Ковельські енергетики завжди на варті
Вигідне географічне розташування Ковеля у самому центрі Волинської області зумовило його надзвичайно динамічний розвиток практично з часу заснування.
Розвиток ремесел, торгівлі, перетин торгових шляхів ще на початках історії Ковеля закріпили за ним статус потужного центру соціально-економічного розвитку. Бурхливе економічне зростання міста припадає на другу половину XIX століття, коли через місто пройшли важливі залізничні шляхи до Києва, Бреста, Варшави. Саме це і закріпило за Ковелем статус транспортного центру Волині.
Таке призначення міста зумовило і специфіку його електрифікації. Першими джерелами електроенергії були дизельні електростанції, які живили залізницю та невеликі промислові підприємства на зразок пекарень, млинів, швейних цехів. Отримували від них електроенергію і розташовані неподалік житлові будинки.
Першим потужним джерелом електроенергії у повоєнному Ковелі стала електростанція на вул. Сагайдачного, введена в дію 1946 р. Спочатку на ній був встановлений італійський газогенератор, пізніше його замінили на парові котли, які працювали на вугіллі. Аби вчасно та в достатній кількості доставляти його до електростанції, сюди проклали окреме залізничне полотно.
Електростанція у 50-х роках цілодобово забезпечувала потреби міста в електроенергії (її потужність становила 1550 кВт). Проте якщо виникав дефіцит потужності, то найбільш енергоємні споживачі (швейна фабрика, залізниця, деревообробний комбінат) обмежували роботу в нічний час.
Директором електростанції працював Володимир Кльопов. Серед чисельного колективу машиністів, кочегарів, чергових збереглися імена Романа Іваненка, Йосипа Пилипчука, Володимира Тетерука, Олексія Конончука, Миколи Остапчука, Павла Бондара.
1963 року електростанцію зупинили, оскільки цього ж року ввели в дію підстанцію 110/35/10 кВ поблизу сучасного приміщення Ковельської філії на вул. Грушевського та заживили її від державної енергосистеми. Майстром підстанції працював Леонід Поліщук. Приміщення електростанції з масивними стінами збереглося до сьогодні, і тепер там розташований торговий центр.
Досвід працівників ковельської електростанції став незамінним у роботі з підстанціями та лініями електропередач, які почали активно будувати на початку 60-х років. 1 червня 1964 р. енергогосподарство міста Ковеля, а також сусідніх райцентрів Каменя-Каширського та Любомля об'єднали у Ковельський район електричних мереж (це об'єднання отримало неофіційну назву "міський" РЕМ).
Крім дільниць міст Любомля та Каменя-Каширського, на початках роботи до його складу увійшли також дільниці Лукова та Старої Вижівки (райцентри повідокремлювалися на початку 70-х років, коли відбулася диспетчеризація і райони стали окремими РЕМами за територіальним принципом). На балансі були і повітряна лінія 110 кВ, яка з Ковеля тягнулася до Каменя-Каширського, також лінії напругою 35 кВ, що йшли в бік Колодяжного, Люблинця. У 1963-64 р.р. з Ковельської підстанції протягнули лінії напругою 35 кВ Ковель – Голоби, Ковель – Луків – Любомль, Ковель – Стара Вижівка–Шацьк.
На початку 70-х років у Ковелі запрацював завод "Ковельсільмаш", поруч виріс цілий мікрорайон. Незабаром для більш надійного забезпечення електроенергією цього району була введена в дію так звана "сільмашівська" підстанція.
Спочатку адміністративним приміщенням РЕМу була будівля на колишній вул. Леніна. 1972 року колектив РЕМу переїхав у новозбудоване приміщення теперішньої філії на вул. Грушевського.
Першим директором РЕМу працював Михайло Трохимович Черняк, його заступниками – В'ячеслав Іванович Фомін, згодом – Микола Аркадійович Євдокимов. Директором Михайло Трохимович працював до об'єднання 1 березня 1985 р. "міського" РЕМу з Ковельським районом електричних мереж Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж (так званим "сільським" РЕМом).
"Сільський" РЕМ (утворився 1964 р.) обслуговував електромережі та підстанції у селах Ковельського, Ратнівського, Камінь-Каширського, Старовижівського, Любомльського районів та в окремих селах Турійського району. Першою підстанцією на території обслуговування РЕМу була ПС 35/10 кВ у Голобах, введена в дію 1963 р. її першим майстром працював Дорошенко (ініціали невідомі). Адміністративно підстанція та організована на її базі дільниця тоді підпорядковувалися Рожищенському РЕМу, утвореному цього ж таки року.
І тільки 1967 р. з часу створення Ковельського району електричних мереж Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж дільниця увійшла до "сільського" Ковельського РЕМу. Першим директором цієї організації був призначений Іван Миколайович Ган. Пізніше його змінив на посаді Всеволод Васильович Корчук. Заступниками директорів, які тоді виконували функцію головних інженерів, були Микола Михайлович Панасюк, Петро Петрович Юрчук.
1971 р. підстанція 35/10 кВ запрацювала і в Люблинці (майстер Микола Солод). У цьому селищі якраз починав працювати потужний завод з виготовлення будівельних матеріалів, який і вимагав відповідного живлення. 1972 р. ввели в дію ПС 35/10 кВ у Колодяжному, 1976 р. – аналогічну у Поворську (майстер дільниці – Василь Наумчук). Територіально дільницям доводилося обслуговувати великі території, і для більш ефективної та оперативної роботи, кожна дільниця об'єднувала у собі по кілька монтерських пунктів, які обслуговували найбільш віддалені села.
На початку 80-х р.р. запрацювала ПС 35/10 кВ у с. Сільці. Її основні потужності були спрямовані на забезпечення живлення насосних станцій. Велика кількість таких об'єктів поблизу села була зумовлена географічною особливістю місцевості – практично з усіх боків від населеного пункту простягалися болота. Після проведення меліорації потужності підстанції стали використовувати вже для протилежного заняття – зрошення осушених земель, а також для роботи потужного тваринницького комплексу.
Наступна підстанція введена в дію 1986 року у с. Вербці. Протягом 1990-91 р.р. запрацювали підстанції в районі Ковельського м'ясокомбінату та у с. Любитові. Тут знаходився один із найпотужніших колгоспів у районі – ім. Леніна, який, крім традиційного для Ковельщини м'ясо-молочного виробництва, спеціалізувався на вирощуванні та переробці льону. Енергоємними споживачами серед сільськогосподарських підприємств у 70-80 р.р. були також колгоспи "Україна" у с. Дубовому, ім. І. Франка у с. Радошині, ім. Кірова у с. Велицьку.
Ковельським енергетикам не раз доводилося боротися з наслідками стихійних лих, аби забезпечити і сільгоспвиробникам, і населенню надійне електропостачання. Низинні території району не раз доводилося рятувати від потужних повеней, коли через танення снігу навесні розливалися численні рукави р. Стохід, і доїхати до місця призначення можна було хіба що на військових машинах. Пам'ятають ветерани енергетики і велике обледеніння, яке знеструмило у квітні 1975 р. більшу частину району. В непростих умовах доводилося працювати багаторічним працівникам колишнього Ковельського РЕМу: Юрію Баєву, Петру Іваненку, Віталію Левчуку, Івану Лазаруку, Надії Кощиній, Зінаїді Луценко.
Нова сторінка історії електрифікації Ковельщини відкрилася 1 березня 1985 р., коли "сільський" та "міський" РЕМи об'єднали в один. Директором вже єдиного РЕМу став Анатолій Володимирович Семенюк. Його справу згодом продовжили Микола Аркадійович Євдокимов, Василь Олексійович Шевчук, Віктор Неофітович Одайник, Андрій В’ячеславович Герасимчук, Денис Леонідович Бутолін.
У цей період модернізації зазнала і одна з найбільших в області підстанцій – “Ковель 330/220/110/35 кВ” (збудована 1972 р. з напругою 110/35 кВ, а через чотири роки переведена на 220/110/35 кВ). До цього часу на неї заходила ПЛ 220 кВ, що тягнулася з Луцька з підстанції "Луцьк-Південна". У 1986 р. до неї вже з Рівненської АЕС протягнули ПЛ 330 кВ, яка далі тягнулася на південно-західну частину області до ПС "Нововолинська". Такі надійні та потужні джерела електроенергії забезпечили безперебійне постачання електроенергії не тільки місту, а й значній частині Волинської області.
Зараз Ковельська філія ПАТ "Волиньобленерго" обслуговує 501 ЛП, 1721 км ПЛ 10-0,4 кВ. Це дає змогу забезпечити електроенергією 42 тисячі фізичних споживачів та 1540 юридичних.
З нагоди Дня енергетика щиросердно вітаю колектив філії ПАТ “Волиньобленерго” з професійним святом, бажаю нових успіхів у праці, міцного здоров’я, великого особистого щастя!
Користуючись нагодою, найкращі побажання надсилаю мешканцям Ковельщини, зичу їм гарно зустріти зимові Новорічно-Різдвяні свята, весело їх провести і пам’ятати, що на варті їх благополуччя, сімейного затишку завжди стоять ковельські енергетики.
Василь ГОРБАЧУК,
директор Ковельської філії ПАТ “Волиньобленерго”.
НА ЗНІМКАХ: директор Ковельської філії ПАТ “Волиньобленерго” Василь ГОРБАЧУК; виробничі питання з керівником вирішує головний інженер Анатолій ДАРЧИК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Вигідне географічне розташування Ковеля у самому центрі Волинської області зумовило його надзвичайно динамічний розвиток практично з часу заснування.
Розвиток ремесел, торгівлі, перетин торгових шляхів ще на початках історії Ковеля закріпили за ним статус потужного центру соціально-економічного розвитку. Бурхливе економічне зростання міста припадає на другу половину XIX століття, коли через місто пройшли важливі залізничні шляхи до Києва, Бреста, Варшави. Саме це і закріпило за Ковелем статус транспортного центру Волині.
Таке призначення міста зумовило і специфіку його електрифікації. Першими джерелами електроенергії були дизельні електростанції, які живили залізницю та невеликі промислові підприємства на зразок пекарень, млинів, швейних цехів. Отримували від них електроенергію і розташовані неподалік житлові будинки.
Першим потужним джерелом електроенергії у повоєнному Ковелі стала електростанція на вул. Сагайдачного, введена в дію 1946 р. Спочатку на ній був встановлений італійський газогенератор, пізніше його замінили на парові котли, які працювали на вугіллі. Аби вчасно та в достатній кількості доставляти його до електростанції, сюди проклали окреме залізничне полотно.
Електростанція у 50-х роках цілодобово забезпечувала потреби міста в електроенергії (її потужність становила 1550 кВт). Проте якщо виникав дефіцит потужності, то найбільш енергоємні споживачі (швейна фабрика, залізниця, деревообробний комбінат) обмежували роботу в нічний час.
Директором електростанції працював Володимир Кльопов. Серед чисельного колективу машиністів, кочегарів, чергових збереглися імена Романа Іваненка, Йосипа Пилипчука, Володимира Тетерука, Олексія Конончука, Миколи Остапчука, Павла Бондара.
1963 року електростанцію зупинили, оскільки цього ж року ввели в дію підстанцію 110/35/10 кВ поблизу сучасного приміщення Ковельської філії на вул. Грушевського та заживили її від державної енергосистеми. Майстром підстанції працював Леонід Поліщук. Приміщення електростанції з масивними стінами збереглося до сьогодні, і тепер там розташований торговий центр.
Досвід працівників ковельської електростанції став незамінним у роботі з підстанціями та лініями електропередач, які почали активно будувати на початку 60-х років. 1 червня 1964 р. енергогосподарство міста Ковеля, а також сусідніх райцентрів Каменя-Каширського та Любомля об'єднали у Ковельський район електричних мереж (це об'єднання отримало неофіційну назву "міський" РЕМ).
Крім дільниць міст Любомля та Каменя-Каширського, на початках роботи до його складу увійшли також дільниці Лукова та Старої Вижівки (райцентри повідокремлювалися на початку 70-х років, коли відбулася диспетчеризація і райони стали окремими РЕМами за територіальним принципом). На балансі були і повітряна лінія 110 кВ, яка з Ковеля тягнулася до Каменя-Каширського, також лінії напругою 35 кВ, що йшли в бік Колодяжного, Люблинця. У 1963-64 р.р. з Ковельської підстанції протягнули лінії напругою 35 кВ Ковель – Голоби, Ковель – Луків – Любомль, Ковель – Стара Вижівка–Шацьк.
На початку 70-х років у Ковелі запрацював завод "Ковельсільмаш", поруч виріс цілий мікрорайон. Незабаром для більш надійного забезпечення електроенергією цього району була введена в дію так звана "сільмашівська" підстанція.
Спочатку адміністративним приміщенням РЕМу була будівля на колишній вул. Леніна. 1972 року колектив РЕМу переїхав у новозбудоване приміщення теперішньої філії на вул. Грушевського.
Першим директором РЕМу працював Михайло Трохимович Черняк, його заступниками – В'ячеслав Іванович Фомін, згодом – Микола Аркадійович Євдокимов. Директором Михайло Трохимович працював до об'єднання 1 березня 1985 р. "міського" РЕМу з Ковельським районом електричних мереж Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж (так званим "сільським" РЕМом).
"Сільський" РЕМ (утворився 1964 р.) обслуговував електромережі та підстанції у селах Ковельського, Ратнівського, Камінь-Каширського, Старовижівського, Любомльського районів та в окремих селах Турійського району. Першою підстанцією на території обслуговування РЕМу була ПС 35/10 кВ у Голобах, введена в дію 1963 р. її першим майстром працював Дорошенко (ініціали невідомі). Адміністративно підстанція та організована на її базі дільниця тоді підпорядковувалися Рожищенському РЕМу, утвореному цього ж таки року.
І тільки 1967 р. з часу створення Ковельського району електричних мереж Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж дільниця увійшла до "сільського" Ковельського РЕМу. Першим директором цієї організації був призначений Іван Миколайович Ган. Пізніше його змінив на посаді Всеволод Васильович Корчук. Заступниками директорів, які тоді виконували функцію головних інженерів, були Микола Михайлович Панасюк, Петро Петрович Юрчук.
1971 р. підстанція 35/10 кВ запрацювала і в Люблинці (майстер Микола Солод). У цьому селищі якраз починав працювати потужний завод з виготовлення будівельних матеріалів, який і вимагав відповідного живлення. 1972 р. ввели в дію ПС 35/10 кВ у Колодяжному, 1976 р. – аналогічну у Поворську (майстер дільниці – Василь Наумчук). Територіально дільницям доводилося обслуговувати великі території, і для більш ефективної та оперативної роботи, кожна дільниця об'єднувала у собі по кілька монтерських пунктів, які обслуговували найбільш віддалені села.
На початку 80-х р.р. запрацювала ПС 35/10 кВ у с. Сільці. Її основні потужності були спрямовані на забезпечення живлення насосних станцій. Велика кількість таких об'єктів поблизу села була зумовлена географічною особливістю місцевості – практично з усіх боків від населеного пункту простягалися болота. Після проведення меліорації потужності підстанції стали використовувати вже для протилежного заняття – зрошення осушених земель, а також для роботи потужного тваринницького комплексу.
Наступна підстанція введена в дію 1986 року у с. Вербці. Протягом 1990-91 р.р. запрацювали підстанції в районі Ковельського м'ясокомбінату та у с. Любитові. Тут знаходився один із найпотужніших колгоспів у районі – ім. Леніна, який, крім традиційного для Ковельщини м'ясо-молочного виробництва, спеціалізувався на вирощуванні та переробці льону. Енергоємними споживачами серед сільськогосподарських підприємств у 70-80 р.р. були також колгоспи "Україна" у с. Дубовому, ім. І. Франка у с. Радошині, ім. Кірова у с. Велицьку.
Ковельським енергетикам не раз доводилося боротися з наслідками стихійних лих, аби забезпечити і сільгоспвиробникам, і населенню надійне електропостачання. Низинні території району не раз доводилося рятувати від потужних повеней, коли через танення снігу навесні розливалися численні рукави р. Стохід, і доїхати до місця призначення можна було хіба що на військових машинах. Пам'ятають ветерани енергетики і велике обледеніння, яке знеструмило у квітні 1975 р. більшу частину району. В непростих умовах доводилося працювати багаторічним працівникам колишнього Ковельського РЕМу: Юрію Баєву, Петру Іваненку, Віталію Левчуку, Івану Лазаруку, Надії Кощиній, Зінаїді Луценко.
Нова сторінка історії електрифікації Ковельщини відкрилася 1 березня 1985 р., коли "сільський" та "міський" РЕМи об'єднали в один. Директором вже єдиного РЕМу став Анатолій Володимирович Семенюк. Його справу згодом продовжили Микола Аркадійович Євдокимов, Василь Олексійович Шевчук, Віктор Неофітович Одайник, Андрій В’ячеславович Герасимчук, Денис Леонідович Бутолін.
У цей період модернізації зазнала і одна з найбільших в області підстанцій – “Ковель 330/220/110/35 кВ” (збудована 1972 р. з напругою 110/35 кВ, а через чотири роки переведена на 220/110/35 кВ). До цього часу на неї заходила ПЛ 220 кВ, що тягнулася з Луцька з підстанції "Луцьк-Південна". У 1986 р. до неї вже з Рівненської АЕС протягнули ПЛ 330 кВ, яка далі тягнулася на південно-західну частину області до ПС "Нововолинська". Такі надійні та потужні джерела електроенергії забезпечили безперебійне постачання електроенергії не тільки місту, а й значній частині Волинської області.
Зараз Ковельська філія ПАТ "Волиньобленерго" обслуговує 501 ЛП, 1721 км ПЛ 10-0,4 кВ. Це дає змогу забезпечити електроенергією 42 тисячі фізичних споживачів та 1540 юридичних.
З нагоди Дня енергетика щиросердно вітаю колектив філії ПАТ “Волиньобленерго” з професійним святом, бажаю нових успіхів у праці, міцного здоров’я, великого особистого щастя!
Користуючись нагодою, найкращі побажання надсилаю мешканцям Ковельщини, зичу їм гарно зустріти зимові Новорічно-Різдвяні свята, весело їх провести і пам’ятати, що на варті їх благополуччя, сімейного затишку завжди стоять ковельські енергетики.
Василь ГОРБАЧУК, директор Ковельської філії ПАТ “Волиньобленерго”.
НА ЗНІМКАХ: директор Ковельської філії ПАТ “Волиньобленерго” Василь ГОРБАЧУК; виробничі питання з керівником вирішує головний інженер Анатолій ДАРЧИК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Ковельські енергетики завжди на варті
Залишити коментар