Повідомлення в номер / А “контора” пише...

Чим далі в історію відходять події, пов’язані з трагедією на Чорнобильській АЕС і героїчною боротьбою ліквідаторів її наслідків за приборкання так званого «мирного атому», тим менше залишається в живих людей, котрі не шкодували ні свого здоров’я, ні навіть життя задля перемоги над термоядерним монстром.

Здавалося б, ті, що дожили до наших днів, мають бути оточені особливою увагою і невтомною турботою з боку держави, уряду, Верховної Ради. Адже якби не їх подвиг, і Україна, й інші європейські країни (та й не тільки!) могли бути перетворені на попелища. На жаль, складається ситуація, коли з плином років ця турбота не тільки не збільшується, а з деяких напрямків навіть зменшується.

З цього приводу постійно б’є тривогу Ковельський міський осередок «Союз Чорнобиль України», особисто її голова Олена Чеханюк, активісти громадського об’єднання. Вони тільки останнім часом спрямували ряд звернень, заяв і прохань на адресу Офісу Президента України, Верховної Ради України, Волинської облдержадміністрації.

І що? Як розповіли у розмові із кореспондентом газети «Вісті Ковельщини» члени цієї організації, відповіді на їх листи нагадують звичайнісінькі відписки. На підтвердження своїх слів копії деяких відповідей надали редакції. Процитуємо уривки деяких із них.

Так, заступник  Керівника Офісу Президента України Ю. Костюк, зазначив, що удосконалення законодавства щодо соціального, пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є надзвичайно важливими для Глави держави. А відтак «…звернення надіслано до Кабінету Міністрів України і Кабінету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів з проханням розглянути, вжити відповідних заходів й про результати поінформувати».

Голова згаданого Комітету Г. Третьякова повідомила: «У складі Кабінету створено підкомітет з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Головою підкомітету обрано народного депутата України  Арсенюка О. О. Наразі у підкомітеті триває робота з узагальнення пропозицій та зауважень щодо врегулювання порушених проблем. За результатами такої роботи буде поінформовано Комітет та громадськість.

Комітет також звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням детально вивчити  порушені Вами у зверненні питання та внести пропозиції щодо шляхів їх врегулювання. За наслідками розгляду Вас буде поінформовано».

Заступник голови Волинської облдержадміністрації Світлана Мишковець, коментуючи прохання учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії щодо підвищення розміру компенсації вартості продуктів харчування, наголосила: «Враховуючи, що зазначений розмір грошової виплати не відповідає індексу вартості життя і не враховує зростання мінімальної заробітної плати, обласною державною адміністрацією протягом чотирьох років надсилалися пропозиції до Міністерства соціальної політики України щодо збільшення розміру компенсації, … однак у 2016–2019 роках видатки у Державному бюджеті України не збільшувалися».

Де ж вихід? Пані Мишковець резюмує: «Підвищення розміру компенсації можливе за умови збільшення фінансування з Державного бюджету України».

Про це ж інформує ковельських «чорнобильців» директор Департаменту у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Мінсоцполітики О. Дейнега: «Підвищення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування буде можливим лише за умови суттєвого збільшення фінансування за КПКВК  2501200 з Державного бюджету».

l

Читаючи відповіді, які регулярно надсилають високопоставлені чиновники, не можеш відкараскатися від думки, що все це – якесь дежавю: жодного факту конкретного вирішення порушених «чорнобильцями» питань нема. Створюють різного роду комітети і підкомітети, розроблюють заходи, пропозиції  надсилають у Кабмін і т. д., і т. п., а реальні справи – ані руш.

І це в той час, коли до сьогоднішніх днів недожили сотні й тисячі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, кількість тих, хто потребує соціальних виплат, зменшилась, а, отже, гроші, призначені для них, виплачувати не потрібно, але коштів все одно не вистачає – фінансування залишається на рівні минулих років.

Напрошується запитання (хай Бог мені пробачить): можливо, влада зацікавлена у тому, щоб у живих залишилося якнайменше ліквідаторів, членів їх родин? Адже нема людини – нема проблеми. Чи є якась інша причини, про які героям Чорнобильської битви власть імущі не хочуть сказати?

Михайло КУЗЬМУК.

Чим далі в історію відходять події, пов’язані з трагедією на Чорнобильській АЕС і героїчною боротьбою ліквідаторів її наслідків за приборкання так званого «мирного атому», тим менше залишається в живих людей, котрі не шкодували ні свого здоров’я, ні навіть життя задля перемоги над термоядерним монстром.

Здавалося б, ті, що дожили до наших днів, мають бути оточені особливою увагою і невтомною турботою з боку держави, уряду, Верховної Ради. Адже якби не їх подвиг, і Україна, й інші європейські країни (та й не тільки!) могли бути перетворені на попелища. На жаль, складається ситуація, коли з плином років ця турбота не тільки не збільшується, а з деяких напрямків навіть зменшується.

З цього приводу постійно б’є тривогу Ковельський міський осередок «Союз Чорнобиль України», особисто її голова Олена Чеханюк, активісти громадського об’єднання. Вони тільки останнім часом спрямували ряд звернень, заяв і прохань на адресу Офісу Президента України, Верховної Ради України, Волинської облдержадміністрації.

І що? Як розповіли у розмові із кореспондентом газети «Вісті Ковельщини» члени цієї організації, відповіді на їх листи нагадують звичайнісінькі відписки. На підтвердження своїх слів копії деяких відповідей надали редакції. Процитуємо уривки деяких із них.

Так, заступник  Керівника Офісу Президента України Ю. Костюк, зазначив, що удосконалення законодавства щодо соціального, пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є надзвичайно важливими для Глави держави. А відтак «…звернення надіслано до Кабінету Міністрів України і Кабінету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів з проханням розглянути, вжити відповідних заходів й про результати поінформувати».

Голова згаданого Комітету Г. Третьякова повідомила: «У складі Кабінету створено підкомітет з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Головою підкомітету обрано народного депутата України  Арсенюка О. О. Наразі у підкомітеті триває робота з узагальнення пропозицій та зауважень щодо врегулювання порушених проблем. За результатами такої роботи буде поінформовано Комітет та громадськість.

Комітет також звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням детально вивчити  порушені Вами у зверненні питання та внести пропозиції щодо шляхів їх врегулювання. За наслідками розгляду Вас буде поінформовано».

Заступник голови Волинської облдержадміністрації Світлана Мишковець, коментуючи прохання учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії щодо підвищення розміру компенсації вартості продуктів харчування, наголосила: «Враховуючи, що зазначений розмір грошової виплати не відповідає індексу вартості життя і не враховує зростання мінімальної заробітної плати, обласною державною адміністрацією протягом чотирьох років надсилалися пропозиції до Міністерства соціальної політики України щодо збільшення розміру компенсації, … однак у 2016–2019 роках видатки у Державному бюджеті України не збільшувалися».

Де ж вихід? Пані Мишковець резюмує: «Підвищення розміру компенсації можливе за умови збільшення фінансування з Державного бюджету України».

Про це ж інформує ковельських «чорнобильців» директор Департаменту у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Мінсоцполітики О. Дейнега: «Підвищення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування буде можливим лише за умови суттєвого збільшення фінансування за КПКВК  2501200 з Державного бюджету».

ххх

Читаючи відповіді, які регулярно надсилають високопоставлені чиновники, не можеш відкараскатися від думки, що все це – якесь дежавю: жодного факту конкретного вирішення порушених «чорнобильцями» питань нема. Створюють різного роду комітети і підкомітети, розроблюють заходи, пропозиції  надсилають у Кабмін і т. д., і т. п., а реальні справи – ані руш.

І це в той час, коли до сьогоднішніх днів недожили сотні й тисячі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, кількість тих, хто потребує соціальних виплат, зменшилась, а, отже, гроші, призначені для них, виплачувати не потрібно, але коштів все одно не вистачає – фінансування залишається на рівні минулих років.

Напрошується запитання (хай Бог мені пробачить): можливо, влада зацікавлена у тому, щоб у живих залишилося якнайменше ліквідаторів, членів їх родин? Адже нема людини – нема проблеми. Чи є якась інша причини, про які героям Чорнобильської битви власть імущі не хочуть сказати?