Повідомлення в номер / Спецоперація без грифу "таємно"

У перші дні нового року громадський кореспондент "Вістей Ковельщини", мешканець міста Степан Тюбай приніс до редакції листа під заголовком "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя".

Словами Тараса Шевченка він назвав уявний діалог з відомою болгарською провидицею Вангою (на жаль, покійною). Ось яка розмова, на думку пана Степана, могла би відбутися між нею і пересічним громадянином України:

Ванга: – Добродію! Я відчуваю, що ви приїхали з України.

Відвідувач: – Ви, як завжди, вгадали. А справа ось у чому. В одній з телепередач, яку я бачив, ви сказали, що 22. 02. 2020 року має статися якась незвичайна подія. Але ви, мабуть, помилилися, бо це подія, на мою думку, має статися 20. 01. 2020 року.

Ванга: – Чому ви так гадаєте?

Відвідувач: – Із цього числа, тобто 20 січня ц. р., ми, українці, щоб переглядати передачі українських телеканалів на рідній мові, маємо платити гроші за перегляд. Адже канали їх власники  кодують, а транслюватимуть передачі для  тих, хто укладе угоди з визначеними компаніями і заплатить чималеньку суму.

Ванга: – Рада б вам допомогти, але тут я безсила. Звертайтеся до своїх урядовців. Це вони дозволили такий телеексперимент…

ххх

Можна було б посміятися із "жарту" з малюнком Степана Тюбая (в центрі), якби не було так сумно. Адже 20 січня 2020 року, тобто наступного понеділка, настане нова "ера" в історії українського телебачення – воно  відсотків на 80 стане платним. У вільному користуванні для глядачів залишаться не надто популярні канали, а також ті, що ведуть мовлення переважно російською. Доступними для глядачів, які мають антени супутникового телебачення, як і раніше, залишаться московські телеканали,  які Путін з Медведєвим і не думають шифрувати.

Аналізуючи ситуацію, яка складається довкола телебачення, задаєш собі запитання: а чи не спеціально в рамках підготовки до поширення "руського міра" все це робиться? На такий висновок наштовхує аналіз стану справ в українському телепросторі. Тут провідні телекомпанії знаходяться в руках декількох олігархів, які ніколи не приховували своїх проросійських симпатій. Це Фірташ, Коломойський, Ахметов, Пінчук. Лише два канали – "Прямий" і "П'ятий" належать Петру Порошенку, котрий залишається вірним  проголошеному ним гаслу – "Армія. Мова. Церква". Лише тут українська не зникає з ефіру, журналісти активно відстоюють і захищають національну ідею.

Решта активно демонструють якщо не проросійську, то аж ніяк не проукраїнську позицію. На екранах постійними гостями (а точніше – господарями) є особи, котрі паплюжать честь і гідність учасників Революції Гідності, воїнів АТО-ООС,   героїчну історію українського народу, національно-визвольних рухів, висміюють діяльність патріотично налаштованих політиків і державних діячів. Ба, більше: все частіше критикують нинішнього Президента Володимира Зеленського,  який, бачте, продовжує політику захисту державної незалежності України, співпраці з Європейським Союзом, НАТО і США. Різного роду  політичні повії навіть не приховують своїх українофобських поглядів. При тому, телеканали, де вони гарцюють і бісяться, щедро нагодовані українським хлібом і салом, ніхто й не думає кодувати! От і робіть висновки, любі читачі.

Дехто каже: сьогодні телебачення мало хто дивиться – молодь користується інтернетом, іншими мобільними засобами зв'язку. Так-то воно так, але трішечки не так: значна частина населення, особливо старшого і середнього віку, послуговується телевізором і не уявляє без нього свого життя. І не думаю, що багато хто з них спроможний щомісяця викидати по декілька сот гривень, щоб укласти угоди про платні телеканали, коли не завжди вистачає грошей на оплату "комуналки" або інших першочергових потреб.

Звичайно, платне ТБ – то цікаво. Його транслюють два головні провайдери – "Віасат" і "Воля". Тут ви можете побачити і захоплюючі кінофільми, і престижні спортивні змагання, і пізнавальні науково-природничі програми. Є навіть для бажаючих  еротично-сексуальні "Плейбой" і "Пентхаус". Та є знову одне "але": весь, як кажуть, контент, російською мовою! На цю мову перейшов і "Євроньюс" – європейський інформатор про головні події в світі і, звичайно ж, в Росії. А де Україна? Десь там, на "периферії"…

Так що має рацію Степан Тюбай: Ванга  українцям не допоможе. А, може, й не треба їм допомагати, якщо  самі не хочуть рідну "хату" в чистоті тримати? Адже коли створили євреї свою державу Ізраїль, на досвід якого багато хто з політиків любить посилатися, то перше, що тут зробили, – відновили мову іврит. І змусила всіх її вивчати. Вони розуміли: без мови нема держави.

Тож на закінчення хочеться сказати: нашим політикам, урядовцям і бізнесменам, серед яких є чимало євреїв: вам би трохи єврейської мудрості і української гідності – дивись, і не допустили б тієї ганьби, що нині коїться  в телепросторі, котру інакше, як "спецоперація", не назвеш.