Повідомлення в номер / Місцеве самоврядування – основа народовладдя

Наш співрозмовник – голова Ковельської районної ради Андрій Броїло.

– Андрію Петровичу! Що у Вашому розумінні місцеве самоврядування?

– Щороку в Україні, 7 грудня, відзначають День місцевого самоврядування. Територіальні громади були осередками громадського самоврядування в Київській Русі. На праві громад було засновано Магдебурзьке право в містах середньовічної України. Історичні відомості про Січ, розповідаючи про внутрішній устрій козацької республіки, зазначають: щороку на Різдво скликали козаки, за звичаєм, Велику Раду. Там обирали старшину. Коли можна було, когось залишали, ні – міняли всіх. На цій Раді щорічно заново ділили землі, річки для риболовлі, луги для полювання. 

Громади входили в систему місцевого самоврядування, передбачену Конституцією УНР від 29 квітня 1918 року.

Згадки про Віче, Коло, Велику Раду на землях прабатьків є і в історичних романах В. Малика, Г. Колісника, С. Скляренка, П. Куліша. "... Вони змогли довше, ніж подільські села, охоронити своє свобідне староруське громадське життя, яке деінде силувалися чимраз більше підірвати горді, війнами збагачені бояри", – пише Іван Якович Франко у повісті "Захар Беркут", розповідаючи про життя і самоврядування тухольської громади, яка жила ще в ХІІІ столітті. 

Добре також розумівся на симбіозі державної  і місцевої влади Богдан Хмельницький, який у Березневих статтях зазначав:

"Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони  підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їх ламати і якісь устави заводити, і було б (українцям) прикро; а як будуть старшими місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами".

Подібні положення містилися також і в Конституції Пилипа Орлика: "Силою цього Виборчого Акта ухвалюється, щоб столичне місто Русі Київ та інші міста України зберігали недоторканними й непорушними всі справедливо отримані закони та привілеї, й це мусить у відповідний час обов'язково підтверджуватися гетьманською владою".

Після підписання в 1654 р. договору між Україною та Москвою почався процес поступової ліквідації українських форм місцевого самоврядування на територіях, що відійшли до Московської держави.

Так, одразу ж після смерті гетьмана І. Скоропадського 3 липня 1722 р. в Україні запровадили комендантську систему управління, що передбачала адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування з боку призначених російських комендантів.

Якщо згадувати гасло, яке було за часів існування СРСР  ("Вся влада радам"), то його реальний зміст зводився до принципу "демократичного централізму". Всі місцеві ради були вбудовані в єдину систему органів державної влади, яка лише формально допускала  самостійність та ініціативу  місцевих рад. Тобто, абсолютно ніяких питань місцевого значення, з врахуванням  думки громади чи місцевих депутатів, такі ради не вирішували. Натомість, тотально насаджувався принцип дотримання пріоритету "загальнодержавних" інтересів, а насправді рішень, продиктованих місцевими партійними органами КПРС.   

Маючи найяскравішу і  водночас  нелегку, навіть драматичну історію становлення місцевого самоврядування серед усіх слов'янських народів, Україна все-таки  7 грудня 1990 року першою серед колишніх радянських республік ухвалила Закон "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування". 

Це було першим кроком до відродження самобутньої системи місцевого самоврядування в Україні, Конституційні основи якого були конкретизовані ухваленим  у 1997 році Законом "Про місцеве самоврядування в Україні".   

Сьогодні місцеве самоврядування стало основою народовладдя, одним з головних чинників розвитку громадянського суспільства, дійовим інструментом вирішення не лише регіональних, а й загальнодержавних завдань.

Самоврядування – це невід'ємна частина демократичної держави, але разом з цим це не засіб перекладення обов'язків на когось. 

Це, насамперед, можливість саморганізації громади. Скажімо, ще сьогодні, більшість жителів сіл і селищ району не усвідомлюють, що вони є власниками  комунального майна. Байдуже ставляться до того, що хтось небережно відноситься до спільного надбання: Будинку культури, дитячого майданчика, огорожі біля пам'ятного місця, тощо. Мало того,  сам не задумуючись може у цих місцях кинути папірець, недопалок, чи видряпати "послання майбутнім поколінням". А згодом, у недбалості звинувачувати владу, в першу чергу – місцеву. 

Нещодавно, мені на очі натрапили  рядки однієї вчительки української мови Петрівської ЗОШ, які були використані одним із учасників конкурсу "Місцеве самоврядування – це ми"  із циклу "Очима дитини", який проводив журнал "Місцеве самоврядування":

Врядування самостійне –

  дуже-дуже непросте:

Із активності усіх воно, друже

           мій, росте!

Надто легко говорити: "Ось

    поганий керівник!"

Адже сам ти від проблеми

  дуже швидко якось втік.

Тож не ремствуй, що погано,

  і добробут не росте:

Що посіяв і доглянув, те у

          тебе й зацвіте.

"Хата скраю", пам'ятаймо, тільки, друже, для байдужих.

Не ховайсь в "кущі життєві". Стань активним, чесним,

             дужим! –

І я цілком поділяю її думку.

– Вас   обирали  Доротищенським сільським головою, працювали на посаді керуючого справами виконавчого апарату районної ради, а у 2015 році Вас депутати обрали головою ради.  Звичайно, є різниця в роботі. У чому вона виявляється?

– Різницю в роботі відчув відразу. Це підвищення відповідальності, адже робота в органах місцевого самоврядування  ніколи не була спокійною, розміреною, передбачуваною. Важливим першочергово для мене було забезпечити ділові стосунки з депутатськими фракціями,  сільськими, селищними   головами району, керівниками бюджетних установ, підприємств, спрямувати роботу органів місцевого самоврядування на реалізацію державної політики на місцях,посилення їх ролі у розв'язанні соціально-економічних проблем, забезпеченні суспільно-політичної стабільності і комплексного розвитку територій.

Водночас, якогось страху не було, адже, на вибори  я йшов з командою. Хочу згадати й те, що значну роль у налагодженні партнерських відносин між районною радою і органами виконавчої влади відіграв колишній голова Ковельської РДА Віктор Козак, за що йому й сьогодні висловлюю подяку.  Завдяки такій співпраці районна рада стала учасником багатьох реалізованих  соціально-важливих проєктів. 

Але сьогодні уже вся районна рада є однією командою. У мене гарні товариські і ділові стосунки з усіма депутатами та, зокрема, головами депутатських фракцій та постійних комісій: Аркадієм Степанюком (голова депутатської  фракції "Європейська Солідарність"  та голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів, контролю за використанням майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району), Володимиром Андросюком (голова депутатської фракції Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"), Георгієм Корнієвським (голова депутатської фракції Українське  об'єднання  патріотів "УКРОП" та голова постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності та етики, забезпечення законності і правопорядку, захисту прав людини, адміністративно – територіальної реформи), В'ячеславом Швораком (голова депутатської фракції "Радикальна партія Олега Ляшка"), Андрієм Мигулею (головою депутатської фракції "Аграрна партія  України"), Дмитром Матвіюком (голова депутатської фракції "Всеукраїнське об'єднання "СВОБОДА"), Василем Олексюком ( голова постійної  комісії з  питань  духовності, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального  захисту населення, у справах сім'ї, молоді, материнства і дитинства, фізичної культури і спорту), В'ячеславом Оксенюком (голова постійної  комісії з  питань сільського господарства, економічного розвитку, підприємництва, інфраструктури, інвестиційної діяльності та регуляторної політики, земельних відносин, екології та використання природних ресурсів). Так, з кимось із депутатів у мене є різнобачення, є гострі дискусії (інколи навіть емоційні), але в підсумку ми завжди доходимо   спільної згоди. 

–   Ви уже чотири роки  працюєте на посаді голови районної ради. Чим цей рік відрізняється від попереднього?

– Якщо я відповім, що цей рік був дуже непростим в економічному, соціальному і політичному плані, то у багатьох це викличе іронічну посмішку. В Україні ніколи не було простих років, а особливо в період війни, і Ковельщина тому не виняток. Тому сьогодні говорити, що перед нами стоять якість особливі виклики, не варто. У кожного скликання райради  були свої і "вершини" і "западини", а тому і ми працюємо в умовах реального часу. Розуміємо, що допоки є районна рада, люди чекають від нас рішень, які сприяють розвитку життєдіяльності громади. Натепер, у нас склалась непроста ситуація з утриманням комунальних установ та закріпленого за ними майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ району. В першу чергу, це стосується Централізованої бібліотечної системи та, зокрема, функціонування бібліотек, які розміщені у місті Ковелі. До відома жителів Ковельщини доведу інформацію про те, що з числа громадян, яких обслуговують наші бібліотеки, 95 % є міськими жителями. Тому   цілком логічно, що в попередні роки саме 95 % бюджету цих установ формувалося за рахунок міської казни. 

На сьогодні у міської влади позиція змінилась, позаяк керівництво міської ради звернулося до районної ради з пропозицією передати приміщення ЦБС в комунальну власність міста. Нещодавно, відбулась позачергова сесія райради, але депутати не  ухвалили жодного рішення щодо пропозиції міського голови. Наразі  питання відкрите… 

Водночас, користуючись нагодою, хочу зазначити, що у жодного з депутатів Ковельської районної ради немає намірів щодо закриття бібліотек, а є лишень бажання вирішити їх фінансування та функціонування  в законний спосіб. Сподіваюсь, швидшим часом ми все таки досягнемо домовленостей з цього питання з Ковельською міською радою та її керівництвом. 

– Через рік закінчується каденція  депутатів сьомого скликання. А чим відзначилася робота депутатського корпусу за цей час?

– Всі ці роки я говорив, що депутатський корпус нинішнього скликання представлений професіоналами практично з усіх галузей життєдіяльності громади. Це і педагоги, і медики, і будівельники, і представники галузі сільського господарства,  культури, підприємці, члени громадських організацій і т. д. 

Мені надзвичайно приємно, що в районну раду прийшли саме ті депутати, які хочуть і можуть працювати. На сьогодні депутатський корпус районної ради сьомого скликання складається з 34 депутатів. Завдяки цим людям районна рада працювала досить ефективно. Цифри свідчать самі за себе. Адже, за період з жовтня 2015 року  по грудень 2019 року уже відбулося 29 сесій районної ради, ухвалено  621 рішення, затверджено понад 25 програм, що стосуються динамічного розвитку різних галузей економіки, малого і середнього бізнесу, інвестиційної та інноваційної політики, агропромислового виробництва, освіти, культури, охорони здоров'я тощо.

Я дякую усім представникам депутатського корпусу, які брали активну участь в обговоренні районних програм, внесенні до них відповідних конструктивних змін, голосуванням підтримували ініціативи колег. 

– Всі ми знаємо, що добрі справи знаходять належну оцінку людей.   А як депутати рад виправдовують довіру виборців?

– Сподіваюся, що наші виборці бачать всі добрі справи, зроблені депутатами. Немало про це було сказано на загальних зборах громадян, часто писали про них на сторінках  газети “Вісті Ковельщини”.

В першу чергу, хотілося б назвати   тих депутатів, які у найскладніші для нашої країни та держави часи зі зброєю в руках захищали її територіальну цілісність на Сході України, а саме: капітан ЗСУ, офіцер відділення комплектування Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Волинської області Іван Абрамчук, старший сержант, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії Тарас Оніжук.

Більшість з депутатів досить активні в своїй діяльності. Вони ж надають допомогу і у вирішенні питань з благоустрою територій, і в проведенні ремонтних робіт приміщень шкіл, закладів медицини, культури, виділяють спонсорську допомогу для проведення святкових заходів і матеріальну допомогу тим, хто опинився в біді.

Відзначаються благодійною діяльністю депутати-керівники сільгосппідприємств, депутати-підприємці: Тетяна Зінчук, В’ячеслав Шворак, Юрій Хороших, Анатолій Корнійчук, Олександр Титомир. 

Засвідчують  свою активність у всіх питаннях життєдіяльності Ковельщини депутати: Володимир Андросюк, Валерій Миронюк, Микола Чуль, Святослав Волошук.

Завжди переймаються долею розвитку особистих селянських і фермерських господарств депутати: Микола Кудацький, Володимир Хомік, Олег Шкоропад, В'ячеслав Оксенюк.

Пропагандою здорового способу життя, збереженням національних  та культурних традицій, займаються з особливим ентузіазмом такі депутати, як Георгій Корнієвський, Андрій Мигуля, Федір Вишневський. 

Питання духовного та національного відродження завжди в полі зору    депутатів  Василя Мичка,  Дмитра Матвіюка, Наталії Шайнюк, Віктора Сидорчука. 

Помічниками у вирішенні нагальних проблем територіальних громад є депутати районної ради Василь Олексюк, Наталія Лисковець, Ольга Чепенюк, які опікуються медичними закладами та депутати Валентина Саковська, Олена Оришкевич, Іван Сорока  –  освітніми закладами.

Завжди  відгукуються на проблеми виборців депутати Аркадій Степанюк, Григорій Рудюк, Сергій Кондратюк, В'ячеслав Сидорук.

Піклування про людей – основне  завдання влади, яке було головним у всі часи.  Сьогодні з вдячністю згадуємо наших ветеранів, які віддали багато сил та здоров'я  вирішенню нагальних проблем нашого району.

Також      завдячую тим, хто забезпечував безперебійну роботу апарату районної ради: заступнику голови районної ради Олександру Пасенковському, начальнику відділу організаційного забезпечення виконавчого апарату районної ради Олені Ждань, начальнику відділу обліку та звітності, головному бухгалтеру Валентині Лукашук, консультанту голови ради з питань юридичного забезпечення Володимиру Клімчуку. 

Сьогодні хочу також зазначити, що всі депутати районної ради і сільські, селищні голови, без винятку, переймаються не тільки проблематикою місцевого самоврядування, а й загальнодержавними інтересами. Адже, щоразу, коли Волонтерський центр при Ковельській районній раді формував  за ці роки гуманітарну допомогу для наших бійців-захисників в зону АТО чи ООС, ми знаходили необхідну підтримку серед депутатів та голів місцевих громад.

–   Пройшло чотири роки з початку створення перших 5-ти об'єднаних територіальних громад на Волині і, зокрема, на Ковельщині. Ми знаємо, що Ви з попереднім головою Ковельської РДА Віктором Козаком були активними  учасниками цього процесу. Сьогодні, кладучи руку на серце, скажіть, чи є успішною децентралізація на Ковельщині?

– По-перше, найактивнішими учасниками цього процесу були саме громади і їх очільники, які вирішили об'єднатися в Голобську та Велицьку ОТГ у 2015 році, в Люблинецьку, Поворську та Дубівську у 2016 році та  в Колодяжненську у 2017 році. А ми з Віктором Козаком лише допомагали громадам у їхньому виборі, бо були єдині в думці, що триматись за повноваження, які треба передати в об'єднані громади, не варто. 

По-друге,  судіть самі: за час децентралізації ОТГ Ковельського району  отримали 52,5 млн. субвенції з Державного бюджету на формування  інфраструктури, в результаті чого реалізовано 98 проєктів та програм; понад 60 млн. грн. Державного фонду регіонального розвитку, понад 20 млн. субвенції на здійснення заходів соціально-економічного розвитку. А це – нове будівництво та капітально відремонтовані школи, дитячі садочки, будинки культури, спортивні споруди тощо. Цих проєктів та коштів просто не було б у місцевих бюджетах, якби  не децентралізація. 

Я з приємністю дякую селищним головам Сергію Гарбаруку та Наталії Сіховській, сільським головам Віктору Ковальчуку, Сергію Семенюку, Роману Троцюку, Віталію Кашику за справу наповнення місцевого самоврядування на Ковельщині реальним змістом. Чи є недоліки?   Так. Але, дорогу долає той, хто йде, а не помиляється  той, хто нічого не робить. 

По-третє, районна рада і сьогодні не стоїть осторонь процесу децентралізації. Уже зараз  ми з колегами, а саме із  Володимиром Андросюком, Аркадієм Степанюком, Іваном Сорокою, Миколою Чулем, Георгієм Корнієвським та іншими депутатами працюємо над приєднанням наших сільських рад до міста Ковеля. Активну позицію в цьому питанні зайняли депутати Білинської, Доротищенської та Тойкутської сільських рад. На жаль, не вдало завершилась спроба створити Зеленську ОТГ, до якої, окрім Зеленської сільської ради, мали увійти Білашівська, Любитівська та Дрозднівська сільські ради.  

 Звісно, зробити хочеться набагато більше. Я переконаний:  з часом місцеві громади досягатимуть все кращих результатів.

Сподіваюсь, що невдовзі місцеве самоврядування в Україні стане тією реальною силою, яка буде головним елементом державної влади.

Весь цивілізований світ давно вже йде шляхом максимальної децентралізації влади, вважаючи саме цей шлях пріоритетним. Там зрозуміли, що акумулювати в центрі усі ресурси – фінансові, кадрові, інтелектуальні – не тільки неправильно і несправедливо, а й не раціонально. Моя особиста думка: якби у нас реформа децентралізації відбулась значно раніше, в країні могло й не бути анексованого Криму, окупованої частини Донецької та Луганської областей.

– Андрію Петровичу, якими будуть Ваші особисті побажання мешканцям краю?

– Від щирого серця вітаю всіх Вас, дорогі мої земляки, з нашим спільних святом місцевої демократії. Хай  Ваші домівки завжди будуть сповнені тепла, радості, любові і взаємоповаги! 

Зичу всім жителям Ковельщини миру, добра, злагоди і достатку. Бажаю знайти своє покликання, знайти себе, відчути свою необхідність іншим. У цьому сенс життя. Бажаю мати свою справу, виплекати сад, бачити здоровими  рідних, дітей, читати щастя в очах коханих – це ж радість!  Нехай ця радість тільки примножується. Головне для нас усіх – плекати в собі трепетне бажання до життя, до місця, де працюєш, до людей, які поряд. Міцного здоров'я та Божого благословення всім нам, рідній Ковельщині та Україні.

Розмову вела 

Марія ПРИЙМАЧУК.

– Андрію Петровичу! Що у Вашому розумінні місцеве самоврядування?

– Щороку в Україні, 7 грудня, відзначають День місцевого самоврядування. Територіальні громади були осередками громадського самоврядування в Київській Русі. На праві громад було засновано Магдебурзьке право в містах середньовічної України. Історичні відомості про Січ, розповідаючи про внутрішній устрій козацької республіки, зазначають: щороку на Різдво скликали козаки, за звичаєм, Велику Раду. Там обирали старшину. Коли можна було, когось залишали, ні – міняли всіх. На цій Раді щорічно заново ділили землі, річки для риболовлі, луги для полювання. 

Громади входили в систему місцевого самоврядування, передбачену Конституцією УНР від 29 квітня 1918 року.

Згадки про Віче, Коло, Велику Раду на землях прабатьків є і в історичних романах В. Малика, Г. Колісника, С. Скляренка, П. Куліша. "... Вони змогли довше, ніж подільські села, охоронити своє свобідне староруське громадське життя, яке деінде силувалися чимраз більше підірвати горді, війнами збагачені бояри", – пише Іван Якович Франко у повісті "Захар Беркут", розповідаючи про життя і самоврядування тухольської громади, яка жила ще в ХІІІ столітті. 

Добре також розумівся на симбіозі державної  і місцевої влади Богдан Хмельницький, який у Березневих статтях зазначав:

"Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони  підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їх ламати і якісь устави заводити, і було б (українцям) прикро; а як будуть старшими місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами".

Подібні положення містилися також і в Конституції Пилипа Орлика: "Силою цього Виборчого Акта ухвалюється, щоб столичне місто Русі Київ та інші міста України зберігали недоторканними й непорушними всі справедливо отримані закони та привілеї, й це мусить у відповідний час обов'язково підтверджуватися гетьманською владою".

Після підписання в 1654 р. договору між Україною та Москвою почався процес поступової ліквідації українських форм місцевого самоврядування на територіях, що відійшли до Московської держави.

Так, одразу ж після смерті гетьмана І. Скоропадського 3 липня 1722 р. в Україні запровадили комендантську систему управління, що передбачала адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування з боку призначених російських комендантів.

Якщо згадувати гасло, яке було за часів існування СРСР  ("Вся влада радам"), то його реальний зміст зводився до принципу "демократичного централізму". Всі місцеві ради були вбудовані в єдину систему органів державної влади, яка лише формально допускала  самостійність та ініціативу  місцевих рад. Тобто, абсолютно ніяких питань місцевого значення, з врахуванням  думки громади чи місцевих депутатів, такі ради не вирішували. Натомість, тотально насаджувався принцип дотримання пріоритету "загальнодержавних" інтересів, а насправді рішень, продиктованих місцевими партійними органами КПРС.   

Маючи найяскравішу і  водночас  нелегку, навіть драматичну історію становлення місцевого самоврядування серед усіх слов'янських народів, Україна все-таки  7 грудня 1990 року першою серед колишніх радянських республік ухвалила Закон "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування". 

Це було першим кроком до відродження самобутньої системи місцевого самоврядування в Україні, Конституційні основи якого були конкретизовані ухваленим  у 1997 році Законом "Про місцеве самоврядування в Україні".   

Сьогодні місцеве самоврядування стало основою народовладдя, одним з головних чинників розвитку громадянського суспільства, дійовим інструментом вирішення не лише регіональних, а й загальнодержавних завдань.

Самоврядування – це невід'ємна частина демократичної держави, але разом з цим це не засіб перекладення обов'язків на когось. 

Це, насамперед, можливість саморганізації громади. Скажімо, ще сьогодні, більшість жителів сіл і селищ району не усвідомлюють, що вони є власниками  комунального майна. Байдуже ставляться до того, що хтось небережно відноситься до спільного надбання: Будинку культури, дитячого майданчика, огорожі біля пам'ятного місця, тощо. Мало того,  сам не задумуючись може у цих місцях кинути папірець, недопалок, чи видряпати "послання майбутнім поколінням". А згодом, у недбалості звинувачувати владу, в першу чергу – місцеву. 

Нещодавно, мені на очі натрапили  рядки однієї вчительки української мови Петрівської ЗОШ, які були використані одним із учасників конкурсу "Місцеве самоврядування – це ми"  із циклу "Очима дитини", який проводив журнал "Місцеве самоврядування":

І я цілком поділяю її думку.

– Вас   обирали  Доротищенським сільським головою, працювали на посаді керуючого справами виконавчого апарату районної ради, а у 2015 році Вас депутати обрали головою ради.  Звичайно, є різниця в роботі. У чому вона виявляється?

– Різницю в роботі відчув відразу. Це підвищення відповідальності, адже робота в органах місцевого самоврядування  ніколи не була спокійною, розміреною, передбачуваною. Важливим першочергово для мене було забезпечити ділові стосунки з депутатськими фракціями,  сільськими, селищними   головами району, керівниками бюджетних установ, підприємств, спрямувати роботу органів місцевого самоврядування на реалізацію державної політики на місцях,посилення їх ролі у розв'язанні соціально-економічних проблем, забезпеченні суспільно-політичної стабільності і комплексного розвитку територій.

Водночас, якогось страху не було, адже, на вибори  я йшов з командою. Хочу згадати й те, що значну роль у налагодженні партнерських відносин між районною радою і органами виконавчої влади відіграв колишній голова Ковельської РДА Віктор Козак, за що йому й сьогодні висловлюю подяку.  Завдяки такій співпраці районна рада стала учасником багатьох реалізованих  соціально-важливих проєктів. 

Але сьогодні уже вся районна рада є однією командою. У мене гарні товариські і ділові стосунки з усіма депутатами та, зокрема, головами депутатських фракцій та постійних комісій: Аркадієм Степанюком (голова депутатської  фракції "Європейська Солідарність"  та голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів, контролю за використанням майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району), Володимиром Андросюком (голова депутатської фракції Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"), Георгієм Корнієвським (голова депутатської фракції Українське  об'єднання  патріотів "УКРОП" та голова постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності та етики, забезпечення законності і правопорядку, захисту прав людини, адміністративно – територіальної реформи), В'ячеславом Швораком (голова депутатської фракції "Радикальна партія Олега Ляшка"), Андрієм Мигулею (головою депутатської фракції "Аграрна партія  України"), Дмитром Матвіюком (голова депутатської фракції "Всеукраїнське об'єднання "СВОБОДА"), Василем Олексюком ( голова постійної  комісії з  питань  духовності, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального  захисту населення, у справах сім'ї, молоді, материнства і дитинства, фізичної культури і спорту), В'ячеславом Оксенюком (голова постійної  комісії з  питань сільського господарства, економічного розвитку, підприємництва, інфраструктури, інвестиційної діяльності та регуляторної політики, земельних відносин, екології та використання природних ресурсів). Так, з кимось із депутатів у мене є різнобачення, є гострі дискусії (інколи навіть емоційні), але в підсумку ми завжди доходимо   спільної згоди. 

–   Ви уже чотири роки  працюєте на посаді голови районної ради. Чим цей рік відрізняється від попереднього?

– Якщо я відповім, що цей рік був дуже непростим в економічному, соціальному і політичному плані, то у багатьох це викличе іронічну посмішку. В Україні ніколи не було простих років, а особливо в період війни, і Ковельщина тому не виняток. Тому сьогодні говорити, що перед нами стоять якість особливі виклики, не варто. У кожного скликання райради  були свої і "вершини" і "западини", а тому і ми працюємо в умовах реального часу. Розуміємо, що допоки є районна рада, люди чекають від нас рішень, які сприяють розвитку життєдіяльності громади. Натепер, у нас склалась непроста ситуація з утриманням комунальних установ та закріпленого за ними майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ району. В першу чергу, це стосується Централізованої бібліотечної системи та, зокрема, функціонування бібліотек, які розміщені у місті Ковелі. До відома жителів Ковельщини доведу інформацію про те, що з числа громадян, яких обслуговують наші бібліотеки, 95 % є міськими жителями. Тому   цілком логічно, що в попередні роки саме 95 % бюджету цих установ формувалося за рахунок міської казни. 

На сьогодні у міської влади позиція змінилась, позаяк керівництво міської ради звернулося до районної ради з пропозицією передати приміщення ЦБС в комунальну власність міста. Нещодавно, відбулась позачергова сесія райради, але депутати не  ухвалили жодного рішення щодо пропозиції міського голови. Наразі  питання відкрите… 

Водночас, користуючись нагодою, хочу зазначити, що у жодного з депутатів Ковельської районної ради немає намірів щодо закриття бібліотек, а є лишень бажання вирішити їх фінансування та функціонування  в законний спосіб. Сподіваюсь, швидшим часом ми все таки досягнемо домовленостей з цього питання з Ковельською міською радою та її керівництвом. 

– Через рік закінчується каденція  депутатів сьомого скликання. А чим відзначилася робота депутатського корпусу за цей час?

– Всі ці роки я говорив, що депутатський корпус нинішнього скликання представлений професіоналами практично з усіх галузей життєдіяльності громади. Це і педагоги, і медики, і будівельники, і представники галузі сільського господарства,  культури, підприємці, члени громадських організацій і т. д. 

Мені надзвичайно приємно, що в районну раду прийшли саме ті депутати, які хочуть і можуть працювати. На сьогодні депутатський корпус районної ради сьомого скликання складається з 34 депутатів. Завдяки цим людям районна рада працювала досить ефективно. Цифри свідчать самі за себе. Адже, за період з жовтня 2015 року  по грудень 2019 року уже відбулося 29 сесій районної ради, ухвалено  621 рішення, затверджено понад 25 програм, що стосуються динамічного розвитку різних галузей економіки, малого і середнього бізнесу, інвестиційної та інноваційної політики, агропромислового виробництва, освіти, культури, охорони здоров'я тощо.

Я дякую усім представникам депутатського корпусу, які брали активну участь в обговоренні районних програм, внесенні до них відповідних конструктивних змін, голосуванням підтримували ініціативи колег. 

– Всі ми знаємо, що добрі справи знаходять належну оцінку людей.   А як депутати рад виправдовують довіру виборців?

– Сподіваюся, що наші виборці бачать всі добрі справи, зроблені депутатами. Немало про це було сказано на загальних зборах громадян, часто писали про них на сторінках  газети “Вісті Ковельщини”.

В першу чергу, хотілося б назвати   тих депутатів, які у найскладніші для нашої країни та держави часи зі зброєю в руках захищали її територіальну цілісність на Сході України, а саме: капітан ЗСУ, офіцер відділення комплектування Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Волинської області Іван Абрамчук, старший сержант, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії Тарас Оніжук.

Більшість з депутатів досить активні в своїй діяльності. Вони ж надають допомогу і у вирішенні питань з благоустрою територій, і в проведенні ремонтних робіт приміщень шкіл, закладів медицини, культури, виділяють спонсорську допомогу для проведення святкових заходів і матеріальну допомогу тим, хто опинився в біді.

Відзначаються благодійною діяльністю депутати-керівники сільгосппідприємств, депутати-підприємці: Тетяна Зінчук, В’ячеслав Шворак, Юрій Хороших, Анатолій Корнійчук, Олександр Титомир. 

Засвідчують  свою активність у всіх питаннях життєдіяльності Ковельщини депутати: Володимир Андросюк, Валерій Миронюк, Микола Чуль, Святослав Волошук.

Завжди переймаються долею розвитку особистих селянських і фермерських господарств депутати: Микола Кудацький, Володимир Хомік, Олег Шкоропад, В'ячеслав Оксенюк.

Пропагандою здорового способу життя, збереженням національних  та культурних традицій, займаються з особливим ентузіазмом такі депутати, як Георгій Корнієвський, Андрій Мигуля, Федір Вишневський. 

Питання духовного та національного відродження завжди в полі зору    депутатів  Василя Мичка,  Дмитра Матвіюка, Наталії Шайнюк, Віктора Сидорчука. 

Помічниками у вирішенні нагальних проблем територіальних громад є депутати районної ради Василь Олексюк, Наталія Лисковець, Ольга Чепенюк, які опікуються медичними закладами та депутати Валентина Саковська, Олена Оришкевич, Іван Сорока  –  освітніми закладами.

Завжди  відгукуються на проблеми виборців депутати Аркадій Степанюк, Григорій Рудюк, Сергій Кондратюк, В'ячеслав Сидорук.

Піклування про людей – основне  завдання влади, яке було головним у всі часи.  Сьогодні з вдячністю згадуємо наших ветеранів, які віддали багато сил та здоров'я  вирішенню нагальних проблем нашого району.

Також      завдячую тим, хто забезпечував безперебійну роботу апарату районної ради: заступнику голови районної ради Олександру Пасенковському, начальнику відділу організаційного забезпечення виконавчого апарату районної ради Олені Ждань, начальнику відділу обліку та звітності, головному бухгалтеру Валентині Лукашук, консультанту голови ради з питань юридичного забезпечення Володимиру Клімчуку. 

Сьогодні хочу також зазначити, що всі депутати районної ради і сільські, селищні голови, без винятку, переймаються не тільки проблематикою місцевого самоврядування, а й загальнодержавними інтересами. Адже, щоразу, коли Волонтерський центр при Ковельській районній раді формував  за ці роки гуманітарну допомогу для наших бійців-захисників в зону АТО чи ООС, ми знаходили необхідну підтримку серед депутатів та голів місцевих громад.

–   Пройшло чотири роки з початку створення перших 5-ти об'єднаних територіальних громад на Волині і, зокрема, на Ковельщині. Ми знаємо, що Ви з попереднім головою Ковельської РДА Віктором Козаком були активними  учасниками цього процесу. Сьогодні, кладучи руку на серце, скажіть, чи є успішною децентралізація на Ковельщині?

– По-перше, найактивнішими учасниками цього процесу були саме громади і їх очільники, які вирішили об'єднатися в Голобську та Велицьку ОТГ у 2015 році, в Люблинецьку, Поворську та Дубівську у 2016 році та  в Колодяжненську у 2017 році. А ми з Віктором Козаком лише допомагали громадам у їхньому виборі, бо були єдині в думці, що триматись за повноваження, які треба передати в об'єднані громади, не варто. 

По-друге,  судіть самі: за час децентралізації ОТГ Ковельського району  отримали 52,5 млн. субвенції з Державного бюджету на формування  інфраструктури, в результаті чого реалізовано 98 проєктів та програм; понад 60 млн. грн. Державного фонду регіонального розвитку, понад 20 млн. субвенції на здійснення заходів соціально-економічного розвитку. А це – нове будівництво та капітально відремонтовані школи, дитячі садочки, будинки культури, спортивні споруди тощо. Цих проєктів та коштів просто не було б у місцевих бюджетах, якби  не децентралізація. 

Я з приємністю дякую селищним головам Сергію Гарбаруку та Наталії Сіховській, сільським головам Віктору Ковальчуку, Сергію Семенюку, Роману Троцюку, Віталію Кашику за справу наповнення місцевого самоврядування на Ковельщині реальним змістом. Чи є недоліки?   Так. Але, дорогу долає той, хто йде, а не помиляється  той, хто нічого не робить. 

По-третє, районна рада і сьогодні не стоїть осторонь процесу децентралізації. Уже зараз  ми з колегами, а саме із  Володимиром Андросюком, Аркадієм Степанюком, Іваном Сорокою, Миколою Чулем, Георгієм Корнієвським та іншими депутатами працюємо над приєднанням наших сільських рад до міста Ковеля. Активну позицію в цьому питанні зайняли депутати Білинської, Доротищенської та Тойкутської сільських рад. На жаль, не вдало завершилась спроба створити Зеленську ОТГ, до якої, окрім Зеленської сільської ради, мали увійти Білашівська, Любитівська та Дрозднівська сільські ради.  

 Звісно, зробити хочеться набагато більше. Я переконаний:  з часом місцеві громади досягатимуть все кращих результатів.

Сподіваюсь, що невдовзі місцеве самоврядування в Україні стане тією реальною силою, яка буде головним елементом державної влади.

Весь цивілізований світ давно вже йде шляхом максимальної децентралізації влади, вважаючи саме цей шлях пріоритетним. Там зрозуміли, що акумулювати в центрі усі ресурси – фінансові, кадрові, інтелектуальні – не тільки неправильно і несправедливо, а й не раціонально. Моя особиста думка: якби у нас реформа децентралізації відбулась значно раніше, в країні могло й не бути анексованого Криму, окупованої частини Донецької та Луганської областей.

– Андрію Петровичу, якими будуть Ваші особисті побажання мешканцям краю?

– Від щирого серця вітаю всіх Вас, дорогі мої земляки, з нашим спільних святом місцевої демократії. Хай  Ваші домівки завжди будуть сповнені тепла, радості, любові і взаємоповаги! 

Зичу всім жителям Ковельщини миру, добра, злагоди і достатку. Бажаю знайти своє покликання, знайти себе, відчути свою необхідність іншим. У цьому сенс життя. Бажаю мати свою справу, виплекати сад, бачити здоровими  рідних, дітей, читати щастя в очах коханих – це ж радість!  Нехай ця радість тільки примножується. Головне для нас усіх – плекати в собі трепетне бажання до життя, до місця, де працюєш, до людей, які поряд. Міцного здоров'я та Божого благословення всім нам, рідній Ковельщині та Україні.