Повідомлення в номер / Нова вистава ковельського театру

Наприкінці жовтня Ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" презентував нову виставу "Поки прядеться нитка...".

Прем'єра відбулася у  Народному домі "Просвіта". Це вже п'ята велика постановка театру, який створили майже два роки тому. На цей раз репертуар колективу поповнився філософсько-політичною драмою – новелістичною трилогією "Поки прядеться нитка..." (за творами Віктора Гребенюка "Вітер після бурі", "Чужий", "Крижем" та "Ефект Вертера").

Одну з новел "Крижем" уже бачив ковельський глядач. За словами режисера-постановника та художнього керівника театру Альони Малюги-Мельникової, читаючи книгу Гребенюка, вона вирішила  поєднати кілька творів, адже у них йдеться про досить повчальні випадки, які створено  на основі реальних фактів.

 Аби все поєднати в одну сюжетну лінію, пані Альона використала  давньогрецьку легенду про трьох мойр, які вважалися богинями людської долі.  Одна з них пряде нитку життя, друга проводить її крізь усі небезпеки, переплітає з іншими,  а третя – перерізає нитку й уриває життя людини.

У виставі гостро звучали філософські питання життя й смерті, загальнолюдських цінностей та особистих переживань героїв. Три абсолютно різні історії за змістом, жанром, часовим виміром режисерці вдалося об'єднати у єдину композицію, де глядач зміг безпосередньо спостерігати хитросплетіння людських доль, родин і подій. Впродовж вистави змінювалися настрої, емоції, які кожен з присутніх відчував по-своєму. Загадкові потойбічні Мойри (Ольга Пірожик, Ірина Зінчук, Оксана Мизовець) ніби вели глядача складними життєвими дорогами, що спліталися неймовірно і, часом, трагічно.

 Анастасія Рудчук та Альона Малюга-Мельникова майстерно відтворили особистісну драму жінок-вдів, котрі у повоєнні роки так і не змогли довідатися про долю своїх рідних. Лише видіння циганки (Тома Трейгут) розставило всі крапки над "і"… 

Наступний сюжет переніс глядача у сьогодення, в зону АТО, де якимось незрозумілим чином зіштовхнулося двоє військових (Михайло Бразінський, Юрій Дацюк), котрі волею долі опинилися у ворожих таборах. В ході діалогу стало зрозумілим, що ці двоє – рідні брати… Психологічне протистояння, атмосфера ворожості, дух непокори заполонив залу… Згодом глядачі спостерігали за роботою телевізійного каналу, що висвітлював жахливі новини важких злочинів, вбивств і самогубств. З уст журналістки (Анастасія Рудчук) в розмові з головним редактором (Альона Малюга-Мельникова) лунали слабкі нотки заперечення щодо зміни формату телепередач, переходу на більш "легку" тематичну спрямованість, про так званий "Ефект Вертера", але рейтинги, кошти, попит диктують свої умови. 

Поява школярки Вікторії (Ангеліна Махнюк) загострила ситуацію до неможливого – дитина через нещасливе кохання наважилася на відчайдушний крок –  стрибнула з мосту… Жагучий розпач, невимовний біль і співчуття охопили усіх глядачів… І тільки мудрі всевидячі Мойри на завершення внесли свої корективи: "Цього ж могло і не статися… Сплетемо їй іншу долю… Як би не змінювався світ, нитка життя обов'язково повинна прястись… Бо поки прядеться нитка, життя триває!". Такими обнадійливими та життєствердними словами завершилася вистава, підкріплена оплесками присутніх.

Розуміння та відчуття акторів, їх майстерна гра дозволили вдало втілити задум на сцені. Як розповідають учасники вистави, досить багато часу довелось  відшліфовувати кожен епізод, аби глядач перейнявся цією історією.

 Акторка Ольга Пірожик, яка з перших днів є учасницею студії, розповідає: "Ця вистава відрізняється тим, що довелося поєднати епохи. І я виконувала роль давньогрецької богині Клото, яка  весь час пряла нитку долі. Ми були зв'язковою ланкою. Таким чином ми були провідниками, допомагали глядачеві підійти і морально підготуватися до кожного, більш сучасного сюжету. І, насправді,  ця нитка долі має плестися – і нехай вона не обривається дуже довго в кожної людини! ".

Оксана Мизовець (виконавиця головної ролі – старшої Мойри Атропос): "Чи вдалося нам передати усі хитросплетіння сюжетної лінії, судити глядачу. Але якщо наші серця хоча б на мить "зазвучали" в унісон – місію виконано... Схиляюся перед усіма акторами театру "10 ряд 10 місце", бо лише у нашій взаємодії та вашому терпінні прихований секрет... Особливі слова – для режисера Альони Малюги-Мельникової – дякую, що вірила в мене, вчила, пробачала, підлаштовувалася, надихала, розраджувала... Твої зусилля просто титанічні... Дякую за можливість бути дотичною до театрального мистецтва і за незвичні відчуття від трансформації внутрішніх станів. Це особливі спогади... Неповторні...".

До слова, вперше ковельський театр цю виставу представив на IV Всеукраїнському та II Міжнародному фестивалях  аматорських театрів "Fortuna Fest" в місті Черкасах. Колектив отримав відзнаку у номінації "За найкраще трактування патріотичної теми і висвітлення соціально гострих питань українського суспільства".

Новелістична трилогія "Поки прядеться нитка…" була також презентована у жовтні вихованцям Ковельської виховної колонії на запрошення заступника начальника установи Юрія Філаретова.

Режисер та художній керівник театру Альона Малюга-Мельникова щиро дякує  акторам театру, усім, хто допоміг у підготовці вистави:

– Окрема подяка костюмеру НД "Просвіта" Лілії Літвін – саме завдяки її старанням перед глядачами "ожила" задумана мною сценографія вистави. Дякуємо звукооператору та світлооператору  Віталію Дрегелю, Насті Швед, Алісі Белей, технічним працівникам - Анатолію Мельнику, Володимиру Головницькому, Віталію Тимофеєву – за допомогу з військовою формою, Ковельському історичному музею (Мирослава Мороз та Маргарита Матвійчук), а також усім, хто приносив нам клубочки і решту необхідного реквізиту,  усім, хто долучився до створення цього дійства. 

Дякуємо за підтримку та увагу до нашої творчості Ковельському міському голові Олегу Кіндеру, його заступнику Ігорю Прокопіву, начальнику фінансового управління Валентині Романчук, в.о. відділу культури Ірині Горблюк, директору НД "Просвіта"  Михайлу Пірожику. За яскраві фотомиттєвості з прем'єрного показу щирі слова вдячності висловлюємо Каріні Арутюнян.

Підготувала 

Юлія ЛИТВИНЮК.

НА ЗНІМКАХ:  під час вистави  "Поки прядеться нитка..." в Народному домі "Просвіта".

Наприкінці жовтня Ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" презентував нову виставу "Поки прядеться нитка...".

Прем'єра відбулася у  Народному домі "Просвіта". Це вже п'ята велика постановка театру, який створили майже два роки тому. На цей раз репертуар колективу поповнився філософсько-політичною драмою – новелістичною трилогією "Поки прядеться нитка..." (за творами Віктора Гребенюка "Вітер після бурі", "Чужий", "Крижем" та "Ефект Вертера").

Одну з новел "Крижем" уже бачив ковельський глядач. За словами режисера-постановника та художнього керівника театру Альони Малюги-Мельникової, читаючи книгу Гребенюка, вона вирішила  поєднати кілька творів, адже у них йдеться про досить повчальні випадки, які створено  на основі реальних фактів.

 Аби все поєднати в одну сюжетну лінію, пані Альона використала  давньогрецьку легенду про трьох мойр, які вважалися богинями людської долі.  Одна з них пряде нитку життя, друга проводить її крізь усі небезпеки, переплітає з іншими,  а третя – перерізає нитку й уриває життя людини.

У виставі гостро звучали філософські питання життя й смерті, загальнолюдських цінностей та особистих переживань героїв. Три абсолютно різні історії за змістом, жанром, часовим виміром режисерці вдалося об'єднати у єдину композицію, де глядач зміг безпосередньо спостерігати хитросплетіння людських доль, родин і подій. Впродовж вистави змінювалися настрої, емоції, які кожен з присутніх відчував по-своєму. Загадкові потойбічні Мойри (Ольга Пірожик, Ірина Зінчук, Оксана Мизовець) ніби вели глядача складними життєвими дорогами, що спліталися неймовірно і, часом, трагічно.

 Анастасія Рудчук та Альона Малюга-Мельникова майстерно відтворили особистісну драму жінок-вдів, котрі у повоєнні роки так і не змогли довідатися про долю своїх рідних. Лише видіння циганки (Тома Трейгут) розставило всі крапки над "і"… 

Наступний сюжет переніс глядача у сьогодення, в зону АТО, де якимось незрозумілим чином зіштовхнулося двоє військових (Михайло Бразінський, Юрій Дацюк), котрі волею долі опинилися у ворожих таборах. В ході діалогу стало зрозумілим, що ці двоє – рідні брати… Психологічне протистояння, атмосфера ворожості, дух непокори заполонив залу… Згодом глядачі спостерігали за роботою телевізійного каналу, що висвітлював жахливі новини важких злочинів, вбивств і самогубств. З уст журналістки (Анастасія Рудчук) в розмові з головним редактором (Альона Малюга-Мельникова) лунали слабкі нотки заперечення щодо зміни формату телепередач, переходу на більш "легку" тематичну спрямованість, про так званий "Ефект Вертера", але рейтинги, кошти, попит диктують свої умови. 

Поява школярки Вікторії (Ангеліна Махнюк) загострила ситуацію до неможливого – дитина через нещасливе кохання наважилася на відчайдушний крок –  стрибнула з мосту… Жагучий розпач, невимовний біль і співчуття охопили усіх глядачів… І тільки мудрі всевидячі Мойри на завершення внесли свої корективи: "Цього ж могло і не статися… Сплетемо їй іншу долю… Як би не змінювався світ, нитка життя обов'язково повинна прястись… Бо поки прядеться нитка, життя триває!". Такими обнадійливими та життєствердними словами завершилася вистава, підкріплена оплесками присутніх.

Розуміння та відчуття акторів, їх майстерна гра дозволили вдало втілити задум на сцені. Як розповідають учасники вистави, досить багато часу довелось  відшліфовувати кожен епізод, аби глядач перейнявся цією історією.

 Акторка Ольга Пірожик, яка з перших днів є учасницею студії, розповідає: "Ця вистава відрізняється тим, що довелося поєднати епохи. І я виконувала роль давньогрецької богині Клото, яка  весь час пряла нитку долі. Ми були зв'язковою ланкою. Таким чином ми були провідниками, допомагали глядачеві підійти і морально підготуватися до кожного, більш сучасного сюжету. І, насправді,  ця нитка долі має плестися – і нехай вона не обривається дуже довго в кожної людини! ".

Оксана Мизовець (виконавиця головної ролі – старшої Мойри Атропос): "Чи вдалося нам передати усі хитросплетіння сюжетної лінії, судитиглядачу. Але якщо наші серця хоча б на мить "зазвучали" в унісон – місію виконано... Схиляюся перед усіма акторами театру "10 ряд 10 місце", бо лише у нашій взаємодії та вашому терпінні прихований секрет... Особливі слова – для режисера Альони Малюги-Мельникової – дякую, що вірила в мене, вчила, пробачала, підлаштовувалася, надихала, розраджувала... Твої зусилля просто титанічні... Дякую за можливість бути дотичною до театрального мистецтва і за незвичні відчуття від трансформації внутрішніх станів. Це особливі спогади... Неповторні...".

До слова, вперше ковельський театр цю виставу представив на IV Всеукраїнському та II Міжнародному фестивалях  аматорських театрів "Fortuna Fest" в місті Черкасах. Колектив отримав відзнаку у номінації "За найкраще трактування патріотичної теми і висвітлення соціально гострих питань українського суспільства".

Новелістична трилогія "Поки прядеться нитка…" була також презентована у жовтні вихованцям Ковельської виховної колонії на запрошення заступника начальника установи Юрія Філаретова.

Режисер та художній керівник театру Альона Малюга-Мельникова щиро дякує  акторам театру, усім, хто допоміг у підготовці вистави:

– Окрема подяка костюмеру НД "Просвіта" Лілії Літвін – саме завдяки її старанням перед глядачами "ожила" задумана мною сценографія вистави. Дякуємо звукооператору та світлооператору  Віталію Дрегелю, Насті Швед, Алісі Белей, технічним працівникам - Анатолію Мельнику, Володимиру Головницькому, Віталію Тимофеєву – за допомогу з військовою формою, Ковельському історичному музею (Мирослава Мороз та Маргарита Матвійчук), а також усім, хто приносив нам клубочки і решту необхідного реквізиту,  усім, хто долучився до створення цього дійства. 

Дякуємо за підтримку та увагу до нашої творчості Ковельському міському голові Олегу Кіндеру, його заступнику Ігорю Прокопіву, начальнику фінансового управління Валентині Романчук, в.о. відділу культури Ірині Горблюк, директору НД "Просвіта"  Михайлу Пірожику. За яскраві фотомиттєвості з прем'єрного показу щирі слова вдячності висловлюємо Каріні Арутюнян.

НА ЗНІМКАХ:  під час вистави  "Поки прядеться нитка..." в Народному домі "Просвіта".