Любов пізньою не буває
12 листопада 2019 року в місті Ковелі зареєструвала шлюб 500 пара. Нею виявилася ковельчанка Вікторія Беззубова і Момоду Сісей з Гамбії (Західна Африка). Пара познайомилася через інтернет у фейсбуці. Обоє ніколи не були одружені.
– Ми переписувалися більше року, – розповідає Вікторія. – З мовою проблем не було, бо я колись була вчителькою англійської мови, тому спілкування давалося легко.
– Як мама відреагувала на те, що зять буде темношкірий? – питаю У Вікторії.
– Мама не була проти, тільки переживала, як буде з ним спілкуватися. Колір шкіри не мав значення. Його батьки теж не перечили вибору сина.
Почався довготривалий процес виїзду з Гамбії в Україну.
Проблема полягала в тому, що в їхній країні немає посольства – тож Момоду Сісей мусив їхати в сусідню країну Сенегал по візу. Їздив туди аж чотири рази, поки дали візу.
Але чого не зробиш заради кохання? Незважаючи на велику різницю у віці, різну культуру і відстань, все-таки Вікторія і Момоду вирішили узаконити свій шлюб, бо в Гамбії за мусульманськими законами не прийнято, щоб пара жила неодруженими. І, щоб це не вважалося перелюбом, Момоду захотів провести церемонії шлюбу. За мусульманським законами дозволяється батькам без наречених провести церемонії шлюбу. І оскільки це був місяць Рамодан (як у нас Пасха), Момоду захотів саме в той час, щоб був звернений обряд. Щоб коли їхати в Україну, то він був уже одружений, щоб не вважалося перелюбом. І 31 травня 2019 року в Гамбії був зареєстрований шлюб.
Момоду не хотів (як багато його друзів-африканців) їхати нелегально, щоб не було проблем із законом. А ще знає, скільки людей гине в морі і потрапляє до поліції. Тому все робив, як потрібно. Родичі допомогли з грошима. Маючи всі необхідні документи, вирушив у далеку Україну. У Львові його зустрічала Вікторія, а потім добралися до Ковеля. Жив Момоду у Вікторії. Один до одного придивлялися цілих два місяці. Він приїхав у вересні на 3 місяці, щоб ближче познайомитися. Потім подали заяву до рагсу і через місяць узаконили шлюб.
Момоду Сісей з релігійної мусульманської сім'ї. Його дід був імамом ( як у нас священик), тримав мусульманську школу. Бабуся їздила в Хадж для паломництва. У батька Момоду – 2 дружини і обидві законні. У всіх сім'ях багато дітей (5-6 норма), а більшість по 10. За їхніми законами, батько однаково ставиться до обох дружин (вони, зазвичай, можуть ніколи не бачитися і жити в різних селах). Дружини не працюють, всім необхідним мусить забезпечити чоловік.
Обом дружинам має збудувати житло, купити одяг, харчі. Жінка два рази одне і те ж плаття на якийсь захід не одягає – щоразу треба купувати нове. Батько Момоду живе за графіком: два дні в однієї жінки, два дні – в іншої.
– А чи не думала ти, Вікторіє, що у Момоду може бути в Гамбії ще одна дружина?
– Ні. У нього там нема дружини, бо тепер молоді люди перш, ніж одружитися, думають, чи зможуть утримати дві сім'ї, чи ні. Ці традиції вже відходять у минуле, хоча це не забаганка, а швидше повага до жінки. Беруть по дві дружини не для того, щоб не було розбещення, а щоб кожна жінка вийшла заміж: чи то незаміжня, чи то розлучена, чи то вдова (жінка не повинна бути сама). Це робиться з метою милосердя і турботи. Якщо в родині помирає один із братів, то вдову мусить взяти за дружину будь-який із братів, щоб діти сироти залишилися в родині, а вдова не йшла заміж за чужого.
– Чим Момоду завоював твою любов? – питаю я у Вікторії.
– Добрим, лагідним словом, своєю ніжністю (що в українських чоловіків мало від кого діждешся). Він спортсмен, футболіст (грає за збірну свого міста багато років). Момоду привіз мені в подарунок 3 чудові африканські сукні, які не повторюються в орнаменті. До речі, африканки – великі модниці: роблять різні зачіски, перуки, шиньйони. На кожне свято мусить бути нова інша сукня, два рази одну і ту ж не вдягають. Шить одяг з якісної тканини по каталогу і дуже швидко – за два дні плаття готове. Кравці – чудові майстри. Плаття носять обов'язково довгі до землі, але плечі можуть бути відкритими.
Мусульманки хиджаб (спеціальний одяг) носять за бажанням. А ще Момоду Сісей веде здоровий спосіб життя – не палить і не п'є (на відміну від українських чоловіків). У Гамбії спиртне продають лише туристам, а місцеві не п'ють.
Гамбійці мусять платити і за садочки, і за школи. Школи там різні: мусульманські, французькі, англійські, німецькі. Зранку – навчання, після обіду сам вибираєш, куди іти.
Вікторії Беззубовій дістався турботливий чоловік – сам готує дуже смачні африканські страви. І тепер Вікторії уже не хочеться варити їсти – вона ласує тим, що приготує чоловік. Він навіть уже встиг знайти собі в Ковелі друзів.
– Що любить Момоду з наших українських страв?
– Любить тільки рибу в клярі, смажену картоплю і омлет. І більше нічого. Супів і борщів не їсть (бо любить все густе). Буде їсти кури гриль, а щоб у борщі варене м'ясо було – то ні. Не може дивитися, як там м'ясо плаває. На вечерю, обов'язково мають бути фрукти.
Момоду часто готує і рис з рибою, дуже смачний бенягін (наш плов). Гамбійці вживають лише яловичину, баранину і м'ясо кози, яке ціниться найдорожче за інші види м'яса. А ще – рибу, і лише свіжу. Адже поруч – Атлантичний океан, у якому безліч великої риби. Гамбійці не їдять нічого замороженого – все має бути свіже.
Гамбія (звідки родом Момоду Сісей) – курортна місцевість. Багато туди приїжджає туристів з Європи і одружується з темношкірими. Тому чимало міжрасових шлюбів. Це у них норма. Більшість місцевих молодих людей старається виїхати з країни (бо живуть бідно) у пошуках кращого життя. Багато друзів Момоду виїхали нелегально і загинули. А тому Момоду Сісей все робив законно, щоб не ризикувати своїм життям. Гамбія – туристична зона. Жителі в основному займаються риболовлею: ловлять в Атлантичному океані рибу і продають в ресторани та на місцевому ринку. Там дуже дорогий інтернет, а тому Вікторія і Момоду по скайпу не спілкувалися, а тільки зізвонювалися. Малі діти бояться білих людей, як побачить, то плачуть.
На вихідні всі сім'ї ідуть на пляжі, на атракціони, влаштовують пікніки. Дуже люблять їсти кури гриль, які до речі, експортують з України. Наші українські соки теж продають в Гамбії. Дуже велика спека: +35, +370С, – завжди палюче Сонце, лише три місяці триває період дощу, а 9 місяців – ні краплі. Тому все треба поливати. Уявіть собі: 9 місяців день у день, щоб щось виросло, треба поливати, а інакше все згорить. Дуже багато вирощують салату, який кладуть у всі страви. Садити можна цілий рік всі овочі такі, як у нас. Найнижча температура +150С, це вважається, що вже дуже холодно. А ще в Гамбії ростуть апельсини, манго, банани, кокоси і баобаби (і з яких сік дуже люблять туристи).
Момоду нормально переніс вересневий холод, коли приїхав у Ковель. Саме тоді знизилась температура і випурхав сніг. Він думав, що почалася зима.
...Зараз щойно створена сім'я насолоджується медовим місяцем. Адже в грудні Момоду мусить їхати назад в Гамбію, щоб виробити спеціальну візу і приїхати на рік знову в Ковель до дружини. У нього в Африці є спадщина – дідова земля, частину якої він хоче продати і на ті гроші приїхати до коханої.
Момоду вчить українську мову, щоб вміти нею розмовляти з тещею і якось адаптуватися серед українців.
Вікторія Беззубова дуже щаслива і задоволена, що зустріла своє кохання. І хоча воно прийшло із запізненням – Вікторія і Момоду наздоженуть згаяне. Краще пізно, ніж ніколи.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
12 листопада 2019 року в місті Ковелі зареєструвала шлюб 500 пара. Нею виявилася ковельчанка Вікторія Беззубова і Момоду Сісей з Гамбії (Західна Африка). Пара познайомилася через інтернет у фейсбуці. Обоє ніколи не були одружені.
– Ми переписувалися більше року, – розповідає Вікторія. – З мовою проблем не було, бо я колись була вчителькою англійської мови, тому спілкування давалося легко.
– Як мама відреагувала на те, що зять буде темношкірий? – питаю У Вікторії.
– Мама не була проти, тільки переживала, як буде з ним спілкуватися. Колір шкіри не мав значення. Його батьки теж не перечили вибору сина.
Почався довготривалий процес виїзду з Гамбії в Україну.
Проблема полягала в тому, що в їхній країні немає посольства – тож Момоду Сісей мусив їхати в сусідню країну Сенегал по візу. Їздив туди аж чотири рази, поки дали візу.
Але чого не зробиш заради кохання? Незважаючи на велику різницю у віці, різну культуру і відстань, все-таки Вікторія і Момоду вирішили узаконити свій шлюб, бо в Гамбії за мусульманськими законами не прийнято, щоб пара жила неодруженими. І, щоб це не вважалося перелюбом, Момоду захотів провести церемонії шлюбу. За мусульманським законами дозволяється батькам без наречених провести церемонії шлюбу. І оскільки це був місяць Рамодан (як у нас Пасха), Момоду захотів саме в той час, щоб був звернений обряд. Щоб коли їхати в Україну, то він був уже одружений, щоб не вважалося перелюбом. І 31 травня 2019 року в Гамбії був зареєстрований шлюб.
Момоду не хотів (як багато його друзів-африканців) їхати нелегально, щоб не було проблем із законом. А ще знає, скільки людей гине в морі і потрапляє до поліції. Тому все робив, як потрібно. Родичі допомогли з грошима. Маючи всі необхідні документи, вирушив у далеку Україну. У Львові його зустрічала Вікторія, а потім добралися до Ковеля. Жив Момоду у Вікторії. Один до одного придивлялися цілих два місяці. Він приїхав у вересні на 3 місяці, щоб ближче познайомитися. Потім подали заяву до рагсу і через місяць узаконили шлюб.
Момоду Сісей з релігійної мусульманської сім'ї. Його дід був імамом ( як у нас священик), тримав мусульманську школу. Бабуся їздила в Хадж для паломництва. У батька Момоду – 2 дружини і обидві законні. У всіх сім'ях багато дітей (5-6 норма), а більшість по 10. За їхніми законами, батько однаково ставиться до обох дружин (вони, зазвичай, можуть ніколи не бачитися і жити в різних селах). Дружини не працюють, всім необхідним мусить забезпечити чоловік.
Обом дружинам має збудувати житло, купити одяг, харчі. Жінка два рази одне і те ж плаття на якийсь захід не одягає – щоразу треба купувати нове. Батько Момоду живе за графіком: два дні в однієї жінки, два дні – в іншої.
– А чи не думала ти, Вікторіє, що у Момоду може бути в Гамбії ще одна дружина?
– Ні. У нього там нема дружини, бо тепер молоді люди перш, ніж одружитися, думають, чи зможуть утримати дві сім'ї, чи ні. Ці традиції вже відходять у минуле, хоча це не забаганка, а швидше повага до жінки. Беруть по дві дружини не для того, щоб не було розбещення, а щоб кожна жінка вийшла заміж: чи то незаміжня, чи то розлучена, чи то вдова (жінка не повинна бути сама). Це робиться з метою милосердя і турботи. Якщо в родині помирає один із братів, то вдову мусить взяти за дружину будь-який із братів, щоб діти сироти залишилися в родині, а вдова не йшла заміж за чужого.
– Чим Момоду завоював твою любов? – питаю я у Вікторії.
– Добрим, лагідним словом, своєю ніжністю (що в українських чоловіків мало від кого діждешся). Він спортсмен, футболіст (грає за збірну свого міста багато років). Момоду привіз мені в подарунок 3 чудові африканські сукні, які не повторюються в орнаменті. До речі, африканки – великі модниці: роблять різні зачіски, перуки, шиньйони. На кожне свято мусить бути нова інша сукня, два рази одну і ту ж не вдягають. Шить одяг з якісної тканини по каталогу і дуже швидко – за два дні плаття готове. Кравці – чудові майстри. Плаття носять обов'язково довгі до землі, але плечі можуть бути відкритими.
Мусульманки хиджаб (спеціальний одяг) носять за бажанням. А ще Момоду Сісей веде здоровий спосіб життя – не палить і не п'є (на відміну від українських чоловіків). У Гамбії спиртне продають лише туристам, а місцеві не п'ють.
Гамбійці мусять платити і за садочки, і за школи. Школи там різні: мусульманські, французькі, англійські, німецькі. Зранку – навчання, після обіду сам вибираєш, куди іти.
Вікторії Беззубовій дістався турботливий чоловік – сам готує дуже смачні африканські страви. І тепер Вікторії уже не хочеться варити їсти – вона ласує тим, що приготує чоловік. Він навіть уже встиг знайти собі в Ковелі друзів.
– Що любить Момоду з наших українських страв?
– Любить тільки рибу в клярі, смажену картоплю і омлет. І більше нічого. Супів і борщів не їсть (бо любить все густе). Буде їсти кури гриль, а щоб у борщі варене м'ясо було – то ні. Не може дивитися, як там м'ясо плаває. На вечерю, обов'язково мають бути фрукти.
Момоду часто готує і рис з рибою, дуже смачний бенягін (наш плов). Гамбійці вживають лише яловичину, баранину і м'ясо кози, яке ціниться найдорожче за інші види м'яса. А ще – рибу, і лише свіжу. Адже поруч – Атлантичний океан, у якому безліч великої риби. Гамбійці не їдять нічого замороженого – все має бути свіже.
Гамбія (звідки родом Момоду Сісей) – курортна місцевість. Багато туди приїжджає туристів з Європи і одружується з темношкірими. Тому чимало міжрасових шлюбів. Це у них норма. Більшість місцевих молодих людей старається виїхати з країни (бо живуть бідно) у пошуках кращого життя. Багато друзів Момоду виїхали нелегально і загинули. А тому Момоду Сісей все робив законно, щоб не ризикувати своїм життям. Гамбія – туристична зона. Жителі в основному займаються риболовлею: ловлять в Атлантичному океані рибу і продають в ресторани та на місцевому ринку. Там дуже дорогий інтернет, а тому Вікторія і Момоду по скайпу не спілкувалися, а тільки зізвонювалися. Малі діти бояться білих людей, як побачить, то плачуть.
На вихідні всі сім'ї ідуть на пляжі, на атракціони, влаштовують пікніки. Дуже люблять їсти кури гриль, які до речі, експортують з України. Наші українські соки теж продають в Гамбії. Дуже велика спека: +35, +370С, – завжди палюче Сонце, лише три місяці триває період дощу, а 9 місяців – ні краплі. Тому все треба поливати. Уявіть собі: 9 місяців день у день, щоб щось виросло, треба поливати, а інакше все згорить. Дуже багато вирощують салату, який кладуть у всі страви. Садити можна цілий рік всі овочі такі, як у нас. Найнижча температура +150С, це вважається, що вже дуже холодно. А ще в Гамбії ростуть апельсини, манго, банани, кокоси і баобаби (і з яких сік дуже люблять туристи).
Момоду нормально переніс вересневий холод, коли приїхав у Ковель. Саме тоді знизилась температура і випурхав сніг. Він думав, що почалася зима.
...Зараз щойно створена сім'я насолоджується медовим місяцем. Адже в грудні Момоду мусить їхати назад в Гамбію, щоб виробити спеціальну візу і приїхати на рік знову в Ковель до дружини. У нього в Африці є спадщина – дідова земля, частину якої він хоче продати і на ті гроші приїхати до коханої.
Момоду вчить українську мову, щоб вміти нею розмовляти з тещею і якось адаптуватися серед українців.
Вікторія Беззубова дуже щаслива і задоволена, що зустріла своє кохання. І хоча воно прийшло із запізненням – Вікторія і Момоду наздоженуть згаяне. Краще пізно, ніж ніколи.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Любов пізньою не буває
– Чим Момоду завоював твою любов? – питаю я у Вікторії.
Залишити коментар