Повідомлення в номер / Чому Різдво одне, а календарі різні

Усі християни незалежно від конфесії відзначають не день народження, а подію народження Ісуса Христа (дата, до речі, достеменно не відома). Проте календарями послуговуються різними. Тут без історії не розібратися. 

1 січня 45 року до н. е. Юлій Цезар запровадив календар, названий за його іменем юліанським. Він майже такий, як і нинішній, про що –  згодом. Цим календарем користувалися до XIV століття, аж поки не виявилися суттєві недоліки. Річ у тому, що юліанський рік тривалістю 365 днів і 6 годин довший за астрономічний сонячний рік на 11 хвилин 14 секунд. За півтора тисячоліття виникла суттєва різниця між фактичним і формальним настанням весняного рівнодення, яке, як відомо, важливе для визначення дня Христового воскресіння. Для усунення проблеми 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм ХІІІ було запроваджено григоріанський календар, котрим ми користуємося в повсякденні і який установлено як міжнародний стандарт. Наступного року Григорій ХІІІ надіслав своєму православному «колезі» — Константинопольському Патріарху Єремії II пропозицію перейти на новий календар, однак її відкинули як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня.

Йшли століття, у світському житті календарні суперечки врегулювалися. Прогрес дійшов і до наших теренів — григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці 16 лютого 1918 року (цей день стали вважати 1 березня), а незадовго до того його запровадили в Радянській Росії (старий — новий стилі). Натомість церковна спільнота реформу не прийняла. Станом на сьогодні всі християни західного обряду відзначають нерухомі свята за григоріанським календарем. 

Юліанським продовжують користуватися Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви, а також Православна церква України та Українська греко-католицька церква. Інші православні — Константинопольський, Александрійський, Антіохійський, Румунський патріархати, Болгарська, Польська і Грецька православні церкви — послуговуються новоюліанським календарем, що збігатиметься з григоріанським до 2800 року.

Крім різниці в календарях, є нюанси й у традиціях святкування. Для вірян західного обряду Різдво Христове — найважливіше релігійне свято. Натомість для православних таким є Великдень. Усі християни дотримуються особливих правил перед Різдвом. У католиків і протестантів це адвент — місяць в очікуванні свята, протягом якого люди приділяють час духовному життю, родині, за бажання постять. Православні дотримуються суворого Різдвяного посту — Пилипівки, що починається 28 листопада і закінчується 7 січня, під час якого намагаються очиститись духовно. Спільним для усіх християн є Святвечір, коли родина збирається за столом на вечерю з пісних страв.

Підготувала

Маргарита СИТНИК.

Усі християни незалежно від конфесії відзначають не день народження, а подію народження Ісуса Христа (дата, до речі, достеменно не відома). Проте календарями послуговуються різними. Тут без історії не розібратися. 

1 січня 45 року до н. е. Юлій Цезар запровадив календар, названий за його іменем юліанським. Він майже такий, як і нинішній, про що –  згодом. Цим календарем користувалися до XIV століття, аж поки не виявилися суттєві недоліки. Річ у тому, що юліанський рік тривалістю 365 днів і 6 годин довший за астрономічний сонячний рік на 11 хвилин 14 секунд. За півтора тисячоліття виникла суттєва різниця між фактичним і формальним настанням весняного рівнодення, яке, як відомо, важливе для визначення дня Христового воскресіння. Для усунення проблеми 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм ХІІІ було запроваджено григоріанський календар, котрим ми користуємося в повсякденні і який установлено як міжнародний стандарт. Наступного року Григорій ХІІІ надіслав своєму православному «колезі» — Константинопольському Патріарху Єремії II пропозицію перейти на новий календар, однак її відкинули як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня.

Йшли століття, у світському житті календарні суперечки врегулювалися. Прогрес дійшов і до наших теренів — григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці 16 лютого 1918 року (цей день стали вважати 1 березня), а незадовго до того його запровадили в Радянській Росії (старий — новий стилі). Натомість церковна спільнота реформу не прийняла. Станом на сьогодні всі християни західного обряду відзначають нерухомі свята за григоріанським календарем. 

Юліанським продовжують користуватися Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви, а також Православна церква України та Українська греко-католицька церква. Інші православні — Константинопольський, Александрійський, Антіохійський, Румунський патріархати, Болгарська, Польська і Грецька православні церкви — послуговуються новоюліанським календарем, що збігатиметься з григоріанським до 2800 року.

Крім різниці в календарях, є нюанси й у традиціях святкування. Для вірян західного обряду Різдво Христове — найважливіше релігійне свято. Натомість для православних таким є Великдень. Усі християни дотримуються особливих правил перед Різдвом. У католиків і протестантів це адвент — місяць в очікуванні свята, протягом якого люди приділяють час духовному життю, родині, за бажання постять. Православні дотримуються суворого Різдвяного посту — Пилипівки, що починається 28 листопада і закінчується 7 січня, під час якого намагаються очиститись духовно. Спільним для усіх християн є Святвечір, коли родина збирається за столом на вечерю з пісних страв.