміж не видала впродовж осінньої пори.

Сутінкова пора

За календарем листопад – осінній місяць, але за характером погодних умов він ближчий до зимового грудня. Цей місяць – пора найтемніших, найнепроглядніших ночей, найкоротших, найнегожих днів. Хоч і не радує цього часу погода, але й до неї придивлялися і примічали:
  •  Грім у листопаді – на малосніжну зиму.
  •  Гуде вогонь у печі – на вітряну погоду, хуртовину.
  •  Кури сходяться докупи – на невеликий сніг.
  • Ъ Півень хвоста волочить – снігопаду наврочить.
  •  Снігурі прилетіли в листопаді – зима буде м'якою і малосніжною.
  •  Сорока близько від житла літає, пнеться під стріху чи дах – бути віхолі.
  •  Сухий, ясний листопад – загрозливий для наступного врожаю.
  •  Якщо вечірня зоря була оранжевою або жовтою, а на ранок стала багряною, чекайте опадів.
  • У домашніх тварин густішає хутро, стає лискучішим – холоди на носі.
  •  Сонце "лягає спати" блідим – завтра дощ впаде.
  •  Доки листя з вишневих дерев не осипалося, скільки б снігу не випало, відлига його "з'їсть".
  • Сніг довго не випадає – на поганий рік.
  • Снігу восени нанесе рано – весна рано повернеться.
  •  Мокрий сніг на озимині – той самий гній.
  •  Сонце у колі – на вітер і дощ.
  •  Якщо бур'яни високі виросли, буде багато снігу.
  • Від першого снігу до санного шляху – шість тижнів строку.
  • Перший сніг за 40 днів до зими випадає.
  •  Сніг лапатий падає – буде мокро, негодяно.
  •  Хмари йдуть низько – чекай морозів.
  •  Волосся на голові пом'якшало, те ж саме із шерстю тварин – до стійкої негоди.
  •  Листопадовими заморозками грудневий мороз міцний.
  •  Листопад – останній місяць живої води.
  •  Східний вітер в листопаді – на мороз.
  •  Вологе літо і тепла осінь – на довгу зиму.
  •  Пізній листопад – до суворої і довгої зими.

Синичий день

Із-поміж різних народних свят о цій порі колись відзначався синичий день. Для цього було відведено 12 листопада. 
Повсюди, де це було зручно, виставляли годівниці із гарбузовим, соняшниковим, динним насінням, коноплею, крихтами білого хліба, сиру, підвішували шматочки м'яса, несолоного сала. На бенкет до таких їдалень з усіх-усюд зліталися жовтогруді істоти, сповнюючи принишклі тепер околиці відчайдушним веселим передзвоном. Далеко було чути їхні тоненькі голоси, що зливалися в чудову пісню. А перекладалася вона людською мовою так: "Дякуємо за частування! Правильно ми зробили, що разом із іншими птахами не подалися у вирій. Залишаємося з вами!". Слухаючи мелодійний щебет, ще тоді, у давнину, пращури склали вислів, який живе і досі: "Хоч і крихітка синичка, а й вона свій день куций знає!".
Уже в наш час учені експериментальним шляхом підтвердили високу мудрість прадідів, що принаджували птахів, і зокрема синиць, до своїх домівок. У садах, які оберігають від комах ці пернаті, наче "штурмовики", крилаті, на третину менше пошкоджених плодів, ніж там, де покладаються на хімію.
Тож допомагаймо суворої пори братам меншим. Влаштовуймо для них "їдальні" за вікнами, на деревах, у чагарниках. Для цього багато зусиль не треба: постійне місце підгодівлі і завчасно та регулярно покладений харч. А той зиск, що матимемо через півроку, всі турботи виправдає.

Заговини

В Україні кажуть: "Минуть м'ясниці, доведеться поститься". Впродовж віків церковно-християнський календар поряд із святами обов'язково включав і суворо регламентоване постування. 
Гійом Левассерде Боплан, який у ХVII столітті подорожував Україною, залишив цікаві спостереження і з цього приводу: "Вони (козаки) дуже шанують святкові дні й дотримуються постів, які тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м'яса. Вони настільки вперті в дотриманні цієї формальності, що переконують себе, ніби порятунок їхньої душі залежить від зміни їжі". 
Традиція передріздвяного посту пов'язана з ім'ям святого апостола Пилипа. Перед своєю мученицькою смертю він просив кари для своїх убивць, за що Господь наклав на нього покуту – 40 днів по своїй смерті він не зможе увійти до раю. Святий Пилип просив інших апостолів молитися і постити за нього всі ці 40 днів.
Щоправда, минав Різдвяний піст порівняно легко. "На Пилипівці ще люди ситі" – казали в народі. Цей час прожити без м'яса і молока було не важко, бо саме тоді розпочинали запаси свіжозаквашених і солоних овочів: капусти, буряків, огірків. Споживали багато різних видів олії – сім'яної (тобто конопляної), лляної, соняшникової, рижієвої, макової, а також макухи з неї.

Яблука збережуться до весни

У ящиках
Відомо, що листя волоського горіха має високі дезінфікувальні властивості, тому його фітонциди убивають практично всі хвороботворні бактерії. Не втрачає воно цих якостей і після перших приморозків, коли починається масовий падолист.
Досвідчені садівники використовують це листя для зберігання яблук.
Очищене від пилу і бруду, а також просушене, його складають на горищі або під навісом так, щоб купа була пухкою і не надто висихала. Листя має бути злегка прив’яленим і без вологи на поверхні.
Коли настає час закладання яблук зимових сортів на зберігання, дно тари встеляють тонким шаром горіхового листя. Потім укладають шар яблук, а зверху знову шар листя, і так пошарово, поки не заповниться ящик.
Зберігаються яблука в ящиках у погребі практично до квітня. Характерно, що зіпсованих під час зберігання плодів майже не буває.
Запах від листя горіха яблука практично не вбирають, так що їх можна вживати відразу ж після розкриття ящика, а якщо потримати плоди після цього добу-дві, то взагалі сторонній запах і присмак відсутні.
ххх
I в пакетах
Останнім часом на зимове зберігання овочі та фрукти закладають у поліетиленові пакети. Тут існують певні правила.
Щоб продукція в пакетах збереглася, всередину слід покласти ватний тампон, змочений оцтом.
Допустимий обсяг продукції, що закладається у пакет, — три-чотири кілограми. Плівка самих пакетів не повинна бути товстою.
Закладати в пакет треба лише суху і чисту продукцію. Після цього його герметично закривають. На полиці пакети розміщують в один шар.
У період зберігання неприпустимі коливання температури у сховищі. Оптимальною є температура мінус один – плюс п’ять градусів.
Народ скаже, як зав’яже
Прислів'я та приказки ввібрали великий господарський досвід народів, здобутки матеріальної і духовної культури, історичні ідеали, побутові та звичаєві перлини.
  •  Туман на верховині – дощ у долині (Португалія).
  • Якщо в листопаді північно-східний вітер віє, то остерігайся бурі (В'єтнам).
  •  В листопаді вітер гне і високі тополі (Латвія).
  •  Шануй хліб: дині їмо нині, а хліб – увесь рік (Німеччина).
  • Вечірня веселка в листопаді – спокій кораблям у морі (Ірландія).
  •  Бійся листопада – за ним зима, не бійся зими – за нею весна (Азербайджан).
  •  В листопаді як не вчиниш, а зиму на літо не переміниш (Литва).
  •  На чужій землі і весна чорна, а на своїй і листопад зелений (Бурятія).
Про листопад в українців кажуть отак:
  • Як листопад дерев не обтрусить – довга зима бути мусить.
  • В'яжи влітку рукавиці – в листопаді пригодиться.
  • У листопаді згодиться і старий кожух, а навесні – і старий кінь.
  • Листопад – вересню онук, жовтню – син, а зимі – рідний брат.
  • Пищить снігур у листопаді – скоро й зимі будем раді.
  • В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, мутить, крутить, припікає, то мете, то поливає.
  • У листопаді, як зазиміє, то й жаба оніміє.
  • Навесні, хоч рікою поллє, – краплі не видно; у листопаді ситцем просіє – хоч відром черпай.
  • Холодненький батечко жовтень, та листопад його перехолодить.
  • Листопад стелить землю листом, а грудень – снігом.
  • Листопадовий день – що заячий хвіст.
  • У листопаді сонця, як у старої баби краси.
  • Хоч і не простора у листопаді кузня, а на всі річки в ній закови лаштуються.
  • Хто в листопаді не тремтить, той і в січні не замерзне.
  • У листопаді довгий день до вечора, як робити нема чого.
  • Листопадові ночі до снігу темні.
  • Листопад – не лютий, проте спитає, чи добре одягнений і взутий.
  • У листопаді заєць шубу міняє, бо зиму відчуває.
  • Листя з дерева впало – літо пропало.
  • Листопадові пороші – на хліб надії хороші.
  • Листопад завжди хитрує: і осені служить, і зимі шлях торує.
  • Хоч і не лютий листопад, та, однак, грудневі брат.
  • У листопаді світанок із присмерками серед дня зустрічається.

Сторінку  підготував громадський кореспондент газети "Вісті Ковельщини" Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Залишити коментар

Ваш коментар з’явиться після перевірки модератором

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025