Повідомлення в номер / Володимир Андросюк: «Реформи мають служити людям»

– Володимире Тимофійовичу,  розмова з Вами відбувається на завершальному етапі 2019-го року. Ви задоволені його підсумками?

– Загалом задоволений. Політична сила, яку очолює визнаний світом лідер, вмілий політик і стратег Юлія Володимирівна Тимошенко, зуміла консолідувати очолюване нею Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», домогтися цілком пристойних результатів і  на президентських, і на парламентських виборах. Члени партії продемонстрували і продовжують демонструвати єдність, згуртованість, наполегливість у досягненні поставленої мети.

– У чому полягає ця мета?

– Зробити все для того, щоб  краще жилося людям, щоб  політично й економічно зміцнювалася незалежна Українська держава, щоб швидше завершилася неоголошена, але від того не менш кровопролитна війна на Сході України, щоб була переможена корупція і в суспільстві запанувало  верховенство Закону. Цій меті підпорядкований «Новий курс», проголошений Юлією Тимошенко і схвально сприйнятий українським народом.

– Наскільки боєздатною є фракція “ВО «Батьківщина» у районній раді, яку Ви очолюєте?

– Наша фракція, без усякого перебільшення, – одна з найавторитетніших і найорганізованіших  у раді. До її складу входять люди, котрі здобули авторитет у виборців не лише гарними словами, а й добрими справами. Це стосується, зокрема,  таких поважних однопартійців, як о. Василь Мичко, декан міського деканату Православної Церкви України; Олександр Титомир і Анатолій Корнійчук, підприємці; Валентина Саковська, директор Вербської школи та інші. Вони і в повсякденній роботі, і в  громадській діяльності постійно виявляють творчий пошук, ініціативу, завзяття.

Мої колеги завжди активні на сесіях, засіданнях профільних депутатських комісій і президії ради, днях депутата. Дехто нам за це дорікає. Мовляв, чому ви втручаєтеся у всі справи, якими живе район, завзято відстоюєте свою точку зору?

Вважаю, що так і повинно бути. Адже бути депутатом – це не просто носити депутатський  значок і хизуватися своїм посвідченням. Насамперед, потрібно працювати на благо виборців, відстоювати їх інтереси. Зрештою, таку ж позицію займають депутати з інших фракцій – наприклад, Микола Чуль, В’ячеслав  Шворак, Володимир Хомік, Григорій Рудюк.  Але є, на жаль, і такі, хто і сесії не завжди відвідує, і позицію займає, як-то кажуть, стороннього спостерігача, приходять на сесію, щоб натиснути кнопку.

У році, що наближається до завершення, нами чимало зроблено для вирішення питань, які хвилюють людей. Це і допомога у розв’язанні проблем землекористування, пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, отримання кредитів  за програмою «Власний дім» тощо. Продовжуємо займатися благодійністю, волонтерством, зміцненням співпраці з громадськими організаціями, що діють в районі.

– Ви – людина, добре обізнана із станом справ в агропромисловому секторі, виробництві сільськогосподарської продукції. Як ставитеся до земельної реформи, з  приводу чого точаться запеклі суперечки і у Верховній Раді, і в суспільстві?

– Земельна реформа не тільки назріла, а й перезріла. З її проведенням в Україні запізнилися на декілька років, через що стільки непорозумінь і конфліктів є на селі. Але біда в тому, що дехто цю реформу розглядає  винятково як запровадження вільного продажу земель сільськогосподарського призначення. Мовляв, від цього виграють і селяни, і держава.

Наша політична сила вважає, що для того, щоб запустити ринок землі, потрібно провести референдум і запитати українців, яким вони цей ринок бачать. Адже великого розуму для того, щоб розпродати найцінніше, чим володіє Україна, – землю, не потрібно. Але що буде потім? Що отримають взамін одноосібники, фермери, сільськогосподарські товариства? Залишаться “голими”?

Тут є над чим подумати, тому будь-який поспіх недоречний, як наголошує і Юлія Тимошенко, і голови інших парламентських фракцій.  Що потрібно зробити найперше? Є в країні мільйони людей, які володіють паями і бажають продати землю. Для цього потрібно почати купувати в держави землю у спеціальний фонд. Далі   необхідно на рівні держави прийняти програму розвитку сімейного фермерства  і в наступні 10 років розвивати його, передаючи їм землю в обробіток, в оренду,  але тільки не розпродувати її мільйонами гектарів сьогодні. Бо після продажу землі всі села в Україні будуть знищені.

– Яка Ваша думка з приводу децентралізації, яка триває в країні вже декілька років?

– Децентралізація потрібна, але не зовсім у такому вигляді, як вона втілюється  в життя. На мій погляд, було б дуже правильно, якби на Ковельщині утворили не 6 об’єднаних  територіальних громад, як є нині, а дві чи три. Тоді б вдалося зберегти їх інфраструктуру, досвідчені кадри, а не збільшувати кількість службовців в арифметичній прогресії. Коли порахувати, то сьогодні кількість чиновників у діючих ОТГ,  мабуть, перевищить штати колишніх райдержадміністрації і районної ради, разом узятих, у декілька разів.

А чому не було зробити так, як в Любешівському районі, де створили єдину Любешівську ОТГ? І люди задоволені, і кошти на  місця пішли нормальні. У нас же декілька сільських рад (Білинська, Тойкутська, Зеленська, Білашівська, Доротищенська, Любитівська, Дрозднівська) до цих пір перебувають, образно кажучи, у «підвішеному» стані, бо все не можуть вирішити, з ким об’єднатися. Все вигадують якість нездійсненні варіанти, а громади залишилися у програшу, бо державні  кошти втратили раз і назавжди.

Нині, як відомо, Президент Володимир Зеленський  спрямував у Верховну Раду законопроєкт про децентралізацію. Довкола нього теж багато дискусій і суперечок. Побачимо, якої думки дійдуть народні депутати, хоч, скажу чесно, адміністративна реформа теж  перезріла.

– Чи є майбутнє у районних рад, депутатом якої Ви є декілька разів поспіль?

– У такому вигляді, як нині, рад, звичайно, не буде. Після об’єднання районів діятимуть громади, котрі матимуть свої органи представницької влади. На місці державних адміністрацій діятимуть, як передбачається, префектури. 

Вважаю, що було б добре, якби ради обирали виконавчі  комітети, їх голів,  котрі б підпорядковувалися тим, хто їх обрав. А то досі в Україні зберігається двовладдя –  районні ради і районні держадміністрації, які не завжди знаходять спільні «точки дотику». Будемо сподіватися, що такого більше не буде.

– Ви і Ваші колеги досить часто виступаєте на шпальтах «Вістей Ковельщини», в  інтернет-виданнях. І це правильно. Виборці мають знати, чим займаються  та які питання вирішують депутати. Але таке розуміння є не у всіх  Ваших  колег. Дехто, мабуть, і дороги до редакції не знає.

– Що правда, то не гріх. Думаю, тут принциповішу позицію мають займати голова ради Андрій Броїло, його заступник Олександр Пасенковський. Адже Закон чітко передбачає обов’язкові звіти депутатів. І найкращий спосіб для цього – міськрайонна газету, яку дехто використовує слабо.

Взагалі, як мені здається, в ході реформ, що тривають в Україні, нам на Ковельщині важливо не втратити єдину громадсько-політичну газету,  яким є Ваше видання. Хоча й відбувся процес роздержавлення, всім зрозуміло, що багатий інвестор не вкладатиме гроші  у «малу пресу», бо він робить те, що приносить йому прибутки. А які прибутки від «міськрайонки» чи «районки», коли ринок реклами занепав, послуги зв’язку і поліграфії з кожним роком дорожчають?

Своєрідним спонсором «Вістей  Ковельщини» маємо виступити всі ми – депутати рад різних рівнів, об’єднані територіальні громади, підприємці. Спільними силами можемо допомогти журналістам і їх читачам, котрим сьогодні, як ніколи, потрібна чесна й об’єктивна інформація про все, що відбувається в суспільстві. Ось чому при затвердженні районного бюджету на 2020 рік депутати – мої колеги передбачили кошти на висвітлення діяльності органів місцевої влади. Було б добре, якби так само зробили в ОТГ, а не обмежувалися лише інтернетом, доступу до якого у віддалених селах нема.

– Що ж, дякуємо за відверту розмову і бажаємо Вам, членам очолюваної Вами фракції, всім депутатам райради нових вагомих успіхів у роботі на благо громад Ковельщини у новому, 2020-му році!