Газета, яка об'єднує людей
Децентралізація, яку активно впроваджують у життя власть імущі вже декілька років поспіль, має в собі багато "плюсів", про що регулярно повідомляють і засоби масової інформації, і урядовці, і політики.
Однак є й "мінуси". Про всі говорити не будемо, але скажемо, на наш погляд, про головні. Це – реальна загроза дроблення країни на "удільні князівства", де окремі очільники ОТГ вважають себе трохи не місцевими феодалами. На щастя, їх поки що не так і багато, але де гарантія, що завтра не стане більше? Адже адміністративна реформа триває, Верховна Рада України має ось-ось прийняти відповідний Закон як невідкладний з подачі Глави держави, а що у ньому буде виписано, детально не знає, мабуть, ніхто.
Можемо лишень передбачити, що децентралізація поглибиться і пошириться, господарський комплекс країни деінтегруватиметься, "живі" зв'язки між регіонами послаблюватимуться. Тобто "самостійними" ставатимуть не лише області, а й райони, сільські і селищні громади, котрі в складі ОТГ відчуватимуть себе більш і незалежними, ніж раніше.
Добре це чи погано в умовах російської агресії і фактичної, хоч і неоголошеної війни з північно-східним сусідом, судити не берусь, але тривогу на душі відчуваю. Найбільше ж потерпаю за те, що болить: подальшу долю місцевих газет. Незважаючи на те, що про цю проблему журналісти ведуть мову вже давно, схоже, що її розв'язувати ніхто не береться – ані Кабінет Міністрів, ані Національна спілка журналістів, ані Верховна Рада. Провівши так зване роздержавлення ЗМІ, хоч і не стовідсоткове, там заспокоїлись: баба з воза – коням легше. Тепер виживайте, як знаєте. Ви ж – "самостійні", "вільні" і "незалежні". Маєте те, чого хотіли.
Звичайно, хотіли ми трохи не того, бо у всіх цивілізованих країнах світу влада у той чи інший спосіб підтримує національну пресу, а у нас, як завжди, роблять навпаки. Чому? Можливо, в силу своєї політичної й інтелектуальної обмеженості, а, можливо, з інших причин. Адже сказав один з київських високопосадовців, що "журналісти нам не потрібні – ми спілкуємось із суспільством напряму". Другий додав: "Книг і газет не читаю, бо вони лише забирають час". Третій взагалі рішуче виступає проти українського друкованого СЛОВА, подавши у парламент проєкт про відміну раніше прийнятого Закону про підтримку і захист української мови! Куди вже далі?
А далі – в світ неуцтва і тотальної неписьменності. Саме таким, очевидно, бачать майбутнє свого електорату деякі урядовці і нардепи. Коли почитати їх дописи у соціальних мережах, то волосся дибки стає: що не речення, то помилка або й дві-три, що не фраза, то абсурд. Для них не існує ні правил пунктуації, ні мовно-стилістичних норм, ні елементарних навичок правопису.
За такого безладу починаєш розуміти, чому горе-реформаторів абсолютно не хвилює доля журналістської спільноти, яка в Україні досить чисельна, ані їх багатомільйонна армія читачів, ані майбутнє друкованої преси, котре в умовах форсованої децентралізації виглядає досить туманним. Як, наприклад, виживати редакціям районних і міськрайонних газет, якщо відбудеться об'єднання районів, куди подітися тисячам кореспондентів і сотням редакторів, хто нестиме інформацію мешканцям віддалених сіл і містечок, де не тільки нема інтернету, а й відсутнє радіо, телебачення і телефонний зв'язок працює з перебоями або взагалі ніяк?
На превеликий жаль, поставлені мною запитання – чисто риторичні, бо на них ніхто не відповість ані в Києві, ані в Луцьку. Слава Богу, що у Ковелі журналісти знаходять спільну мову з депутатами міської і районної рад, їх очільниками. Це – сьогодні. А що буде завтра, коли в результаті місцевих виборів зміниться влада?
Що буде, ми приблизно знаємо з практики стосунків з головами деяких об'єднаних територіальних громад, які і самі газет не читають, і виборців до цього не стимулюють, годинами просиджують у фейсбуці і пишуть свої опуси з грубими граматичними і стилістичними помилками. А проте їм би варто знати, що газета сьогодні (в тому числі "Вісті Ковельщини") – ефективний засіб об'єднання людей, інформування і про діяльність органів влади, безперервного зв'язку з тими, хто їм делегував цю владу.
Бо великою помилкою є думка про те, що таким зв'язком може бути лише інтернет. По-перше, він не став справді масовим і доступним кожній сім'ї. По-друге, внаслідок недостатнього законодавства деякі інтернет-сайти грішать необ'єктивністю, упередженістю, а то й відвертою брехнею. При тому більшість авторів є анонімними, які пишуть те, що їм заманеться і абсолютно не замислюючись над можливими негативними наслідками такої писанини. От і виходить: замість інформації часто маємо дезінформацію, замість конструктивної критики – наклепи і обливання помиями своїх опонентів.
Як цьому протистояти? Дуже просто: підтримати передплатою громадсько-політичну газету "Вісті Ковельщини"! Це – єдине масове видання в нашому краї, яке подає об'єктивну, зважену і достовірну інформацію про все, що відбувається в місті і районі, оперативно повідомляє про зміни в законодавстві, котрі стосуються пенсійного забезпечення, оплати праці, соціальних пільг тощо. На шпальтах газети – розлогий спектр думок наших читачів про діяльність органів влади, прийняті ними рішення, проблеми, що хвилюють людей. Цій меті служать рубрики "Читач хоче знати", "Ви запитували…", "Проблема", "Актуально", "Добрі новини", "Офіційно" і т. д.
"Міськрайонка" – справді родинна газета. Тут регулярно друкуються добірки матеріалів і для дітей, і для дорослих: "Зайчатко", "Долі людські", "Жартома і всерйоз", "Дванадцять місяців", "Добрий господар", "Будьте здорові!", "Новини України і світу". Словом, для кожного читача є щось цікаве і корисне. Нема (і не буде!) іншого – бруду, помиїй, зла і ненависті, що пишним цвітом "розквітає" на шпальтах деяких друкованих та електронних видань.
Звичайно, сьогодні, враховуючи сказане вище, майбутнє ковельської газети, як, зрештою, багатьох інших, залишається невизначеним. Навряд, чи стане воно зрозумілим найближчим часом, бо київській та й волинській владі не до "малої преси". Надія лише на Вас, дорогі читачі: підтримайте ковельських журналістів, а, отже, своє право на свободу слова і правдиву інформацію наступного року, коли відбудуться вибори до місцевих рад, інші важливі для кожного українця події.
Пам'ятайте: "Вісті Ковельщини" – це газета, яка об'єднує, а не роз'єднує нас в один з найдраматичніших періодів української історії, коли вирішується доля держави. Об'єднавшись довкола неї, ми всі разом можемо зробити вагомий внесок у підтримку національної ідеї, у боротьбу проти українофобів і шовіністів різних мастей.
В єдності – наша сила! Борімося – поборемо!
Микола ВЕЛЬМА.
Децентралізація, яку активно впроваджують у життя власть імущі вже декілька років поспіль, має в собі багато "плюсів", про що регулярно повідомляють і засоби масової інформації, і урядовці, і політики.
Однак є й "мінуси". Про всі говорити не будемо, але скажемо, на наш погляд, про головні. Це – реальна загроза дроблення країни на "удільні князівства", де окремі очільники ОТГ вважають себе трохи не місцевими феодалами. На щастя, їх поки що не так і багато, але де гарантія, що завтра не стане більше? Адже адміністративна реформа триває, Верховна Рада України має ось-ось прийняти відповідний Закон як невідкладний з подачі Глави держави, а що у ньому буде виписано, детально не знає, мабуть, ніхто.
Можемо лишень передбачити, що децентралізація поглибиться і пошириться, господарський комплекс країни деінтегруватиметься, "живі" зв'язки між регіонами послаблюватимуться. Тобто "самостійними" ставатимуть не лише області, а й райони, сільські і селищні громади, котрі в складі ОТГ відчуватимуть себе більш і незалежними, ніж раніше.
Добре це чи погано в умовах російської агресії і фактичної, хоч і неоголошеної війни з північно-східним сусідом, судити не берусь, але тривогу на душі відчуваю. Найбільше ж потерпаю за те, що болить: подальшу долю місцевих газет. Незважаючи на те, що про цю проблему журналісти ведуть мову вже давно, схоже, що її розв'язувати ніхто не береться – ані Кабінет Міністрів, ані Національна спілка журналістів, ані Верховна Рада. Провівши так зване роздержавлення ЗМІ, хоч і не стовідсоткове, там заспокоїлись: баба з воза – коням легше. Тепер виживайте, як знаєте. Ви ж – "самостійні", "вільні" і "незалежні". Маєте те, чого хотіли.
Звичайно, хотіли ми трохи не того, бо у всіх цивілізованих країнах світу влада у той чи інший спосіб підтримує національну пресу, а у нас, як завжди, роблять навпаки. Чому? Можливо, в силу своєї політичної й інтелектуальної обмеженості, а, можливо, з інших причин. Адже сказав один з київських високопосадовців, що "журналісти нам не потрібні – ми спілкуємось із суспільством напряму". Другий додав: "Книг і газет не читаю, бо вони лише забирають час". Третій взагалі рішуче виступає проти українського друкованого СЛОВА, подавши у парламент проєкт про відміну раніше прийнятого Закону про підтримку і захист української мови! Куди вже далі?
А далі – в світ неуцтва і тотальної неписьменності. Саме таким, очевидно, бачать майбутнє свого електорату деякі урядовці і нардепи. Коли почитати їх дописи у соціальних мережах, то волосся дибки стає: що не речення, то помилка або й дві-три, що не фраза, то абсурд. Для них не існує ні правил пунктуації, ні мовно-стилістичних норм, ні елементарних навичок правопису.
За такого безладу починаєш розуміти, чому горе-реформаторів абсолютно не хвилює доля журналістської спільноти, яка в Україні досить чисельна, ані їх багатомільйонна армія читачів, ані майбутнє друкованої преси, котре в умовах форсованої децентралізації виглядає досить туманним. Як, наприклад, виживати редакціям районних і міськрайонних газет, якщо відбудеться об'єднання районів, куди подітися тисячам кореспондентів і сотням редакторів, хто нестиме інформацію мешканцям віддалених сіл і містечок, де не тільки нема інтернету, а й відсутнє радіо, телебачення і телефонний зв'язок працює з перебоями або взагалі ніяк?
На превеликий жаль, поставлені мною запитання – чисто риторичні, бо на них ніхто не відповість ані в Києві, ані в Луцьку. Слава Богу, що у Ковелі журналісти знаходять спільну мову з депутатами міської і районної рад, їх очільниками. Це – сьогодні. А що буде завтра, коли в результаті місцевих виборів зміниться влада?
Що буде, ми приблизно знаємо з практики стосунків з головами деяких об'єднаних територіальних громад, які і самі газет не читають, і виборців до цього не стимулюють, годинами просиджують у фейсбуці і пишуть свої опуси з грубими граматичними і стилістичними помилками. А проте їм би варто знати, що газета сьогодні (в тому числі "Вісті Ковельщини") – ефективний засіб об'єднання людей, інформування і про діяльність органів влади, безперервного зв'язку з тими, хто їм делегував цю владу.
Бо великою помилкою є думка про те, що таким зв'язком може бути лише інтернет. По-перше, він не став справді масовим і доступним кожній сім'ї. По-друге, внаслідок недостатнього законодавства деякі інтернет-сайти грішать необ'єктивністю, упередженістю, а то й відвертою брехнею. При тому більшість авторів є анонімними, які пишуть те, що їм заманеться і абсолютно не замислюючись над можливими негативними наслідками такої писанини. От і виходить: замість інформації часто маємо дезінформацію, замість конструктивної критики – наклепи і обливання помиями своїх опонентів.
Як цьому протистояти? Дуже просто: підтримати передплатою громадсько-політичну газету "Вісті Ковельщини"! Це – єдине масове видання в нашому краї, яке подає об'єктивну, зважену і достовірну інформацію про все, що відбувається в місті і районі, оперативно повідомляє про зміни в законодавстві, котрі стосуються пенсійного забезпечення, оплати праці, соціальних пільг тощо. На шпальтах газети – розлогий спектр думок наших читачів про діяльність органів влади, прийняті ними рішення, проблеми, що хвилюють людей. Цій меті служать рубрики "Читач хоче знати", "Ви запитували…", "Проблема", "Актуально", "Добрі новини", "Офіційно" і т. д.
"Міськрайонка" – справді родинна газета. Тут регулярно друкуються добірки матеріалів і для дітей, і для дорослих: "Зайчатко", "Долі людські", "Жартома і всерйоз", "Дванадцять місяців", "Добрий господар", "Будьте здорові!", "Новини України і світу". Словом, для кожного читача є щось цікаве і корисне. Нема (і не буде!) іншого – бруду, помиїй, зла і ненависті, що пишним цвітом "розквітає" на шпальтах деяких друкованих та електронних видань.
Звичайно, сьогодні, враховуючи сказане вище, майбутнє ковельської газети, як, зрештою, багатьох інших, залишається невизначеним. Навряд, чи стане воно зрозумілим найближчим часом, бо київській та й волинській владі не до "малої преси". Надія лише на Вас, дорогі читачі: підтримайте ковельських журналістів, а, отже, своє право на свободу слова і правдиву інформацію наступного року, коли відбудуться вибори до місцевих рад, інші важливі для кожного українця події.
Пам'ятайте: "Вісті Ковельщини" – це газета, яка об'єднує, а не роз'єднує нас в один з найдраматичніших періодів української історії, коли вирішується доля держави. Об'єднавшись довкола неї, ми всі разом можемо зробити вагомий внесок у підтримку національної ідеї, у боротьбу проти українофобів і шовіністів різних мастей.
В єдності – наша сила! Борімося – поборемо!
Микола ВЕЛЬМА.
Газета, яка об'єднує людей
Залишити коментар